Постанова

від 28.02.2024 по справі 278/3145/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/3145/23 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 30 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №278/3145/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Силіна Наталія Володимирівна, Обслуговуючий кооператив «Городницьке товариство «Злагода» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровим номером 1822084100:05:000:0496, серія та номер: 904, виданий 06.07.2019, видавник Силіна Н.В. приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1822084100:05:000:0496, площею 2 га, індексний номер 47655616 від 05.08.2020, вчинену приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року зупинено провадження у цивільній справі №278/3145/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Силіна Н.В., Обслуговуючий кооператив «Городницьке товариство «Злагода» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації земельної ділянки до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, тобто до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Вказує, що дії відповідача, а саме подання клопотання про зупинення провадження у справі спрямовані на затягування справи. Зазначає, що відповідач має свого представника і не на полягає на своїй участі у справі. Вказує, що договір оренди земельної ділянки, яка є предметом позову збігає 22.04.2026, а оскільки вважає, що відповідач є незаконним набувачем земельної ділянки, зупиняючи провадження у справі, позбавляє його права користування земельною ділянкою, яку він орендує. Звертає увагу на те, що у довідці наданій на обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі зазначено, що ОСОБА_2 лише з 09.03.2022 по 13.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Стверджує, що військова частина, де відповідач проходить службу знаходиться у м. Овручі. Також, вказує, що у довідці зазначено не вірне «по батькові» відповідача, а тому ухвала є незаконною з тих підстав, що винесена на підставі довідки, яка не стосується відповідача.

19 лютого 2024 року на електронну адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що згідно п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона перебуває у складі Збройних Сил України, при цьому зазначає, що дана норма не вказує де повинна знаходитись військова частина, що переведена на воєнний стан. Зазначає, що він знаходиться на сході, в зоні запеклих бойових дій. Зазначає, що у довідці від 22.11.2023 було допущено опечатку по батькові « ОСОБА_3 », що є технічною помилкою, яка в подальшому була виправлена видавником довідки.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на даний момент перебуває на військовій службі, а тому наявні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження у даній справі.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року в справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16 висловлено позицію, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 виснувано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі №461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2022 року №2/762 та №2/761. Пунктом 2 частини першої ст. 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №456/2541/19.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 зазначено: «Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 частини першої ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі його дію не припинено.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з довідки №190/408/Ф5 від 02.10.2023 виданої ТВО начальником штабу першого заступника командира війської частини НОМЕР_2 страшим Лейтенантом Лось В. та довідки №190/480/Ф5 від 06.11.2023 виданої начальником штабу першого заступника командира війської частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_4 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 з 25.02.2022 по теперішній час.

Натомість, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що військова частина у складі ЗСУ, в яких проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф на території України.

У свою чергу, надана ОСОБА_2 довідка №190/502 від 22.11.2023, згідно якої військова частина НОМЕР_2 з 25.02.2022 переведена на військовий стан та виконує завдання згідно бойового розпорядження не підтверджує того факту, що вона безпосередньо здійснює заходи із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф на території України, зокрема перебуваючи на території Запорізької, Херсонської, Донецької областей, тобто у зоні безпосередніх бойових дій.

Долученою довідкою військової частини НОМЕР_2 від 02.11.2023 підтверджено лише той факт, що відповідач у період з 09.03.2022 по 13.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи при цьому в Житомирській області.

Колегія суддівзвертає увагуна те,що зізмісту довідкивійськової частини НОМЕР_2 від 02.11.2023вбачається тойфакт,що відповідачперебуває навійськовій службів Житомирськійобласті,а томуне позбавленийможливості ефективновикористовувати своїпроцесуальні права зокрема, шляхом листування, приймати участь у розгляді справи через представника тощо.

До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про зупинення провадження у справі подане до суду першої інстанції особисто ОСОБА_2 , відтак останній має можливість приймати участь у розгляді справи.

Окрім того суд першої інстанції, застосовуючи частину першу ст. 251 ЦПК України, не вказав, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період знаходження відповідача на військовій службі, виходячи із заявлених підстав зупинення провадження.

Отже, довідки військової частини НОМЕР_2 від 02.10.2023 та від 06.11.2023 не є доказом, який підтверджує наявність підстав для зупинення провадження у справі, що передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Подібний висновок щодо застосування норми права викладено у постанові Верховного Суд від 09 листопада 2022 року у справі №753/19628/17, провадження №61-9218св22.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 (провадження №61-7918св22) зроблено висновок, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

У свою чергу, матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу.

Колегія суддів підкреслює, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №645/331/17, провадження№ 61-3429зпв18).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

За таких обставин, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки відсутні докази на підтвердження наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені змістом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, а тому згідно положень ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді