Рішення

від 26.02.2024 по справі 160/8076/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Справа № 160/8076/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни (відповідач-1), Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Юрія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування реєстраційного запису, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни (відповідач-1), Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Юрія Анатолійовича, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправними дії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради Одеської області Чередниченка Юрія Анатолійовича щодо подання недостовірних документів, без належних на те повноважень державному реєстратору, на підставі яких здійснено реєстраційний запис №15521070050000227 від 17.06.2020;

- визнати протиправним та скасувати реєстраційний запис №15521070050000227 від 17.06.2020р., вчинений державним реєстратором Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліною Олександрівною.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви, зазначається, що неправомірними діями державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк А.О., яка на підставі документів, що були подані Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради в особі ОСОБА_2 з порушенням вимог чинного законодавства та встановленого порядку, здійснила державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу (зміну особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу) шляхом внесення оскаржуваного реєстраційного запису №15521070050000227 від 17.06.2020р. щодо надання права підпису на час виконання обов`язків голови Затоківської селищної ради (керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради Одеської області) - Чередниченку Ю.А., хоча останній надав державному реєстратору для вчинення таких реєстраційних дій документи, які як за змістом, так і за формою, були складені із порушенням вимог чинного законодавства, а саме: подані у копіях, а не в оригіналах, як то передбачено п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» №755-ІV (далі Закон №755-ІV), при цьому, самі копії завірені з порушенням вимог ДСТУ 4163:2020, а в заяві про вчинення реєстраційних дій відсутній підпис заявника. Водночас, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради в особі ОСОБА_2 створює низку перешкод у користуванні позивачем своїми правами. Так, Затоківська селищна рада в особі Чередниченко Ю.А. по суті здійснює владні управлінські функції/повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» на території, де знаходяться земельні ділянки, що належать позивачеві на праві власності, при цьому, не маючи права підписувати і подавати позовні заяви, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Ю.А. звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до певних фізичних осіб, в тому числі й до ОСОБА_1 , про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа №495/377/22), в якій фактично заявляє свої незаконні права на землю, що перебуває у власності позивача, завдяки отриманим повноваженням на підставі незаконних реєстраційних дій та внесеного запису №15521070050000227 від 17.06.2020р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, в якій чітко зазначити кого саме позивач вважає відповідачем(ами) у цій справі та до кого спрямовує свої позовні вимоги, а у разі визначення двох відповідачів - зазначити позовні вимоги щодо кожного з них, а також копій цієї уточненої позовної заяви та додатків до неї відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 24.04.2023 року позивачем 28.04.2023 року усунуті означені недоліки позовної заяви та подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни (відповідач-1), Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі Чередниченка Юрія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування реєстраційного запису, відкрито провадження в адміністративній справі №160/8076/23 за цією позовною заявою та призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

18.05.2023 року на електронну пошту суду, з наступним наданням 24.05.2023р. через засоби поштового зв`язку, надійшов відзив державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що реєстраційна дія проведена відповідно до вимог діючого законодавства та згідно з переліком документів, визначених Законом №755-ІV, при цьому у поданих документах містяться завірені належним чином копії розпоряджень та рішення ради, оскільки це документи органу місцевого самоврядування, також заявником було подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, відповідно до форми, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016р. №3268/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 19 травня 2020 року №1716/5 - чинна на момент реєстрації), яка підписана заявником та на якій чітко проставлена дата. Можливо позивач ототожнює поняття опис документів та заяву. Опис поданих заявником документів виготовляється державним реєстратором за допомогою засобів Єдиного державного реєстру та містить перелік документів, що подавались на реєстрацію, та не є підставою для проведення державної реєстрації. У поданих документах були відсутні підстави для зупинення та/або відмови у проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Щодо твердження позивача про те, що оригінали документів, на підставі яких вчинена реєстраційна дія №15521070050000227 від 17.06.2020р., відсутні всупереч вимогам п.6 ч.1 ст.6 Закону №755-ІV, то відповідачем-1 зауважено, що це не відповідає дійсності та є неправдивими відомостями. Відповідно до відомостей з ЄДР в реєстраційні справі містяться всі скановані копії документів, що подавались на державну реєстрацію, та всі оригінали документів, що надавались для проведення державної реєстрації були відправлені уповноваженому суб`єкту зберігання реєстраційної справи. Щодо правильності засвідчення копій документів і врахування при цьому вимог ДСТУ 4163:2020, то, по-перше, на момент засвідчення таких копій ДСТУ 4163:2020 ще не було чинним, а, по-друге, за правильність засвідчення копій відповідальною є саме Затоківська селищна рада, а не державний реєстратор. Натомість, рішення (розпорядження) міської ради, що стали підставою для вчинення реєстраційної дії, у судовому порядку не оскаржені і є чинними. За таких обставин, державний реєстратор виконав всі вимоги закону, діяв в межах та в спосіб, передбачений законом, тому прийняття рішення суду з підстав скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі не може бути застосоване.

25.05.2023 року до суду засобами поштового зв`язку, з наступним наданням 26.05.2023р. та 19.06.2023р. на електронну пошту суду, від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивачем висловлено позицію аналогічну викладеній у позовній заяві та додатково зазначено, що розпорядження голови Затоківської селищної ради №138-к, яке стало підставою для вчинення спірної реєстраційної дії, прямо суперечить ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», і, з огляду на його зміст, фактично є розпорядженням т.в.о. голови Затоківської селищної ради Михальова В.В., а не рішенням Затоківської селищної ради, бо це є різними документами. Також позивачем зауважено, що твердження відповідача-1 про те, що державний стандарт 2021 року не діяв у 2020 році, нівелюються тим, що обов`язковість засвідчення копій документів відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації» діяло у 2020 році, приписи якого були аналогічними, що й у ДСТУ №4163. Відповідач-1 стверджує, що ним було зроблено скан-копії оригіналів документів, але у справі знаходяться лише копії цих документів. Також відповідач-2 не надав оригінали цих документів відповідно до вимог судового рішення. З цих причин оригінали документів не існують, що свідчить про те, що відповідач-2 надав хибні документи як фізична особа з метою незаконного захоплення влади відповідно до статті 109 Кримінального кодексу України. Додатково позивачем наголошено, що на заяві про державну реєстрацію змін відсутній підпис ОСОБА_2 , замість нього вказано лише прізвище, хоча на інших документах підпис ОСОБА_2 зазначений коректно. Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надала відповідь на запит суду з підписом ОСОБА_2 , але цей підпис не зустрічається на заяві про державну реєстрацію. Таким чином, позивач має підстави сумніватися у достовірності саме підпису ОСОБА_2 на відповідній заяві. Отже, на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що відсутність підпису ОСОБА_2 на заяві про державну реєстрацію та суперечливість щодо його підпису в інших документах створює підстави для сумнівів у достовірності цього підпису на заяві.

26.05.2023р. від позивача надійшли додаткові докази.

29.05.2023 року на електронну пошту суду, з наступним наданням 05.06.2023р. через засоби поштового зв`язку, від державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк А.О. надішли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем-1 висловлено позицію, аналогічну викладеній у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначено, що у всьому тексті Закону №755-ІV слова «рішення уповноваженого органу управління юридичної особи» трактуються як загальна назва документа, що приймається юридичною особою, тому державним реєстратором застосовується слова «рішення уповноваженого органу управління юридичної особи», як загальне поняття до всіх видів юридичних осіб різної організаційно-правової форми в розрізі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а в переліку документів прийнятих уже безпосереднього для реєстрації поняття розпорядження Голови та рішення Ради, як відповідні акти прийняті до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Перелік документів, які надавались для проведення державної реєстрації, включав: заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, відповідно до форми затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 №3268/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 19 травня 2020 року №1716/5 - чинна на момент реєстрації); розпорядження №138-к від 27.12.2019 року; розпорядження №139-к від 27.12.2019 року; розпорядження №27-в від 15.06.2020 року; розпорядження №70-к від 15.06.2020 року; рішення №1400 від 17.04.2020 року. Копії всіх документів, були подані позивачем у додатках до позовної заяви, тому державний реєстратор їх не надавав, оскільки державний реєстратор виготовив скан-копії та, керуючись вимогами ст.29 Закону №755-ІV, надіслав документи, подані для проведення реєстрації, відповідному суб`єкту державної реєстрації, уповноваженому зберігати реєстраційні справи. Також відповідачем-1 наголошено, що державним реєстратором було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі та було зазначено вид змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу. Державний реєстратор не наділяв нікого ніякими додатковими повноваженнями, а на підставі розпоряджень Голови селищної ради та рішення селищної ради провів реєстраційну дію з внесенням до реєстру особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи. Також державний реєстратор не вносив зміни до вкладки «керівник юридичної особи», а тільки додав відомості до ЄДР щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу на підставі покладення на таку особу повноважень Розпорядженням Голови №70-к від 15.06.2020 року. Так, в проведеній реєстраційні дії призначено особу, що може вчиняти дії від імені юридичної особи - ОСОБА_2 , який приступив до виконання своїх повноважень не з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру, а з моменту фактичного початку виконання ним своїх обов`язків на підставі прийнятого розпорядження. При цьому розпорядженням голови Затоківської селищної ради №70-к від 15.06.2020 щодо покладення на період відсутності голови виконання обов`язків на ОСОБА_2 чітко визначено дату такого призначення: з 16 червня 2020 року. Тобто, факт внесення відомостей до Єдиного державного реєстру є наслідком покладенням обов`язків на ОСОБА_2 на підставі виданого розпорядження та, відповідно, наявність повноважень у ОСОБА_2 діяти від імені юридичної особи, виникла не з моменту державної реєстрації, а з моменту покладення на нього таких обов`язків. Тобто державний реєстратор провела державну реєстрацію шляхом засвідчення державою факту зміни відомостей про юридичну особу щодо внесення до Єдиного державного реєстру особи, що може вчинити дії від імені юридичної особи, на підставі розпоряджень голови селищної ради та рішення ради. Отже, для того щоб скасувати оскаржувану реєстраційну дію, необхідно визнавати документи, на підставі яких була проведена ця реєстраційна дія, незаконними. Задоволення позивних вимог, які заявляє позивач, не призведе до відновлення поновлення порушеного права, оскільки реєстраційна дія від 17.06.2020 про внесення ОСОБА_2 , як особи, що може вчиняти дії від імені юридичної особи, є наслідком прийняття відповідного розпорядження, згідно з яким він фактично приступив до виконання своїх повноважень з 16.06.2020р., та не вплине на його повноваження в подальшому підписувати документи, починаючи з зазначеної дати.

12.06.2023р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, в яких останнім викладено позицію, аналогічну висловленій у позові та відповіді на відзив відповідача-1.

14.06.2023р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача-1, в яких останнім викладено позицію, аналогічну висловленій у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач-2 станом на час розгляду справи правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.10.2021 за індексним номером 280876555 та 280877634, позивач з 23.10.2021 є власником земельних ділянок загальною площею 0,15 га за кадастровим номером 5110300000:02:026:0765 та 0,15 га за кадастровим номером 5110300000:02:026:0768, на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61103361 від 23.10.2021р. та індексний номер: 61103048 від 23.10.2021р., прийнятих на підставі договорів купівлі-продажу №17348 від 23.10.2021 та №17346 від 23.10.2021р., посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., згідно з якими земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міськради (код ЄДРПОУ 04527052) зареєстрована 21.10.1997р., адреса місцезнаходження: 67772, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, вулиця Приморська, будинок 21; керівник юридичної особи: Міхальов Валерій Володимирович, керівник з обмеженнями: ОСОБА_2 (підписант, повноважний вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (наділений правом першого підпису у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови).

При цьому, як свідчать матеріали справи, 17.06.2020р. до державного реєстратора Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни надійшла заява ОСОБА_2 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій заявник просив внести відомості про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: ОСОБА_2 ; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

До вказаної заяви було долучено копії розпорядження Затоківської селищної ради №138-к від 27.12.2019 року; розпорядження Затоківської селищної ради №139-к від 27.12.2019 року; розпорядження Затоківської селищної ради №27-в від 15.06.2020 року; розпорядження Затоківської селищної ради №70-к від 15.06.2020 року; рішення Затоківської селищної ради №1400 від 17.04.2020 року.

На підставі вищевказаної заяви та доданих до неї документів державного реєстратора Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області Макогонюк А.О. проведено реєстраційну дію №15521070050000227 від 17.06.2020 року щодо реєстрації змін про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: ОСОБА_2 ; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

ОСОБА_3 , вважаючи, що державним реєстратором під час вчинення вищевказаної реєстраційної дії було порушено вимоги чинного законодавства, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 (далі Закон №755-IV, в редакції на час спірних відносин).

Згідно з п.1 ч.1 ст.25 Закону №755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Частиною 2 статті 25 Закону №755-IV передбачено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання;

8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів;

10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

При цьому ст.33 Закону №755-IV визначено заходи, що вживаються суб`єктом державної реєстрації та державним реєстратором у разі виявлення порушення законодавства.

Так, згідно з ч.1, ч.2 ст.33 Закону №755-IV у разі якщо під час прийому документів для державної реєстрації або проведення реєстраційних дій у суб`єкта державної реєстрації, державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, вони негайно повідомляють про це відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Повідомлення правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів не є підставою для зупинення розгляду документів або відмови у державній реєстрації. У разі виявлення державним реєстратором невідповідності законодавству проведеної реєстраційної дії державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, або фізичну особу - підприємця, стосовно яких проведено реєстраційну дію, для подачі державному реєстратору документів, передбачених цим Законом, або звернення до суду для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень.

Відповідно до ч.1, ч.ч.3-5 ст.35 Закону №755-IV суб`єкти державної реєстрації за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть відповідальність у порядку, встановленому законом. Засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, а також у неподанні або несвоєчасному поданні державному реєстратору передбаченої цим Законом інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або його відсутність, несуть відповідальність, встановлену законом. Заявник несе відповідальність за відповідність копій документів в електронній формі оригіналам таких документів у паперовій формі.

За змістом приписів ч.1 ст.34 Закону №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

У справі що розглядається, спір виник щодо неправомірних, на думку позивача, дій державного реєстратора щодо проведення реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: ОСОБА_2 ; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

При цьому, з висловлених позивачем у письмових заявах по суті справи мотивів звернення до суду слідує, що протиправність оскаржуваних дій відповідачів, на думку позивача, полягає в тому, що спірну реєстраційну дію вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та встановленого порядку, оскільки заявник (відповідач-2) надав державному реєстратору (відповідач-1) для вчинення такої реєстраційної дії документи, що як за змістом, так і за формою, були складені із порушенням вимог чинного законодавства.

Водночас, за твердженням позивача, оскаржувані дії відповідачів порушують права і законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки завдяки отриманим повноваженням на підставі незаконних реєстраційних дій та внесеного запису №15521070050000227 від 17.06.2020р. Затоківська селищна рада в особі ОСОБА_2 по суті здійснює владні управлінські функції/повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» на території, де знаходяться земельні ділянки, що належать позивачеві на праві власності, при цьому, не маючи права підписувати і подавати позовні заяви, Затоківська селищна рада в особі ОСОБА_2 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до певних фізичних осіб, в тому числі й до ОСОБА_1 , про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа №495/377/22), в якій фактично заявляє свої незаконні права на землю, що перебуває у власності позивача.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії. Вказана реєстраційна дія вчинена державним реєстратором за заявою ОСОБА_2 .

Відтак, державний реєстратор, вчиняючи спірну реєстраційну дію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, а прийняте відповідачем рішення щодо внесення змін до відомостей про Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ухвалено за заявою іншої особи, а не позивача.

Частиною третьою статті 124 Конституції України, у редакції Закону № 1401-VIII від 02.06.2016, установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Виходячи із цієї конституційної формули, суди покликані вирішувати не будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин, а функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто - юридичних спорів.

Для того, щоб спір став правовим, він повинен володіти такими характерними ознаками: 1) правовий спір виникає лише з таких дій його учасників, що мають юридичні наслідки; 2) правовий спір повинен бути спрямований на реалізацію та захист прав, свобод, законних інтересів, а також виконання обов`язків особи.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Щодо конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011.

У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Також зазначено про те, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».

При цьому, з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційним Судом України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважать начебто певні дії суб`єкта владних повноважень впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, або інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

В свою чергу, поняття індивідуального акта наведено у пункті 19 частини першої статті 4 цього ж Кодексу, згідно з яким це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У вітчизняній теорії права загально визнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість, індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, натомість акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія акту застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року у справі № 800/489/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/587/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 9901/283/19, від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/284/19, від 13 листопада 2019 року у справі № 9901/331/19.

У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності дій Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради Одеської області Чередниченка Юрія Анатолійовича щодо подання, на думку позивача, недостовірних документів, без належних на те повноважень державному реєстратору, на підставі яких здійснено реєстраційний запис №15521070050000227 від 17.06.2020, а також щодо правомірності дій державного реєстратора щодо проведення реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу: Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, тип змін: зміна особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи або відомостей про таку особу; особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи: ОСОБА_2 ; обмеження щодо представництва: наділений правом першого підпису, у тому числі, але не виключно, на грошових, фінансових, платіжних та інших документах на час виконання обов`язків голови.

Як встановлено судом, позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, бо вказана реєстраційна дія вчинена державним реєстратором за заявою іншої особи - ОСОБА_2 , отже, державний реєстратор, вчиняючи спірну реєстраційну дію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, як і не мала жодних публічно-правових відносин з позивачем й Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради в особі ОСОБА_2 при поданні останнім документів до державного реєстратора для вчинення вищевказаної реєстраційної дії.

Водночас, вказана реєстраційна дія вчинена саме стосовно Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради та стосовно ОСОБА_2 , як особи, що може бути підписантом від вказаного органу місцевого самоврядування у визначених випадках. Отже, спірна реєстраційна дія є дією індивідуального характеру та адресована визначеному у ній колу осіб, при цьому вчиненим реєстраційним записом не регулюється певний вид суспільних відносин, бо він спрямований на виникнення та припинення конкретних правовідносин між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради та ОСОБА_2 .

За таких обставин, оскаржувана реєстраційна дія (реєстраційний запис) як акт індивідуальної дії породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів, якому він адресований, при цьому позивач до кола таких суб`єктів не належить, відтак ця реєстраційна дія не породжує для позивача права на захист у спосіб, що заявлений.

Так само і дії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради в особі ОСОБА_2 при поданні останнім документів до державного реєстратора для вчинення вищевказаної реєстраційної дії не мають жодного впливу на права та законні інтереси позивача та не породжують для нього будь-яких наслідків.

При цьому можливість оскарження реєстраційної дії тими особами, яких вона стосується, фактично випливає зі змісту вищенаведених норм ст. ст. 33, 35 Закону №755-IV, з яких слідує, що у разі виявлення державним реєстратором невідповідності законодавству проведеної реєстраційної дії державний реєстратор зобов`язаний повідомити про це юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, або фізичну особу - підприємця, стосовно яких проведено реєстраційну дію, для подачі державному реєстратору документів, передбачених цим Законом, або звернення до суду для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, при цьому відповідальність за порушення законодавства у сфері державної реєстрації у порядку, встановленому законом, несуть суб`єкти державної реєстрації та заявники, в тому числі засновники (учасники) юридичної особи.

Суд наголошує, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Відтак, посилання позивача на те, що завдяки отриманим повноваженням на підставі незаконних реєстраційних дій та внесеного запису №15521070050000227 від 17.06.2020р. Затоківська селищна рада в особі ОСОБА_2 по суті здійснює владні управлінські функції/повноваження відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» на території, де знаходяться земельні ділянки, що належать позивачеві на праві власності, при цьому, не маючи права підписувати і подавати позовні заяви, Затоківська селищна рада в особі ОСОБА_2 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до певних фізичних осіб, в тому числі й до ОСОБА_1 , про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та про витребування майна з чужого незаконного володіння (справа №495/377/22), в якій фактично заявляє свої незаконні права на землю, що перебуває у власності позивача, не можуть свідчити про те, що оскаржувані позивачем у цій справі дії відповідачів, що пов`язані з реєстрацією змін про юридичну особу (Затоківську селищну раду) в частині зміни особи, яка може вчиняти дії від імені цієї юридичної особи, будь-яким чином порушують права чи законні інтереси позивача, бо вчинення відповідачами оскаржуваних дій не впливають на такі права та інтереси позивача, в тому числі й на його право володіння, користування та розпорядження зазначеними ним земельними ділянками, а наявність повноважень у особи, що звернулася з цивільним позовом у справі №495/377/22, має перевірятися відповідним судом, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейського суду з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (до прикладу, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Велика Палата Верховного Суду у згаданих постановах наголосила, що законодавчі обмеження щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувані дії відповідачів мають індивідуальний характер і фактично не порушують прав та законних інтересів позивача, в тому числі не породжують для нього будь-яких обов`язків чи правових наслідків, а відтак не породжують для позивача права на захист у спосіб, що заявлений, тому підстав для задоволення позову відсутні.

З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом, відповідно до ст.139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Макогонюк Аліни Олександрівни (адреса: вул. 40-річчя Перемоги, 25, смт Таїрове, Одеський район, Одеська область, 65496), Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради (код ЄДРПОУ 04527052, місцезнаходження: вул. Приморська, б.21, смт Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67772) в особі ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування реєстраційного запису відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова