Рішення

від 28.02.2024 по справі 640/6766/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року № 640/6766/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Міністерства внутрішніх справ України

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Міністерства внутрішніх справ України , в якому просить суд :

- визнати бездіяльність МВС України протиправною щодо не зарахування до вислуги років в органах внутрішніх справ вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 до 10.11.2021 та зобов`язати зарахувати вислугу років в органах внутрішніх справ з урахуванням вимушеного прогулу у період з 31.01.2015 до 10.11.2021, що станом на 10.11.2021 становить у календарному обчисленні та пільговому обчисленні 31 рік 01 місяць 25 днів для призначення пенсії та надання посвідчення "Ветерана органів внутрішніх справ»;

- зобов`язати відповідачів направити заяву про призначення пенсії та всі необхідні документи, затверджені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві;

- стягнути з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві грошову компенсацію за 298 календарних діб невикористаної чергової відпустки (за період з 31.01.2015 по 10.11.2021) у розмірі 63 515,72 грн.;

- стягнути з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 99 110,10 грн.;

- стягнути з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві суму середнього заробітку (грошового забезпечення) у сумі 40 709,74 грн. за період часу з 05.02.2021 по 10.11.2021;

- стягнути з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову позивач зазначив, що його було звільнено з органів внутрішніх справ, однак, за період вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 по 10.11.2021 йому не було виплачено грошове забезпечення, не проведено з ним повний розрахунок при звільненні, що підтверджується рішенням суду.

Відповідач-1 своїм правом на відзив не скористався.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов від відповідача-2, вказано, що позивачем не доведено існування факту порушення чинного законодавства та його законних прав та охоронюваних законом інтересів з боку Міністерства внутрішніх справ України, що, на думку відповідача-2, є підставою для відмови у задоволенні позову.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб, викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 адміністративну справу №640/6766/22 прийнято до провадження.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до наказу МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с «По особовому складу» та наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 30 січня 2015 року №59 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України.

Не погоджуючись із зазначеними наказами, позивач оскаржив їх в судовому порядку, за наслідками чого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №826/2061/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Київської міської організації Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VІ та п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;

-визнати протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в місті Києві від 30 січня 2015 року №59 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VІ та п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;

-поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Дарницького району в Головному управлінні МВС України в місті Києві з 31 січня 2015 року;

-стягнуто з Головного управління МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2015 року по 04 лютого 2021 року у розмірі 320 562,56 грн.;

-допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Дарницького району в Головному управлінні МВС України в місті Києві з 31 січня 2015 року;

-допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4049,66 грн.

Рішення набрало законної сили.

На підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №826/2061/15, ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Дарницького району в Головному управлінні МВС України в місті Києві, з 30.01.2015 (наказ №18 о/с від 30.07.2021).

У подальшому, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 10.11.2021 №23 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з скороченням штатів).

Як зазначив позивач, йому не було виплачено грошову компенсацію за 298 календарних діб невикористаної чергової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, середній заробіток за період часу з 05.02.2021 по 10.11.2021 та середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

Позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ в місті Києві із заявою про підготовку та передання документів до пенсійного фонду для призначення пенсії та просив зарахувати до вислуги років час вимушеного прогулу в періоди з 31.01.2015 по день поновлення на службі.

Однак, позивачу було відмовлено у здійсненні зарахування вислуги років у період з 31.01.2015 по 10.11.2021, а також в оформленні документів для направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення пенсії.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону №2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, серед іншого: б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 було затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей.

Пунктом 1 вказаного Порядку постановлено установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, серед іншого, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним. Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.

Відповідно до ст. ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. […] У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. […] Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VI. Оцінка суду

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

У разі визнання звільнення незаконним, рішення суду про поновлення працівника на роботі підлягас негайному виконанню. Незалежно від оскарження рішення до суду апеляційної інстанції, у роботодавця виникає обов`язок виплати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у праві №711/8138/18).

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" рішенням про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним.

Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.

Суд зазначає, що у відзиві до позову відповідач - 2 фактично заперечує у позивача право трудового стажу за весь час вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 по 10.11.2021.

Суд зауважує, що за своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №826/2061/15, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, встановлено факт незаконного звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі наказів Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48 о/с та Головного управління МВС України в місті Києві від 30 січня 2015 року №59 о/с «По особовому складу», визнано протиправними та скасовано вказані накази в частині звільнення позивача, а також поновлено його на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Дарницького району в Головному управлінні МВС України в місті Києві з 31 січня 2015 року. Вказане рішення набрало законної сили.

Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного вище рішення суду, відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 30.07.2021 №18 о/с позивача з 30.01.2015 поновлено на посаді старшого інспектора сектору організації дорожнього руху відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Дарницького району в Головному управлінні МВС України в місті Києві.

Водночас, відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 10.11.2021 №23 о/с, позивача 10.11.2021 звільнено на підставі пункту 64 «г» Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з скороченням штатів).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що стаж служби позивача в органах внутрішніх справ з урахуванням періоду його вимушеного прогулу, вважається безперервним.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 30.01.2022 у справі №580/2613/19.

Суд зауважує, що неприпустимим є перекладати тягар помилки відповідача щодо протиправного звільнення позивач на останнього. Безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.

Таким чином, трудовий стаж позивача за період його вимушеного прогулу з 31.01.2015 по 10.11.2021 підлягає зарахуванню до вислуги років позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві зарахувати зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в органах внутрішніх справ вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 по 10.11.2021.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідачів направити заяву про призначення пенсії та всі необхідні документи, затверджені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, суд зазначає таке.

Статтею 2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Частиною першою статті 17-2 Закону №2262-ХІІ визначено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частиною 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Наказом МВС України від 17.09.2018 №760, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.10.2018 №1152/32604, затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі - Інструкція №760).

Відповідно до пункту 1 розділу І ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 2 розділу визначено на підставі яких нормативно правових актів її розроблено.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 760 уповноважені структурні підрозділи - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу II Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи, організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.

Розділом III Інструкції №760 визначено порядок організації роботи з оформлення документів для призначення пенсії.

Відповідно до частини першої 1 розділу III Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи: приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком.

Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 1) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 2) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 3) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу).

Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком забороняється; 1) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 2) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.

Відповідно до пункту 3 Розділу III Інструкції №760 підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України: обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років).

До розрахунку вислуги років додаються такі документи: витяги з наказів про звільнення зі служби (роботи) та/або виключення з особового (облікового) складу у зв`язку зі смертю із зазначенням вислуги років; копія послужного списку (за потреби - додаткові відомості з особової справи) особи, яка набула право на пенсію (померлого годувальника); копія військового квитка або довідка військового комісаріату про період проходження військової служби (за наявності); копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи).

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії розрахунок вислуги років разом з іншими документами, зазначеними в підпункті 1 цього пункту, подається до уповноваженого структурного підрозділу.

Відповідно до Пункту 4 Розділу III даної Інструкції підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, готують: грошовий атестат; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - довідка про додаткові види грошового забезпечення) (додаток д).

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії грошовий атестат та довідка про додаткові види грошового забезпечення подаються до уповноваженого структурного підрозділу.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлену судом протиправність відмови відповідача-1 щодо незараховання період вислуги років з 31.01.2015 по 10.11.2021, суд вважає, що для поновлення порушених прав позивача, слід зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві підготувати та направити усі необхідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати позивачу пенсії за вислугою років, включаючи період з 31.01.2015 по 10.11.2021.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві грошової компенсації за 298 календарних діб невикористаної чергової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку (грошового забезпечення) за період часу з 05.02.2021 по 10.11.2021, а також середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні,суд зазначає таке.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Вказане свідчить про те, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Суд зазначає, що на виконання цього рішення суду відповідачем-1 ще не зараховано позивачу період вимушеного прогулу з 31.01.2015 по 11.10.2021 до трудового стажу. Зважаючи на це, вимоги позивача щодо виплати грошової компенсації за 298 календарних діб невикористаної чергової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, середнього заробітку (грошового забезпечення) за період часу з 05.02.2021 по 10.11.2021, а також середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4018,16 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги заявлені позивачем задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві за рахунок його бюджетних асигнувань суму судового збору в розмірі 2500,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років в органах внутрішніх справ вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 до 10.11.2021.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років в органах внутрішніх справ вимушеного прогулу за період з 31.01.2015 до 10.11.2021.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві підготувати та направити усі необхідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років, включаючи період з 31.01.2015 до 10.11.2021.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (код ЄДРПОУ: 08592201, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.02.2024