Ухвала

від 27.02.2024 по справі 340/1104/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1104/24

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду НАУМЕНКО В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (вул. Центральна, б. 125, с. Турія, Новомиргородський район, Кіровоградської області, 26011, ЄДРПОУ 03757241)

до відповідача-2: Новомиргородської міської ради (вул. Соборності, б. 227/7, м. Новомиргород, Новомиргородський район, Кіровоградська область, 26000, ЄДРПОУ 04055104)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1) Визнати протиправним та скасувати Рішення п`ятої сесії восьмого скликання Новомиргородської міської ради від 16.04.2021 року № 208 в частині надання ТОВ «Прогрес» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду, терміном на сім років, земельних ділянок:

- орієнтовною площею 11,3792 га, під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ А. 01.01), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Новомиргородської міської ради (в межах с. Турія);

- орієнтовною площею 8,6243 га, під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01), за рахунок земель сільськогосподарського призначення

комунальної власності, що перебувають у запасі на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (за межами населених пунктів);

- орієнтовною площею 25445 га, під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ А. 01.01), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (за межами населених пунктів).

Позивачем одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення Новомиргородської міської ради №208 від 16.04.2021, до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою від 27.02.2024 року суддя відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Також відповідно до частини 4 статті 161 КАС позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Предметом спору за цим позовом є рішення Новомиргородської міської ради №208 від 16.04.2021, копію якого позивачем всупереч вказаним вище вимогам до позовної заяви не додано.

Відповідно до частини 1 статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктом 4 частини 5 вказаної статті КАС України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

Позивач у позовній заяві вказує двох відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» та Новомиргородську міську раду, однак позовні вимоги спрямовує лише до Новомиргородської міської ради.

Отже, позовні вимоги підлягають уточненню шляхом надання до суду уточненої позовної заяви та доказів, в частині заявлених позовних вимог з урахуванням приписів частини 1 статті 5 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач, звертаючись до суду, просить скасувати рішення Новомиргородської міської ради №208 від 16.04.2021, однак до суду з цим позовом звернувся лише 26.02.2024 року, а відтак, з пропуском строку звернення до суду.

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивач у позовній заяві причинами пропуску строку вказує дію введених карантинних обмежень через короновірусну хворобу COVID-19 та введення в Україні воєнного стану, як поважні причини пропуску строку звернення до суду, а також посилається на те, що йому було невідомо про існування оспорюваного рішення.

Суд зазначає, що підставою для поновлення пропущеного строку може бути наявність обставин, які зумовили обмеження можливості реалізувати своє право на судовий захист протягом строку, встановленого законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.07.2021 року у справі №380/5208/20 вказав, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Щодо посилання на введення з 24.02.2022 року воєнного стану в Україні, як підставу для поновлення строку звернення до суду, суд зауважує, що у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків щодо звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 27.03.2023 у справі № 160/14362/21, від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, від 18.01.2023 у справі № 160/21195/21.

У пункті 59 ухвали від 13.09.2022 у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022, Верховний Суд зазначив, що обставина повномасштабного вторгнення РФ на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.

Окрім цього, суд також звертає увагу на зміст постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20, де наголошувалось на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Верховний Суд у вищевказаній постанові відзначав, що саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).

В постанові від 16.02.2023 у справі № 640/4426/22 Верховний Суд також вказав, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічним чином суд оцінює й доводи позивача щодо дію карантину, встановленого з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Частиною 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Посилання заявника на запровадження карантинних обмежень не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку без зазначення та наведення відповідного обґрунтування і надання доказів неможливості здійснення процесуальних дій, що обумовлені такими обмеженнями.

Правова позиція аналогічного змісту висловлена Верховним Судом у постанові від 27.07.2022, справа 826/1423/16.

Так, оскільки позивачем не наведено жодного зв`язку між наявністю введеного в дію карантину та неможливістю позивачем своєчасно розпорядитись своїм правом на судовий захист, суд також не може визнати наведену причину пропуску строку звернення до адміністративного суду поважною.

Що стосується доводів позивача про те, що він не знав про порушення своїх прав, суд зазначає наступне.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.05.2022 у справі 9901/484/21.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 вказав, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відтак, незнання про порушення своїх прав, про що зазначає позивач, у даному випадку можливо пояснити або байдужістю до своїх прав, або ж свідомим небажанням дізнатися про них, що, як зазначено вище, не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Отже, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки такими можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Повідомити особу, що подала позовну заяву про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити особі, що подала позовну заяву, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО