Рішення

від 23.02.2024 по справі 380/24271/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року м. Львівсправа № 380/24271/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядро» до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядро» (Позивач/ТОВ «Ядро») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 04 жовтня 2023 року № ПШ016809 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядро» у сумі 17000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 04 жовтня 2023 року № ПШ016809 (далі також оскаржувана постанова) до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу), відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає, що її винесено незаконно, а тому така підлягає скасуванню з огляду на таке.

ТОВ «Ядро» не здійснювало жодного із видів пасажирських перевезень на території України, а тому норми статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» ним не могли бути порушені. Отже, застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за нібито відсутність документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», є протиправним.

Щодо застосування адміністративно-господарського штрафу за буцімто виявлений факт відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивач зазначає, що під час проведення перевірки водій належного на праві власності ТОВ «Ядро» транспортного засобу пред`явив уповноваженій посадовій особі Укртрансбезпеки реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, а також належним чином оформлені товарно-транспортну накладну та індивідуальну контрольну книжку водія. Під час опитування водій пояснив, що чинне законодавство не зобов`язує автомобільного перевізника у разі здійснення ним внутрішніх вантажних перевезень на відстань понад 50 км, обладнати належний йому транспортний засіб тахографом за умови наявності під час перевезення (на дорозі) заповненої індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності для такого водія. Отже, уповноваженій посадовій особі Укртрансбезпеки під час проведення перевірки було достеменно відомо про те, що належний на праві власності ТОВ «Ядро» транспортний засіб взагалі не обладнаний тахографом.

Позивач стверджує, що перевірка та адаптація тахографа до транспортного засобу із складанням протоколу визначеної форми стосується винятково транспортного засобу, який обладнаний тахографом, та тих автомобільних перевізників, які надають послуги з перевезення пасажирів та вантажів, призначених лише для міжнародних автомобільних перевезень.

Позивач резюмує, що оскільки належний на праві власності ТОВ «Ядро» транспортний засіб не обладнаний тахографом через необов`язковість таких дій згідно з вимогами чинного законодавства, то у водія цього транспортного засобу не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації неіснуючого тахографа. До того ж, ТОВ «Ядро» надавало лише послуги внутрішнього перевезення вантажів. У день проведення перевірки водій вів індивідуальну контрольну книжку саме у зв`язку з керуванням транспортним засобом, який не обладнаний тахографом. Також позивач зауважує, що водій не відмовлявся від підписання акта перевірки, а відомості в цій частині не відповідають дійсності. Зауваження до складеного акта перевірки водій виклав в окремих поясненнях.

Позивач підсумовує, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем за відсутності передбачених законом підстав, впливає на майновий стан ТОВ «Ядро», а отже порушує його права.

З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до абзацу першого пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Ця норма є імперативною і зобов`язує автомобільних перевізників забезпечувати транспортний засіб обладнаним тахографом. У разі, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, яким установлено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв. За вказаних обставин транспортний засіб позивача мав бути обладнаний тахографом, проте така вимога законодавства позивачем не була дотримана, а отже, за відсутність документа (у спірній ситуації протоколу перевірки та адаптації тахографа), на підставі якого виконуються вантажні перевезення, до ТОВ «Ядро» застосовано адміністративно-господарський штраф відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач підсумовує, що доводи позовної заяви не підтверджують наявності порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача, а оскаржувана постанова є такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача усі докази, які слугували підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2023 року в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

09 серпня 2023 року об 11 год. 30 хв. (місце проведення перевірки автодорога М-06 «Київ-Чоп», 756 км + 800 м.) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 07 серпня 2023 року № НР000212 проведено перевірку транспортного засобу марки ТАТА номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію, серія та номер НОМЕР_2 ), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Ядро», за результатами якої складено акт № 007649 від 09 серпня 2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно зі змістом указаного акту під час перевірки виявлено порушення: «На момент проведення перевірки відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». В рядку акта перевірки «Пояснення водія про причини порушень» зазначено, що «від написання пояснень відмовився».

04 жовтня 2023 року В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Чиженко Дмитро, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ016809, якою постановив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядро» (транспортний засіб марки ТАТА номерний знак НОМЕР_1 ) адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Позивач, уважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 жовтня 2023 року № ПШ016809.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз наведених положень статті 48 Закону № 2344-III вказує, що законодавець, визначаючи обсяг документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не встановив їх вичерпного переліку, проте зазначив про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати із собою та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Своєю чергою абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09 серпня 2023 року № 007649 відповідач зробив висновок про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ. Суть виявленого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки водій, який здійснював перевезення вантажу, не мав із собою протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У позовній заяві позивач зазначеної обставини не спростовує, а навпаки стверджує, що належний на праві власності ТОВ «Ядро» транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення 09 серпня 2023 року (марка ТАТА номерний знак НОМЕР_1 ), не обладнаний тахографом, з огляду на що у водія цього транспортного засобу апріорі не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації неіснуючого тахографа. Утім водій мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, яку уповноважені посадові особи Укртрансбезпеки, що проводили перевірку, відмовилися перевіряти.

Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що на підставі імперативної норми пункту 6.1 Положення № 340 транспортний засіб позивача мав бути обладнаний тахографом, проте така вимога законодавства ним не була дотримана. Відповідач стверджує, що лише у разі, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, яким установлено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Оцінюючи такі аргументи сторін крізь призму встановлених обставин справи та норм законодавства, що їх регулюють, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Суд відзначає, що в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

07 вересня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі Закон № 2819-ІV)), згідно із яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

На виконання вимог Закону № 2819-ІV прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку України визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінету Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерство транспорту та зв`язку України розробило та затвердило Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів від 07 червня 2010 року № 340 (далі Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції № 385, перевізники це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (абзац перший пункту 6.1 Положення № 340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року № 40 передбачено, що пункт 6.1 Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо обладнання діючим та повіреним тахографом, зокрема вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.

Також у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Отож, для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22, яку суд ураховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд встановив, що належний на праві власності ТОВ «Ядро» транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення на момент проведення перевірки (марка ТАТА номерний знак НОМЕР_1 ), не обладнаний тахографом. Зважаючи на це, суд погоджується із твердженням позивача про те, що у водія цього транспортного засобу апріорі не міг зберігатися протокол перевірки та адаптації тахографа.

Утім водій вказаного транспортного засобу вів та мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, в якій за 09 серпня 2023 року (день проведення перевірки) містяться такі записи: «Марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу» ТАТА НОМЕР_1 ; «Маршрут руху» Львів Хуст; «Показники одометра» початковий: 323642, кінцевий: 324151; «Початок робочої зміни» 08:00 год.; «Тривалість перерви між періодами керування за зміну» змінного періоду керування: 12:00 год., міжзмінного відпочинку: 15:00 год.; «Кінець робочої зміни» 17:00 год.

Під час перевірки цей водій подав письмові пояснення, у яких зазначив, зокрема, що повідомив посадовій особі Укртрансбезпеки, яка проводила перевірку, про те, що «автомобіль не обладнаний тахографом, проте зі мною зберігається індивідуальна книжка контролю водія, яку перевіряючий відмовився перевіряти».

Отже, у спірній ситуації водій транспортного засобу, не обладнаного тахографом, вів та мав із собою індивідуальну контрольну книжку водія, що повністю узгоджується з пунктом 6.3 Положення № 340.

Посилання відповідача на те, що лише у разі, якщо транспортний засіб не підпадає під категорії транспортних засобів, що передбачені абзацом першим пункту 6.1 Положення № 340, може застосовуватися пункт 6.3 Положення № 340, суд оцінює критично, оскільки будь-яких застережень щодо цього пункт 6.3 Положення № 340 не містить. Указаний пункт Положення № 340 чітко та однозначно унормовує, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Суд підкреслює, що як тахограф, так й індивідуальна контрольна книжка водія виконують одну й ту ж функцію державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку.

Зважаючи на викладене, висновок контролюючого органу про те, що відсутність у водія на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (за наявності належим чином заповненої індивідуальної контрольної книжки водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа), свідчить про порушення позивачем вимог статті 48 Закону № № 2344-III, є помилковим.

Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 жовтня 2023 року № ПШ016809 не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на що її належить визнати протиправною та скасувати.

Щодо інших доводів сторін, які викладені у позові та відзиві, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не є необхідним надавати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для ухвалення рішення у цій справі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2684,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядро» (вул. Щирецька, 7, м. Львів, 79071) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Львівська, 659А/2, м. Городок, Львівська область, 81500) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 жовтня 2023 року № ПШ016809.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядро» (вул. Щирецька, 7, м. Львів, 79071, код ЄДРПОУ 19162047) 2684,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна