Ухвала

від 28.02.2024 по справі 520/12217/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 лютого 2024 р.Справа № 520/12217/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у м. Харкові заяву Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 по справі № 520/12217/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДРУГА ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України

про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В с т а н о в и в:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 по справі № 520/12217/23 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ "ДРУГА ФАРМАЦІЯ ХАРКОВА" до ГУ ДПС у Харківській області, ДПС України про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення суду доставлено до електронного кабінету скаржника 09.08.2023, о 21:38 годині, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, тобто днем отримання з урахуванням вихідних днів є 12.08.2023.

28.08.2023 відповідачем оскаржено судове рішення, тобто у строк відповідно до вимог ст. 295 КАС України.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 апеляційна скарга повернута скаржнику, у зв`язку з несплатою судового збору.

Копію рішення суду доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у Харківській області 23.10.2023, о 16:30 годині, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України.

ГУ ДПС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу, разом з платіжною інструкцією про сплату судового збору. Одночасно з вимогами апеляційної скарги, скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалами Другого апеляційного суду від 05.02.2024 відмовлено у заяві ГУ ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені підстави для поновлення строку визнані неповажними. Апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишено без руху; надано скаржнику десятиденний строк (з дня отримання даної копії ухвали) для усунення недоліків апеляційної скарги зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Копію судового рішення доставлено до електронного кабінету скаржника 07.02.2024, о 07:38 годині, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України.

13.02.2024 відповідачем подано до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування заяви скаржник посилається на те, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах строку, встановленого ст. 295 КАС України. 28.12.2023 після надходження необхідних коштів для сплати судового збору платіжною інструкцією № 00006682 було здійснено доплату судового збору і відразу після отримання копії платіжної інструкції подано апеляційну скаргу, тобто у найкоротший термін. Надає довідку від 25.09.2023 № 874/20-40-10-21, згідно якої станом на 25.09.2023 на рахунку ГУ ДПС за КВЕК 3507010 «Керівництво та управління у сфері податкової політики» та КВЕК 2800 «Інші поточні видатки» залишок коштів для сплати судового збору становить 61,49 грн. Більше того, Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.202 № 75 (зі змінами). Зазначає, що ворогом здійснюються постійні обстріли адміністративних будівель та критичної інфраструктури міста, що унеможливлює безперебійну та нормальну роботу територіальних органів ДПС, зокрема ГУ ДПС у Харківській області. У зв`язку з цим, на працівників ГУ ДПС покладено велике навантаження в роботі, а також через часткову мобілізацію працівників ГУ, а також неможливість доступу до всіх інформаційних баз ГУ ДПС через пошкодження великої кількості комп`ютерної техніки, перебоїв з електроенергією та доступу до мережі інтернет. Посилається на судову практику, зокрема на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.02.2016 № К/800/50608/15. Вважає, що не зловживав своїми процесуальними правами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлена заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у ст. 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Так, частиною першою ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України).

Пунктом 4 частини 1 ст. 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки (ч. 2 ст. 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Частинами першою та другою ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. В постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, судом касаційної інстанції висловлену правову позицію, що зважаючи на зміст викладених у цій постанові Верховного Суду норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

За матеріалами справи встановлено, що прийнято оскаржуване рішення 09.08.2023, подана первично апеляційна скарга 28.08.2023, тобто у встановлений строк ст. 295 КАС України. Однак, апеляційна скарга відповідача повернута, підставою є несплата судового збору. Водночас при повторному зверненні з апеляційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області (28.12.2023) долучено до апеляційної скарги платіжну інструкцію № 00008329 від 27.12.2023 про сплату судового збору. Тобто апелянт звернувся з повторною апеляційною скаргою на наступний день.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України тощо).

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ч. ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що в цій конкретній справі відповідачем вчинялися дії щодо оскарження судового рішення та під час первинного оскарження рішення суду, податковим органом надавалися докази відсутності коштів для сплати судового збору. Крім того, у цій справі суд враховує ту обставина, що сплата судового збору відбулася 27.12.2023 згідно платіжної інструкції № 00008329 від 27.12.2023 і без зайвих зволікань, було повторно подано апеляційну скаргу на наступний день 28.12.2023.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та докази на їх підтвердження, а саме недопущення тривалого зволікання з поданням повторної апеляційної скарги та сплату судового збору (тобто, усунення недоліку, який слугував підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги), колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками.

Колегія суддів зазначає, що у цьому випадку скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з повторним поданням апеляційної скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 293, 295, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 по справі № 520/12217/23 - задовольнити.

Поновити Головному управлінню Державної податкової служби у Харківській області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 по справі № 520/12217/23.

Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Бегунц А.О. Рєзнікова С.С.