Постанова

від 27.02.2024 по справі 400/10514/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 р. Категорія: 112030500м. ОдесаСправа № 400/10514/23Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання неправомірними дії Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради та зобов`язання вчинити певні дії щодо призначення і нарахування грошової допомоги ОСОБА_1 , яка проживає разом з ОСОБА_2 інвалідом 1 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, мотивуючи його тим, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні грошової допомоги, оскільки позивач проживає разом зі своєю донькою, яка є інвалідом І групи, тому правомірно має право на отримання допомоги відповідно до постанови КМУ № 1192 від 02.08.2000.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що позивач проживає разом зі своєю донькою, яка є інвалідом І групи, тому правомірно має право на отримання допомоги відповідно до постанови КМУ № 1192 від 02.08.2000.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивач не має право на отримання цієї допомоги відповідно до вимог чинного законодавства. ОСОБА_3 є опікуном ОСОБА_2 , тому вона повинна звертатись за отриманням грошової допомогою, а не позивач.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2022 року по справі № 522/9506/22, опікуном над ОСОБА_2 була призначена її сестра ОСОБА_3 .

В позовній заві зазначено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом першої групи з дитинства безстроково, у зв`язку з тяжкою психічною хворобою потребує постійного догляду та уходу. Внаслідок даного захворювання ОСОБА_2 не може самостійно пересуватись, вживати ліки, самостійно харчуватися, приймати рішення, самообслуговуватися, та постійно потребує догляду та уваги. Данні обставини підтверджуються довідкою №574 від 15.12.2021 року, яка видана Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський обласний центр психічного здоров`я Миколаївської Обласної Ради

ОСОБА_2 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонеркою- позивачем по справі.

13.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради із заявою про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, на догляд за нею.

Управління соціальних виплат і компенсацій Інгульського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради надало позивачу відповідь, в якій зазначено, що право на призначення щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, на догляд за нею ОСОБА_4 не має.

Не погоджуючись із вищевказаним, позивачка звернулась до суду.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що проживання позивача разом з ОСОБА_2 не надає їй право на отримання допомоги, оскільки вона відповідно до норм чинного законодавства не повинна дбати про неї та здійснювати догляд за особою з інвалідністю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Порядком надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, затвердженої постановою КМУ №1192 від 02.08.2000 передбачено, що щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею (далі - допомога на догляд) надається відповідно до статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" у грошовій формі.

П. 4 допомога на догляд надається дієздатній особі за її задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) на одній житловій площі з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що здійснює догляд за нею.

Отже, допомога надається: 1) дієздатній особі, 2) яка разом проживає з особою з інвалідністю, 3) здійснює догляд за особою з інвалідністю.

Відповідно до п. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Згідно п. 5 ст. 29 ЦК України місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Нормами Цивільного Кодексу визначено, що опікун повинен проживати разом з недієздатною особою та дбати про неї.

Таким чином, право на отримання допомоги надається особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю та доглядає її. Такі обов`язки Цивільним Кодексом України покладено на опікуна недієздатної особи, тому тільки він може звернутись за отриманням допомоги відповідно до постанови КМУ № 1192, що і було зазначено у відповіді відповідача.

Згідно рішенням суду опікуном ОСОБА_2 призначено ОСОБА_3 , яка повинна проживати та дбати за ОСОБА_2 , доглядати її та створювати їй необхідні побутові умови.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що проживання позивача разом з ОСОБА_2 не надає їй право на отримання допомоги, оскільки вона відповідно до норм чинного законодавства не повинна дбати про неї та здійснювати догляд за особою з інвалідністю.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, позивачка не довела суду, що має право на отримання допомоги, тому позов задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року по справі № 400/10514/23, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький