Повістка

від 28.02.2024 по справі 420/20309/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20309/23

Головуючий І інстанції: Лебедєва Г.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 30.10.2023р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УДГ Трейдинг» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, -

В С Т А Н О В И В:

08.08.2023р. ТОВ «УДГ Трейдинг» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області від 01.08.2023р. №25693 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям «ризиковості»;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області виключити його з переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості платника податку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням комісії ГУ ДПС в Одеській області від 25.07.2023р. №24656 його необґрунтовано та безпідставно було віднесено до переліку ризикових платників податків у відповідності до п.8 «Критеріїв ризиковості платника податку», визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019р. №1165. Так, позивачем було подано ГУ ДПС в Одеській області у додатку до повідомлення інформацію про невідповідність позивача критеріям ризиковості, проте відповідачем не досліджено наведену інформацію та безпідставно прийняте аналогічне за змістом рішення від 01.08.2023р. №25693.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2023р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024р., адміністративний позов ТОВ «УДГ Трейдинг» - задоволено. Визнано протиправним і скасувати рішення відповідача про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 01.08.2023р. №25693. Зобов`язано ГУ ДПС в Одеській області виключити позивача з переліку платників податку, що відповідають «Критеріям ризиковості платника податку». Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «УДГ Трейдинг» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

21.02.2024р. від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі та, відповідно, проведення розподілу судових витрат на правничу допомогу у розмірі - 2500 грн., понесених у зв`язку із апеляційним розглядом даної справи.

За правилами ч.3 ст.252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши зміст ухваленого у цій справі судового рішення та доводи заяви про стягнення судових витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення.

Підстави та умови, за яких суд може ухвалити додаткове судове рішення, визначені у ст.252 КАС України, згідно з ч.1 якої, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч.2 ст.252 КАС України).

Так, згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката дійсно підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність же документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18.

Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд насамперед має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою захисту своїх законних прав та інтересів між позивачем (в особі директора - Байрак Ю.Г.) та адвокатом - Таштоновою О.Г. укладено договір про надання правничої допомоги від 01.06.2022р. №01/06/2022.

На підтвердження обсягу наданих послуг та, як наслідок, понесення витрат на їх оплату, представником позивача також надано до суду додаткову угоду №1 до договору від 01.06.2022р. №01/06/2022, довідку від 20.02.2024р. за підписом адвоката, якою вона підтверджує сплату ТОВ «УДГ Трейдинг» послуг у розмірі - 2500 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №20-02-2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.06.2022р. №01/06/2022, відповідно до якого представник виконав роботи (надав послуги): складання відзиву на апеляційну скаргу у справі №420/20309/23, а також аналогічний за своїм змістом остаточний розрахунок суми судових витрат.

Надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, а також виходячи з критеріїв розумності, пропорційності та співмірності розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що понесені позивачем витрати (2500 грн.) є співмірними, належним чином обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вбачає підстави для задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі - 2500 грн.

Керуючись ст.ст.131,134,139,252,311 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УДГ Трейдинг» про проведення розподілу судових витрат на правничу допомогу - задовольнити повністю.

Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УДГ Трейдинг» (код ЄДРПОУ: 42525629, вул. Ільфа і Петрова, 27, оф. 110а, м.Одеса, 65104) судові витрати на правничу допомогу у розмірі - 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткової постанови виготовлено: 28.02.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко