Постанова

від 28.02.2024 по справі 380/8591/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8591/23 пров. № А/857/17671/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (суддя Брильовський Р.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту не зазначено),

в адміністративній справі №380/8591/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 ,

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідачач-1) і Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідачач-2), в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року; 2) зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року із врахуванням базового місяця січень 2008 року; 3) визнати протиправними дії відповідача-2 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року; 4) зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

Кожен з відповідачів позовних вимог не визнали, подали до суду першої інстанції відзиви на позовну заяву, у яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року із врахуванням базового місяця січень 2008 року. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2017 року по 28 лютого 2018 року із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при винесенні рішення судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-1) покликається на те, що позивач звернувся із значним пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, що визначений ч.5 ст.122 КАС України. По суті спору зазначає скаржник, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовців з 2016 року у Міністерства оборони України не має. Оскільки індексація грошового забезпечення не передбачена в Конституції України, то на неї не поширюються й визначені ст.22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, визначених, зокрема, у ст. 43 Основного Закону України. Також вказує апелянт, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати в тому числі базовий місяць, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-1) просить скасувати оскаржене рішення суду від 01.08.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З рішення суду першої інстанції у цій справі також не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-2) покликається на те, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист. Зауважує скаржник, що у зв`язку з дією особливого періоду та в результаті необхідності утримання понаднормової чисельності військовослужбовців, збільшення розмірів грошового забезпечення в Міноборони уже в жовтні 2016 року не було забезпечено фінансовим ресурсом для виплати особовому складу грошового забезпечення, винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Вважає скаржник, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється. Зазначає апелянт, що командування військової частини НОМЕР_2 діяло відповідно до вимог чинного законодавства і в його діях не було порушення норм матеріального права. Отже, бездіяльність військової частини НОМЕР_2 не є протиправною. До того ж, Постановою №1013 визначено місяць підвищення тарифних ставок (окладів) січень 2016 року, з якого у подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Позивач посилається на невірне визначення відповідачем місяця, з якого обчислюється величину приросту індексу споживчих цін зазначаючи, що такий обчислюється з січня 2008 року, оскільки оклади військовослужбовцям були підвищені за рахунок збільшення грошового забезпечення за грудень 2015 року виплатами премій. Також вказує апелянт, що нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, тому командування військової частини НОМЕР_2 діяло відповідно до вимог чинного законодавства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-2) просить скасувати оскаржене рішення суду від 01.08.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги відповідачів необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 МО України у період з 05.04.2015 по 28.03.2017, а у військовій частині НОМЕР_2 МО України у період з 01.03.2017 по 13.04.2018 (а.с. 14).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 з деталізацією по видам грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 №37 від 09.02.2023, виданої ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_1 , індексація грошового забезпечення не нараховувалась (а.с. 7-зв.).

У листі від 09.02.2023 за №674/10/838 року відповідач-1 повідомив, що на підставі роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 у зв`язку із внесенням змін до постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у якому було визначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення, у зв`язку з чим, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення не проводилось з 01.01.2016 по лютий 2018 року (а.с. 7).

Згідно з довідкою про суму індексації грошового забезпечення за період з березня 2017 року по квітень 2018 року у військовій частині НОМЕР_2 №1226 від 23.02.2023, виданій ОСОБА_1 . Військовою частиною НОМЕР_2 , індексація грошового забезпечення не нараховувалась (а.с. 13).

У листі від 23.02.2023 року за №1619/157/941 відповідач-2 повідомив, що у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходив військову службу з березня 2017 року по квітень 2018 року. У зв`язку із цим базовий місяць для позивача є квітень 2017 року (а.с. 12).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.91, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частин 2, 3 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Так, згідно ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону №1282-XII).

Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, в редакції від 02.12.2012, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинність з 01.01.2016, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону №1282-XII цифри 101 замінити цифрами 103.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч. 2, 4 ст.4 Закону №1282-XII).

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч.1 ст.9 Закону №1282-XII).

Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно з ст. 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 21.06.2012), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013), яка набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1013, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно було вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.

Постановою №1013 до Порядку №1078 внесені зміни, а саме, пункт 5 викладено в новій редакції:

5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та положень цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесені зміни в абзац другий пункту 11 Порядку №1078, цифри 101 замінено цифрами 103. Ці зміни, відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №77 від 11.02.2016, застосовуються з 1 січня 2016 року.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно із п.п.2 п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін "базовий місяць", від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках "порогу", визначеного законом.

Отже, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує: 101 відсоток за період до 01.01.2016 (ч.1 ст.4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016); 103 відсотки за період після 01.01.2016 (ч.1 ст.4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.02.2015, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій: 1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або 2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У зв`язку з прийняттям Постанови №1013, якою внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки базовим місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103 %) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідачі у спірний період індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховували і не виплачували.

Відповідно до норм Порядку №1078 в редакції, що діяла до грудня 2015 року, базовим місяцем вважався місяць, в якому відбулося підвищення мінімальної зарплат, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

З прийняттям Постанови №1013, яка набрала чинності з 15.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати (грошового забезпечення) та інших доходів населення. Пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 пов`язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.

Міністерство соціальної політики України в листі від 28.04.2016 №201/10/137-16 роз`яснило, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

В подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01.03.2018), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Попри те, щомісячна додаткова грошова винагорода не включалася до складу грошового забезпечення, з якого здійснювалося обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 наказу Міністерства оборони України Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 15 листопада 2010 року №595, розміри винагороди встановлювався наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Отже, на законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців встановився у січні 2008 року (постанова КМ України №1294 від 07.11.2007 р. "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") та в подальшому такий був змінений (зріс) лише у березні 2018 року (постанова КМ України №704 від 30.08.2017 р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Суд звертає увагу, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. При цьому відсутність затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому урядом України порядку, а саме Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

Тобто сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, саме січень 2008 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Отже, відповідачі у межах спірних правовідносин безпідставно оминули норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (січень 2008 року), не встановивши, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим не довели правомірність незастосування січня 2008 року як "базового" місяця для проведення позивачу у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення, як то визначеного законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у спірний період позивачу протиправно не було проведено нарахування індексації, що призвело до порушення прав та інтересів позивача, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу відповідачі невірно трактували норми Порядку №1078 та кожен відповідач протиправно не визначили у відповідному періоді базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити щодо відсутності у відповідачів дискреційних повноважень у питанні нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки відповідачі зобов`язані були нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до приписів законодавства.

Завданням адміністративного суду є контроль за правомірністю дій (рішень) відповідача у розглядуваних правовідносинах, зокрема, щодо виконання відповідачем свого обов`язку по нарахуванню і виплати позивачу індексації грошового забезпечення, в тому числі правильності нарахування грошових сум такої індексації.

Слід наголосити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідачі зобов`язані вчинити конкретні дії і, якщо вони їх не вчиняють, їх можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому суд першої інстанції правильне прийняв рішення про зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2017 із врахуванням базового місяця січень 2008 року, а також зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2017 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними.

Відносно аргументів скаржника (відповідача-1) про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, то суд не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Відповідно до положень частин 1-3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Колегія суддів зауважує, що спеціальним законодавством не віднесено індексацію до складу грошового забезпечення, однак Закон України «Про оплату праці» відносить індексацію як компенсаційну виплату до структури заробітної плати (стаття 2).

Отже, поняття грошового забезпечення в даній справі є аналогічним поняттю заробітної плати і до правовідносин щодо перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення підлягають положення статті 233 Кодексу законів про працю України.

Тобто, у вказаній справі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Таким чином, у даній правовій ситуації перебіг тримісячного строку строку звернення до суду, установленого названою статтею Кодексу законів про працю України, має обчислюватись з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, тобто з 19.07.2022 р..

Так, спірні правовідносини виникли у зв`язку з нездійсненням відповідачем виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.202018.

На запит позивача відповідач-1 листом від 09.02.2023 за №674/10/838 повідомив, що на підставі роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 у зв`язку із внесенням змін до постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у якому було визначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення, у зв`язку з чим, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення не проводилось з 01.01.2016 по лютий 2018 року. У листі від 23.02.2023 за №1619/157/941 відповідач-2 повідомив, що у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходив військову службу з березня 2017 року по квітень 2018 року. У зв`язку із цим базовий місяць для позивача є квітень 2017 року.

З аналізу цих листів і наданих довідок про грошове забезпечення позивач встановив порушення порядку нарахування грошового забезпечення, зокрема, недоплати відповідачами з 01.01.2016 про 28.02.2018 індексації грошового забезпечення. З даним позовом позивач звернувся до суду 24.04.2023 року.

Отже, позивачем строк звернення до суду не пропущений.

Крім того, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у відповідності до вимог статті 316 КАС України немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст.243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року в адміністративній справі №380/8591/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль