Ухвала

від 23.02.2024 по справі 761/5722/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5722/24

Провадження № 2/761/5666/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року cуддя Шевченківського районного суду м. Києва Сіромашенко Н. В., розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про компенсацію збитків, нанесених розпорядженням, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява, в якій позивач просить покласти на колишню голову Чернігівської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 , яка видала незаконне розпорядження про звільнення ОСОБА_2 , обов`язок покрити шкоду, заподіяну державі в особі Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу ОСОБА_2 в сумі 219822,18 гри, утримавши цю суму з її доходів, коштів на рахунках або іншого майна, на яке можна покласти стягнення згідно діючого законодавства України, вказані кошти перерахувати на рахунок НОМЕР_1 Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02317451) в ДКСУ м. Київ, МЦП 820172.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом направлений запит щодо місця реєстрації відповідача.

Згідно відповіді на запит від 21.02.2024 №458460 відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вважаю, що вищевказаний позов слід залишити без руху за таких підстав.

Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема:

зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, відшкодування шкоди, усунення перешкод у користуванні власністю). По суті, це прохальна частина позовної заяви.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) щодо якості судових рішень зазначено, що будь-який припис, який міститься у судовому рішенні, повинен бути сформульований таким чином, щоб його можна було втілити в життя: це означає, що рішення повинне містити резолютивну частину, в якій було б чітко, без будь-якої можливості невизначеності або непорозуміння, викладено покарання, обов`язки чи приписи, ухвалені судом. Нечітке рішення, яке можна тлумачити по-різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.

Резолютивна частина повинна бути викладена в такій формі, щоб вона не викликала ускладнень при виконанні рішення суду державною виконавчою службою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визнається право людини на доступ до право суддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

В позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача обов`язок покрити завдану державі шкоди в порядку ст. 237 КЗпП України.

Разом з цим, п.. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України визначено, що службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до роз`яснень, викладених п.п.13,33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

При незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Статтею 136 КЗпП України визначений порядок покриття шкоди, заподіяної працівником.

Разом з цим, з огляду на вказаний позивачем зміст позовних вимог, які по своїй суті є вимогами про відшкодування шкоди, не відповідає способу захисту визначеному ст. 16 ЦК України, у зв`язку з цим суд вважає що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме приведення позовних вимог у відповідність до ст. 16 ЦК України.

Недоліки щодо невідповідності позовної заяви ч. 3 ст. 175 ЦПК України слід усунути шляхом викладу позовної заяви в новій редакції з дотриманням вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Разом із тим, суд роз`яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Департаменту фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про компенсацію збитків, нанесених розпорядженням - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В. Сіромашенко