Рішення

від 20.02.2024 по справі 202/4276/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/4276/23

Провадження № 2/175/437/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Стеценко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Авто-імпульс моторс» про захист прав споживача та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Авто-імпульс моторс» про захист прав споживача та стягнення коштів.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити,справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача позов не визнав, надано відзив на позов, надав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог просив вимовити з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно дост. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» (надалі Закон).

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру PEUGEOT Авто-Імпульс з метою технічного обслуговування автомобіля PEUGEOT 108 державний номерний знак НОМЕР_1 . Сервісний центр знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 30-Б.

Згідно до наряду-замовлення №000000000122 від 15.11.2022 р. який є актом виконаних робіт, відповідачем були здійснені відповідні роботи, які є погодженими та прийнятими позивачем.

Позивач стверджує, що при заміні щіток на лобовому склі працівниками сервісного обслуговування було пошкоджено переднє скло. Але, зазначене пошкодження на автомобілі позивач помітив лише через декілька днів, про що 21.11.2022 р. повідомив сервісний центр на якому здійснювались технічні роботи.

Відповідну скаргу щодо усунення вищезазначеного пошкодження позивач направив до офіційного дилерського центру PEUGEOT Авто-Імпульс, проте підтвердження отримання зазначеної скарги відповідачем в матеріалах справи відсутні.

29.12.2022 року за вх. № П-1270 позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та отримав рекомендацію звернутися до суду за захистом своїх прав.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ«Авто-імпульсмоторс» про захист прав споживача та стягнення коштівне підлягають задоволенню, оскільки стороною позивача не надано жодних підтверджень пошкодження лобового скла автомобілю саме працівниками відповідача. До того ж судом прийнято до уваги значний проміжок часу між технічним обслуговуванням транспортного засобу відповідачем, та датою коли позивачем було помічено пошкодження лобового скла, що свідчить про можливість отримання пошкодження під час експлуатації автомобіля.

Керуючись ст. 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268,352, 354-355ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ«Авто-імпульсмоторс» про захист прав споживача та стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судові витрати віднести за рахунок держави .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Озерянська Ж.М.