Ухвала

від 21.02.2024 по справі 2-7-3670/06

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-7-3670/06

н\п 4-с/490/4/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просила визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лінник А.О. неправомірними щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №71838385 від 18.05.2023 року.

Заява обґрунтована тим, що у травні 2023 року скаржниця дізналася про відкриття державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лінником А.О. виконавчого провадження №71838385 по виконанню виконавчого листа №2-7-3670/06, виданого 29.12.2006 року. Також, вказує,що про існування вищеказаного виконавчого листа дізналася у серпні 2021 року, коли у застосунку «Дія» виявила виконавче провадження №52255541 від 19.09.2016 року зі статусом «завершене/повернуте без виконання 07.09.2017 року». Оскільки, в травні 2006 року вона змінила місце проживання, то судові повістки, Ухвали та Рішення суду не отримувала і про судову справу відносно неї не знала. Зазначає, що станом на 19.09.2016 року в м.Миколаєві не мешкала і не була зареєстрована, тож постанову про виконавче провадження не отримувала. Крім того, скаржниця вказує, що для повторного подання виконавчого листа №2-7-3670/06 від 29.12.2006 року для примусового виконання був термін з 08.09.2017 року по 07.09.2020 року. Державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) Лінником А.О. прийнято вищевказаний виконавчий лист 18.05.2023 року, тобто після закінчення строку виконавчої давності. Також ОСОБА_1 зазначає, що з травня 2006 року не проживає, з вересня 2007 року не зареєстрована у м.Миколаєві, майна в місті Миколаїв немає, а отже, державний виконавець не перевіривши це, прийняв до виконання рішення на території, на яку не поширюються його функції. За такого, враховуючи вищевказане, скаржниця просила:

1. Визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінник А.О. неправомірними щодо винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження № 71838385 від 18.05.2023 року.

2. Зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінник А.О. закінчити Виконавче провадження №71838385 від 18.05.2023 року на підставі спливу виконавчої давності Виконавчого листа № 2-7-3670/06, виданого 29.12.2006 року.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінник А.О. зняти арешт з грошових коштів на рахунках, що належать мені ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023 року дану скаргу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 15.06.2023 року дану скаргу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 29.06.2023 року, витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №718383845, відкритого 18.05.2023 року на підставі виконавчого листа №2-7-3670/06 виданого 29.12.2006 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВФ Україна» заборгованості у сумі 2078,82 грн.

22.06.2023 року від головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінника А.О. надійшов відзив на скаргу, в якому вказав наступне.

30.07.2020 до Відділу надійшла заява про відкриття виконавчого провадження представника АТ «ВФ Україна» Федорів І.Я разом з судовим наказом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВФ Україна» заборгованості в сумі 2078,82 грн. 18.05.2023 головним державним виконавцем Відділу, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови 27.01.2023 за вих. № 3927 направлено сторонам виконавчого провадження за адресами зазначеними у виконавчому документі. 18.05.2023 року головним державним виконавцем Відділу керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкцій з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 258,28 грн. 18.05.2023 року головним державним виконавцем Відділу керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 18.05.2023 року головним державним виконавцем Відділу, керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для відома сторонам виконавчого провадження та для виконання до банківських установ. Крім того, державний виконавець вказує, що твердження скаржника щодо пропущення строку пред`явлення виконавчого документу спростовуються наступним.

Відповідно до приписів п. 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: визначені Законом України «Про виконавче провадження», строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Враховуючи, що воєнний стан в Україні оголошено Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 годин 30 хвилини 24.02.2022 на 30 діб та продовжено строк дії воєнного стану Указами Президента України, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання визначені ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» не порушені Крім того, судом враховується те, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 за №2129-1X (набрав чинності 26.03.2022) встановлено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану, визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану Указом президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 17.08 2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-1Х продовжувався у замку з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, виконавець стверджує, що навіть незалежно від строку набрання законної сили виконавчого листа №2-7-3670/06 від 29.12.2006 (тобто після набрання чинності законом України від 15.03.2022 за №2129 ІХ), стягувач вправі пред`явити до виконання виконавчий документ без дотримання строку, визначеного ст. 12 Закону №1404-VIII.

За такого, виконавець вважає, що він діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження, а тому просить суд відмовити у задоволенні скарги.

25.08.2023 року від головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінника А.О. надійшла заява про залишення скарги без розгляду, у зв`язку з повним погашенням заборгованості.

15.09.2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення їй списаних коштів у сумі 2544,98 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2023 року судове засідання відкладено, повторно витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №718383845, відкритого 18.05.2023 року на підставі виконавчого листа №2-7-3670/06 виданого 29.12.2006 року Центральним районним судом м.Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВФ Україна» заборгованості у сумі 2078,82 грн.

19.01.2024 року від представника стягувача ПАТ «ВФ Україна» - Федорів І.Я. надійшла заява, в якій просила відмовити у задоволенні скарги та вказала наступне.

29.12.2006 р. Центральним районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ № 2-7-3670/06 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ВФ Україна» (23.05.2017 р. перейменоване із ПрАТ «МТС Україна», що є правонаступником ЗАТ «Український мобільний зв`язок») Після цього, стягувачем неодноразово було пред`явлено зазначений виконавчий документ до примусового виконання, проте кошти з боржниці стягнено так і не було (постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.12.2009 р., 25.06.2013 p. 06.10.14 p., 08.09.2017 р.). У поданій скарзі Боржниця стверджує, що дізналася про наявність боргу лише у серпні 2021 року, проте жодних дій щодо оскарження судового наказу чи оплати заборгованості нею вчинено не було. Щодо строків давності представник зазначає, що ПрАТ «ВФ Україна» постанову від 08.09.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу було отримано 20.07.2020 р., після чого 30.07.2020 р. вкотре направлено заяву про відкриття виконавчого провадження, а тому трирічний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувачем пропущено не було і вимоги боржниці в даному випадку є безпідставними. За такого, представник вказує, що, оскільки стягувачем не було порушено жодних норм законодавства та вчасно звернено судовий наказ до виконання, задоволення скарги боржниці було б порушенням права стягувача на справедливий розгляд судом та виконання судових рішень.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, в поданій скарзі просила розглядати скаргу за її відсутності.

Державний виконавець Лінник А.О. та представник стягувача в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд ухвалив розглядати скаргу за відсутності учасників справи, оскільки відповідно до ст. 450 ЦПК України їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Суд, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що у провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходилася цивільна справа №2-7-3670/06 за позовом ЗАТ «Український мобільний зв`язок» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

03.10.2006 року Центральним районним судом м.Миколаєва ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 борг за послуги мобільного зв`язку у сумі 587,82 грн штраф за порушення умов договору у розмірі 1440,00 грн та 51,00 грн судового збору, загалом 2078,82 грн.

29.12.2006 року на виконання вищевказаного судового рішення Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2-7-3670/06.

07.09.2017 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Юдіною І.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно якої, керуючись п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №52255541 повернуто ПрАТ «МТС Україна» виконавчий лист №2-7-3670/06 від 29.12.2006 року.

Згідно статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів ПрАТ «МТС Україна» (Протокол №38 від 28.04.2017 року) ПрАТ «ВФ Україна» перейменовано ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МТС УКРАЇНА», в яке було перейменовано зміною типу та назви Товариства ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКИЙ МОБІЛЬНИЙ ЗВ`ЯЗОК.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина п`ята статті 15 Закону).

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

18.05.2023 року головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінником А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71838385 з виконання виконавчого листа №2-7-3670/06 від 29.12.2006 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПрАТ «ВФ Україна» заборгованості у сумі 2078,82 грн.

18.05.2023 року в рамках вищевказаного виконавчого провадження виконавцем Лінником А.О. винесено постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковими до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 2 статті 19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.

ЄСПЛ вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28.07.1999 у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

У відповідностідо вимогч.1ст.11Закону України«Про виконавчепровадження»,строки увиконавчому провадженні-це періодичасу,в межахяких учасникивиконавчого провадженнязобов`язані абомають правоприйняти рішенняабо вчинитидію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом.

Згідно частин1-2статті 12Закону України«Про виконавчепровадження»,виконавчі документиможуть бутипред`явлені допримусового виконанняпротягом трьохроків,крім посвідченькомісій потрудових спорахта виконавчихдокументів,за якимистягувачем єдержава абодержавний орган,які можутьбути пред`явленідо примусовоговиконання протягомтрьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У відповідності до ч.5 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа №2-7-3670/06, виданого 29.12.2006 року перервано 07.09.2017 року в зв`язку з поверненням головним державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області виконавчого документу стягувачу без виконання, на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

За такого, строк на пред`явлення вищевказаного виконавчого документу сплив 07.09.2020 року.

Разом з тим, як вбачається з наданих сторонами доказів, 30.07.2020 року представник стягувача ПрАТ «ВФ Україна» (який є правонаступником ПрАТ «МТС Україна») Федорів І.Я. звернулася до Центрального ВДВС у м.Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса) із заявою про примусове виконання рішення.

Даний факт також підтверджено державним виконавцем Лінником А.О. у відзиві.

Отже, стягувачем не пропущено строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а тому твердження скаржниці про пропущення стягувачем такого строку суд не бере до уваги.

Однак, суд звернув увагу, що дана заява прийнята відділом ДВС тільки 17.05.2023 року, що підтверджується відбитком штампа ДВС, а 18.05.2023 року виконавцем Лінником А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71838385 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 2078,82 грн на підставі виконавчого листа №2-7-3670/06 від 29.12.2006 року.

Згідно ч.5 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Тобто, головним державним виконавцем Лінником А.О. порушено вимоги вищевказаної норми Закону та пропущено строки на винесення постанови про відкриття провадження з виконання виконавчого листа №2-7-3670/06 від 29.12.2006 року.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.

Відповідно до Закону України«Про внесеннязміни дорозділу XIII«Прикінцеві таперехідні положення» Закону України«Про виконавчепровадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Станом на відкриття виконавчого провадження №71838385, тобто 18.05.2023 року, Миколаївська міська територіальна громада входила до переліку територій де ведуться бойові дії, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 143 від 15 травня 2023 року).

А тому, відкрите державним виконавцем Лінником А.О. виконавче провадження №71838385 є таким, що відкрито з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та внесених до нього змін.

Крім того, суд зазначає, що за ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Разом з тим, державним виконавцем Лінником А.О. 18.05.2023 року, в рамках виконавчого провадження №71838385, винесено постанову про арешт коштів боржника, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Проте, в даній постанові не вказано в межах якої саме суми накладається арешт коштів боржника, що призвело до блокування всіх рахунків скаржниці та арешт суми коштів, які перевищують суму боргу ОСОБА_1 .

За такого, беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінника А.О. від 18.05.2023 року винесені з порушенням норм ЗУ «Про виконавче провадження», а отже дії виконавця є неправомірними.

Щодо вимоги скаржниці про зняття арешту з грошових коштів, суд зазначає наступне.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою від 21.08.2023 року, в рамках виконавчого провадження №71838385, головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лінником А.О. знято арешт з рахунків ОСОБА_1 .

За такого, вимогу скаржниці про зняття арешту суд залишає без задоволення.

Щодо клопотання скаржниці про повернення списаних коштів, суд зазначає наступне.

Скасування постанови про відкриття провадження тягне за собою наслідки передбаченні Законом України «Про виконавче провадження» для виконавчої служби.

Тому в разі недодержання вимог Закону суб`єкт оскарження має право на поновлення порушеного права в порядку позовного провадження.

За такого, клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади зобов`язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України») зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

На основі всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.4, 18, 28, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 4, 12, 13, 26, 76, 81, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лінника Артема Олександровича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №71838385 від 18.05.2023 року та накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 неправомірними.

Постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лінника Артема Олександровича про відкриття виконавчого провадження №71838385 від 18.05.2023 року - скасувати.

Постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лінника Артема Олександровича про арешт коштів боржника від 18.05.2023 року у виконавчому провадженні №71838385 - скасувати.

У задоволені інших вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова