Постанова

від 27.02.2024 по справі 495/5062/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3163/24

Справа № 495/5062/23

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника Виробничого Управління Житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області - адвоката Мацка Володимира Володимировича на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Шевчук Ю.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого Управління Житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу начальника Виробничого Управління Житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про звільнення, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

17.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виробничого Управління Житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі УЖКГ), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника УЖКГ № 7-к від 02.05.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в УЖКГ на посаді головного інженера;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04.05.2023 року;

- допустити негайне виконання рішення, в частині поновлення дії трудового договору.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 08.05.2019 року по 03.05.2023 року перебував в трудових відносинах з УЖКГ на посаді головного інженера.

03.05.2023 року, через месенджер, позивач ОСОБА_1 отримав фото наказу начальника УЖКГ від 02.05.2023 року №7-к, згідно якого позивача було звільнено з посади головного інженера з 03.05.2023 року у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України, через відсутність фінансово-господарської діяльності у відповідача.

Посилаючись на те, що позивач не був вчасно повідомлений про звільнення у зв`язку з скороченням штату працівників, звільнення відбувалося без попередньої згоди профспілкового комітету, відповідачем не було запропоновано позивачу перейти на іншу посаду, та не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, ОСОБА_1 просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника УЖКГ від 02 травня 2023 року №7-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в УЖКГ на посаді головного інженера.

Стягнуто з УЖКГ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04.05.2023 року по 16.10.2023 року, у сумі 79 370, 34 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду, в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Стягнуто з УЖКГ на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (а.с.74-80).

В апеляційній скарзі представник УЖКГ адвокат Мацко В.В. ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.82-86).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (а.с.123-130,139-146).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 27.02.2024 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1ст. 369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи,як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою складання цього судового рішення є 27.02.2024 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.12.2023 року (а.с.106), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України. Колегія суддів також зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи (а.с.107-112).

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про повернення апеляційної скарги представника УЖКГ адвоката Мацка В.В. з тих підстав, що до апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору від 28.11.2023 року. У даній квитанції платником зазначено ОСОБА_2 , яка не є учасником у цій справі (а.с.137-138).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України від«Про судовий збір»суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Вище згадане платіжне доручення підтверджує сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції саме апеляційної скарги на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року у справі № 495/5062/23 (а.с.115-зворот).

Згідно виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги УЖКГ зарахований до державного бюджету України (а.с.105).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі№ 9901/144/20 зазначено: Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим твердження про неможливість прийняти як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжне доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача. Треба враховувати весь зміст платіжного документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору).Визначальним виступає факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спецфонду Держбюджету.

Крім того, «право на суд», яке відповідно до практикиЄвропейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ)включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002 ).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України - обов`язок щодо надання пропозиції про всі наявні на підприємстві вакансії (а.с.74-80), а також не отримав згоди профспікового комітету на його звільнення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.05.2019 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду інженера з охорони навколосередовища УЖКГ. В подальшому, 07.06.2021 року, ОСОБА_1 переведений на посаду головного інженера до адміністративно-управлінського персоналу (а.с.11-зворот-12).

Згідно наказу начальника УЖКГ № 7-к від 02 травня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням штату) (а.с.10).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до роз`яснень Міністерства юстиції України від 25.01.2011 року «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» скорочення чисельності або штату працівників може бути одним з різновидів вдосконалення виробництва. При цьому скорочення чисельності та скорочення штату не тотожні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату?зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому, одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.

Відповідно до ч.1-3ст. 49-2 КЗпПпро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів, що відповідач попередив позивача ОСОБА_1 не менше ніж за два місяці про наступне вивільнення.

Крім того, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст.49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17.

Однак, в матеріалах справах також відсутні докази, що позивачу ОСОБА_1 відповідачем було запропоновано іншу роботу в УЖКГ.

В апеляційній скарзі представник УЖКГ адвокат Мацко В.В. посилається на те, що рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 28.01.2022 року № 718 «Про погодження скорочення працівників Затоківського ВУЖКГ» було вирішено погодити скорочення штатних одиниць КП Затоківського ВУЖКГ до двох одиниць керівник (директор) та головний бухгалтер (а.с.87).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 ознайомлений із зазначеним рішенням.

Оприлюднення вказаного рішення згідно вимог встановлених Регламентом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області також не дає підстави вважати, що ОСОБА_1 був ознайомленим з цим рішенням.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не отримано згоди профспілкового комітету на звільнення позивача ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не мають доказів дачі згоди на звільнення позивача із займаної посади.

Відповідно дост. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи, що позивача ОСОБА_1 було звільнено в порушення вимог, передбачених ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ст. 43, ч.ч. 1-3 ст.49-2 КЗпП України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України є малозначною, то дана постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367,368,п.1ч.1ст.374,ст.ст.375,381 384,389ЦПК України,апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Виробничого Управління Житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області - адвоката Мацка Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М.Драгомерецький

А.І.Дришлюк