Ухвала

від 20.02.2024 по справі 522/97/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/310/24

Справа № 522/97/24 1-кс/522/192/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162510001657 від 18 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 п.11) ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 та накладено арешт на майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , заборонивши відчуження, заборонивши будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо наступних об`єктів нерухомого майна, а саме:

- житлова квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096042651101;

- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545804551237;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5123783700:02:002:0274, площа 0,0818 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 67589451237;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5123783700:02:001:0136, площа 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1570939651237;

- виробничі та невиробничі будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097774251237;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:02:005:1024, площа 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101901251237;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:02:005:1671, площа 0,0825 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096287351237;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:02:005:2189, площа 0,198 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096248551237.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в інтересах власника майна ОСОБА_9 , в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволені клопотання про арешт майна.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що:

1) у даному кримінальному провадженні з клопотанням про арешт майна повинен звертатися виключно цивільний позивач;

2) сам цивільний позов не має необхідного обґрунтування завданої шкоди та її розміру;

3) слідчий суддя не оцінив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не обґрунтував наявності правових підстав для арешту майна з метою забезпечення цивільного позову, не вказав на докази, які підтверджують факт завдання матеріальної шкоди;

4) апелянт вказав на те, що вартість одного об`єкта нерухомого майна, а саме: виробничих та невиробничих будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097774251237 значно перевищує суму цивільного позову, а тому накладення арешту на інше майно не відповідає принципу співрозмірності.

Позиції учасників апеляційного розгляду

Під час апеляційного розгляду представник власника майна ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 та представник потерпілого ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржену ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбаченого, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Положеннями ч.1 ст.171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до п.4) ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, з клопотання слідчого вбачається, що на теперішній час слідчим відділом ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023162510001657 від 18 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 п.11) ч. 2 ст. 115 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 на ґрунті довготривалих особистих неприязних відносин запланував організувати вбивство свого сусіда ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в домі АДРЕСА_2 , замовивши його виконання іншій особі, тобто скоїти вбивство на замовлення.

Для реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_9 , на початку грудня 2023 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, знаходячись на території Приморського району м. Одеси, виступаючи таким чином замовником вказаного злочину, переслідуючи мотив на умисне вбивство особи, зробив замовлення вбивства своїм знайомим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а саме вбивство свого сусіда ОСОБА_11 , за що пообіцяв виплатити виконавцям вбивства грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США. Крім того, ОСОБА_9 виказав про необхідність придбання виконавцями вогнепальної зброї та за потребою підшукання напарників, або співвиконавців такого замовлення.

Після цього, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправний характер доручених їм дій, а саме умисному вбивстві на замовлення ОСОБА_11 та переконавшись у рішучості злочинних намірів ОСОБА_9 , з метою попередження вчинення вказаного злочину, вирішили звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів і стали сприяти у викритті злочину, у тому числі в прийнятті участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Надалі, ОСОБА_9 , 22.12.2023 перебуваючи за адресою: Одеська область, с. Лиманка, вул. Проектна, біля автомийки «Вега», переслідуючи умисел щодо умисного вбивства ОСОБА_11 , з метою обговорення деталей вбивства, а саме: часу, місця, способу та винагороди за його скоєння, зустрівся з ОСОБА_13 та іншим співвиконавцем ОСОБА_14 , якого підшукали для виконання навмисного вбивства за проханням ОСОБА_9 .

На момент зустрічі, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вже діяли під контролем правоохоронних органів.

Під час зустрічі, в ході розмови ОСОБА_9 наполягав на скоєнні вбивства ОСОБА_11 , вказав виконавцям вбивства ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про можливість показати їм адресу мешкання його сусіда ОСОБА_11 в селі Роксолани Овідіопольського району Одеської області, наявність у користуванні останнього транспортних засобів та з`ясування його розпорядку дня. Під час подальшої розмови, при уточненні способу вчинення умисного вбивства, перевірки його скоєння та порядку виплати грошової винагороди, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , що спосіб позбавлення життя ОСОБА_11 для нього не важливий, його цікавить тільки сам результат, а саме вбивство, за яке він готовий заплатити грошові кошти у розмірі 10000 доларів США.

При цьому ОСОБА_9 , з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , виказав вимогу надати на огляд зброю, яку останні придбали для виконання замовного вбивства.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення умисного вбивства на замовлення, ОСОБА_9 , 25.12.2023, приблизно о 11 годині 45 хвилин, зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 біля будинку АДРЕСА_7 та з метою конспірації своїх злочинних дій, став виключно говорити з ОСОБА_12 , якому підтвердив свій злочинний намір на умисне вбивство на замовлення ОСОБА_11 , та повідомив, щоб вони виконували замовлення, а після виконання, раніше обумовлену грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США, він передасть ОСОБА_12

ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 , що для забезпечення свого алібі, під час виконання вбивства його не повинно бути вдома та в місті Одеса, про що ОСОБА_12 повинен буде заздалегідь повідомити ОСОБА_9 засобами зв`язку. З метою підтвердження факту умисного вбивства та розрахунку за умисне вбивство на замовлення ОСОБА_16 , 02.01.2024, близько 13.00 години, за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 133, ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_12 , який пред`явив ОСОБА_9 на мобільному телефоні фотознімок закривавленого ОСОБА_16 , та пояснив, що його замовлення виконане, після чого ОСОБА_9 передав ОСОБА_12 обумовлену суму за виконання навмисного вбивства на замовлення ОСОБА_11 , а саме грошову винагороду в розмірі 10000 доларів США, що за курсом Національного банку України (1 долар США 38 грн. 0144 коп.) складає 380144 грн., однак, після виконання ОСОБА_9 усіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме умисного вбивства на замовлення ОСОБА_16 , злочин не було скоєно з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 не мали наміру виконувати замовлення на вбивство, а ОСОБА_9 затримано працівниками поліції після передачі грошової винагороди в розмірі 10000 доларів США, що за курсом Національного банку України (1 долар США 38 грн. 0144 коп.) складає 380144 грн.

02.01.2024 року ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, п.11) ч.2 ст.115 КК України, яке кваліфікується, як готування до умисного вбивства, тобто умисного противоправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого на замовлення.

Слідчий у своєму клопотанні зазначив про те, що накладення арешту на майно підозрюваного необхідно для забезпечення виконання вироку суду в частині відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_11 моральної шкоди.

Як убачається з резолютивної частини оскарженої ухвали слідчим суддею накладений арешт на:

- житлову квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096042651101;

- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545804551237;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5123783700:02:002:0274, площа 0,0818 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 67589451237;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5123783700:02:001:0136, площа 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1570939651237;

- виробничі та невиробничі будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097774251237;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:02:005:1024, площа 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101901251237;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:02:005:1671, площа 0,0825 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096287351237;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:02:005:2189, площа 0,198 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096248551237.

У своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 стверджував про те, що у даному кримінальному провадженні з клопотанням про арешт майна повинен звертатися виключно цивільний позивач.

Апеляційний суд вважає вказані доводи апеляційної скарги неспроможними, оскільки положеннями ч.1 ст.171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

На думку апеляційного суду, зазначена норма закону не позбавляє слідчого звернутися з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, та не встановлює абсолютного права лише цивільного позивача звертатися з клопотанням про арешт майна з вказаних підстав.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги представника власника майна про те, що слідчий суддя не оцінив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та розміру шкоди, апеляційний суд вважає обґрунтованими, з таких підстав.

Частиною 8 ст.170 КПК України встановлено, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Пунктом 5) ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, з матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпілий ОСОБА_11 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 5000000, 00 гривень.

Під час апеляційного розгляду адвокат ОСОБА_7 надав апеляційному суду звіт про незалежну оцінку майна, а саме: виробничих та невиробничих будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , 1\22, АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097774251237; земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:005:1024, площа 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101901251237; земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:005:1671, площа 0,0825 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096287351237; земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:02:005:2189, площа 0,198 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1096248551237.

Загальна ринкова вартість об`єкту оцінки становить 74844379 гривень.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що накладення арешту на виробничі та невиробничі будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та земельні ділянки з кадастровими номерами 5123755800:02:005:2189, 5123755800:02:005:1671, 5123755800:02:005:1024, не є співмірним розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові.

Апеляційним судом встановлено, що на даній стадії досудового розслідування власнику майна ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 п.11) ч. 2 ст. 115 КК України, однак слідчим у своєму клопотанні жодним чином не обґрунтовано вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову та співмірність розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові.

За таких обставин, надані слідчим матеріали, не відповідають вимогам ч.2, 3 ст.171 КПК України, адже до клопотання не додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а саме розмір завданої шкоди та оцінку майна, на яке необхідно накласти арешт.

Разом з тим апеляційний суд зазначає, що вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд вважає, що під час звернення з клопотанням слідчий не довів необхідність накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_9 , а саме клопотання в цій частині є взагалі необґрунтованим та невмотивованим.

Слідчий суддя вказаним обставинам належної оцінки не дав, чим допустив неповноту судового розгляду, яка в свою чергу призвела до невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки його висновки не підтверджуються дослідженими доказами.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для забезпечення цивільного позову необхідним та достатнім буде накладення арешту лише на частину майна, яке зазначено у клопотанні слідчого, що відповідатиме принципу співмірності розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до пунктів 1) та 2) ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про наявність правових підстав для накладення арешту на усе нерухоме майно, зазначене у клопотанні слідчого не підтверджується доказами дослідженими під час судового розгляду, а також слідчий суддя не дослідив обставини кримінального провадження, які могли істотно вплинути на його висновки, що відповідно до положень статей 409, 410, 411 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого суді та постановлення нової ухвали, якою слід частково задовольнити клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ст.ст.170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_7 частково задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24 січня 2024 року, якою накладений арешт на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023162510001657 від 18 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14 п.11) ч. 2 ст. 115 КК України,- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 .

Накласти арешт на:

- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1545804551237;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5123783700:02:002:0274, площа 0,0818 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 67589451237;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5123783700:02:001:0136, площа 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1570939651237.

Заборонити відчуження арештованого майна будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, та заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна.

В задоволенні іншої частини клопотання слідчого - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4