Рішення

від 21.02.2024 по справі 691/922/23

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/922/23

провадження № 2/691/59/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судових засідань Шмунь Н.В.

представника позивача Салія С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

встановив :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Буда-Орловецька Городищенського району Черкаської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 14 листопада 2007 року виконавчим комітетом Будо-Орловецької сільської ради Городищенського району, Черкаської області серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 був її цивільним чоловіком. Починаючи з 1996 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , безперервно проживали однією сім`єю та були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , згідно довідки Мліївської сільської ради від 07 лютого 2023 року №23. Протягом цього часу, вели спільне господарство, були поєднані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, використовували спільні кошти для проживання, харчування, оплати комунальних платежів, лікування та вирішення всіх інших побутових питань. За час спільного проживання, шлюб офіційно не зареєстрували. За власні кошти здійснила поховання ОСОБА_3 .. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки розміром 2,12 га, кадастровий номер 7120380500:02:001:0301 розташованої в адміністративній території Будо-Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283, який був виданий на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 29 липня 2004 року №393 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею № 140. Оскільки заповіту ОСОБА_3 не склав, з метою оформити права власності на спадкове майно, звернулася до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори Бідної М.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте, нотаріус оглянувши подані документи, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що не надала документ, а саме рішення суду, який би підтверджував факт спільного проживання з померлим, а також правовстановлюючий документ на земельну ділянку, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 лютого 2023 року. Разом з тим, з метою вирішення порушених у постанові питань, нотаріус рекомендувала звернутися до суду. Протягом спільного проживання з 1996 року по 11 листопада 2007 року ні вона, ні ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі не перебували. Оригінал Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283 був втрачений про що 01 березня 2023 року було розміщено оголошення в газеті «Черкаський край» №9. Належність майна ОСОБА_3 , а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7120380500:02:001:0301 підтверджується копією Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283. Зазначені обставини позбавляють права узаконити спадкове майно, а тому для захисту спадкових прав, прийняла рішення звернутися до суду.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 20 липня 2023 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

25 серпня 2023 року відповідач подав відзив, за змістом якого позовні вимоги не визнав, як і обставин, які викладені позивачем у поданій до суду позовній заяві, мотивуючи тим, що відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, ч.2 ст.1258 ЦК України. Згідно ст.1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до ст.3 Сімейного Кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 травня 2008 року №7 « Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 Сімейного Кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Верховний Суд, у своїй Постанові від 08 грудня 2021 року, справа №531/295/19, зазначив, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), тощо. Позивач ОСОБА_2 , посилається на те, що допит двох свідків у судовому засіданні та надана суду довідка видана Виконавчим комітетом Мліївської сільської ради №23 від 07 лютого 2023 року про спільне проживання позивача разом із померлим ОСОБА_3 є єдиними підставами, які можуть підтвердити факт її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 .. Даний факт заперечується відповідачем з підстав, що довідка Виконавчого комітету Мліївської сільської ради №23 від 07 лютого 2023 року є належним і допустимим доказом, що підтверджує факт проживання позивача ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю та ведення ними спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, оскільки у вище зазначеній довідці зазначено лише тільки те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані разом за однією адресою. Із поданих письмових доказів, не вбачається, що стосунки позивача та спадкодавця на момент відкриття спадщини носили характер сімейних, що вони були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків. Крім того, норми Цивільного і Сімейного Кодексів, якими передбачено можливість установлення фактів спільного проживання однією сім`єю набрали чинності лише з 01 січня 2004 року, а норми ЦК УРСР та Кодексу про шлюб та сім`ю Української PCP можливість установлення таких фактів не передбачали. При цьому ст.1264 ЦК України, на які посилається позивач, прямо визначає, що для визначення особи спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом, необхідно встановити, що така особа проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Позивач таких вимог про встановлення факту спільного проживання, перед судом не заявляла. За наведених обставин та правового регулювання спірних відносин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.33).

В підготовчому засіданні 01 грудня 2023 року постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження, призначення цивільної справи до судового розгляду та витребування доказів.

На виконання ухвали суду, Городищенською державною нотаріальною конторою Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) надано до провадження суду копію спадкової справи померлого ОСОБА_3 та інформацію про відкриття спадщини.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, не з"явилася, участь взяв представник позивача Салій С.А. , який пояснив, що позивач у віці 98 років не в змозі фізично прибути до суду, але при спілкуванні повідомила про підтримання позовних вимог і їх задоволення.

Представник відповідача Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області інформований про слухання справи, не прибув, подав клопотання від 01 лютого 2024 року за вхідним №574/24 про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що заявлені вимоги, та обставини на які посилається позивач заперечуються повністю з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити (а.с.75).

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення позивача, відповідача, беручи до уваги свідчення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вивчивши та дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст.16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, окрім іншого, визнання права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 4 ст.25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Згідно приписів ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ч.2 ст. 328 ЦК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до ст. 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно ч.1 ст.131 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Пунктом "г" ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, з-поміж іншого, прийняття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року в п. 23, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», роз`яснено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. У випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця), коли перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, п.3.3 вищенаведеного листа, його право має бути визнано в судовому порядку, і судам слід задовольняти вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

У разі втрати, пошкодження Державного акту про право приватної власності на земельну частку (пай), за роз`ясненням п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», аналогічного порядку видачі нового Державного акту на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст.6 Європейської Конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13, зазначеної Конвенції, на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Онер`їлдіз проти Туреччини" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелічує підстави для державної реєстрації прав, так, зокрема, Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ін.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 4.15 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін`юст України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні із досліджених доказів, згідно паспорта громадянина України Серії НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Буда-Орловецька Городищенського району Черкаської області, де і було її місце реєстрації до 21 грудня 2019 року (а.с.8). Позивач ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_3 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с.10). Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19 березня 2008 року №13674210 та Витягу із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19 березня 2008 року №13674017, після спадкодавця ОСОБА_3 зареєстровано спадкову справу №203, номер у спадковому реєстрі 44289645 (а.с.12-13). Згідно відповіді, наданій Городищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області на запит адвоката Салія С.А. від 09 березня 2023 року №130/32.16-04-05, актові записи про шлюб складені стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по місту Городище та Городищенському районі Черкаської області відсутні, перевірку проведено за період з 01 січня 1996 року по 11 листопада 2007 року, в тому числі по поновлених актових записах (а.с.16). Відповідно до довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07 лютого 2023 року №23, Погосподарська книга №2 на 1996-2000 роки АДРЕСА_2 особовий рахунок № НОМЕР_3 , Погосподарськакнига №3 на 2001-2005 роки АДРЕСА_3 особовий рахунок № НОМЕР_4 та Погосподарська книга №1 на 2006-2010 роки АДРЕСА_3 стр.162 особовий рахунок № НОМЕР_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 01 січня 1996 року по 11 листопада 2007 року разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших спадкоємців, малолітніх та неповнолітніх дітей разом проживаючих та зареєстрованих з померлим ОСОБА_3 на день його смерті в господарстві не було (а.с.14). Вище зазначеним доказом встановлено, що крім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в будинковолодінні за вказаною адресою ніхто не був зареєстрований і не проживав (а.с.13). Позивач, маючи на меті оформити спадкові права після смерті ОСОБА_3 , звернулася до Городищенської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа №203 (а.с.12-13), проте спадкові права не оформила, та 10 лютого 2023 року звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану на території с.Будо-Орловецька Черкаського району Черкаської області (а.с.11). Державний нотаріус Городищенської державної нотаріальної контори Бідна М.О., 10 лютого 2023 року винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з підстав, що у спадкоємця відсутній документ, який би підтверджував факт спільного проживання з померлим не менше п`яти років (рішення суду), а також правовстановлюючий документ на майно померлого (а.с.11). Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 березня 2023 року №29-23-0.1-1261/2-23, відповідно до Книги записів реєстрації Державних Актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано від 09 серпня 2004 року за №140 Державний Акт на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283 на ім`я ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Буда-Орловецької сільської ради Черкаського (Городищенського) району Черкаської області, кадастровий номер земельної ділянки 7120380500:02:001:0301 (а.с.18). До вище вказаного листа додано копію Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283, виданного на підставі розпорядження Городищенської районної державної адміністрації від 29 липня 2004 року №393, площа земельної ділянки 2,12 га, кадастровий номер земельної ділянки 7120380500:02:001:0301 (а.с.19). Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25 лютого 2023 року та Витягу №НВ-9913312712023 від 25 лютого 2023 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 2,1199 га становить 33750, 23 грн. (а.с.20, 22). Державний Акт на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283, виданий на ім`я ОСОБА_3 був втрачений, про що подано оголошення до газети «Черкаський край» від 01 березня 2023 року в № 9 (а.с.21).

Також, судом було досліджено електронні докази у справі надані позивачем у виді фотографій з подачею оригіналів електронних доказів, із змісту яких вбачається фото фіксація особи ОСОБА_2 і особи ОСОБА_3 та членів сім`ї - сина, невістки, які підтверджують, як пояснив представник позивача, відносини притаманні ознакам сім`ї, спорідненості, сприйняття особи ОСОБА_3 , як члена родини, та звернуто увагу суду, що місцем здійснення фото фіксації є подвір`я позивача ОСОБА_2 в с.Будо-Орловецька, де є житловий будинок, погріб, садок. Дослідивши зазначені докази, суд приходить до висновку, що їх слід оцінювати як належні, допустимі і достовірні в розумінні ст.ст.76,77,78,79 ЦПК України (а.с.43-45), та такими, що узгоджуються із змістом письмових доказів та свідчень свідків.

Допитані судом свідки у справі, під час їх допиту посвідчили суду наступні обставини і факти для стверджувального рішення суду про можливість та правові підстави визнання ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги у правовідносинах, які виникли внаслідок відкриття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, свідок ОСОБА_4 , внук позивача, посвідчив, що наразі здійснює догляд за ОСОБА_2 , як рідною бабою та яка наразі з ним спільно проживає, його рідний дід ОСОБА_7 трагічно загинув, і в 1986 році баба прийняла до спільного проживання, як чоловіка, ОСОБА_3 , з яким прожила без реєстрації шлюбу більше 20 років. Відносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були, як у сім`ї, з розподілом ролі чоловіка і жінки, вони мали спільні кошти, вели спільне господарство, мали спільне майно, спільний автомобіль. Коли помер ОСОБА_3 , то поховання здійснила баба. За життя вони обоє працювали в колгоспі, отримали земельні ділянки (пай) у власність. Після смерті ОСОБА_3 , баба звернулася до державного нотаріуса для прийняття спадщини і подала відповідні документи на підтвердження права успадкувати майно ОСОБА_3 , але за станом здоров`я не завершила процес виготовлення документів. У ОСОБА_3 була дружина, але вона померла, дітей не було. Зараз ОСОБА_2 98 троків і вона попросила, щоб він, як її внук, допоміг завершити процедуру спадкування після померлого ОСОБА_3 ..

Свідок ОСОБА_5 посвідчила, що з 1976 року проживає в с.Будо-Орловецька і знайома з ОСОБА_2 , яка мала сім`ю, виховала трьох синів. Після нещасного випадку з її чоловіком ОСОБА_7 , вона почала проживати з чоловіком ОСОБА_3 .. Жили в будинку ОСОБА_2 , були гарною сім`єю, завжди ходили разом на роботу в колгосп, їм в селі заздрили на гарні відносини, вони вели спільне господарство, мали коня, машину. Коли ОСОБА_3 помер, то всією родиною його поховали, зараз доглядають за могилою. Жили разом більше двадцяти років. Цей факт відомий у селі.

Свідок ОСОБА_6 посвідчив, що є корінним жителем с.Будо-Орловецька і добре знайомий з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сумніву у тому, що вони спільно проживали, як чоловік і жінка бути не може. Це всім відомий у селі факт, що проживали в будинку ОСОБА_2 , разом працювали у колгоспі, скуплялися продуктами у магазині села. ОСОБА_3 часто на автомобілі катав по селу внуків ОСОБА_2 , спільних дітей у них не було.

У підготовчому засіданні 01 грудня 2023 року постановлено ухвалу про витребування доказів у Городищенській державній нотаріальній конторі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) про відкриття спадщини, коло спадкоємців, прийняття спадщини, наявності заповітів, інших розпоряджень спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Будо-Орловецька Городищенського району Черкаської області (а.с.51-52). На виконання ухвали суду від 01 грудня 2023 року, надано належним чином завірену спадкову справу №203 після померлого ОСОБА_3 , заведену Городищенською державною нотаріальною конторою 19 березня 2008 року (а.с.57-65). Із матеріалів спадкової справи №203 вбачається, що позивач ОСОБА_2 , 19 березня 2008 року звернулася до Городищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ОСОБА_3 (а.с.58), що вказує на вчасне звернення, у шестимісячний термін, із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини. На підставі поданої заяви ОСОБА_2 , заведено спадкову справу, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19 березня 2008 року №13674210, Витягом із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19 березня 2008 року №13674014, Витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи) від 19 березня 2008 року №13674110 (а.с.61-63). Позивач ОСОБА_2 , 10 лютого 2023 року звернулася до Городищенської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.64). Цього ж дня, нотаріус, вмотивованою постановою відмовила у вчиненні нотаріальної дії з підстав, що у неї відсутній документ, який би підтверджував факт спільного проживання з померлим не менше п`яти років (рішення суду), а також правовстановлюючий документ на майно померлого (а.с.65). При зверненні до Городищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 19 березня 2008 року, позивачем ОСОБА_2 надано довідку Буда-Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області від 15 січня 2008 року №7 про те, що ОСОБА_2 , згідно запису Погосподарської книги №3, дійсно, з 1986 року спільно проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювала догляд і вела спільне господарство до дня його смерті (а.с.59). Вказана довідка видана на підставі запису в Погосподарській книзі №3, на яку також посилається відповідач у довідці виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07 лютого 2023 року №23 (а.с.14, 59). Крім того, у довідці Будо-Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області від 15 січня 2008 року №7 вказано період спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1986 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснення догляду і ведення спільного господарства, а у довідці виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07 лютого 2023 року №23, просто зазначено про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 в період з 01 січня 1996 року по 11 листопада 2007 року, що не узгоджується із змістом досліджених доказів та викликає увагу суду при оцінці, як допустимого доказу (а.с.14, 59). Дана обставина спростована свідками, які посвідчили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом з 1986 року до 11 листопада 2007 року спільно, як сім"я, відносини між ними були як у чоловіка і жінки, проживали в одному будинку, вели спільне господарство, мали спільне майно, разом ходили на роботу та інше. В судовому засіданні представник відповідача не скористався процесуальним правом сторони спростувати в належний спосіб доказ позивача у виді отриманої довідки 15 січня 2008 року в Будо-Орловецькій сільській раді Городищенського району Черкаської області, протилежній за змістом довідки від 07 лютого 2023 року №23 виданій виконавчим комітетом Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивач ОСОБА_2 , посилається на те, що допит двох свідків у судовому засіданні та надана суду довідка видана Виконавчим комітетом Мліївської сільської ради №23 від 07 лютого 2023 року про спільне проживання позивача разом із померлим ОСОБА_3 є єдиними підставами, які можуть підтвердити факт її спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 .. Даний факт заперечується відповідачем з підстав, що довідка Виконавчого комітету Мліївської сільської ради №23 від 07 лютого 2023 року є належним і допустимим доказом, що підтверджує факт проживання позивача ОСОБА_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю та ведення ними спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, оскільки у вище зазначеній довідці зазначено лише тільки те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані разом за однією адресою (а.с.33).

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", роз`яснено, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім`єю є соціальна група, яка не обов`язково складається з людей, які перебувають у шлюбі. Сім`єю також є соціальна група осіб, поєднаних спільним побутом, які здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справа про спадкування» - при вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11 січня 2020 року в справі № 750/474/19 (провадження № 61-18622св19), від 20 лютого 2020 року в справі № 643/447/18 (провадження № 9319св19), від 02 червня 2020 року в справі № 755/9824/17 (провадження № 3375св19) та від 6 грудня 2021 року в справі № 520/11063/19 (провадження № 61-12102св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено ст.ст. 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_3 більше двадцяти років, період спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю не переривався, п`ятирічний строк на момент відкриття спадщини виповнився, то слід стверджувати, що має право на спадкування його майна як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до його смерті, спадщина юридично ніким не прийнята, інші спадкоємці ближчих черг відсутні, відумерлою у встановленому порядку спадщина особи не визнана. Спірна земельна ділянка на праві власності належала ОСОБА_3 на підставі Державного Акта на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283, на яку ОСОБА_2 не оформила спадкові права з підстав відсутності документа, який підтверджував факт спільного проживання із спадкодавцем не менше п`яти років, не перебуває під заставою, не належить іншим особам, позивач є єдиною особою, яка виявила бажання прийняти спадщину, проте не має можливості оформити спадкові права через наявність вищезазначених обставин, і тому з метою узаконення спадщини, слід визнати за позивачем право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №807-ІХ від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», Городищенський район Черкаської області був ліквідований і включений до складу нових Черкаського району та Звенигородського району.

Позивачем сплачено судовий збір, згідно квитанцій №1175192900 від 28 червня 2023 року в сумі 1083,60 грн. та №1175193677 від 28 червня 2023 року в сумі 1083,60 грн., у зв`язку з розглядом цивільної справи з вимогами немайнового та майнового характеру, які слід залишити за нею, про що зазначив представник позивача, без вирішення питання про їх відшкодування.

Позов підтверджується: копією паспорта громадянина України Серії НОМЕР_2 ; копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ; копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 19 березня 2008 року №13674210; копією Витягу із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19 березня 2008 року №13674017; копією листа Городищенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області від 09 березня 2023 року №130/32.16-04-05; копією довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07 лютого 2023 року №23; копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 лютого 2023 року; копією листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 березня 2023 року №29-23-0.1-1261/2-23; копією Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серії ЧР №141283; копією інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25 лютого 2023 року; копією Витягу №НВ-9913312712023 від 25 лютого 2023 року; копією газети «Черкаський край» від 01 березня 2023 року в № 9; копією довідки Будо-Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області від 15 січня 2008 року №7; квитанцією про сплату судового збору №1175192900 від 28 червня 2023 року, квитанцією про сплату судового збору №1175193677 від 28 червня 2023 року.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 78, 81, 125, 131 ЗК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 263, 264, 265, 273,293,352, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 16, 25, 319, 328, 392, 1216, 2017, 1218, 1220, 1225, 1264, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Буда-Орловецька Городищенського району Черкаської області, актовий запис №8.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , право власності на земельну ділянку площею 2,12 га, кадастровий номер 7120380500:02:001:0301, розташовану в адміністративних межах Будо-Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного Акта на право власності на земельну ділянку серії ЧР №141283, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити позивачу, відповідачу, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Відомості про сторін:

Позивач: особа 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце реєстрації АДРЕСА_4 .

Представник позивача: особа 2 - адвокат Салій Сергій Антонович, юридична адреса м.Городище вул.Миру, №50 Черкаської області.

Відповідач: особа 3 - Мліївська сільська рада Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 04408465, юридична адреса с.Мліїв вул.Данила Кушніра, №67 Черкаського району Черкаської області.

Суддя О. М. Савенко