Ухвала

від 10.01.2024 по справі 757/959/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/959/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва судове провадження за клопотанням прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001799 від 26.09.2023, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001799 від 26.09.2023, яке було вилучено в період часу з 10.10.2023 по 01.11.2023 в ході проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 5124110100:02:009:0003 та розташованих на ній нежитлових приміщень, будівель, споруд за місцем знаходження ДП «Ренійський морський торгівельний порт, що за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000001799 від 26.09.2023 за фактами діяння вчиненого умисно на шкоду суверенітету та економічній безпеці України, в умовах воєнного стану; за фактами заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненого в особливо великих розмірах; за фактами внесення недостовірних відомостей до офіційних документів, що спричинили тяжкі наслідки; легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом вчинені в особливо великому розмірі, з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що співробітниками Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України за результатами проведення контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури у сфері агропромислової сфери отримано інформацію щодо функціонування протиправної схеми направленої на забезпечення безперешкодного експорту сільськогосподарської продукції від сумнівних підприємств, що в свою чергу призводить до значних економічних збитків держави та неповернення валютної виручки в Україну.

Прокурор вказує, що з метою забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні виникла необхідність арешту на майно, а саме: сільськогосподарську продукцію «соняшника», в кількості 2214,08 тонн (склад № 6, ворота 1, 2, 7, 8), що належить ТОВ «ПЛУГ КОРПОРЕЙШН (код ЄДРПОУ 44923767) - яку передано на відповідальне зберігання начальнику господарського відділу ТОВ «Агро-Рені» ОСОБА_4 , на території ДП «Ренійський морський торгівельний порт, що за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, а отже, з метою забезпечення збереження речового доказу, а також повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у застосуванні одного із видів заходів забезпечення кримінального провадження арешту майна.

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.

Власник майна, його представник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання, приходжу до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні в період часу з 10.10.2023 по 01.11.2023 в ході проведення обшуку земельної ділянки з кадастровим номером 5124110100:02:009:0003 та розташованих на ній нежитлових приміщень, будівель, споруд за місцем знаходження ДП «Ренійський морський торгівельний порт, що за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188 було виявлено та вилучено сільськогосподарську продукцію «соняшника», в кількості 2214,08 тонн (склад № 6, ворота 1, 2, 7, 8), що належить ТОВ «ПЛУГ КОРПОРЕЙШН (код ЄДРПОУ 44923767) - яку передано на відповідальне зберігання начальнику господарського відділу ТОВ «Агро-Рені» ОСОБА_4 .

01.11.2023 постановою слідчого слідчої групи ГСУ НП України вилучене майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023000000001799 від 26.09.2023.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі арешт майна.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

З клопотання прокурора вбачається, що єдиною підставою для арешту майна, є забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, прокурором у клопотання не зазначено яким чином вилучене в ході обшуку майно було використано як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або зберегло на собі його сліди або містять інші відомості.

Загальні посилання на положення статей 170-171 КПК України та опис обставин кримінального правопорушення не можуть слугувати як підстава для арешту майна, як наслідок обмеження прав людини і основоположних свобод, в щодо мирного володіння своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Таким чином, дослідивши всебічно матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не було належним чином доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а також те, що вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт містить ознаки речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 98, 107, 131, 132, 171-173, 236, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001799 від 26.09.2023 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1