Постанова

від 19.02.2024 по справі 295/8267/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/8267/17 Головуючий у 1-й інст. Лєдньова Д.М.

Категорія 24 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/8267/17 за позовом ОСОБА_1 доДержавної організації «Комбінат«Рекорд» провідшкодування збитків,заподіянихненалежним виконаннямдоговору

за апеляційноюскаргою Державної організації«Комбінат «Рекорд»

на рішення Богунського районногосудум.Житомиравід 08листопада2023року тадодатковерішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2023 року,ухвалені під головуванням судді Лєдньова Д.М.

в с т а н о в и в:

У 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ДО «Комбінат «Рекорд» на його користь збитки, завдані втратою переданих речей на зберігання, в сумі 80 000,00 грн., пеню, нараховану за період 180 днів 72 000,00 грн.

На обґрунтування позову зазначав, що 28.08.2015 року між ДО «Комбінат «Рекорд» та ним як фізичною особою було укладено договір зберігання №28/08-01, відповідно до умов якого поклажодавець надає зберігачу послуги по зберіганню матеріальних цінностей, кількість та вартість яких зазначена в акті приймання-передачі, вартістю 80000,00 грн. Ціна договору по зберіганню матеріальних цінностей складає 200,00 грн. з ПДВ за місяць. Зберігач зобов`язався надавати послуги поклажодавцю відповідно до умов цього договору, зберігаючи його в складському приміщенні по вул. Максютова, 281 у м. Житомирі, надавати йому рахунок для оплати послуг до першого числа кожного місяця та повернути позивачу майно, що було передано на зберігання, на першу вимогу поклажодавця, але не пізніше двох днів з дня отримання повідомлення. Також зберігач зобов`язався нести відповідальність за втрату або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним законодавством України з моменту одержання товару до моменту його повернення (до повного закінчення зобов`язань) тощо.

Матеріальні цінності були передані позивачем відповідачу на зберігання за переліком, в обумовленій кількості та якості, тому вказане свідчить про належне виконання позивачем умов договору зберігання. А відповідач у порушення своїх зобов`язань за договором не вжив заходів щодо схоронності переданих на зберігання матеріальних цінностей, унаслідок чого останні були втрачені. Неодноразові усні та письмові звернення позивача про повернення переданого на зберігання майна чи відшкодування його вартості, відповідач залишив без реагування та відповіді.

Унаслідок неповернення переданого на зберігання відповідачу майна позивачу завдано збитків на суму вартості товару, переданого на зберігання, а саме в розмірі 80000,00 грн. Окрім цього, відповідно до п. 4.5 договору, при порушенні строку повернення майна, зберігач повинен сплатити поклажедавцю пеню в розмірі 0,5% від вартості майна (визначеного в п. 1.3 цього договору), переданого на відповідальне зберігання за кожен день затримки повернення майна. Оскільки письмово позивач звернувся із вимогою про повернення майна 08.05.2017 року, яку відповідач отримав 13.05.2017 року, то пеня має нараховуватись, з урахуванням вимог п. 3.2.3 договору із 17.05.2017 року по час звернення до суду.

Рішенням Богунського районногосуду м.Житомира від08листопада 2023року позов задоволено частково. Стягнуто з ДО «Комбінат «Рекорд» на користь ОСОБА_1 збитки, завдані втратою переданих речей на зберігання, в сумі 80 000,00 грн., пеню в розмірі 10 000,00 грн., а всього 90 000,00 грн.

Додатковим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2023 року стягнуто з ДО «Комбінат «Рекорд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, представник ДО «Комбінат «Рекорд» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а також просить скасувати додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ДО «Комбінат «Рекорд» зазначає, що сторонами договору від 28.08.2015 року №28/08-01 про зберігання матеріальних цінностей укладено фіктивний правочини та вказане питання ще перебуває на розгляді у Верховному Суді справа №295/2123/18. Відповідач заперечував та заперечує ту обставину, що позивач ввозив до ДО «Комбінат «Рекорд» на зберігання матеріальні цінності, на підтвердження вказаного факту позивачем не надано належних доказів. Позивач також не надав доказів про наявність у нього металевих виробів відповідної кількості та вартості, а також яким транспортним засобом ввезено ці матеріальні цінності на територію відповідача. В журналі обліку пересування осіб через КПП, копія якого надана суду, за 28.08.2015 року відсутній запис щодо прізвища, ініціалів водія, марки і номера автомобіля, яким були ввезенні матеріальні цінності.

Вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо допиту в якості свідків працівників ДО «Комбінат «Рекорд» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які у 2015 році та в даний час працюють в організації і в судовому засіданні могли надати пояснення щодо предмету спору.

Звертає увагу суду, що ДО «Комбінат «Рекорд» не порушено норми ЦК України, які передбачають порядок зберігання майна та його повернення, тому як умови договору не відповідають фактичним обставинам та укладений лише для отримання матеріальної вигоди від ДО «Комбінат «Рекорд», а майно на зберігання позивач не передавав.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріальні цінності були завезені на територію ДО «Комбінат Рекорд» транспортним засобом винайнятим ОСОБА_1 для перевезення і запис в журналі щодо ввезення матеріальних цінностей відповідає дійсності. Матеріальні цінності були ввезені транспортним засобом, який належав ТОВ «Сад». Письмовий договір на перевезення між ОСОБА_1 та ТОВ «Сад» у позивача відсутній, а саме тому від ненаданий ОСОБА_1 суду, ці обставини досліджувались в рамках іншої судової справи № 295/2123/18 та їм була надана відповідна оцінка. Передача матеріальних цінностей підтверджується договором та актом-приймання передачі.

Вказує, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у клопотанні щодо допиту свідків відповідача, оскільки свідчення свідків і ті обставини, які вони могли повідомити, вже були досліджені в рамках іншої судової справи і їм надана відповідна правова оцінка. Водночас, показання свідків жодним чином не відносяться до предмету доказування за позовом про стягнення збитків за договором зберігання, а також жодним чином не можуть спростувати ні розмір заборгованості за договором, ні розмір пені.

Скаржник не наводить жодних аргументів та жодних підстав для оскарження додаткового рішення. Водночас додаткове рішення було винесено із врахуванням заперечень сторони відповідача, судом першої інстанції заявлені до відшкодування витрати були суттєво зменшені із заявлених 15000,00 грн. до 8000,00 грн., а тому додаткове рішення суду в цій частині є обґрунтованим та співмірним.

Представники ДО «Комбінат «Рекорд» у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити її вимоги, скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечувала, просила рішення та додаткове рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 28.08.2015 року між ДО «Комбінат «Рекорд» в особі директора Разуваєва А.А. та ОСОБА_1 був укладений договір №28/08-01 зберігання матеріальних цінностей, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги по зберіганню матеріальних цінностей в неопалювальному складському приміщенні на загальній площі 20 м?, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . За змістом п. 1.3 договору сукупна вартість майна на момент його передачі виконавцю складає 80 000,00 грн. Загальна вартість по зберіганню матеріальних цінностей складає 200,00 грн. з ПДВ в місяць (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 року у, а в частині зобов`язань до повного їх закінчення (а.с.8, т.1).

Відповідно до акту №1 передачі-приймання матеріальних цінностей до договору №28/08-01 від 28.08.2015 року замовник передав для зберігання виконавцю наступні матеріальні цінності: трубу діаметром 32 мм довжиною 6 м 56 шт., трубу діаметром 32 мм довжиною 4 м 20 шт., прут металевий діаметром 40 мм довжиною 6 м 5 шт., прут металевий діаметром 20 мм довжиною 6 м 32 шт., прут металевий діаметром 20 мм довжиною 5 м 60 шт., прут металевий діаметром 16 мм довжиною 4 м 26 шт. (а.с.9, т.1).

Як вбачається із акту надання послуг №109 від 22.09.2015 виконавцем на підставі договору №28/08-01 від 28.08.2015 року були виконані такі роботи (надані такі послуги): послуги по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей в складському неопалювальному приміщенні на загальну суму 219,36 грн. (а.с.75, т.1).

08 травня 2017 року ОСОБА_1 направив ДО «Комбінат «Рекорд» вимогу про повернення матеріальних цінностей за договором №28/08-01 зберігання матеріальних цінностей від 28.08.2015 року, яка отримана ДО «Комбінат «Рекорд» 13.05.2017 року, та на що йому була надана відповідь про те, що організацією направлено до Управління поліції у Житомирській області документи, що стосуються даного договору для розгляду питання стосовно скоєння злочину (а.с.10-13, 35, т.1).

Відповідно до наказу ДО «Комбінат «Рекорд» №86-к від 04.05.2012 року ОСОБА_1 будо прийнято із 04.04.2012 року на посаду водія легкового автомобіля (а.с.37, т.1).

Наказом ДО «Комбінат «Рекорд» №36-к від 01.03.2016 року ОСОБА_1 було звільнено із 09.03.2016 року з посади заступника начальника відділу зберігання за угодою сторін (а.с.38, т.1)

Відповідно до довідки ДО «Комбінат «Рекорд» №7 від 21.02.2018 року зазначені в акті приймання-передачі матеріальні цінності по бухгалтерському обліку не відображені, кредиторська та дебіторська заборгованість не формувалась (а.с.139, т.1).

Згідно заявиголовного бухгалтера ДО«Комбінат «Рекорд» ОСОБА_5 (10.05.2002-29.07.2016)повідомлено,що матеріальніцінності (труби)були завезені в серпні 2015 року на відповідальне зберігання на ДО «Комбінат Рекорд», в кількості згідно заяви ОСОБА_1 ???Оплата послуг за зберігання матеріальних цінностей (труб) за частину серпня та вересень 2015 року, ОСОБА_1 була здійснена, про що свідчить акт надання послуг, складений працівником бухгалтерії комбінату ОСОБА_6 №109 від 22 вересня 2015 року. На час звільнення ОСОБА_7 з посади директора ДО «Комбінат Рекорд» 11.09.2015 року матеріальні цінності (труби), завезені на відповідальне зберігання ОСОБА_1 знаходились на ДО «Комбінат Рекорд». В жовтні 2015 року вона звернулась до головного інженера ОСОБА_2 з питання оплати за надані послуги по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей (труб) завезених ОСОБА_8 на комбінат. Головний інженер ДО «Комбінат Рекорд» Скарлат С.Д. повідомив їй, що труби вже вивезені з території комбінату, але підтверджуючих документів про відвантаження матеріальних цінностей не було надано. Нею особисто був зроблений акт передачі матеріальних цінностей від комбіната замовнику та переданий виконуючому обов`язки директора ОСОБА_2 , який повернув акт в бухгалтерію без підпису замовника та був підкладений мною до реєстрів бухгалтерського обліку. ???Відвантаження мобілізаційного резерву, що зберігався на ДО «Комбінат Рекорд», згідно розпорядження (наряду) №050/55 від 27.02.2015 року було проведено в повному обсязі, надлишків та недостач не виявлено, про що свідчить акт №1 на виконання розпорядження (наряду) №050/5 від 27 лютого 2015 року підписаний керівником комбінату Разуваєвим А.А., головним бухгалтером комбінату Атаманчук Н.І. та матеріально-відповідальною особою ОСОБА_9 . Підтверджуючі документи щодо відвантаження мобілізаційного резерву покупцю знаходяться на ДО «Комбінат Рекорд» (а.с.65, т.1).

Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.03.2023 року у справі №295/2123/18 у задоволенні позову ДО «Комбінат «Рекорд до ОСОБА_1 про визнання договору зберігання матеріальних цінностей фіктивним правочином відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного суду від 29.05.2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.4-10, т.2).

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що ДО «Комбінат «Рекорд» станом на час вирішення спору не має у розпорядженні переданих за умовами договору зберігання речей, що є підставою для відшкодування втрат у розмірі вартості такого майна. Суд вказав на обґрунтованість вимог про стягнення пені як таких, що засновані на умовах договору про відповідальність сторін за порушення, але при цьому, зменшив суму пені з огляду на її істотну величину у порівняні з загальними обсягом завданих втрат.

Стягуючи витрати на правничу допомогу суд врахував складність справи та значення для учасників, обсяг наданих послуг та витрачений час, принцип розумності та справедливості та вважав, що достатнім буде розмір відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (стаття 949 ЦК України).

У постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 910/11837/18 Верховним Судом зазначено, що виходячи з аналізу умов договору зберігання, єдиним документом, який може підтверджувати передачу відповідачеві майна на відповідальне зберігання, є акт приймання-передачі, в якому наведено перелік майна, його кількість, вартість та комплектність.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначає, що складання акта приймання-передачі майна на відповідальне зберігання із зазначенням усіх необхідних відомостей про майно насамперед спрямовано на захист інтересів позивача як власника майна, оскільки повернення майна зі зберігання здійснюється відповідно до переліку майна, зазначеного у такому акті.

Як вбачається із матеріалів справи, за змістом акту №1 передачі-приймання матеріальних цінностей до договору №28/08-01 від 28.08.2015 року замовник передав для зберігання виконавцю із зазначенням їх якісних, кількісних та вартісних характеристик. Тобто зі змісту зазначеного акта приймання-передачі можливо встановити кількість майна, переданого на зберігання та його вартість.

В даному випадку, сторони підписали акт приймання-передачі майна на зберігання у виді, який дає змогу встановити, яке саме майно передано позивачем на зберігання відповідачеві і яка вартість такого майна.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Отже, відповідач прийнявши на зберігання матеріальні цінності був зобов`язаний вживати усіх заходів для забезпечення їх схоронності, однак вказані матеріальні цінності у відповідача відсутні та вказана обставинна не заперечується останнім, тому у зв`язку із втратою речей, які були передані на зберігання, позивач має право на відшкодування збитків.

Оскільки сукупна вартість майна на момент його передачі виконавцю складала 80 000 грн., то відповідна сума підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Окрім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що матеріальні цінності, які були передані йому на зберігання, вибули із його розпорядження поза його волею або внаслідок обставин непереборної сили.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно дост.552ЦК Українисплата (передання)неустойки незвільняє боржникавід виконаннясвого обов`язкув натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 4.5. договору зберігання матеріальних цінностей сторони погодили обов`язок сплати пені при порушені виконавцем строку повернення майна в розмірі 0,5% від вартості майна за кожен день затримки повернення майна.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені, яка була обумовлена сторонами у договорі зберігання матеріальних цінностей, зменшуючи її розмір з огляду на її істотну величину у порівняні з загальними обсягом завданих втрат.

Доводи апеляційної скарги про фіктивність укладеного договору зберігання є безпідставними, оскільки договір зберігання матеріальних цінностей не визнаний фіктивним, адже у справі №295/2123/18 рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 02.03.2023 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29.05.2023 року, у задоволенні позову ДО «Комбінат «Рекорд до ОСОБА_1 про визнання договору зберігання матеріальних цінностей фіктивним правочином відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина третя статті 137 ЦПК України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.11.2021 у справі № 346/5196/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Під час розгляду справи було встановлено, що 23.10.2023 року адвокат Мариніна М.О. подала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, в зв`язку із розглядом справи у сумі 20 000,00 грн. Вказала, що детальний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з підтверджуючими документами буде наданий до кінця судового розгляду у порядку передбаченому законом.

Представником позивача після ухвалення у справі рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 до суду була подана заява про ухвалення додаткового рішення, до якої були долучені докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, а саме:

- договір про правову допомогу від 03.07.2017 року, який укладений із адвокатом Кокою В.В.;

- акт приймання-передачі юридичних послуг від 30.06.2018 року на загальну суму 10 000,00 грн.;

- ордер про надання правової допомоги серії ЖТ №054410 від 26.05.2018 року про представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Кокою В.А. у суді першої інстанції;

- договір про надання правничої допомоги №54 від 13.10.2021 року, який укладений із адвокатом Мариніною М.О.;

- акт №1 приймання-передачі юридичних послуг від 13.11.2023 року на суму 5 000,00 грн.;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1040894 від 13.11.2023 року про представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Мариніною М.О. у суді першої інстанції.

Згідно п. 5.1 договору про правову допомогу від 03.07.2017 року, який укладений із адвокатом Кокою В.В., за надану правову допомогу за п. 1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмір, що залежить від об`єму виконаної роботи і визначається актом наданих послуг.

У відповідності до акту приймання-передачі юридичних послуг від 30.06.2018 року загальна вартість послуг складає 10 000,00 грн., з яких:

- позовна заява про відшкодування збитків заподіяних неналежним виконанням договору 2500,00 грн.; - участь в судовому засіданні 19.10.2017 року 2 500,00 грн.; - участь в судовому засіданні 30.11.2017 року 1000,00 грн.; - участь в судовому засіданні 31.01.2018 року 1000,00 грн.; - участь в судовому засіданні 14.03.2018 року 1000,00 грн.; - участь в судовому засіданні 11.04.2018 року 1 000,00 грн.; - участь в судовому засіданні 18.05.2018 року 1 000,00 грн.; - участь в судовому засіданні 07.06.2018 року 1000,00 грн.; - заява про виклик свідків від 19.10.2017 року 500,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору про надання правничої допомоги №54 від 13.10.2021 року, який укладений із адвокатом Мариніною М.О., за надану правову допомогу за п. 1.1 даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмір, що визначається актом наданих послуг.

У відповідності до акту приймання-передачі юридичних послуг від 30.06.2018 року загальна вартість послуг складає 5 000,00 грн., з яких:

- клопотання про поновлення провадження у справі 1000,00 грн.; - участь у судовому засіданні 23.10.2023 року 1500,00 грн.; - участь у судовому засіданні 08.11.2023 року 1500,00 грн.; - підготовка клопотання про перерозподіл судових витрат від 13.11.2023 року 1000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим розглядом, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, враховуючи принципи розумності і співмірності, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт та часом витраченим на їх виконання, часткове задоволення позовних вимог та заперечення сторони відповідача, є підставою для задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної організації«Комбінат «Рекорд» залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 листопада 2023 року та додатковерішенняБогунськогорайонного судум.Житомиравід29листопада2023року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді