Рішення

від 19.02.2024 по справі 196/1329/23

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1329/23

№ провадження 2/196/57/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року смт Царичанка

Царичанський? ? районний суд Дніпропетровської області в складі:

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? головуючого судді:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Костюкова Д.Г.,

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? за участю секретаря судового засідання: Дорошенко В.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Тараненка П.П.,

відповідача: ОСОБА_2 ,

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? представників третьої особи:? ? ?Смірнової Т.В., Смоляги О.Г.,

Демченко М.В., Дейнеки О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження в залі суду смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позивач зазначив, що він перебував у шлюбі із ОСОБА_2 . Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 року шлюб розірвано. Від шлюбу мають двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка жодного з покладених законом на батьків обов`язків протягом тривалого часу, близько 10 років, не виконує, а саме - не бере педагогічної, матеріальної, трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються ним самостійно без участі відповідачки. Діти знаходяться на повному його утриманні впродовж приблизно 10 років?та проживають з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 . Для розвитку дітей він докладає всі зусилля та можливості. Протягом десяти років відповідачка ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє заінтересованість в подальшій долі дітей, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення, не надає доступ до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу. Вказані факти вказують на те, що відповідачка ухиляється від виховання дітей, нехтує своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків. На підставі викладеного, прохає позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тараненко П.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та прохали їх задовольнити, з підстав, зазначених у позові.? ?

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що близько 13 років діти проживають з батьком. Вона тяжко захворіла та чоловік не захотів з нею жити, відвіз її до матері та заборонив спілкуватися з дітьми. На даний час вона проживає на значній відстані від дітей та не має змоги їх відвідувати через важкий стан здоров`я і скрутне матеріальне становище. Вона дійсно не допомагає дітям, оскільки у неї нічого їм дати. Діти з нею не спілкуються та її не відвідують. Вона цікавиться життям дітей, але у неї не має навіть мобільного телефону, щоб зателефонувати їм. Іноді вона зустрічає доньок та питає про їх справи, однак вони самі не бажають з нею спілкуватися. Просить не позбавляти її батьківських прав.

Представники органу опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Смірнова Т.В., Смоляга О.Г. , Демченко М.В. , Дейнека О.М в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог, вважали, що відповідачку не потрібно позбавляти батьківських прав, оскільки відсутні будь-які об`єктивні причини для вжиття такої крайньої міри. Відповідачка не вчиняла будь-яких неправомірних дій щодо дітей та бажає підтримувати з дітьми родинні стосунки. Причина того, що відповідачка не спілкується з дітьми та не підтримує їх матеріально полягає у її скрутному матеріальному становищі та слабким станом здоров`я через хворобу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є сусідкою позивача, та їй відомо, що мати не спілкується з дітьми тривалий час та ніяк за ними не доглядає. Діти вже більше 6 років проживають з батьком, який ними опікується, а матір жодного разу не бачила за цей час. Також їй відомо, що відповідачці зробили операцію.

Допитана в судовому свідок ОСОБА_11 пояснила, що є знайомою сім`ї позивача та їй відомо, що дівчата проживали з бабою, а зараз проживають з батьком, який повністю займається їх матеріальним забезпечення. Матір давно їх не відвідує та з яких причин їй не відомо. Вона часто спілкується з дітьми позивача, які їй говорили, що не бажають спілкуватися з матір`ю.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 пояснила, що їй неприємно спілкуватися з матір`ю, оскільки вона їх кинула, коли вони ще були маленькими. Їй було 6 років як мати пішла з сім`ї, чому пішла їй невідомо та пам`ятає, що вона поїхала до своєї матері. Іноді може зустріти матір в селі, яка може привітати її з минулим днем народження. Мати матеріальну допомогу їй не надає. Батько повністю матеріально їх утримує. В подальшому не бажає спілкуватися з матір`ю.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_6 вважала, що потрібно позбавити матір батьківських прав, так як вони живуть без неї дуже тривалий час ще змалку. Мати у вихованні та матеріальному забезпеченні участі не бере та чому так, їй невідомо. Їх повністю забезпечує та виховує батько. Мати була у них лише двічі, коли вона пішла до школи в перший клас. Чому мати не приймає участі у їх вихованні та чому з ними не спілкується, вона не знає та в неї не питала. Їй відомо, що у матері немає телефона. За всі ці роки спілкувалася з матір`ю всього декілька разів.

Заслухавши сторони, пояснення свідків та думку неповнолітніх дітей, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ?

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано? ? згідно рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.09.2018р.(а.с.23-25).

Згідно довідки №418 виданої 17.05.2023р. центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_3 , разом з ним проживають - донька ОСОБА_5 , 2008 року народження, донька ОСОБА_6 , 2010 року народження (а.с.12).

Згідно довідки Полтавського професійного ліцею №69 від 23.05.2023 року, ОСОБА_5 навчається у Полтавському професійному ліцеї в групі №14 за професією "Оператор комп`ютерного набору", термін навчання з 01.2022 року по 30.06.2025 року (а.с.14).

Згідно довідки Полтавського професійного ліцею №269 від 23.05.2025 року, ОСОБА_5 навчається в Полтавському професійному ліцеї на І курсі за спеціальністю "Оператор комп`ютерного набору"; батьки розлучені, дитина проживає з батьком; за час навчання мати ОСОБА_2 успіхами доньки не цікавиться, батьківські збори не відвідує, участі у вихованні дитини не бере; батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню доньки (а.с.15).

Відповідно до довідки Могилівського ліцею ім. І.М.Шишканя №29 від 29.05.2023 р., ОСОБА_6 навчається в 7 класі Могилівської філії-гімназії ім.Михайла Логвина? ? Могилівської сільської ради Дніпропетровської області (а.с.19).

Відповідно до довідки Могилівського ліцею ім. І.М.Шишканя №30 від 29.05.2023р.,?з початку навчання ОСОБА_6 в Могилівському ліцеї ім.Шишканя І.М., мати ОСОБА_2 не контактувала з класним керівником, не цікавиться навчанням дитини, не відвідує батьківські збори; батько виховує дитину самостійно (а.с.20).

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає в АДРЕСА_3 . Разом з ним мешкають неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких він виховує без участі матері протягом 10 років, та співмешканка ОСОБА_12 . ОСОБА_1 розлучений з матір`ю неповнолітніх дітей, яка мешкає окремо, участі у вихованні дітей не приймає, з дітьми не спілкується, їхнім життям не цікавиться. ОСОБА_1 разом із сім`єю проживає у житловому будинку, який успадкував його батько ОСОБА_13 . ОСОБА_1 виховує дітей, слідкує за їх навчанням та здоров`ям, забезпечує матеріально (а.с.22).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради від 19.01.2024 року про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради вважає недоцільним позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її дітей: ОСОБА_5 , 2008 року народження та ОСОБА_6 , 2010 року народження (а.с.71-72).

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Із змісту зазначеної норми випливає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку по вихованню дитини завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

За змістом роз`яснень, п. п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується п. 1 ст. 8. Таке втручання не становитиме порушення ст. 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в п. 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі №344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі №645/731/18, від 29.01.2020 року у справі №127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі №643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі №712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі №640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі №331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі №631/2406/15-ц.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком (матір`ю) обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Як встановлено в судовому засіданні раніше позивач з приводу неправомірної поведінки відповідачки щодо її дітей до уповноважених органів не звертався, будь-які заходи впливу чи процесуального примусу у зв`язку з невиконанням відповідачкою її батьківських обов`язків до останньої не застосовувалися, соціальний супровід сім`ї не здійснювався.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно своїх дітей в матеріалах справи відсутні.

В рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Як встановлено в судовому засіданні відповідачка через слабкий стан здоров`я не може працевлаштуватися, щоб мати можливість надавати дітям матеріальну допомогу та приймати належну участь у їх вихованні. Однак, на даний час проходить медичне обстеження з метою подальшого лікування. Крім того, відповідачка бажає підтримувати родинні стосунки з доньками та хоче спілкуватися з ними, однак останні самі з особистих відносин не підтримують з нею спілкування.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Більш того, позивачем суду не надано доказів наявності у відповідачки доходів та свідомого ухилення нею від утримання дітей, з урахуванням її стану здоров`я та матеріального становища.

Позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Крім того, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Могилівської сільської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як таким, що повністю відповідає найкращим інтересам неповнолітніх дітей.

На підставі викладеного суд висновує, що позбавлення батьківських прав у даному випадку не відповідає інтересам дітей та є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 141 ЦК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,? ? РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Судові витрати позивача покласти на останнього.

? ? Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

? ? Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.02.2024 року.

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Суддя:? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков