Рішення

від 22.02.2024 по справі 183/5776/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/5776/23

Провадження № 2/183/450/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю: секретаря судового засідання ПетрієнкоВ.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" про стягнення заборгованості з орендної плати, 3 % річних та інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В:

04 травня 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Коломойця С.В. звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що він є власником земельної ділянки площею 6,3542 га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413), яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Зазначену земельну ділянку він успадкував після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наявної в неї інформації, вищезазначену земельну ділянку за життя спадкодавець його батька ОСОБА_2 ОСОБА_3 передав в користування ТОВ "Агро-Віта 2000", про що між ними було укладено відповідний договір оренди, який 03жовтня 2012 року зареєстрований, однак інформацією щодо істотних умов цього договору, зокрема щодо розміру орендної плати, періодів її виплати, а також строку дії договору вона не володіє, примірника цього договору в архіві родини не зберіглось, а про такі обставини йому стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що ТОВ "Агро-Віта 2000" належним чином не виконувало своїх зобов`язань за укладеним договором оренди, орендну плату ОСОБА_3 та його спадкодавцеві, починаючи з 2016 року не сплачувало, а тому успадкувавши земельну ділянку до нього не тільки перейшло право власності на неї, а й право на отримання орендної плати за її використання.

У березні 2023 року його представником було направлено на адресу ТОВ "Агро-Віта 2000" запит про отримання інформації, зокрема щодо надання копії договору оренди земельної ділянки, укладеного між її спадкодавцем та ТОВ "Агро-Віта 2000" та додаткових угод до нього (у разі наявності), а також розрахунків проведених виплат орендної плати за договором за період з 2016 року по 2023 роки. Крім того у такому запиті повідомлено про оформлення позивачем своїх спадкових прав за договором оренди. Відповіді на запит ТОВ "Агро-Віта 2000" надано не було.

Після чого у квітні 2023 року на виконання вимог ст. 1481 ЗК України на адресу ТОВ "Агро-Віта 2000" було направлено повідомлення щодо оформлення спадкових прав із зазначенням платіжних реквізитів для проведення розрахунків за орендною платою за період з 2016 року по 2021 рік, яка була отримана відповідачем 19 квітня 2023 року, проте така вимога залишилась без задоволення.

За таких обставин, ураховуючи нормативну грошову оцінку успадкованої земельної ділянки (204695,98 грн.), а також відсутність інформації щодо розміру орендної плати за договором, укладеним з її спадкодавцем, керуючись Указами Президента України № 92 від 02 лютого 2002 року зі змінами та № 725/2008 від 19 серпня 2008 року, за якими мінімальний розмір орендної плати не повинен бути меншим ніж 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивач вважає, що щорічним розміром орендної плати за користування земельною ділянкою є 6 140,88 грн., а тому розмір заборгованості відповідача ТОВ "Агро-Віта 2000" з орендної плати за період з 2016 року по 2021 рік становить 36845,28 грн. Крім того, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, позивач вважає, що за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань з виплати орендної, останній повинен відшкодувати йому інфляційні втрати в розмірі 21437,74 грн., а також 3 % річних в розмірі 4 235,19 грн. Зазначені суми грошових коштів, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, 02 серпня 2023 року відповідач ТОВ "Агро-Віта 2000" подало суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить визнати поважними та поновити йому строк для подання відзиву на позовну заяву з підстав відсутності штатної посади юриста в підприємстві, одночасно в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. Зазначає, що дійсно 10 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Агро-Віта 2000" було укладено договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 03 жовтня 2012 року. Відповідно до умов цього договору, ОСОБА_3 передав, а ТОВ "Агро-Віта 2000" прийняло в користування земельну ділянку площею 6,35 га (кадастровий номер 1223294500:02:037:0413) зі сплатою орендної плати в грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка погоджена договором в розмірі 125 046,00 грн., що становить 3751,38 грн. за рік, однак примірник договору у ТОВ "Агро-Віта 2000" не зберігся, а тому надати його копію останнє не має можливості. Одночасно відповідач заперечує проти застосування для обрахунку нормативної грошової оцінки землі в розмірі 204 695,98 грн., оскільки остання проведення у 2023 році, а на момент укладання договору сторонами узгоджено таку оцінку в розмірі 125 046,00 грн. Відповідач вважає, що строк дії цього договір оренди закінчився 03жовтня 2019 року, посилаючись при цьому на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка долучена позивачем до позовної заяви, оскільки термін його дії було погоджено між сторонами 7 років, а державна реєстрація була проведена 03жовтня 2012 року. Крім того, з цієї ж довідки вбачається, що 10листопада 2021 року було зареєстровано право користування вищезазначеною земельною ділянкою за ТОВ "Агроволодар", а тому фактично з кінця 2019року така земельна ділянка не використовувалась ТОВ "Агро-Віта 2000". Відповідач зазначає, що позивачем було порушено строки, установлені ст. 1481 ЗК України, для звернення із повідомленням про набуття права власності на спадкову земельну ділянку, при цьому орендну плату за 2016 рік було сплачено ОСОБА_4 , що підтверджується роздруківкою програми "1С", однак паперову відомість надати не є можливим через її знищення за закінченням строку зберігання. Таким чином, відповідач зазначає, що несплаченою сумою орендної плати за користування земельною ділянкою є 11 254,14 грн., яка є заборгованістю за період з 2017 року по 2019 рік, однак така заборгованість виникла не з вини ТОВ "Агро-Віта 2000", оскільки про оформлення своїх спадкових прав позивач повідомила лише у 2023 році, до того ж відповідач просив застосувати до виниклих правовідносин наслідки спливу строків позовної давності, оскільки подані позивачем докази не свідчать про час, коли позивач дізналась про порушення своїх прав (а.с. 38-39).

15 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Коломойця С. В. звернувся на адресу суду із відповіддю на відзив на позовну заяву, в якому просила не враховувати відзив ТОВ "Агро-Віта 2000", посилаючись на пропуск останнім строків для його подання, які передбачені ст. 178 ЦПК України, а причини пропуску таких строків не є поважними. Додатково позивач посилалась на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів невикористання ним земельної ділянки після припинення договору оренди землі, а саме з 15 жовтня 2019 року, а тому остання фактично використовувалась ним до передачі позивачем права користування земельною ділянкою на користь іншого орендаря. Додатково зазначає про неналежність та недопустимість поданого відповідачем доказу виплати спадкодавцеві орендної плати за 2016 рік, оскільки такими доказами виплати орендної плати через касу підприємства є, зокрема, видатковий касовий ордер, відомість про видачу орендної плати тощо, які містять ідентифікуючи особу отримувача реквізити, як і підставу видачу такої орендної плати. Також, заперечує проти застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки про порушення прав позивач дізналась виключно після оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 (а.с. 49-51).

Ухвалою судді від 12 травня 2023 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання у справі. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та сторонам установлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень (а.с. 29).

Копію цієї ухвали суду було отримано позивачем ОСОБА_1 23 червня 2023року, а відповідачем ТОВ "Агро-Віта 2000" 28 червня 2023 року, про що свідчать відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 36, 37). Відзив на позовну заяву було надіслано відповідачем ТОВ "Агро-Віта 2000" на адресу суду 27 липня 2023 року, про що свідчить відповідний штамп відділення поштового зв`язку на описі вкладення, а також поштова квитанція, одночасно суд ураховує підстави пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, які зазначені ТОВ "Агро-Віта 2000", поважними, а тому приймає відзив на позовну заяву до розгляду.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року постановлено про закриття підготовчого провадження у справі, останню призначено до судового розгляду по суті (а.с. 59).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат КоломоєцьС.В. заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а також відповіді на відзив на позовну заяву, зазначаючи при цьому, що після успадкування земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, укладеного з ТОВ "Агро-Віта 2000", остання дізналась про порушення своїх прав. Із повідомленням про зміну власника земельної ділянки позивач звернулась на адресу відповідача у квітні 2023 року, актів приймання-передачі земельної ділянки з ТОВ "Агро-Віта 2000" укладено не було, земельна ділянка в листопаді 2021 року вибула в користування іншого орендаря, з яким 10 листопада 2021 року було укладено відповідний акт приймання-передачі. На запитання суду пояснив, що у відповіді на відзив на позовну заяву помилково зазначено дату припинення договору оренди з ТОВ "Агро-Віта 2000", як "15 жовтня 2019 року", замість вірної дати "03 жовтня 2019 року".

Представник відповідача ТОВ "Агро-Віта 2000" у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому, ураховуючи подання останнім відзиву на позовну заяву, суд вважає можливим провести розгляд справи за його відсутності.

Судове засідання під час судових дебатів проведено у відсутність учасників процесу, у зв`язку з чим, з урахуванням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, ч. 5, ч. 7 ст. 268ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 22лютого 2024року.

Суд, заслухавши вступне слово і пояснення представника позивача, дослідивши наявні письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з встановлених таких обставин.

ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 978356 від 24 червня 2008 року, на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 6,3542 га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413), що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (номер запису 35098392 від 15 січня 2020 року), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №329463396 від 18 квітня 2023 року (а.с. 17-18).

Судом установлено та не заперечується сторонами в справі, що 10 березня 2012року між ОСОБА_3 (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" (Орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, державну реєстрацію якого проведено 03 жовтня 2012 року. За умовами цього договору ОСОБА_3 надав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" прийняло в строкове, платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3542 га, кадастровий номер 1223284500:02:037:0413, яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, терміном на сім років із щорічною сплатою орендної плати в грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3 751,38 грн.

При цьому, суд ураховує визнання таких істотних умов цього договору сторонами у справі, зокрема в частині його предмета, розміру орендної плати та строку дії договору, про що зазначено сторонами у відзиві на позовну заяву, а також у відповіді на відзив на позовну заяву, а тому такі обставини в розумінні ст. 82 ЦПК України окремому доказуванню не підлягають. Разом з тим, суд приймає до уваги Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 329463396 від 18 квітня 2023 року (а.с. 17-18), відповідно до якої до державного реєстру речових прав було внесено запис про інше речове право: 35098697 щодо користування ТОВ "Агро-Віта 2000" вищезазначеною земельною ділянкою на підставі договору оренди, зареєстрованого 03жовтня 2012 року, інформація про який міститься в Державному земельному кадастрі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилась спадщина в тому числі й на земельну ділянку площею 6,3542 га, кадастровий номер 1223284500:02:037:0413, яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Спадкоємцем ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , був його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 329463396 від 18 квітня 2023року (а.с. 17-18), а також свідоцтвом про право на спадщину законом від 15жовтня 2021року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Швецовою Н. В., зареєстровано в реєстрі за № 1452 і надано суду в засвідченій представником позивача копії (а.с. 10).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину законом від 15 жовтня 2021 року, є власником земельної площею 6,3542 га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413), що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що також підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний №279641517від 15 жовтня 2021 року, наданим суду в засвідченій представником позивача копії (а.с. 11).

Зазначену земельну ділянку площею 6,3542 га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413) позивач успадкував після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , але не оформив своїх спадкових прав.

Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1481 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Отже, позивач ОСОБА_1 , успадкувавши після смерті батька ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 6,3542 га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413), який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , однак не встиг оформити свої спадкові права, автоматично набуває прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки, який за життя уклав договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000", в тому числі й щодо отримання орендної плати.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1481 ЗКУкраїни особа,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,протягом одногомісяця здня набуттяправа власностіна неїзобов`язана повідомитипро цеїї користувачівіз зазначенням: кадастровогономера (занаявності),місця розташуваннята площіземельної ділянки; найменування(дляюридичних осіб),прізвища,ім`я,по батькові(дляфізичних осіб)нового власника; місцяпроживання (знаходження)нового власника,його поштовоїадреси; платіжнихреквізитів (уразі,якщо закономабо договоромпередбачена платаза користуванняземельною ділянкоюу грошовійформі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Судом установлено, що на виконання вимог ч. 3 ст. 1481 ЗК України, тільки 07квітня 2023 року за вих. № 03/04/23/2 від 03 квітня 2023року, позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" із повідомленням про набуття права власності на земельну ділянку площею 6,3542 га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413), в якому зазначив свої платіжні реквізити, а також вимагала сплатити їй заборгованість з орендної плати за період з 2016 року по 2021 рік, що не заперечується відповідачем.

Зазначене повідомлення було отримано відповідачем 19 квітня 2023 року, що визнається останнім у своєму відзиві на позовну заяву. Одночасно до відзиву на позовну заяву відповідач надав засвідчену копію відповіді № б/н від 24 квітня 2023 року, в тому числі й на повідомлення №03/04/23/ц, відповідно до якого запропонував надати засвідчену копію договору оренди земельної ділянки чи будь-які докази перебування такої земельної ділянки в користуванні ТОВ "Агро-Віта 2000", однак доказів надіслання такої відповіді на адресу позивача надано не було, а тому остання не приймається судом до уваги (а.с. 43).

Так, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" відносить до істотних умов договору оренди землі орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ст. 21, 22 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно із статтею 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до Витягу № НВ-9918153882023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17квітня 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1223284500:02:037:0413, становить 204 695,98 грн. (а.с. 19), проте доказів погодження саме такого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на момент укладання договору оренди матеріали справи не містять, а тому суд ураховує таку оцінку в межах визнаних позовних вимог на рівні 125046,00 грн.

Таким чином, з урахуванням визнаних сторонами істотних умов договору, висновків суду щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000", коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, розмір щорічної плати за користування земельною ділянкою, яка була предметом зазначеного договору без врахування податків і зборів становить 3 751,38 грн. (125 046,00грн. (нормативна грошова оцінка землі з урахуванням коефіцієнту індексації 1,0) / 100% х 3 % (розмір орендної плати за договором).

Разом з тим, нормами п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу України(далі -ПК України) визначено особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, пп.170.1.1п.170.1 ПК Українивизначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьомуоб`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

П.п.170.1.4 п. 170.1 ст. 170 ПК Українивказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167цьогоКодексу.

Якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець (абз.1 пп.170.1.5 п. 170. 1 ст. 170 ПК України).

Відповідно доп. 167.1 ПК Україниставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За п.168.1.1,168.1.4 ПК УкраїниПодатковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох операційних днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно зі ст.22,23,24,25,29 ПК Україниоб`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Тобто, орендна плата включається до загального оподатковуваного доходу фізичної особи орендодавця. Податковим агентом є орендар, на якого покладено обов`язок утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету.

За таких обставин, ПДФО нараховується на суму, вказану в Договорі оренди, а позивачу виплачується орендна плата в розмірі, за винятком ПДФО та ВЗ, який сплачується податковим агентом - орендарем за фізичну особу орендаря і розмір орендної плати, який підлягає до безпосередній виплаті орендодавцю з 2016 року, виходячи з визнаних сторонами умов договору становить: 3 019,86 грн (3 751,38 - 675,25 (податку з доходів фізичних осіб (надалі - ПДФО)) - 56,27 (військового збору (надалі - ВЗ).

Звертаючись до суду із цією позовною заявою, позивач посилалась на те, що відповідачем не було виплачено орендну плату за договором починаючи з 2016 року і по 2021 рік, у свою чергу відповідач, заперечував факт невиплати орендної плати за 2016 рік, надавши суду в якості доказу проведення такої виплати скріншот з програмного забезпечення "1С" (а.с. 40-42), однак суд не приймає такі докази, оскільки належними доказами сплати коштів (її частини) у грошовій формі через касу підприємства за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17жовтня 2019року в справі №473/2878/18). Таким чином, жодних належних та достовірних доказів виплати ТОВ "Агро-Віта 2000" орендної в грошовій формі за 2016 рік надано не було.

Разом з тим, судом установлено та не заперечується сторонами у справі, що орендну плату за період з 2017 року по 2019 рік виплачено не було, доказів нарахування та виплати ТОВ "Агро-Віта 2000" орендної плати за зазначений період матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно звимогамич.1-3ст.83ЦПК Українисторонита іншіучасники справиподають доказиу справібезпосередньо досуду. Позивач,особи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб,повинні податидокази разомз поданнямпозовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно доч.10ст.84ЦПК Україниу разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Разом з тим, як зазначалось вище, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року було зобов`язано ТОВ "Агро-Віта 2000" надати суду, в тому числі й належним чином засвідчені докази нарахування та виплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 6,3542га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413) (а.с.29). Копію ухвали суду від 12 травня 2023 року відповідач отримав 28 червня 2023 року, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 37), зазначену ухвалу суду виконано не було, витребувані судом докази не надані, при цьому відповідачем не повідомлено про причини, які свідчать про поважність неподання таких доказів, а тому суд в порядку ч. 10 ст.84 ЦПК України, визнає обставину несплати орендної плати в грошовій формі за користування земельною ділянкою площею 6,3542га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413) за період з 2016року по 2019 рік у загальному розмірі 12 079,44 грн. (3 019,86 грн. х 4 роки).

Одночасно суд ураховує, що термін дії договору оренди, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю сплив наприкінці 2019 року, відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з 10 листопада 2021 року перебуває в користуванні в Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроволодар", зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі. Разом з тим, суд ураховує відсутність укладеного між сторонами правочину відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, як доказу вибуття останньої із користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000", однак з урахуванням терміну дії договору вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 2020 року по 2021 рік, оскільки вони не ґрунтуються на умовах договору, а вимог щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів у порядку, визначеному ст.1212ЦК України позивачем не заявлялось.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за період з 2016 року по 2019 рік включно в розмірі 12 079,44 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, суд зауважує, що за ст. 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правиламист. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи ст. 261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості з орендної плати, яку повинен був сплатити орендар на користь спадкодавця позивача, який оформив свої спадкові права у жовтні 2021 року і саме з цього часу права останнього порушені, а тому строк позовної давності позивачем не порушено.

При цьому, у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків щодо своєчасної та повної виплати орендної плати за користування земельною ділянкою відповідач зобов`язаний сплатити штрафні санкції, передбачені договором оренди пеню, а також відповідно до приписівст. 625 ЦК України інфляційні та 3% річних.

Згідно з ч. 2ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Слід зазначити, що зі смертю первісного орендодавця зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за договором оренди не припинилося, відтак позивач, як спадкоємець має право на отриманнясум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Разом з тим, ураховуючи, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Зазначена правова позиція викладена в постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц.

Так, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01 січня 2017 року (початок прострочення за договором) по 01травня 2023 року (день проведення розрахунку) в загальному розмірі 25 672,93 грн. Із цим позовом позивач звернувся на адресу суду 04 травня 2023 року, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому відправленні, на адресу суду позов надійшов 10 травня 2023 року.

Разом з тим, як зазначалось вище, позивач 15 жовтня 2021 року оформив свої спадкові права на земельну ділянку, що була предметом договору оренди, укладеного з ТОВ "Агро-Віта 2000", і лише 07 квітня 2023 року, тобто із пропуском термінів, визначених ч. 3 ст. 1481 ЗК України, звернулась на адресу ТОВ "Агро-Віта 2000" із відповідним повідомленням про оформлення таких прав на земельну ділянку та наданням платіжних реквізитів, а тому з урахуванням отримання відповідачем такої вимоги 19 квітня 2023 року, положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, а також того, що прострочення виконання до отримання повідомлення виникло не з вини орендаря, приймаючи до уваги те, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, період прострочення виконання зобов`язання відповідача в даній справі становить з 27 квітня 2023 року (дата отримання повідомлення+7 днів на виконання за ч. 2 ст. 530 ЦК України) по 01травня 2023 року (день проведення розрахунку в межах заявлених позовних вимог), у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інфляційне збільшення за період з 27 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року становить коефіцієнт "0", у зв`язку із чим інфляційні втрати позивача за цей період за несвоєчасність виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором становить 0,00грн., яка розраховується за формулою: С x У - С (де С - сума заборгованості, У індекс інфляційного збільшення).

Крім того, 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 12079,44грн. за період з 27 квітня 2023 року по 01 травня 2023 року (5 днів) становить 4,96грн., яка розраховується за формулою С x 3 x Д : 365: 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Унаслідок викладеного, суд приходить до висновку що аргументи позивача, наведені в позові в цій частині, обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 4,96грн., а в задоволенні інфляційних втрат належить відмовити з підстав відсутності інфляційного збільшення у такий період.

За таких обставин, поданий позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість з виплати орендної плати за період з 2016 року по 2019 рік у розмірі 12 079,44 грн., та 3 % річних у розмірі 4,96 грн., а всього 12 084,40 грн.

Також, відповідно дост. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зприписамист.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з ТОВ "Агро-Віта 2000" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при подачі позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 518,80 грн. (12 084,40 х 2 684,00 : 62 518,21).

Відповідно до положень ч.ч. 1-4ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч. 1, 2ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.

У матеріалах справи міститься копія договору-доручення № б/н про надання АртеменкуВ.А. правової допомоги від 23 січня 2023 року, розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу від 20 грудня 2023 року, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 23 січня 2023 року, довідка адвоката Коломойця С. В. № 16 про витрати на правничу допомогу, за якими розмір гонорару адвоката склав 10 900,00 грн., а також ордер серії АЕ № 1196918 від 02травня 2023 року, копія свідоцтва адвоката Коломойця С. В.

Суд звертає увагу на те, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальнимзакономчітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, провадження№ 12-14гс22).

З урахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, про необхідність стягнути з ТОВ "Агро-Віта 2000" на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2106,97грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" про стягнення заборгованості з орендної плати, 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" на користь ОСОБА_1 заборговану орендну плату за період з 2016 року по 2019рік за користування земельною ділянкою загальною площею 6,3542га (кадастровий номер 1223284500:02:037:0413) у розмірі 12 079,44 грн., а також 3 % річних за період з 27квітня 2023 року по 01 травня 2023року в розмірі 4,96 грн., а всього 12 084,40 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят чотири гривні 40 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 2625,77грн., які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2106,97грн. та відшкодування справленого судового збору у розмірі 518,80 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000", код ЄДРПОУ 35601700, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул.Лесі Українки,10.

Рішення суду складено і підписано 22 лютого 2024 року.

Суддя Г.Є. Майна