Рішення

від 29.02.2024 по справі 716/2503/23

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/2503/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2024 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Якимик К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області та Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби, стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області із позовною заявою до відповідачів Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області та Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу №36-К від 19.02.2022 про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби з 19.07.2022, зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити заробітну плату за період проходження військової служби з 19.07.2022. Одночасно, просить відшкодувати йому понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.09.2005 перебуває в трудових відносинах з Заставнівським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області та займає посаду вчителя історії та предмета захисту України.

З 24.02.2022 по всій території України введено воєнний стан, який триває і на даний час.

З 24.02.2022 він призваний на військову службу в Збройні сили України по мобілізації.

У зв`язку з цим його, як працівника Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області увільнено від роботи з 24.02.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації із збереженням місця роботи та середнього заробітку.

В період з січня 2022 року по червень 2022 року йому нараховувалася заробітна плата. Згодом, наказом від 19.07.2022 № 36-К в.о. директора Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області Матейчук М. на виконання Закону України Про внесення змін до деяких законів, України щодо оптимізації трудових відносин йому припинено виплату середнього заробітку на період проходження військової служби, як вчителю.

Підставою для прийняття вказаного наказу послужила норма ст. 119 Кодексу законів про працю України та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Про існування наказу його повідомлено в кінці липня 2022 року, а ознайомився із його змістом він під час чергової відпустки.

Вважає, що даний наказ від 19.07.2022 є протиправним виходячи з того, що відповідно до ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту» у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Також посилається на роз`яснення Міністерства юстиції України від 26.12.2008 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», відповідно до якого при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

В період з 19.07.2022 до моменту подачі позову він не звільнявся з військової служби. На даний час обіймає посаду заступника командира механізованої роти з МПЗ механізованого батальйону, а тому не втрачав право на виплату середнього заробітку.

Вважає, що оскільки він є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України в зв`язку з введенням воєнного стану, що діє і на даний час, тому йому протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку. У зв`язку з чим наказ № 36-К від 19 липня 2022 року про припинення виплати середнього заробітку, на його думку, є незаконним та підлягає скасуванню.

Просить також зобов`язати Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області провести нарахування та виплатити середній заробіток з 19 липня 2022 року

В судове засідання представник позивача адвокат Павчук С.І. надав суду клопотання з проханням проводити судовий розгляд без його участі. Вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області в судове засідання надала клопотання про визнання позовних вимог.

Від відповідача Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області до суду надійшло клопотання з проханням проводити судовий розгляд без участі їх представника. Також представником вказано про повне визнання позовних вимог.

Врахувавши клопотання представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено,що відповідно до наказу № 331-к від 31.08.2005 «Про призначення» позивача ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя історії Заставнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 01 вересня 2005 року по 31 травня 2006 року. Даний факт вбачається з копії відповідного наказу та копії трудової книжки.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до довідки шостого відділу Чернівецького РТЦК та СП Чернівецької області від 20.12.2023 № 322 позивач ОСОБА_1 24.02.2022 призваний до Збройних сил України по мобілізації відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року.

На підставі Розпорядження №1 Чернівецького РТЦК та СП (шостий відділ) від 24.02.2022 та Наказу Заставнівського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів №10-к від 24.02.2022 «Про увільнення ОСОБА_1 » позивача увільнено з роботи з 24.02.2022 як вчителя предмета Захисту України та історії у зв`язку з призовом на військову службу через вторгнення РФ на території України із збереженням місця роботи та середнього заробітку. Дана обставина вбачається з копії відповідного наказу наданого стороною позивача.

У зв`язку із набранням чинності Закону України № 2352- IX від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та внесенням змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, в.о. директора Заставнівського закладу ЗСО І-ІІІ ступенів Матейчук М. виданий наказ № 36-к від 19 липня 2022 року «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 » відповідно до якого позивачу ОСОБА_1 вчителю історії, предмета захисту України припинено виплату середнього заробітку на період проходження військової служби з 19.07.2022.

Як вбачається з довідки про доходи № 40 від 20.12.2023 позивачу за період з січня 2022 року по червень 2022 року нараховувалася заробітна плата. Загальна сума доходу за даний період 103554,48 грн.

Відповідно до копії посвідчення від 01.11.2023 серія НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Як вбачається з копії посвідчення офіцера, позивач ОСОБА_1 обіймає посаду заступника командира механізованої роти з МПЗ механізованого батальйону та призначений наказом КВ ОК «Захід» № 35 від 17.01.2023. Таким чином, позивач продовжує служити в Збройних силах України і на момент розгляду справи в суді.

З відповіді Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області № 839 від 20.12.2023 вбачається, що позивач звертався до зазначеного відповідача із проханням поновити виплати середнього заробітку на період проходження ним військової служби. Однак йому відмовлено в цьому з підстав викладених в листі.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме перевірки законності винесення оскаржуваного наказу про припинення виплати позивачу середнього заробітку на період проходження військової служби, суд застосовує такі норми матеріального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно із частиною другою статті 39 вказаного закону, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014) відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни та у ч. 3 ст. 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», прийнятий Верховною Радою України 01 липня 2022 року (далі Закон № 2352-ІХ), набрав чинності 19 липня 2022 року, а отже з 19 липня 2022 року ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, компенсація середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали працівники на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснювалась по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року.

Водночас, з 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за працівником, призваним на військову службу, відсутні.

Разом зтим,відповідно дозмісту вимогст.57ч.2Закону України«Про освіту»(вредакції,яка діялана моментвинесення оспорюваногонаказу), у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював до проходження військової служби за призовом під час мобілізації вчителем історії та предмета захисту України в Заставнівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області, а отже є педагогічним працівником, у зв`язку з чим мав право на збереження попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Саме тому, наказ в. о. директора Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області Матейчук М. № 36-к від 19 липня 2022 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Судом також встановлено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023, у частині другій статті 57 Закону України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380; 2021 р., № 29, ст. 234) слова "чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" виключено. Дана норма набрала законної сили 24.12.2023.

Таким чином, за відповідачем до 24.12.2023 зберігалось право на отримання останнім середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Позивач звертався до відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області як розпорядника бюджетних коштів та уповноваженої юридичної особи щодо здійснення вказаних грошових виплат. Однак останнім неправомірно відмовлено в здійсненні таких виплат. Оскільки така відмова не відповідає вищевказаним нормам закону, то відповідача Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області необхідно зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток позивачу ОСОБА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, за період з 19 липня 2022 року по 24.12.2023 включно.

Згідно вимогст.141ч.ч.1, 2ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разізадоволення позову-на відповідача.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до норм статті 10 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено у справі, перед зверненням до суду позивач ОСОБА_1 20.12.2023 уклав із адвокатом Павчуком С.І. договір про надання правничої (правової) допомоги (далі по тексту - Договір).

У відповідності до п. п. 1.1, 1.2 Договору, адвокат Павчук С.І. взяв на себе зобов`язання надати Замовнику ОСОБА_1 та іншим особам, послуги зазначені в п. 1.1 в справі «про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплат середнього заробітку на період проходження військової служби, стягнення заробітної плати». Зазначені послуги складаються з консультацій, адвокатських та інших юридичних послуг щодо захисту інтересів, а також здійснення представництва в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах України.

Згідно п. 3.2 Договору, Замовник зобов`язується розрахуватись за надані Виконавцем послуги в розмірі визначеному в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за послуги передбачені в п. 1.1 цього Договору Замовник сплачує Виконавцю гонорар в розмірі якого зазначається в п.3 даного Договору та акту виконаних робіт.

Для підтвердження своїх повноважень в судовому процесі представник позивача адвокат Павчук С.І. надав суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1075452 від 27.12.2023.

Відповідно до змісту Додатку № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 20.12.2023, за послуги передбачені п. 1 цього додатку Замовник сплачує Виконавцю гонорар у розмірі 2000 грн за кожну годину витраченого Виконавцем часу для виконання послуг відповідно до Договору.

У поданому представником позивача акті виконаних робіт від 22.12.2023 відображено склад і обсяг правової допомоги, а саме: первинна консультація, опрацювання законодавства, формування правової позиції, консультування, оформлення договору (2 години), вартістю 2000 грн, а всього 4000 грн; підготовка та формування позовної заяви, знімання ксерокопій додатків (документів) до позовної заяви (3 години), вартістю 2000 грн, а всього 6000 грн; представництво інтересів в суді ( одне судове засідання), вартістю 2000 грн. Загальна вартість послуг склала 12 000 гривень.

Квитанція про отримання коштів за послуги підтверджує сплату Замовником ОСОБА_1 на користь адвоката Павчука С.І. гонорару за надані послуги правничої (правової) допомоги в розмірі 12 000 грн.

Як встановлено судом за змістом поданих документів усі надані послуги представником позивача в частині надання професійної правової допомоги стосувались розгляду однієї справи № 716/2503/23.

На думку суду, вид та характер правничої допомоги, що відображений в акті виконаних робіт від 22.12.2023, дає підстави суду стверджувати, що правнича допомога у такому виді стосується та пов`язана з даною справою, була необхідною для здійснення у ній провадження, а тому є обґрунтованою.

Надані стороною позивача докази відповідають вимогам частини 2, 3 статті 137 ЦПК та є достатньою підставою для розподілу цих витрат за правилами частини 2 статті 141 ЦПК.

З аргументованими запереченнями щодо співмірності судових витрат, або клопотаннями про їх зменшення (частини 5, 6 статті 137 ЦПК) відповідачі (їх представники) до суду не зверталися.

Поряд з цим встановлено, що при зверненні до суду із позовними вимогами позивач судовий збір не сплачував, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є таким, що звільнений від його сплати.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684 грн.

Отже, розмір суми судового збору за вимогу про визнання наказу незаконним та його скасування, який підлягає до сплати, становить 2 684 грн х 0,4 = 1073,6 грн.

Стороною позивача заявлено дві вимоги немайнового характеру, за кожну з яких необхідно було сплатити судовий збір у вказаному розмірі.

За таких обставин, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2147,2 гривень (1073,6 грн х 2).

Оскільки Заставнівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області не є юридичною особою, а є закладом шкільної освіти Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, то всі судові витрати необхідно стягнути саме з останньої юридичної особи, яка є розпорядником бюджетних коштів та буде належним платником.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 81, 235, 259, 263 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області та Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби, стягнення заробітної плати задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 36-к від 19.07.2022 виданий в. о. директора Заставнівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області Матейчук М., яким вчителю історії, предмета захисту України ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року припинено виплату середнього заробітку на період проходження військової служби.

Зобов`язати Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 24 грудня 2023 року включно.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області на користь держави судові витрати в виді судового збору в розмірі 2147,2 гривень.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області 12.05.2000, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Павчук Святослав Іванович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000114 від 23 лютого 2017 року, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 27.12.2023 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 20.12.2023;

Відповідач: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, місцезнаходження на вул. Самоврядування, 9 в м. Заставна Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 43065925;

Заставнівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Заставнівської міської ради Чернівецької області, місцезнаходження на вул. Незалежності, 112-А Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 22850511.

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ