Ухвала

від 28.11.2007 по справі 20-5/296

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/296

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

21 листопада 2007 року   Справа № 20-5/296

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Плута В.М.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

представник позивача, Мирошниченко Володимир Євгенович, довіреність №  б/н   від 04.12.06,  Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОР-нова компанія";

представник відповідача, Гінтєр Крістіна Федорівна, довіреність №  2586/10-0   від 14.05.07,  Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

представник відповідача, Коротков Андрій Борисович, довіреність №  1566/10-0   від 13.03.06,  Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

представник відповідача, Ліннік Олексій Вікторович, довіреність №  7202/10-0   від 15.12.06,  Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

представник відповідача, Стукалова Катерина Миколаївна (повноваження перервірені), наказ  №166-0   від 26.07.07,  Начальник, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 01.10.07 у справі № 20-5/296

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-нова компанія" (пр. Перемоги, 45-а,Севастополь,99009)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя (вул. Гер. Севастополя, 74,Севастополь,99000)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Гор-нова компанія", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000542330/0/0 та № 0000552310/0/0 від 25.06.2007, обґрунтовуючи позов тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення вимог діючого законодавства України.

07.09.2007 до участі у справі вступив прокурор.

Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокимов І.В.) від 01.10.2007 року у справі № 20-5/296 адміністративний позов задоволено повністю.   

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду першої інстанції скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 21.11.2007, у зв'язку з хворобою, у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Горошко Н.П.

У судовому засіданні 21.11.2007 представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржуване рішення без змін як таке, що прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747- ІV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку про відповідність постанови суду першої інстанції вимогам принципу законності та обґрунтованості судових рішень з огляду на наступні обставини.

Як було встановлено, співробітниками ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 31.01.2007, висновки якої викладені в акті № 339/10/23-123/32506201/89 від 13.06.2007.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000552310/0/0 від 25.06.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 276 529,12 грн. в тому числі штрафні санкції в розмірі 425 509,71 грн., та № 0000542310/0/0 від 25.06.2007 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 513 388,32 грн. в тому числі штрафні санкції в розмірі 1 012 778,57 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат в розмірі 6002438,99 грн., яке виразилось в тому що позивач відніс до складу валових витрат вартість маркетингових послуг та послуг міжнародного роумінгу, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Як встановлено, у відповідності до умов договору № 32 від 02.10.2005 позивач отримував консультаційні послуги з маркетингового використання ринку, які йому необхідні для просування продукції на ринку України.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вірно зазначено в судовому рішенні, пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачені будь-які обмеження щодо включення у склад валових витрат витрати, понесені у зв'язку з отриманням маркетингових послуг.  Тобто, вважати такі дії неправомірними підстав не вбачається.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як було встановлено актом перевірки, позивачем був наданий договір з надання маркетингових послуг № 32 від 02.10.2005, а також належним чином складені акти виконаних робіт.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, судова колегія вважає, що вказані у апеляційній скарзі обставини допущення позивачем порушень вимог  п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не є підставою для визнання неправомірним віднесення до валових витрат позивача суми витрат за отримані послуги в розмірі 5965926,68 грн.

Також, як встановлено, при проведенні перевірки перевіряючими були зняті валові витрати позивача з отримання послуг міжнародного роумінгу, надані ЗАТ „UMC" на суму 36512,01 грн., з тих підстав, що для перевірки не надані документи, якими підтверджуються витрати підприємства по вказаним послугам та їх фактичний зв'язок з господарською діяльністю товариства.

Разом з тим, як встановлено, відповідачу до перевірки були надані: накази по підприємству про забезпечення робітників відповідних посад мобільним зв'язком; накази по підприємству про використання міським та мобільним зв'язком з метою, пов'язаною з господарською діяльністю; договір на отримання послуг мобільного зв'язку з оператором мобільного зв'язку (пункт 3.1.2.1. Акту перевірки).

Як стверджує позивач, керівництвом підприємства було прийнято вищевказані нормативні документи саме для забезпечення використання засобів мобільного зв'язку виключно у господарській діяльності товариства.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, договір про придбання послуг мобільного зв'язку та внутрішні нормативні документи підприємства підтверджують взаємний зв'язок послуг мобільного зв'язку з господарською діяльністю позивача, тому вважати неправомірним внесення до складу валових витрат витрати за послуги мобільного зв'язку підстав не вбачається.

Також, відповідач наполягає на виключенні із складу податкового кредиту суми в розмірі 843717,01 грн. за маркетингові послуги та суми в розмірі 7302,40 грн. з послуг міжнародного роумінгу, які включені до податкового кредиту, як стверджує відповідач, без документального підтвердження зв'язку вказаних послуг з господарською діяльністю підприємства, з посиланням на п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Такі твердження судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються наступним:

Відповідно до п. 1.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 тієї ж статті 7 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що під час перевірки позивачем були надані належним чином оформлені податкові накладні, які відповідають вимогам діючого законодавства. Тобто,твердження апелянта стосовно порушень позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" є необгрунтованими, як слід, вважати неправомірним віднесення позивачем до податкового кредиту суми  в розмірі 851019,41 грн. підстав немає.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про незабезпеченість вимог апеляційної скарги доказами. Судом відхиляються висновки апелянта, оскільки вони суперечать нормам діючого законодавства.

У зв'язку з правильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Автономної Республіки Крим судова колегія вважає  відсутніми.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови судового рішення без змін, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 24, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтєю 200, пунктом 1 частиною 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 01.10.07 у справі № 20-5/296 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        Ю.В. Борисова

Судді                                                                      В.М. Плут

                                                                      Н.П. Горошко