Постанова

від 20.02.2024 по справі 910/10995/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 910/10995/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Тараненко Г.Ю.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року (повний текст складено 01.11.2023)

у справі №910/10995/23 ( суддя Ковтун С.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд",

Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд" та відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд" у зв`язку із звільненням з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не веде господарську діяльність, не має працівників крім директора. Позивач протягом 2019-2021 років ініціював скликання річних загальних зборів учасників Товариства, проте такі збори не відбулися у зв`язку з неявкою учасників.

Позивач звернувся до учасників Товариства з заявою про звільнення його з посади директора Товариства. Також позивач вживав заходів щодо скликання загальних зборів Товариства, на порядок денний яких виносилось питання про звільнення позивача, проте збори не відбулись у зв`язку із неявкою учасників Товариства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд" задоволено в повному обсязі, у задоволенні позовних вимог до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що є обґрунтованими вимоги позивача, а позов таким, що підлягає задоволенню до товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд» щодо припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд» у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції вказав, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація не є державним реєстратором, і суду не надано доказів звернення позивача з заявою про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року у справі №910/10995/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- відповідач 2 є суб`єктом державної реєстрації та на неї покладено обов`язок проведення відповідних реєстраційних дій на виконання судових рішень;

- позивач не мав змоги раніше звернутись до суб`єкта державної реєстрації, оскільки не мав відповідного рішення загальних зборів про зміни, що вносяться до ЄДР;

- з дня набрання законної сили рішення суду про припинення трудових відносин у ОСОБА_1 припиняються повноваження та обов`язки, як директора Товариства;

- задоволення судом лише одної позовної вимоги призведе до порушення прав позивача та додаткових спорів в майбутньому.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/10995/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/10995/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 20.11.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року у справі №910/10995/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

На адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 23.01.2024.

Ухвалою суду від 23.01.2024 розгляд справи призначено на 20.02.2024.

Явка представників сторін

У судове засідання 20.02.2024 представники відповідачів не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів електронну та поштову адресу сторін.

Водночас, ухвала від 23.01.2024, направлена судом на адресу відповідача 1, повернулось до суду неврученою з причин відсутності адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 20.02.2024 за відсутності представників відповідачів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд» (далі - Товариство) своїм рішенням від 21.06.2017, оформленим протоколом № 1, призначили ОСОБА_1 на посаду директора Товариства.

Учасниками Товариства є Пасторік Інвестмент лімітед (Кенеді Авеню, 12, Кенеді бізнес-центр, 2-й поверх, офіс 203, індекс 1087, Нікосія, Кіпр), який володіє часткою 91% статутного капіталу Товариства, та Конакра Холинг Лімітед (Кенеді Авеню, 12, Кенеді бізнес-центр, 2-й поверх, офіс 203, індекс 1087, Нікосія, Кіпр), який володіє часткою у розмірі 9% статутного капіталу Товариства.

ОСОБА_1 звернувся до учасників Товариства з заявою про звільнення із займаної посади.

Відповідно до п. 9.6 статуту Товариства виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор.

Питання про обрання директора Товариства належить до компетенції загальних зборів учасників (п. 9.3.5 статуту Товариства)

Загальні збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік. Загальні збори учасників скликаються також на вимогу виконавчого органу Товариства (директором) (п. 9.5.1 статуту).

07 липня 2021 року позивач надіслав учасникам повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства на 07.09.2021 у зв`язку із звільненням позивача.

07 вересня 2021 року був складений акт про те, що загальні збори учасників Товариства не відбулися у зв`язку із неявкою учасників Товариства.

У зв`язку із відсутністю доказів розгляду поданої позивачем заяви про його звільнення за власним бажанням, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просив:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд" у зв`язку із звільненням з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд" за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України;

- зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (ч. 3 ст. 80 ГК України).

Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом (ч. 1 ст. 79 ГК України).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон).

Управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюється її органами. Вищим органом управління є загальні збори товариства (ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» директор товариства з обмеженою відповідальністю є виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону).

Стаття 39 Закону України Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розглянувши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позову та задоволення вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд» щодо припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд» у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

Водночас, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація не є державним реєстратором, і суду не надано доказів звернення позивача з заявою про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд».

Однак колегія суддів не погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Тобто, законодавством передбачена можливість вчинення реєстраційних дій суб`єктом реєстрації на підставі рішення суду.

Висновки суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до державного реєстратора щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, колегія суддів відхиляє, оскільки лише на підставі даного рішення суду, яким визнано припиненими трудові відносини, у позивача виникло право на внесення відповідних змін до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо директора Товариства.

Колегія суддів у даному випадку враховує приписи п. 8 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відповідно до яких заявником може бути позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

Тобто, не є обов`язковою попереднє звернення до суб`єкта реєстраційних дій із відповідною заявою до подачі позову, оскільки такий заявник може безпосередньо подати судове рішення, наслідком якого є внесення змін в Єдиному державному реєстрі.

Більше того, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, в якій зазначено про те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

А тому, задоволення вимоги про виключення з ЄДРПОУ запису про директора є такими, що відповідають завданням судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Стосовно висновків суду першої інстанції, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація не є державним реєстратором, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» суб`єктами державної реєстрації, зокрема, є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону).

Тобто, з огляду на вказані вище приписи закону Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація є суб`єктом державної реєстрації.

А тому, оскільки судом було задоволено позовну вимогу про визнання припиненим трудових відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд", колегія суддів дійшла до висновку про ефективність та таким, що повністю поновить порушенні права позивача, задоволення позовної вимоги про зобов`язання відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/10995/23 - скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача 1, оскільки спір виник із неправильних дій саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Четвертий лізинговий фонд".

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/10995/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/10995/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд» (бульвар Тараса Шевченка, 33Б, м. Київ, 01032, код 41417573), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про ОСОБА_1 , як керівника і підписанта товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд».

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/10995/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Четвертий лізинговий фонд» (бульвар Тараса Шевченка, 33Б, м. Київ, 01032, код 41417573) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2684,00 грн судового збору за подачу позову в частині задоволених вище позовних вимог та 4 026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/10995/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.02.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко