Рішення

від 19.02.2024 по справі 906/1011/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1011/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сечін Р.С., виписка з ЄДР, службове посвідчення №071187 від 01.03.2023;

від відповідача: Сіра А.В., ордер серія АМ №1061723 від 18.08.2023;

за участю прокурора Слівінського О.О., службове посвідчення №071187 від 01.03.2023;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради (м.Житомир)

до Малого приватного підприємства "Іоланта" (м.Житомир)

про розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути нерухоме майно,

з перервою в судовому засіданні з 22.01.2024 до 19.02.2024 згідно із ст.216 ГПК України.

Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Малого приватного підприємства "Іоланта" про:

- розірвання договору оренди нерухомого майна від 30.05.2012 №5698 про передачу в користування прибудованих нежитлових приміщень літ."А", загальною площею 72,7кв.м., що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Лятошинського Бориса №2, які належать до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області;

- зобов`язання Малого приватного підприємства "Іоланта" повернути територіальним громадам сіл, селищ, міст Житомирської області в особі уповноваженого органу прибудовані нежитлові приміщення літ."А", загальною площею 72,7кв.м., що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Лятошинського Бориса №2.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора посилається на те, що орендарем всупереч договору оренди №5698 від 30.05.2012 та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", без згоди власника нерухомості здійснено реконструкцію об`єкта оренди, у результаті чого змінено стан орендованого майна (змінено його площу та геометричні розміри). Дане порушення є істотним, оскільки порушує встановлені договором очікування власника на збереження орендованого майна у стані, в якому здійснено його передачу. За вказаних обставин, наявні підстави для розірвання договору оренди нерухомого майна №5698 від 30.05.2012 в судовому порядку на підставі п.7.3 договору, п.1ч.1 ст.783, ч.2 ст.773, ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.09.2023.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підтверджується жодними належними доказами. При цьому посилається на те, що прокурор фактично перебрав на себе повноваження Житомирської обласної ради та позбавив належного позивача можливості встановити всі обставини, зібрати докази з метою звернення до суду з відповідним позовом у власних інтересах. Також зазначає, що в даному випадку жодних змін геометричних розмірів будівлі та техніко-економічних показників, технічного перобладнання добудови, дообладнання орендованої будівлі за період дії договору оренди не відбулося. Загальна площа орендованого приміщення, як станом на 2012 рік так і на сьогоднішній день складає 72,7кв.м., приміщення використовується за цільовим призначенням - з метою розміщення кафе. Позивач не надав жодних доказів того, що вищевказані показники зазнали змін, що свідчить про те, що відповідачем жодних робіт по реконструкції, технічного переобладнання орендованого приміщення не проводилося, нові капітальні приміщення не прибудовувалися, розмір фундаментів орендованого приміщення не змінювався, всі конструктивні елементи орендованої будівлі є незмінними, що підтверджується технічним паспортом на будівлю. Крім того, зауважує, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18.04.2012 №157, ще до моменту укладення спірного договору оренди нерухомого майна (30.05.2012) відповідачу було надано безстроковий дозвіл на розміщення літнього майданчика від кафе по вул. Михайлівська, 6 у м.Житомирі. На підставі вказаного дозволу останнім і було розміщено літній майданчик в притул до стіни орендованого приміщення без будь-якого втручання в його конструктивні елементи, у вигляді павільйону, опорою та фундаментом якого є дерев`яні лаги (а.с.40-46).

У відповіді на відзив на спростування позиції відповідача, прокурором зазначено, що органу місцевого самоврядування був наданий достатній та розумний строк для самостійного звернення до суду з відповідним позовом, однак позивачем відповідних дій не вчинено, що фактично є бездіяльністю компетентного органу. На думку прокурора, прибудова здійснена відповідачем без реєстрації будь-яких необхідних документів дозвільного характеру визначених ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що свідчить про незаконність проведення таких робіт та їх самочинність відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України. Такі дії відповідача мають наслідком виникнення в орендодавця нових обов`язків до приведення правовідносин щодо зазначеного нерухомого майна у відповідність до вимог законодавства, вжиття додаткових заходів до визнання права власності на прибудову, як частину об`єкта оренди та встановлення відповідності її здійснення вимогам чинного законодавства. Також зауважує, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 18.04.2012 відповідачу надано дозвіл на розміщення "літнього майданчика" на весняно-літній сезон, отже строк дії відповідного рішення давно минув. Наразі сезонна торгівля на території м.Житомира регулюється Положенням про організацію сезонної, святкової виїзної торгівлі, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарків, затвердженим рішенням виконкому Житомирської міської ради №78 від 02.02.2022. У даному Положенні відсутнє поняття "літній майданчик", проте йому відповідає об`єкт "облаштований відкритий майданчик" - спеціально обладнана територія для надання послуг громадського харчування лише біля закладу ресторанного господарства стаціонарної мережі на відкритому повітрі, без прав будь-якої капітальної забудови, має обладнання та конструкції, що легко демонтуються, виносні меблі. Актом обстеження об`єкта оренди від 01.03.2023 літній майданчик ідентифіковано як прибудову до об`єкта оренди. Вказана прибудова не є об`єктом сезонної торгівлі чи облаштованим відкритим майданчиком (а.с.59-62).

Ухвалою суду від 26.09.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 31.10.2023.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача вказала, що договір оренди нерухомого майна, щодо якого заявлено позовну вимогу про розірвання, був укладений 30.05.2012 року, отже до вказаних відносин мають застосовуватися норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції 1992 року зі змінами та доповненнями чинними на 30.05.2012, однак прокурор обґрунтовує свої доводи з посиланням на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції 2019 року, що є безпідставним. Відповідач не порушував жодних умов договору, в тому числі не здійснював жодних реконструкцій, технічного переоснащення та поліпшення об`єкта оренди (а.с.72-79).

Ухвалою суду від 31.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1011/23 до судового розгляду по суті на 04.12.2023.

У судовому засіданні 04.12.2023 розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 04.12.2023 відкладено розгляд справи по суті на 22.01.2024.

У судовому засіданні 22.01.2024 оголошено перерву до 19.02.2024.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2012 між Територіальною громадою сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради (орендодавець/позивач) та Малим приватним підприємством "Іоланта" (орендар/відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. та зареєстрований в реєстрі за №5698 (а.с.12-13), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування прибудовані нежитлові приміщення літ."А", цегла, загальною площею 72,7кв.м., що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 2, що знаходиться на балансі комунальної установи по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки та становить 442 020,00грн, без ПДВ. Майно передано в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.1 договору оренди).

Відповідно до п.1.2. договору, орендар використовує орендоване приміщення тільки за цільовим призначенням, обумовленим договором.

Пунктами 4.1.-4.3. договору передбачено, що орендодавець має право в будь-який час контролювати стан, напрями і ефективність використання майна переданого в оренду, шляхом візуального обстеження зі складанням акта обстеження. Виступати з ініціативою щодо внесення змін до даного договору або його розірвання в разу погіршення стану орендованого майна внаслідок неналежного використання та (або) невиконання умов даного договору. Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди в разі невиконання договору оренди та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п.5.1. договору, орендар має право проводити реконструкцію, технічне переобладнання та поліпшення об`єкта оренди для своїх потреб лише з дозволу власника майна або уповноваженого власником органу в установленому порядку, попередньо погодивши такі дії з балансоутримувачем.

Даний договір може бути розірвано достроково на вимогу однієї за сторін за рішенням суду у випадку невиконання умов даного договору та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.7.3. договору).

Прокурор доводить, що 01.03.2023 комісією у складі представників орендодавця, балансоутримувача та орендаря проведено обстеження стан орендованого майна та установлено факт наявності прибудови (літнього майданчика) розміром 10,5м на 16,5м, яке примикає до орендованого приміщення, що вирисовується МПП "Іоланта", про що складено акт візуального обстеження об`єкта оренди, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області (а.с.20).

Водночас, згідно з інформацією Житомирської обласної ради та балансоутримувача - Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, жодних дозволів на прибудову додаткових приміщень за адресою: м.Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 2, орендарю не надавалося, звернення на реконструкцію об`єкта зі зміною геометричних розмірів від орендаря до комунального підприємства не надходило (а.с.21-23).

Також, відповідно до листа Управління ДАБК Житомирської міської ради №51-84-2126 від 22.03.2023, будь-якої реєстрації документів дозвільного характеру щодо об`єкта комунальної власності, яким користується МПП "Іоланта" на праві оренди управлінням не здійснювалось (а.с.26).

Вказані обставини, на думку прокурора свідчать, що орендарем всупереч умов договору оренди нерухомого майна від 30.05.2012, без згоди власника нерухомості, здійснено реконструкцію об`єкта оренди, у результаті чого змінено стан орендованого майна (змінено площу та геометричні розміри). Дане порушення є істотним, оскільки порушує встановлені договором очікування власника на збереження орендованого майна у стані в якому здійснено його передачу.

Враховуючи викладене, на думку прокурора, наявні усі підстави для розірвання судом даного договору на підставі п.7.3. договору, п.1 ч.1 ст.773, ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України.

На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", заступник керівника Житомирської окружної прокуратури адресував Житомирській обласній раді повідомлення від 05.05.2023 №51-84-3366вих-23, в якому вказано про порушення МПП "Іоланта" умов договору оренди нерухомого майна від 30.05.2012, яке полягає у здійсненні орендарем прибудови (літнього майданчика) до об`єкта оренди без згоди власника та будь-яких дозвільних документів. У вказаному листі прокуратура просила вирішити питання щодо звернення Житомирської обласної ради з відповідним позовом про розірвання догоовру оренди та поновлення інтересів держави (а.с.30).

У відповідь на вказане повідомлення Житомирська обласна рада листом від 08.06.2023 №р-5-21/525 вказала, що позовна заява щодо розірвання договору оренди не подавалась; питання, зазначене у зверненні, опрацьовується (а.с.31-32).

Досліджуючи питання наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах позивача, господарським судом враховано наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац 1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію, за якою:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.7);

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38);

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п.40);

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (п.43).

Враховуючи те, що Житомирська обласна рада не вживала належних заходів щодо усунення порушень суд дійшов до висновку, що керівник окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вже було встановлено судом вище, 30.05.2012 року між Житомирською обласною радою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна №448, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування прибудовані нежитлові приміщення літ."А", цегла, загальною площею 72,7кв.м., що знаходяться за адресою: м.Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 2.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор вказує, що відповідач без погодження з позивачем та за відсутності документів дозвільного характеру здійснив прибудову (літній майданчик) до орендованого приміщення. Такі дії відповідача порушують права позивача, як власника нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 2, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди нерухомого майна від 30.05.2012.

На підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач надав акт візуального обстеження об`єкта оренди, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області від 01.03.2023, складений комісією у складі провідного фахівця та юриста Житомирської обласної ради (орендар), начальника дільниці Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків (балансоутримувач) та директора МПП "Іоланта" (орендар).

За змістом ст.783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст.651 Цивільного кодексу України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи слідує, що нежитлове приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Михайлівська, 6, (вул.Лятошинського Бориса, 2) перебувало у користуванні відповідача, починаючи з 2000 року (а.с.47-51).

Орендар неодноразово звертався до Житомирської міської ради, яка є розпорядником земельної ділянки, яка прилягає до орендованої будівлі, з проханням надати дозвіл на розміщення літнього майданчика.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.06.2006 №522, від 09.07.2009 №483, від 18.04.2012 №157, від 16.04.2014, від 08.05.2020 №531, від 21.04.2021 №371 МПП "Іоланта" надавався дозвіл на розміщення літнього майданчика від кафе по вул.Михайлівській, 6 (а.с.52-56, 80-84).

Так, у квітні 2012 року літній майданчик у формі стаціонарного МАФ площею 73,10кв.м був розміщений біля орендованого приміщення кафе за адресою: м.Житомир, вул.Михайлівська, 6, (вул.Лятошинського Бориса, 2), що підтверджується Генеральним планом розміщення літнього майданчика м 1:500 2012 рік (а.с.93-94: 97).

Крім того, факт розміщення саме літнього майданчика на підставі дозвільних документів підтверджується схемою розміщення літнього майданчика від кафе за адресою: м.Житомир, вул.Михайлівська, 6, (вул.Лятошинського Бориса, 2), складеною у 2018 році та погодженою у відповідному порядку. З даної схеми вбачається, що літній майданчик має площу 72кв.м. та примикає до будівлі орендованого кафе (а.с.85-87).

Наведені обставини спростовують доводи прокурора про те, що відповідачем здійснено реконструкцію об`єкта нерухомості комунальної власності шляхом здійснення невід`ємних поліпшень, в результаті чого змінено її площу та геометричні розміри.

Доводи позивача, що відповідач не міг розмістити літній майданчик біля орендованого приміщення з посиланням на Положення про організацію сезонної, святкової виїзної торгівлі, надання послуг у сфері розваг та проведенні ярмарок на території Житомирської міської ради, затверджених рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №78 від 02.02.2022, не відповідають обставинам справи, адже прокурор посилається на Положення, прийняте у 2022 році, проте з наданих відповідачем доказів вбачається, що літній майданчик було розміщено раніше, а саме у 2012 році.

Наданий прокурором акт візуального обстеження об`єкта оренди від 01.03.2023 не свідчить про фактичне здійснення відповідачем реконструкції об`єкта оренди без підтвердження виконання робіт іншими належними та допустимими доказами, які суд оцінивши в їх сукупності з урахуванням принципу вірогідності міг би дійти висновку про існування стверджуваної обставини, зокрема, проведення реконструкції орендованого майна.

Також суд враховує, що під час розгляду справи сторонам було запропоновано провести судову будівельну експертизу з метою встановлення факту проведення відповідачем реконструкції орендованого приміщення, однак представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що саме на прокурора/позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу позову, разом з тим прокурор стверджував про відсутність потреби у призначенні відповідної експертизи.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується, а прокурором не доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору оренди, яке полягало у здійсненні реконструкції або технічного переобладнання об`єкта оренди без дозволу та погодження власника (п.5.1. договору), як і не доведено, що відповідачем здійснено таку реконструкцію, технічне переобладнання та поліпшення об`єкта оренди.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені судом обставини справи та відсутність істотного порушення відповідачем договору оренди в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про розірвання договору.

Фактично в силу приписів статті 173 Господарського процесуального кодексу України вимога про повернення орендованого нерухомого майна є похідною від вимоги про розірвання договору. Таким чином, оскільки судом встановлена відсутність підстав для розірвання договору, тому й вимога про повернення нежитлового приміщення задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 29.02.24

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - у справу;

2- Житомирська окружна прокуратура через систему "Елеткронний суд";

3- Житомирська обласна прокуратура на ел. пошту: sekretariat@zhit.gp.gov.ua;

4- позивачу через систему "Електронний суд";

5- представнику відповідача на ел.пошту: alinasira26@gmail.com