Рішення

від 29.02.2024 по справі 908/3655/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/4/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2024 Справа № 908/3655/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3655/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (вул. Балукова, буд. 21, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08133)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофарма (вул. Сергієнка Василя/вул. 93-ї Бригади, буд. 68/32, офіс 2, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69114)

про стягнення 6 059,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

11.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 04/12-юр від 04.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофарма про стягнення 5657,38 грн. пені та 401,87 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано несвоєчасною сплатою заборгованості за договором поставки від 19.05.2014 № ПК/130, яка стягнута за рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2023 у справі № 908/2091/23.

09.02.2024 надійшла відповідь на відзив. З запереченнями відповідача не погодився. Про наявність форс-мажорних обставин відповідач не повідомляв. При розгляді справи № 908/2091/23 досліджувалось питання наявності форс-мажорних обставини при простроченні оплати товару. Судом було встановлено відсутність цих обставин для відповідача. Відповідач проводив активну господарську діяльність після початку воєнних дій, за І квартал та 2 місяці 2023 відповідачем було сплачено позивачу біля 1,5 млн.грн. Розгляд справи № 908/2091/23 у суді жодним чином не надавав права відповідачу на відстрочку в оплаті за такий товар. Проти зменшення санкцій заперечив.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

23.01.2024 надійшов відзив. Проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі. У договорі поставки від 19.05.2014 № ПК/130 передбачено подовження строку виконання зобов`язань у зв`язку з настанням дії непереборної сили. Договір не визначає ані строків повідомлення про настання форс-мажорних обставин, ані форми документу щодо такого повідомлення. Обставина військової агресії проти України є загальновідомою, тому позивач не міг не знати про настання форс-мажорних обставин. Така обставина підтверджена листом ТПП від 28.02.2022. Відповідач 28.11.2023 сплатив позивачу заборгованість за отриманий товар, ще до набрання рішення суду в справі № 908/2091/23 законної сили. Отже, відстрочка оплати заборгованості за отриманий товар була пов`язана з розглядом спору в суді, відтак сплачена своєчасно. Вважає відсутніми підстави для звернення з позовом до суду. Якщо суд не знайде підстав для відмови в задоволенні позову, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від заявленої позивачем суми.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3655/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 18.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

25.12.2023 до суду від позивача надійшла заява вих. № 20/12-юр від 20.12.2023 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.01.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3655/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Рішення по суті ухвалено судом 29.02.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармако звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрито провадження у справі № 908/2091/23, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофарма на свою користь суми 25870,00 грн. основного боргу за договором поставки № ПК/130 від 19.05.2014.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2023 у справі № 908/2091/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофарма на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако 25870,00 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) основного боргу та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору.

Судом, при розгляді справи № 908/2091/23 встановлено укладення між ТОВ Фармако та ТОВ Дніпрофарма договору поставки товару № ПК/130 від 19.05.2014 з протоколом розбіжностей. Позивачем (ТОВ Фармако) 08.05.2023 на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 25870,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними. У видаткових накладних від 08.05.2023, за якими у відповідача рахується заборгованість за договором, зазначена дата оплати товару: 23.05.2023. Матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у сумі 25870,00 грн.

Вказане рішення набрало законної сили.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем до матеріалів справи долучено копію договору поставки № ПК/130 від 19.05.2014 з протоколом розбіжностей, пунктом 10.3 якого встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Пунктом 10.4, з урахуванням протоколу розбіжностей, встановлено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми оплати.

Як зазначив позивач, оскільки сума основного боргу в розмірі 25870,00 грн., що стягнута судовим рішенням, була сплачена відповідачем позивачу лише 28.11.2023, ТОВ Фармако нараховано пеню в сумі 5657,38 грн. за період з 24.05.2023 по 28.11.2023, та 401,87 грн. 3% річних за період з 24.05.2023 по 28.11.2023.

5. Норми права та мотиви з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до змісту ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Саме лише ухвалення господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум.

Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов`язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Проте, за змістом статті 11 ЦК зобов`язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Судом при розгляді справи № 908/2091/23 встановлено строк настання оплати суми боргу 25870,00 грн. 23.05.2023.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, вказані обставини не потребують повторного доказування при розгляді цієї справи між тими ж сторонами.

Судом перевірено складений позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що він містить арифметичні помилки, пов`язані з неправильним визначенням закінчення періоду нарахування 3% річних. Так, відповідачем здійснено погашення суми боргу в розмірі 25870,00 грн. 28.11.2023, який не є днем прострочення.

Таким чином, 3% річних слід нараховувати з 24.05.2023 по 27.11.2023 (188 днів прострочення). 3% річних за цей період складають суму 399,74 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. У стягненні 2,13 грн. 3% річних судом відмовляється в зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що правильною сумою пені є сума 5748,10 грн. за період прострочення з 24.05.2023 по 27.11.2023, враховуючи, що день оплати 28.11.2023, не є днем прострочення.

Відповідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 5657,38 грн. пені.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.

Доводи відповідача про наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, суд відхиляє, як безпідставні, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідач доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання суду не надав. Лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилався відповідач, не є належним доказом у даному випадку.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо не оплати по договору в зв`язку з розглядом справи в суді і сплати боргу до набрання законної сили рішенням у справі № 908/2091/23 як безпідставні.

Відповідач просив зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90%. Посилався на військове вторгнення на територію України, що призвело до фінансових ускладнень у підприємстві, вимушеної евакуації частини працівників відповідача за межі України та/або у більш безпечні області України. Вважає, що стягнення штрафних санкцій не відповідає принципу справедливості, позивачем не вказано про понесені ним збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки. Позивач повинен взяти на себе часткові втрати за товари, за які вже отримав повну оплату від відповідача, та не стягувати штрафні санкції.

Представник позивача проти клопотання заперечив.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Суд зазначає, що сторонами в договорі не встановлено розміру річних більшого, ніж визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування 3% річних від суми боргу є правом позивача, що встановлений законодавством та виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (позивачу). Відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин та поважність причин прострочення і не виконання спірних договірних зобов`язань у встановлений договором строк. Належних доказів (фінансової та бухгалтерської звітності) на підтвердження важкого фінансового стану підприємства відповідача суду не надано. Долучені до відзиву копії банківських довідок про поточний стан рахунку не є такими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. Суд зауважує відповідачу, що саме його недобросовісна поведінка, яка полягала в несвоєчасному розрахунку з позивачем за поставлені товари, призвела до звернення позивача до суду. Товар за усіма видатковими накладними, які були покладені в підставу позову при розгляді справи № 908/2091/23, був отриманий відповідачем у травні 2023, тобто після введення в Україні воєнного стану. Таким чином, замовляючи товар та отримуючи його відповідачу було достеменно відомо про необхідність його оплати саме 23.05.2023.

6. Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 2683,06 грн. покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрофарма (вул. Сергієнка Василя/вул. 93-ї Бригади, буд. 68/32, офіс 2, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69114, код ЄДРПОУ 38200090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармако (вул. Балукова, буд. 21, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08133, код ЄДРПОУ 20037376) 5657 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн. 38 коп. пені, 399 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 74 коп. 3% річних, 2683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 06 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 29 лютого 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко