Рішення

від 28.02.2024 по справі 910/18698/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024Справа № 910/18698/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Національного університету фізичного виховання і спорту України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 406 258,59 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Національного університету фізичного виховання і спорту України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» про стягнення 406 258,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди № 7125 нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.05.2015 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків орендної плати, а також договору № 58 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку від 18.05.2015 в частині повної та своєчасної сплати земельного податку та вартості спожитих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.12.2023 через відділ діловодства суду та через систему «Електронний Суд» від позивача надійшли заяви про усунення недоліків та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18698/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (ідентифікаційний код 19030825). Встановлено сторонам та третій особі строк для подання заяв по суті позовних вимог.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана сторонам та третій особі рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Позивачем та третьою особою отримано ухвалу суду від 20.12.2023 про відкриття провадження у справі № 910/18698/23; конверт, що надсилався на адресу відповідача (вул. Саксаганського, 28, м. Київ, 01033) із вказаною ухвалою суду повернувся до суду не врученим із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

На момент відкриття провадження у даній справі судом було встановлено відсутність зареєстрованого у відповідача електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд», у зв`язку з чим ухвала суду від 20.12.2023 була надіслана відповідачу на його адресу місцезнаходження, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

17.01.2024 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7125 (надалі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення навчального корпусу № 6 (надалі - майно) (реєстровий номер 02928433.1.АААДЕБ037) загальною площею 194,39 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, що перебуває на балансі Національного університету фізичного виховання і спорту України (ідентифікаційний код 02928433) (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 грудня 2014 р. і становить 2 106 857,00 грн без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді (п. 1.2. Договору оренди).

За приписами п. 2.1. Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ стартову орендну плату за базовий місяць розрахунку - квітень 2015 року - 12 038,03 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень 2015 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. Договору оренди).

Пунктом 3.3. Договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з умовами п. 3.6. Договору оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3. Договору оренди визначено обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Відповідно до п. 5.11. Договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір оренди укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 18.05.2015 по 18.04.2018 включно (п. 10.1. Договору оренди).

Відповідно до пунктів 10.2., 10.4. Договору оренди умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

18.05.2015 сторонами Договору оренди за погодженням із балансоутримувачем підписано та скріплено печатками Акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Фізкультури, 1, згідно з яким третьою особою передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування майно - нежитлові приміщення навчального корпусу № 6 (реєстровий номер 02928433.1.АААДЕБ037) загальною площею 194,39 кв.м., яке перебуває на балансі позивача.

На виконання п. 5.11. Договору оренди 18.05.2015 між Національним університетом фізичного виховання і спорту України (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку № 58 (надалі - Договір про відшкодування витрат).

Пунктом 2.1. Договору про відшкодування витрат передбачено обов`язок відповідача відшкодувати позивачу витрати на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг та оплату суми земельного податку у розмірі та терміни, визначені в цьому договорі, якому кореспондує обов`язок позивача відповідно до п. 3.1. цього договору надавати відповідачу послуги з утримання орендованого майна, комунальні послуги за діючими тарифами та розцінками.

За надання послуг з утримання орендованого майна, комунальних послуг орендар сплачує балансоутримувачу щомісячну оплату відповідно до наданих актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (п. 5.1. Договору про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 5.2. Договору про відшкодування витрат орендар відшкодовує балансоутримувачу суму земельного податку відповідно до розрахунку та наданого акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Умовами п. 5.3. Договору про відшкодування витрат узгоджено, що оплата вартості послуг з утримання орендованого майна, комунальних послуг проводиться не пізніше 10-ти робочих днів з початку наступного за звітним місяця шляхом перерахування передбачених у п. 5.1. сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Оплата сум земельного податку проводиться не пізніше 10-ти робочих днів з моменту надання рахунку шляхом перерахування передбачених у п. 5.2. сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п. 5.4. Договору про відшкодування витрат).

Договір про відшкодування витрат набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку дії Договору оренди від 18.05.2015 № 7125 (п. 7.1. Договору про відшкодування витрат).

На підставі листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 22.08.2018 № 30-06/8533 «Про продовження строку дії та внесення змін до договору оренди № 7125 від 18.05.2015», 22.08.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» укладено договір № 7125/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 7125 від 18.05.2015, яким продовжено строк дії Договору оренди до 18.03.2021.

Вказаним договором про внесення змін від 22.08.2018 внесено, зокрема, зміни до п. 3.1. Договору оренди в частині визначення розміру орендної плати та встановлено її за базовий місяць оренди - березень 2018 року - 17 912,50 грн без ПДВ. Визначено, що орендна плата за перший місяць оренди квітень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2018 року.

Пунктом 4 договору про внесення змін від 22.08.2018 погоджено, що положення цього договору з урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦКУ, розповсюджуються на відносини між сторонами, що виникли з 18.04.2018.

26.08.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» за погодженням Національного університету фізичного виховання і спорту України складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна за адресою: вул. Фізкультури, 1, м. Київ, за яким відповідач згідно з Договором оренди повернув, а третя особа прийняла із користування нерухоме майно загальною площею 202,1 кв.м., яке перебуває на балансі позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач систематично порушував умови Договору оренди та Договору про відшкодування витрат, а саме, не здійснював своєчасний та повний розрахунок із орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 242 205,62 грн, по сплаті земельного податку у розмірі 20 427,04 грн та по комунальним послугам у загальному розмірі 61 825,55 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем вказаних грошових зобов`язань позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих як на суму боргу по орендній платі, так і на суми заборгованості по сплаті земельного податку та комунальних послуг.

Третя особа у своїх поясненнях підтримала позовні вимоги Національного університету фізичного виховання і спорту України у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між третьою особою та відповідачем Договір оренди за своєю правовою природою є договором найму (оренди) та регулюється положеннями глави 58 ЦК України та глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Водночас, відповідно до ст. 629 ЦК України, вказаний договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Матеріалами справи (актами приймання-передачі нерухомого майна за адресою: вул. Фізкультури, 1, м. Київ) підтверджується факт користування відповідачем орендованим згідно Договору оренди нерухомим майном починаючи з 18.05.2015 по 26.08.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Як встановлено судом, за умовами Договору здійснюється розподіл сум орендної плати між державним бюджетом та балансоутримувачем орендованого нерухомого майна. Позивачу (як балансоутримувачу орендованого нерухомого майна) від відповідача за Договором оренди щомісячно має перераховуватись 50% орендної плати за користування об`єктом оренди.

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт та наданих послуг за Договором оренди за період з березня 2019 року по січень 2020 року, які підписані та скріплені печатками сторін, а саме:

- № 000000000089 від 12.04.2019 на суму 13 615,60 грн з ПДВ;

- № 000000000115 від 11.05.2019 на суму 13 751,75 грн з ПДВ;

- № 000000000140 від 12.06.2019 на суму 13 848,02 грн з ПДВ;

- № 000000000165 від 11.07.2019 на суму 13 778,78 грн з ПДВ;

- № 000000000190 від 12.08.2019 на суму 13 696,11 грн з ПДВ;

- № 000000000215 від 12.09.2019 на суму 13 655,01 грн з ПДВ;

- № 000000000242 від 11.10.2019 на суму 13 750,60 грн з ПДВ;

- № 000000000271 від 11.11.2019 на суму 13 846,87 грн з ПДВ;

- № 000000000300 від 12.12.2019 на суму 13 860,70 грн з ПДВ;

- № 000000000007 від 17.01.2020 на суму 13 832,99 грн з ПДВ;

- № 000000000037 від 12.02.2020 на суму 13 860,65 грн з ПДВ.

Також в матеріали справи позивачем надано акти виконаних робіт та наданих послуг за Договором оренди за період з лютого 2020 року по серпень 2020 року, які підписані лише з боку позивача, а саме:

- № 000000000791 від 11.03.2020 на суму 13 819,08 грн з ПДВ;

- № 000000001044 від 12.05.2020 на суму 13 929,62 грн з ПДВ;

- № 000000001045 від 12.05.2020 на суму 14 041,06 грн з ПДВ;

- № 000000001144 від 12.06.2020 на суму 14 083,19 грн з ПДВ;

- № 6 від 10.07.2020 на суму 14 111,36 грн з ПДВ;

- № 34 від 11.08.2020 на суму 14 026,70 грн з ПДВ;

- № 63 від 11.09.2020 на суму 11 740,79 грн з ПДВ.

При цьому, із наведених вище всіх актів виконаних робіт та наданих послуг за Договором оренди вбачається, що нараховані у них суми до сплати відповідачем вже вирахувані відповідно до п. 3.6. Договору оренди та складають 50% орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу.

Позивач вказує про наявність у відповідача заборгованості по орендним платежам у розмірі 242 205,62 грн, однак будь-яких доказів, як-то платіжних документів чи виписки по рахунку, які б підтверджували часткові оплати відповідачем цих платежів матеріали справи не містять.

Судом лише із наданих позивачем розрахунків встановлено, що 28.08.2019 відповідачем була здійснена часткова оплата за оренду у розмірі 5043,44 грн, з урахуванням якої визначено заявлену до стягнення суму боргу по орендним платежам у розмірі 242 205,62 грн.

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи актів наданих послуг, якими підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем, відсутність будь-яких пояснень відповідача щодо не підписання ним частини актів наданих послуг за період з лютого 2020 року по серпень 2020 року, а також відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо вартості наданих послуг та заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку про підтвердження позивачем належними доказами наявності у відповідача заборгованості по орендній платі за Договором оренди у розмірі 242 205,62 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи, що умовами Договору оренди чітко визначено обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» сплачувати орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, тобто, такий обов`язок не пов`язаний із моментом отримання та/або підписанням актів наданих послуг, суд зазначає про настання такого обов`язку відповідача сплатити орендні платежі за заявлений період користування нерухомим майном.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, доводів позовної заяви не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди у розмірі 242 205,62 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Договору про відшкодування витрат сторонами було складено та підписано акти наданих послуг:

- № 175 від 11.03.2019 на суму 6 499,99 грн (відшкодування електропостачання та водопостачання за лютий 2019 року, відшкодування теплопостачання за січень 2019 року);

- № 297 від 11.05.2019 на суму 4 181,43 грн (відшкодування теплопостачання за березень 2019 року та відшкодування електропостачання та водопостачання за квітень 2019 року);

- № 353 від 12.06.2019 на суму 2 074,29 грн (відшкодування теплопостачання за квітень 2019 року та відшкодування електропостачання, водопостачання та інших послуг (крім комунальних) за травень 2019 року);

- № 409 від 11.07.2019 на суму 1 081,97 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання та інших послуг (крім комунальних) за червень 2019 року);

- № 460 від 12.08.2019 на суму 941,12 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання та інших послуг (крім комунальних) за липень 2019 року);

- № 520 від 12.09.2019 на суму 953,27 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання та інших послуг (крім комунальних) за серпень 2019 року);

- № 576 від 11.10.2019 на суму 1 299,68 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання та інших послуг (крім комунальних) за вересень 2019 року);

- № 639 від 11.11.2019 на суму 2 509,71 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання та інших послуг (крім комунальних) за жовтень 2019 року);

- № 686 від 12.12.2019 на суму 2 285,61 грн (земельний податок за листопад 2019 року);

- № 705 від 12.12.2019 на суму 4 394,31 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання, теплопостачання та інших послуг (крім комунальних) за листопад 2019 року);

- № 24 від 17.01.2020 на суму 2 285,61 грн (земельний податок за грудень 2019 року);

- № 41 від 17.01.2020 на суму 6 957,75 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання, теплопостачання та інших послуг (крім комунальних) за грудень 2019 року);

- № 101 від 12.02.2020 на суму 2 376,29 грн (земельний податок за січень 2020 року);

- № 111 від 12.02.2020 на суму 5 428,46 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання, теплопостачання та інших послуг (крім комунальних) за січень 2020 року);

- № 135 від 12.02.2020 на суму 20,21 грн (інші послуги (крім комунальних) за січень 2020 року).

Також матеріали справи містять підписані лише в односторонньому порядку позивачем акти надання послуг за Договором про відшкодування витрат, а саме:

- № 66 від 17.01.2020 на суму 17,18 грн (інші послуги (крім комунальних) за грудень 2019 року);

- № 166 від 11.03.2020 на суму 2 376,29 грн (земельний податок за лютий 2020 року);

- № 176 від 11.03.2020 на суму 6 212,64 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання, теплопостачання та інших послуг (крім комунальних) за лютий 2020 року);

- № 198 від 11.03.2020 на суму 20,21 грн (інші послуги (крім комунальних) за лютий 2020 року);

- № 268 від 12.05.2020 на суму 2 376,29 грн (земельний податок за квітень 2020 року);

- № 313 від 12.06.2020 на суму 2 376,29 грн (земельний податок за травень 2020 року);

- № 24 від 10.07.2020 на суму 2 376,29 грн (земельний податок за червень 2020 року);

- № 62 від 10.07.2020 на суму 2 761,10 грн (відшкодування електропостачання, водопостачання, теплопостачання за березень 2020 року);

- № 63 від 10.07.2020 на суму 76,58 грн (відшкодування теплопостачання за квітень 2020 року);

- № 97 від 10.07.2020 на суму 7,17 грн (інші послуги (крім комунальних) за березень 2020 року);

- № 130 від 11.08.2020 на суму 2 376,29 грн (земельний податок за липень 2020 року);

- № 194 від 11.09.2020 на суму 1 993,02 грн (земельний податок за серпень 2020 року).

При цьому, відповідачем не надано жодних пояснень щодо вибірковості підписання ним актів надання послуг за Договором про відшкодування витрат, в той час як умовами п. 5.3. цього договору визначено конкретний термін виконання відповідачем свого обов`язку із відшкодування комунальних послуг та інших послуг з утримання орендованого майна, який не пов`язаний із моментом отримання рахунків/підписанням актів тощо.

Щодо земельного податку, то п. 5.4. Договору про відшкодування витрат визначено, що оплата сум земельного податку проводиться не пізніше 10-ти робочих днів з моменту надання рахунку шляхом перерахування передбачених у п. 5.2. сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Водночас, із матеріалів справи не встановлено надання відповідачу рахунків на оплату земельного податку, як і не встановлено наявності самих рахунків.

Однак, враховуючи, що 26.08.2020 відповідачем за актом приймання-передачі нерухомого майна за адресою: вул. Фізкультури, 1, м. Київ, було повернуто Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву орендоване нерухоме майно, а в матеріалах справи містяться відповідні акти надання послуг щодо земельного податку, які частково підписувались та скріплювались печаткою відповідача, суд, за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо вказаних в актах наданих послуг сум, дійшов висновку про погодження останнім вартості земельного податку, зазначеної в актах.

Так, судом встановлено, що вищевказаними актами надання послуг підтверджено вартість комунальних послуг, інших послуг (крім комунальних) та земельного податку у загальному розмірі 66 259,05 грн, в той же час, за здійсненими позивачем розрахунками із урахуванням часткових оплат відповідача заборгованість останнього по Договору про відшкодування витрат складає 61 825,55 грн, яку, відповідно, позивач просить стягнути за даним позовом.

Отже, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості по земельному податку, комунальним та іншим послугам за Договором про відшкодування витрат є меншою, аніж встановлена судом згідно з наданими актами наданих послуг, з огляду на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо заявленої суми боргу та відсутність доказів її сплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми боргу у розмірі 61 825,55 грн за вказаним договором.

Суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов`язань за спірними договорами не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» не виконало належним чином своїх зобов`язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором оренди в сумі 242 205,62 грн та за Договором про відшкодування витрат в сумі 61 825,55 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог Національного університету фізичного виховання і спорту України про стягнення з відповідача вказаних сум боргу.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача:

- інфляційні втрати у розмірі 23 974,13 грн, 3% річних у розмірі 13 195,21 грн та пеню у розмірі 49 013,16 грн за загальний період прострочення сплати орендної плати з 12.04.2019 по 10.03.2021;

- інфляційні втрати у розмірі 1 785,37 грн та пеню у розмірі 2 529,37 грн за загальний період прострочення сплати земельного податку з 12.12.2019 по 10.03.2021;

- інфляційні втрати у розмірі 1 618,77 грн та пеню у розмірі 3 717,36 грн за загальний період прострочення сплати вартості спожитих комунальних послуг (електропостачання) з 11.05.2019 по 09.01.2021;

- інфляційні втрати у розмірі 38,21 грн та пеню у розмірі 86,79 грн за загальний період прострочення сплати вартості спожитих комунальних послуг (інші послуги) з 12.09.2019 по 09.01.2021;

- інфляційні втрати у розмірі 1 249,11 грн та пеню у розмірі 3 750,14 грн за загальний період прострочення сплати вартості спожитих комунальних послуг (теплопостачання) з 11.03.2019 по 09.01.2021;

- інфляційні втрати у розмірі 331,90 грн та пеню у розмірі 937,90 грн за загальний період прострочення сплати вартості спожитих комунальних послуг (водопостачання) з 11.05.2019 по 09.01.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих на суму боргу по орендним платежам, суд встановив помилковість цього розрахунку, оскільки, з нього вбачається нарахування процентів річних на всю суму боргу в розмірі 242 205,62 грн за весь період прострочення, починаючи з 12.04.2019 по 10.03.2021, в той час як нарахування мало здійснюватись щодо кожної простроченої за актами наданих послуг суми за окремі періоди.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 3.6. Договору оренди орендна плата має перераховуватись відповідачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, а відтак, прострочення відповідача за кожний період слід рахувати починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Здійснивши перерахунок 3% річних на орендну плату, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд встановив, що обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення ним виконання грошового зобов`язання є 7 867,50 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, ч. 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною 5 ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на суми прострочених відповідачем орендних платежів, суд встановив невідповідність здійсненого розрахунку п. 3.6. Договору оренди, оскільки позивачем неправильно визначено початок періодів прострочення, у зв`язку з чим суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат на орендну плату, згідно з яким встановив, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача вказані нарахування у розмірі 15 135,57 грн. Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат по орендній платі підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат, нарахованих на прострочення відповідачем оплати комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, тепло постання, інші послуги), суд зазначає про їхню часткову помилковість, оскільки позивачем неправильно визначено початок кожного періоду прострочення, яким відповідно до п. 5.3. Договору про відшкодування витрат є одинадцятий робочий день з початку наступного за звітним місяця, що призвело до нарахування інфляційних втрат у розмірі більшому від допустимого.

Так, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, нарахованих на прострочення відповідачем оплати комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, тепло постання, інші послуги), не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд визначив, що обґрунтованими сумами інфляційних є:

- за загальний період прострочення сплати вартості комунальних послуг (інших послуг) з 16.09.2019 по 09.01.2021 - 19,32 грн;

- за загальний період прострочення сплати вартості комунальних послуг (електропостачання) з 15.05.2019 по 09.01.2021 - 982,01 грн;

- за загальний період прострочення сплати вартості комунальних послуг (водопостачання) з 15.05.2019 по 09.01.2021 - 219,93 грн;

- за загальний період прострочення сплати вартості комунальних послуг (теплопостачання) з 15.03.2019 по 09.01.2021 - 673,63 грн.

Таким чином, позовні вимоги у вказаній вище частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.7. Договору оренди визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені за Договором оренди, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки, як вже вище встановлено судом, прострочення відповідача за кожний період слід рахувати починаючи з 16 числа місяця, наступного за звітним, у зв`язку з чим, здійснивши власний перерахунок пені, суд встановив, що за загальний період прострочення з 16.04.2019 по 10.03.2021 правомірним є нарахування пені у загальному розмірі 43 960,82 грн. Зазначене має наслідком часткове задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Пунктом 6.2. Договору про відшкодування витрат визначено, що при несвоєчасному внесенні платежів за цим Договором, орендар сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши перерахунок здійснених позивачем нарахувань пені за прострочення сплати відповідачем комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, тепло постання, інші послуги) з урахуванням приписів п. 5.3. Договору про відшкодування витрат, суд встановив, що обґрунтованими є суми до стягнення з відповідача на користь позивача:

- 76,90 грн пені за загальний період прострочення сплати інших послуг з 16.09.2019 по 09.01.2021;

- 3 413,25 грн пені за загальний період прострочення сплати комунальних послуг з електропостачання з 15.05.2019 по 09.01.2021;

- 855,33 грн за загальний період прострочення сплати комунальних послуг з водопостачання з 15.05.2019 по 09.01.2021;

- 2 710,75 грн за загальний період прострочення сплати комунальних послуг з теплопостачання з 15.03.2019 по 09.01.2021.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, тепло постання, інші послуги) підлягають частковому задоволенню.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за Договором оренди складає 242 205,62 грн основного боргу, 7 867,50 грн 3% річних, 15 135,57 грн інфляційних та 43 960,82 грн пені; загальна сума заборгованості відповідача за Договором про відшкодування витрат складає 61 825,55 грн основного боргу, 1 894,89 грн інфляційних втрат та 7 056,23 грн пені.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та інфляційних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем обов`язку з оплати земельного податку суд зазначає таке.

Як вказано у п. 5.4. Договору про відшкодування витрат, оплата сум земельного податку проводиться не пізніше 10-ти робочих днів з моменту надання рахунку шляхом перерахування передбачених у п. 5.2. сум на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Отже, з наведеного вбачається, що обов`язку відшкодування відповідачем вартості земельного податку неодмінно має передувати надання йому позивачем передбачених договором документів, з отриманням яких і пов`язується строк оплати послуг.

Однак, суд звертає увагу, що доказів надання відповідачу рахунків на оплату земельного податку, як і самих рахунків, матеріали справи не містять, а з наявних в матеріалах справи документів неможливо визначити момент настання обов`язку з оплати земельного податку, що позбавляє суд можливості встановити дійсний період прострочення відповідача та перевірити правомірність здійсненого позивачем розрахунку, а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та інфляційних, нарахованих на прострочення сплати земельного податку суд відмовляє за недоведеністю.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбол Кідс» (вул. Саксаганського, 28 м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 38955005) на користь Національного університету фізичного виховання і спорту України (вул. Фізкультури, 1, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 02928433) заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7125 від 18.05.2015 у розмірі 242 205,62 грн, 3% річних у розмірі 7 867,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 15 135,57 грн та пеню у розмірі 43 960,82 грн та заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та оплату суми земельного податку № 58 від 18.05.2015 у розмірі 61 825,55 грн, 1 894,89 грн інфляційних втрат, 7 056,23 грн пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 699,19 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.02.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко