Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/5643/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2023Справа № 910/5643/21

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське»

до 1. Головного управління Державної казначейської служби України у

Київській області

2. Київської обласної прокуратури

3. Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

«Укрспирт»

про стягнення 14.740.628,72 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Борух С.В., ордер серії КС № 917412 від 09.11.2022

від відповідача-1 Жилін О.Ф., самопредставництво

від відповідача-2 Борисюк А.А., самопредставництво

від відповідача-3 Цатурян Е.В., голова комісії з припинення

від третьої особи не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

07.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське» до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Київської обласної прокуратури, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про відшкодування шкоди у розмірі 10 360 778,70 грн, завданої під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №320188110000000020, з яких 7.660.778,70 грн матеріальної шкоди, 2.200.000,00 грн упущеної вигоди та 500.000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5643/21 від 05.05.2021 (суддя Картавцева Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

08.06.2021 відповідачем-2 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що частина вилученого майна була повернута позивачу, про що складено відповідні протоколи від 04.04.2019, інше майно знаходиться на відповідальному зберіганні у Тхорівському відділенні ДП «Укрспирт», а тому має бути повернуто останнім. Позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт придбання ним товарно-матеріальних цінностей, що були вилучені органами ГУ ДФС у Київській області у ході здійснення кримінального провадження № 32018110000000020. Частина вилученого майна є речовими доказами в межах іншого кримінального провадження № 32019110000000006, відтак підстави для стягнення збитків у розмірі вартості такого майна відсутні. Також, відповідач-2 зазначає, що позивачем не доведено належними доказами склад правопорушення (факт заподіяння йому збитків, розмір збитків, незаконність дій відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури та заподіяними збитками), з огляду на що, підстави для настання такого виду відповідальності, як стягнення шкоди відсутні.

09.06.2021 позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача її розмір в сумі 12.040.628,72 грн.

11.06.2021 відповідачем-1 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідач-1 жодних прав та інтересів позивача не порушував, підставою для звернення до суду в межах даної справи стали дії відповідача-2 та відповідача-3, відтак, вимоги до відповідача-1 є безпідставними.

18.06.2021 від відповідача-3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-3 проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано первинних документів, які свідчать про право власності на вилучений та повернутий товар. У матеріалах справи відсутні будь-які рішення, якими встановлено заподіяння матеріальної шкоди позивачу органом досудового розслідування та наявність безпосереднього причинного зв`язку між бездіяльністю органів владних повноважень та заподіянням збитків позивачу. Також, позивачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації ТзДВ «Тхорівське» діями органів досудового розслідування чи прокуратури, відтак доводи про стягнення 500.000,00 грн моральної шкоди не ґрунтуються на положеннях закону та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

13.09.2021 третьою особою до суду подано відзив, відповідно до якого третя особа проти задоволення позову заперечує, оскільки відповідно до протоколів від 04.04.2019 позивачу повернуто тимчасово вилучене майно; позивачем не надано документів, які підтверджують право власності на майно, яке підлягає поверненню, що виключає можливість заподіяння збитків позивачеві; третьою особою було повернуто речові докази у кримінальному проваджені № 32018110000000020 з метою їх подальшого повернення ТзДВ «Тхорівське», а саме: близько 190 тон рідини з характерним запахом спирту, ГУ ДФС у Київській області; висновки щодо вартості товарно-матеріальних цінностей, надані позивачем, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 101 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/5643/21 від 21.06.2022 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське» матеріальну шкоду в розмірі 9.194.150,73 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/5643/21 від 01.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 910/5643/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 у справі № 910/5643/21 скасовано; справу № 910/5643/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/5643/21 отримані Господарським судом міста Києва 02.04.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5643/21 від 04.08.2023 підготовче засідання призначено на 22.08.2023.

17.08.2023 від представника третьої особи через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про внесення його даних до відомостей про учасників справ для доступу до електронної справи № 910/5643/21.

22.08.2023 відповідачем-3 до суду подано клопотання про заміну сторони Головного управління ДФС у Київській області на належного відповідача - Територіальне управління БЕБ у Київській області.

22.08.2023 відповідачем-2 до суду подано пояснення по справі, в яких просить в позові відмовити повністю посилаючись на те, що викладені у позові обставини та додані до нього документи не доводять належним чином вину відповідачів, протиправність поведінки, причино-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та імовірно заподіяними збитками, отже, відсутній склад правопорушення, необхідний для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, а також враховуючи той факт повернення позивачу органами досудового розслідування та прокуратури тимчасово вилученого майна.

23.08.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.09.2023.

18.09.2023 від позивача на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника, який захворів.

19.09.2023 позивачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю направити повноважного представника, який захворів.

19.09.2023 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.10.2023.

22.09.2023 відповідачем-1 до суду подано заяву про повернення оригіналу наказу Господарського суду міста Києва № 910/5643/21 від 05.04.2023.

05.10.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання відповідача-3 про заміну сторони на належного відповідача.

05.10.2023 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.10.2023.

30.10.2023 відповідачем-3 до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

31.10.2023 позивачем подано письмовий виступ представника позивача в судовому засіданні, в якому просить позов задовольнити повністю.

31.10.2023 позивачем в судовому засіданні заявлено усне клопотання про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження.

31.10.2023 у судовому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати про відмову в задоволені клопотання позивача про повернення розгляду справи на стадію підготовчого провадження.

Позивач в судовому засіданні 31.10.2023 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 в судове засідання 31.10.2023 не з`явився.

Відповідач-2 в судовому засіданні 31.10.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідач-3 в судовому засіданні 31.10.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Третя особа в судове засідання 31.10.2023 не з`явилась.

31.10.2023 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.11.2023.

21.11.2023 в судовому засіданні подано письмовий виступ представника позивача в дебатах.

В судовому засіданні 21.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 Кримінального кодексу України.

У межах зазначеного кримінального провадження на підставі ухвал Солом`янського районного суду м. Києва прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області та службовими особами слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області надано дозвіл на проведення обшуку за місцем знаходженням виробничих потужностей Публічного акціонерного товариства «Компанія «Ельба» по вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району Київської області, які орендувало Товариство з додатковою відповідальністю «Тхорівське» у Публічного акціонерного товариства «Компанія «Ельба», з метою вилучення знаряддя кримінального правопорушення (щодо незаконного виготовлення спиртовмісних рідин, що становлять загрозу життю та здоров`ю людей).

У ході проведення обшуків з 04.04.2018 по 17.04.2018, з 16.07.2018 по 17.07.2018, з 29.11.2018 по 30.11.2018 було вилучено обладнання, продукція, сировина, що належить ТзДВ «Тхорівське», які було передано слідчими органами ДФС в Київській області на зберігання ДП «Укрспирт».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 у справі № 760/9462/18 клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське» про повернення майна, вилученого у ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018 задоволено. Зобов`язано уповноважену особу слідчого/прокурора у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204 КПК України, повернути тимчасово вилучене майно (за переліком на 6 сторінках), яке було вилучено слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС Київської області в ході обшуку в період з 04.04.2018 по 17.04.2018.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 760/32578/18 скаргу адвоката Борух С.В. в інтересах ТзДВ «Тхорівське» про повернення майна задоволено. Зобов`язано уповноваженого слідчого з ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС в Київській області, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018, повернути Товариству з додатковою відповідальністю «Тхорівське» майно, яке було вилучене під час обшуку, проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42 а саме: 13 (тринадцять) ємкостей (єврокубів), концентрату естеро-сивушного в кількості 9000 (дев`ять тисяч) літрів, розпалювача гелевого в євро кубі в кількості 900 (дев`ятсот) літрів, омивач скла (-22) в євро кубі 500 (п`ятсот) літрів, засобу проти обмерзання «Зима-У» в кількості 7370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18 скаргу представника ТзДВ «Тхорівське» задоволено повністю, зобов`язано процесуального слідчого ОВС СУ ФР ДФС Київської області повернути ТзДВ «Тхорівське» майно, вилучене під час обшуку, проведеного з 16.07.2018 по 19.07.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, сировину, а саме: кубічні бочки об`ємом 1000 літрів, які заповнені рідиною у кількості 26 шт., в яких знаходиться розчинник органічний універсальний технічний «Сольвент»; рідину у кількості 15000 літрів, а саме концентрат естеро-сивушний.

17.04.2019 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/10228/19 скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське» задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області та прокурора, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018, щодо невиконання ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019 та від 12.02.2019.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20 скаргу адвоката Борух С.В., подану в інтересах Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське», задоволено. Визнано протиправною бездіяльність прокурора та слідчого ОВС ВРКП СУФР ГУ ДФС у Київській області в кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018. Зобов`язано процесуального слідчого з ОВС СУФР ГУ ДФС у Київській області повернути ТзДВ «Тхорівське» вилучене у нього майно під час обшуку з 16.07.2018 по 19.07.2018 у кримінальному провадженні № 32018110000000020 від 06.03.2018 за адресою: вул. Сквирська, 42, с. Тхорівка, Сквирського району, Київської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч ухвалам, якими суд зобов`язав прокурора/слідчого повернути майно, вилучене у позивача під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 320188110000000020, вказане майно в повному обсязі повернуто не було, чим позивачу завдано збитки. Відтак, позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду в розмірі 12.040.628,72 грн, упущену вигоду в розмірі 2.200.000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 500.000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога про стягнення з державного бюджету збитків, завданих позивачу протиправними діями слідчих органів Державної фіскальної служби в Київській області та прокуратури на підставі статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Отже підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Дії (бездіяльність) органів державної влади, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, передбаченого статтею 11 Цивільного кодексу України внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (даний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Обґрунтовуючи позов нормами статей 41, 56 Конституції України статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, ТзДВ «Тхорівське» вказує на те, що збитки, заявлені до стягнення у розмірі 14.740.628,72 грн, понесені ним у зв`язку з незаконною бездіяльністю Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Київської обласної прокуратури, які не виконали вимоги статті 169 Кримінального процесуального кодексу України щодо повернення тимчасово вилученого майна, внаслідок чого підприємству завдано майнової шкоди.

У статті 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 -166, 170 - 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

У частині 4 статті 168 цього Кодексу унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 (далі - Порядок № 1104), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1 - 26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Пунктом 6 Порядку № 1104 визначено, що у разі закриття слідчим, дізнавачем, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, дізнавача, прокурора.

За змістом частини 1 статті 169 Кримінального процесуального кодексу України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 5 статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Таким чином, спричинення шкоди у вигляді втрати належного ТзДВ «Тхорівське» майна, тимчасово вилученого в порядку статей 167, 168 Кримінального процесуального кодексу України у ході здійснення кримінального провадження № 320181100000000020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 204 Кримінального кодексу України, повинно бути доведено та підтверджуватись належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З наданих відповідачем-2 доказів вбачається, що на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018 у справі № 760/9462/18 зазначене в ній майно, а саме: омивач скла LedoCool, розморожувач скла «Artika» та інше майно за переліком на 6 сторінках, повернуте позивачу повністю, про що старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ТУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. складено відповідний протокол від 04.04.2019 про повернення тимчасово вилученого майна, в якому є підписи учасників процесуальної дії, в тому числі директора ТзДВ «Тхорівське» - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ «Тхорівське» та слідчого, який здійснював повернення майна. Жодних скарг щодо відсутності будь-яких речей матеріали справи не містять.

На виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18 зазначене в ній майно повністю повернуте позивачу, про що старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ТУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. складено відповідний протокол від 04.04.2019 про повернення тимчасово вилученого майна, в якому є підписи учасників процесуальної дії, в тому числі власника директора ТзДВ «Тхорівське» - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ «Тхорівське», та слідчого, який здійснював повернення майна. Жодних скарг щодо відсутності будь-яких речей матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що сам позивач у позовній заяві підтверджує виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2019 у справі № 760/20401/18 у повному обсязі.

Суд критично відноситься до тверджень позивача, що 04.04.2019 на території спиртзаводу «Тхорівський» ДП «Укрспирт» слідчий Ломовцев М.С. оголосив протокол про повернення тимчасово вилученого майна та ознайомив з ним представника позивача та його адвоката, проте сам факт передачі майна не відбувся, оскільки по-перше зі змісту протоколів вбачається повернення майна слідчим, по-друге адвокат позивача, який має відповідний професійний рівень та наділений відповідними повноваженнями не міг підписати протоколи без перевірки їх змісту та перевірки майна, яке за ними повертається до підписання цих протоколів.

Крім того, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 760/32578/18 задоволено клопотання ТзДВ «Тхорівське» про повернення тимчасово вилученого у ході проведеного 29.11.2018 та 30.11.2018 обшуку майна, а саме: 13 (тринадцять) ємностей (єврокубів), концентрату естеро-сивушного в кількості 9000 (дев`ять тисяч) літрів, розпалювача гелевого в євро кубі в кількості 900 (дев`ятсот) літрів, омивач скла - 22 в євро кубі 500 (п`ятсот) літрів, засобу проти обмерзання «Зима-У» в кількості 7370 (сім тисяч триста сімдесят) літрів.

Однак, поданий позивачем протокол обшуку від 29.11.2028 (складений в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32018110000000020) з додатками до нього свідчать, що в ході обшуку 29.11.2018 та 30.11.2018 було вилучено рідину із характерним запахом спирту у кількості 10480 літрів, що містилась в 13 ємностях (єврокубах) та 6000 літрів рідини із характерним запахом спирту, що містилася в цистерні.

Жодних інших доказів в підтвердження того, що в ході обшуку 29.11.2018 та 30.11.2019 було вилучено інше майно, яке наведене в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 матеріали справи не містять.

На виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05.02.2019 позивачу повернуто майно в повному обсязі, а саме рідину із характерним запахом спирту у кількості 10480 літрів та 6000 літрів, про що старшим слідчим з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області Ломовцевим М. складено відповідний протокол від 04.04.2019 про повернення тимчасово вилученого майна, в якому містяться підписи учасників процесуальної дії, в тому числі директора ТзДВ «Тхорівське» - Глави О.О., адвоката Боруха С.В., який діяв в інтересах ТзДВ «Тхорівське» та слідчого, який здійснював повернення майна. Про відсутність будь-яких речей в протоколі не зазначено.

В той же час, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20 було зобов`язано повернути ТзДВ «Тхорівське» тимчасово вилучене у нього майно у ході обшуку, проведеного з 16.07.2018 по 19.07.2018, а саме

1) конвеєр КПП-500 № 1 інвентарний № 266 - 1 шт.;

2) конвеєр КПП-500 № 2 для очистки зерна інв. № 267 - 1 шт.;

3) блок управління зерноочисних машин № 1 інв. № 750 - 1 шт.;

4) блок управління зерноочисних машин № 2 інв. № 751 -1 шт.;

5) автонавантажувач ДВ 1792, 45 (Кара) інв. № 764 - 1 шт.;

6) ніж в зборі інв. № 752;

7) пресформи для виготовлення тари № 2 інв. № 703 - 1 шт.;

8) пресформи для виготовлення тари № 1 інв. № 704 - 1 шт.;

9) датер 04-6 одгн. Стр. є блок магній інв. № 765 - 1 шт.;

10) датер 04-6 одн. Стр. Стр. Ізол. інв. № 104845 - 1 шт.;

11) компресор РМ - 3130,00/500/1400 інв. № 809 - 1 шт.;

12) МПО «Кокон» (машина для пакування) інв. 462 - 1 шт.;

13) МУЛ -320 натягувач стрічки інв. № 785 - 1 шт.;

14) направляюча для плоскої тари інв. № 602 - 1 шт.;

15) направляюча для плоскої тари інв. № 603 - 1 шт.;

16) пристрій для термодруку інв. № 769 - 1 шт.;

17) УПМ-500 ПО-2 інв. № 461 - 1 шт.;

18) ваги інв. № 802;

19) бочка зальна об`ємом інв. № 47 (об`ємом 4 тис. літрів) - 1 шт.

При цьому, частина вказаного майна відповідно до акта № 3 від 20.09.2011 була передана уповноваженим з проведення реорганізації ДП «Тхорівський спиртовий завод» на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ «Компанія «Ельба» (позиції 1, 2, 3, 6, 8, 9, 10, 11, 15, 20, 23 акту № 3 від 20.09.2011).

В зв`язку з реорганізацією ДП «Тхорівський спиртовий завод» на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості» дане майно 30.09.2014 було передано від ДП «Тхорівський спиртовий завод» до ДП «Укрспирт» (позиції 1, 2, 5, 7, 8, 9, 10, 16, 19, 204, 205, 222, 223, 261, 262, 271, 289 акту приймання-передач основних засобів від 30.09.2014).

Автонавантажувач ДВ 1792,45 (кара) 28.10.2020 списано з балансу ДП «Укрспирт» в зв`язку з фізичним зносом та моральною застарілістю.

В підтвердження даних обставин ТзДВ «Тхорівський спиртовий завод» було надано до Господарського суду міста Києва: копію акта № 3 від 20.09.2011 прийому передачі основних засобів, які належать ДП «Тхорівський спиртовий завод» і передаються на матеріально-відповідальне зберігання ПАТ «Компанія «Ельба»; копію інвентарного опису основних засобів на 24.10.2013; копію акта № 2 від 30.09.2014 приймання передачі основних засобів; копію відомостей руху основних засобів і НМА Тхорівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» станом на 01.01.2019; копію акта списання основних засобів від 28.10.2020.

Отже, майно вказане в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 17.06.2020 у справі № 760/9474/20 не є власністю позивача.

Слід зазначити, що ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019 та від 12.02.2019 також не підтверджують факт приналежності вилученого майна Товариству з додатковою відповідальністю «Тхорівське», оскільки при винесенні цих ухвал судом не було встановлено обставини належності спірного майна на праві власності ТзДВ «Тхорівське».

Ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 19.04.2019 та від 17.06.2020, якими визнано протиправною бездіяльність слідчого та прокурора, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 320181100000000020 від 06.03.2018 стосовно невиконання ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019 та від 12.02.2019 про повернення тимчасово вилученого майна, не приймаються судом до уваги, оскільки при їх винесенні не взято до уваги той факт, що повернення тимчасово вилученого майна на виконання вимог ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019, від 12.02.2019 відбулось відповідно до протоколів від 04.04.2019 ГУ ДФС у Київській області, за виключенням майна, яке перебуває в якості речового доказу у кримінальному провадженні № 32019110000000006.

Відповідач-2 зауважив на те, що 15.01.2019 з матеріалів кримінального провадження № 32018110000000020 виділено матеріали за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 204 Кримінального кодексу України, а саме у незаконному виготовленні підакцизних товарів (спирту етилового) та зберіганні, шляхом відкриття підпільного цеху з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, виготовлених з недоброякісної сировини, що були вилучені у ході обшуку 04.04.2018 за адресою: Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська, 42, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32019110000000006.

Відповідачем-2 надано обвинувальний акт від 28.02.2019 у кримінальному провадженні № 32019110000000006, у якому речовими доказами визнано частину спірного майна позивача (вилученого 04.04.2018), а саме алкогольна продукція - рідина із запахом спирту (прозора, синього і жовтого кольорів) у кількості 68 тис. 118 літрів, 20 полімерних кубовиків об`ємом 1000 літрів кожний, в яких міститься рідина з характерним запахом спирту в кількості 17 тис. літрів та ректифікаційна колона (що забезпечує масове виробництво спирту етилового).

Доля майна, яке перебуває в якості речового доказу в іншому кримінальному провадженні № 32019110000000006 (про неповернення якого заявлено у цій справі), має бути вирішена відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України за результатами судового розгляду судом саме цього кримінального провадження (справа № 376/523/19).

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відтак, дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку - відповідачів -2, -3), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі.

Наявність в матеріалах справи підписаних представниками позивача відповідних протоколів від 04.04.2019 про повернення на виконання вимог ухвал Солом`янського районного суду м. Києва від 06.08.2018, від 05.02.2019, від 12.02.2019 тимчасово вилученого у позивача майна (протоколи позивачем не оскаржувались) у сукупності з доказами визнання частини цього майна речовими доказами в іншому кримінальному провадженні № 32019110000000006, списання частини товару з балансу третьої особи, тобто ідентифікації спірного майна, свідчить про недоведеність позивачем неправомірність дій відповідача-2 та відповідача-3, що полягають у невиконанні обов`язків з повернення вилученого у позивача майна.

На підтвердження розміру заподіяної шкоди позивач надав суду звіт від 01.06.2021 та звіт від 02.06.2021 (далі - Звіт 1 та Звіт 2 відповідно) про незалежну оцінку вартості товаро-матеріальних цінностей, підготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄСП Капітал» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 671/18 від 23.08.2018, виданий Фондом державного майна України). Звіти виконані експертом Пасько Оленою Павлівною (експерт по оцінці майна, сертифікат Фонду державного майна України і Міжнародного інституту бізнесу МФ № 3973 від 12.11.2005).

У Звіті 1 зазначено наступне: об`єкт оцінки: товаро-матеріальні цінності (згідно з переліком - у кількості 48 од.), які перебувають на балансі Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське»; мета оцінки: визначення ринкової вартості майна для прийняття управлінських рішень; дата оцінки: 17.06.2020. Проаналізувавши ринкову вартість товарно-матеріальних цінностей (обладнання), експертом зроблено висновок, що ринкова вартість обладнання (апарат для нанесення етикеток, пластикові ємності, апарат для розливання, компресор та інше (відповідно до переліку, наведеному у звіті), які перебувають на балансі ТДВ «Тхорівське» станом на 17.06.2020 склала (без урахування ПДВ) 5.130.844,17 грн.

У Звіті 2 зазначено наступне: об`єкт оцінки: товарно-матеріальні цінності - продукція (згідно з переліком у кількості 168 позицій) та сировина (згідно з переліком у кількості 13 позицій), які перебувають на балансі Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське»; мета оцінки: визначення ринкової вартості майна для прийняття управлінських рішень; дата оцінки: 06.08.2018. Проаналізувавши ринкову вартість товарно-матеріальних цінностей, експертом зроблено висновок, що ринкова вартість товарно-матеріальних цінностей: продукції (омивачі скла, розморожувачі скла, вода дистильована, авто шампунь, засоби для хімчистки, розпалювачі вогню, гелеві розпалювачі та інше (відповідно до переліку, наведеному у звіті)) та сировини («євро куб», рідина в цистернах з характерним запахом спирту розпалювачі та інше (відповідно до переліку, наведеному у звіті), які перебувають на балансі ТДВ «Тхорівське» та входять до складу об`єкта оцінки, станом на 06.08.2018 склала (без урахування ПДВ) 6.909.784,55 грн.

Судом встановлено, що експертом до складу об`єктів оцінки товарно-матеріальних цінностей включно майно, яке було повернуто позичу відповідно до протоколів про повернення тимчасово вилученого майна від 04.04.2019.

Приписами частин 1 та 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно з ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у Звіті 1 та Звіті 2 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

З огляду на викладене, звіти від 01.06.2021 та від 02.06.2021 про незалежну оцінку вартості товарно-матеріальних цінностей, виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄСП Капітал», не є належними та допустимими доказами, а відтак позивачем не підтверджено розмір шкоди.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що відсутня встановлена належним чином протиправність дій відповідачів -2, - 3 та не доведеність розміру шкоди, свідчать про відсутність інших складових як то причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та заподіяною шкодою, а отже не встановлено складу правопорушення, необхідного для застосування такої міри деліктної відповідальності як стягнення шкоди, позовні вимоги позивача щодо стягнення шкоди в розмірі 12.040.628,72 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 2.200.000,00 грн упущеної вигоди суд відзначає наступне.

Позивач ні в позовній заяві, ні в заяві про збільшення розміру позовних вимог не наводить обґрунтування вимоги про стягнення 2.200.000,00 грн упущеної вигоди.

Суд зазначає, що збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності складу правопорушення.

Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина 4 статті 623 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин наявності реальної можливості отримання ним доходу у розмірі 2.200.000,00 грн, що не були отримані ним виключно через протиправні дії відповідачів -2 та -3, тому вимога про стягнення 2.200.000,00 грн упущеної вигоди є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 500.000,00 грн моральної шкоди суд зазначає наступне.

Позивач ні в позовній заяві, ні в заяві про збільшення розміру позовних вимог не наводить обґрунтування вимоги про стягнення 500.000,00 грн моральної шкоди.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» також визначено:

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача відповідачами -2 та -3 або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, протиправність дій її заподіювача, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів -2 та -3 та завданням такої шкоди позивачу), у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у вказаній частині суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами до відповідачів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Тхорівське».

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.02.2024.

СуддяВ.В. Сівакова