Рішення

від 29.02.2024 по справі 910/18516/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.02.2024Справа № 910/18516/23За позовом фізичної особи-підприємця Паржицького В`ячеслава Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАВТОСЕРВІС ГРУП»

про стягнення 276 934, 35 грн,

Суддя Я.А. Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Паржицький В`ячеслав Анатолійович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАВТОСЕРВІС ГРУП» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 276 934,35 грн, з яких: 20 000, 00 грн основний борг, 256 500, 00 грн понаднормовий простій, 410, 13 грн 3% річних та 24, 22 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 549, 550, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором-заявкою на транспортне обслуговування № 0206 від 02.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/18516/23, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

10.01.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребувані документи та інформація.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02152, місто Київ, бульвар Бучми Амвросія, будинок 5.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 11.12.2023 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/18516/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2023 між позивачем (надалі - перевізник) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір-заявку на транспортне обслуговування № 0206 (надалі - договір-заявка) для виконання перевезення:

- маршрут: с. Городок, Рівненська обл. - м. Київ;

- дата і час завантаження: 02.06.2023;

- адреса завантаження: Рівненська обл., с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4а;

- вантаж: контейнер 2 шт.;

- сума фрахту і умови оплати: 30 000, 00 грн (за два контейнера). Оплата по безготівковому перерахунку перевізнику здійснюється замовником протягом одного банківського дня з моменту отримання оригіналів документів (заявка, акт, рахунок);

- адреса вивантаження: м. Київ.

Відповідно до вказаного договору-заявки, замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання по організації перевезення вантажів різними видами автотранспорту в межах України.

У договорі-заявці сторони передбачили, що розрахунок з перевізником за перевезення замовник здійснює за фактом прибуття автомобіля з вантажем в зону доставки вантажу, але до вивантаження.

Оплата замовником перевізнику повної суми фрахту, зазначеної в даному договорі-заявці, повинна бути здійснена до початку передачі вантажу вантажоодержувачу. При цьому, сторони домовилися, що час очікування оплати не повинен перевищувати часу в 4 години, з моменту прибуття в зону доставки вантажу.

Понаднормовий час очікування перевізником оплати від замовника рахується як понаднормовий простій.

Нормативний час навантаження - 24 год / вивантаження - 24 год.

Понаднормовий простій оплачується додатково з розрахунку 1 500, 00 грн за кожну розпочату добу понаднормового простою (якщо автопоїзд знаходиться без вантажу), або в розмірі 5 000, 00 грн за кожну розпочату добу понаднормового простою (якщо автопоїзд знаходиться з негабаритним вантажем).

На виконання умов договору-заявки, позивач надав, а відповідач отримав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується актом здачі-приймання послуг від 04.06.2023 та рахунком № 46 від 04.06.2023 на суму 30 000, 00 грн.

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

02.11.2023 та 03.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.11.2023 № 02/11/23, в якій просив у семиденний строк сплатити суму заборгованості, зокрема, в розмірі 255 269, 86 грн, з яких 30 000, 00 грн основного боргу, 225 000, 00 грн понаднормовий простій та 369, 86 грн 3 % річних, що підтверджується фіскальним чеком від 02.11.2023, описом вкладення в цінний лист № 031430290005 та роздруківкою з електронної пошти позивача про направлення такої претензії 03.11.2023 на офіційну електронну адресу відповідача.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

10.11.2023 відповідачем було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 10 000, 00 грн, що підтверджується роздруківкою банку із призначенням платежу: «Часткова оплата за транспортні послуги по рахунку № 46 від 04.06.2023, у т.ч. ПДВ 20 % = 1 666, 67 грн».

Доказів оплати решти суми боргу матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором-заявкою на транспортне обслуговування щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000, 00 грн основного боргу, 256 500, 00 грн понаднормового простою, 410, 13 грн 3% річних та 24, 22 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши положення, укладеного між сторонами договору-заявки, суд дійшов висновку, що зазначений правочин - є договором перевезення, а отже, до правовідносин щодо його виконання підлягають застосуванню норми глави 64 Цивільного кодексу України.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України).

Договором-заявкою сторони визначили, що сума фрахту складає 30 000, 00 грн (за два контейнера). Оплата по безготівковому перерахунку перевізнику здійснюється замовником протягом одного банківського дня з моменту отримання оригіналів документів (заявка, акт, рахунок). Розрахунок з перевізником за перевезення замовник здійснює за фактом прибуття автомобіля з вантажем в зону доставки вантажу, але до вивантаження.

Оплата замовником перевізнику повної суми фрахту, зазначеної в даному договорі-заявці, повинна бути здійснена до початку передачі вантажу вантажоодержувачу. При цьому, сторони домовилися, що час очікування оплати не повинен перевищувати часу в 4 години, з моменту прибуття в зону доставки вантажу.

Як убачається з наявних у матеріалах справи документів, на підставі договору-заявки, позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом маршрутом с. Городок, Рівненська обл. - м. Київ, що підтверджується актом здачі-приймання послуг від 04.06.2023 та рахунком № 46 від 04.06.2023 на суму 30 000, 00 грн.

Як вже зазначалось судом, вказаний акт підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Отже, враховуючи погоджений в договорі-заявці строк оплати, а саме один банківський день, то строк оплати отриманих послуг за вказаними вище актом та рахунком настав 05.06.2023.

У матеріалах справи відсутні докази будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості наданих послуг позивачем та недодержання строків виконання умов договору, або порушення інших істотних умов договору.

Однак відповідачем послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом були оплачені частково, а саме в сумі 10 000, 00 грн.

Згідно із частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 30 000, 00 грн та строк оплати є таким, що настав. У свою чергу відповідачем частково оплачено отримані послуги в розмірі 10 000, 00 грн.

Доказів оплати всієї суми заборгованості матеріали справи не містять.

Отже, приймаючи до уваги, що сума заборгованості за надані послуги в розмірі 20 000, 00 грн станом на день прийняття рішення відповідачем не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання/отримання послуг документально підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 20 000, 00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму грошових коштів в розмірі 256 500, 00 грн за понаднормовий простій за період прострочення оплати з 06.06.2023 по 23.11.2023.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як установлено судом вище, відповідач мав сплатити вартість послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом до 05.06.2023 включно.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальною засадою цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Понаднормовий час очікування перевізником оплати від замовника рахується як понаднормовий простій.

Понаднормовий простій оплачується додатково з розрахунку 1 500, 00 грн за кожну розпочату добу понаднормового простою (якщо автопоїзд знаходиться без вантажу), або в розмірі 5 000, 00 грн за кожну розпочату добу понаднормового простою (якщо автопоїзд знаходиться з негабаритним вантажем).

Як установлено судом вище, відповідачем послуги в повному обсязі оплачено не було.

Зазначених обставин відповідач не заперечив та не спростував, а згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Перевіривши розрахунок понаднормованого простою за період з 06.06.2023 по 23.11.2023 у розмірі 256 500, 00 грн (171 день х 1 500, 00 грн), враховуючи те, що відповідач був обізнаний про наслідки порушення умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, а також відсутність зауважень та заперечень з боку останнього щодо якості наданих послуг позивачем та недодержання строків виконання умов договору, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 410, 13 грн 3% річних за загальний період з 06.06.2023 по 23.11.2023 та 24, 22 грн інфляційних втрат за загальний період з червня 2023 року по жовтень 2023 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 410, 13 грн за загальний період з 06.06.2023 по 23.11.2023, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за загальний період з червня 2023 року по жовтень 2023 року в розмірі 24, 22 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку заявлених сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 20 000, 00 грн основного боргу, 256 500, 00 грн понаднормового простою, 410, 13 грн 3% річних та 24,2 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАВТОСЕРВІС ГРУП» (02152, місто Київ, бульвар Бучми Амвросія, будинок 5, ідентифікаційний код 44262410) на користь фізичної особи-підприємця Паржицького В`ячеслава Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 256 500 (двісті п`ятдесят шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. понаднормового простою, 410 (чотириста десять) грн 13 коп. 3% річних, 24 (двадцять чотири) грн 22 коп. інфляційних втрат та 4 154 (чотири тисячі сто п`ятдесят чотири) грн 02 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань