Рішення

від 28.02.2024 по справі 911/3262/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3262/23

Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Тек-транс (62441, Харківська обл., Харківський р-н, село Циркуни, відділення Кутузівка, буд. 32А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря (08000, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Франка Івана, буд. 1, кВ. 17)

про стягнення 1169553, 27 грн.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю Тек-транс звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 26.10.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу автомобіля №5340060423 від 06.04.2023 у розмірі 1169553, 27 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від позивача та відповідача до суду не надходило.

Заперечення щодо розгляду справи №911/3262/23 в порядку спрощеного позовного провадження від сторін до суду також не надходили.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

13.11.2023 ухвала суду про відкриття провадження у справі №911/3262/23 від 08.11.2023 була направлена поштою на адресу відповідача за трекінгом №0600060313498, однак, повернулась до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку За закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою за закінченням терміну зберігання є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.

Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що відповідача було повідомлено про розгляд справи №911/3262/23, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 28.02.2024.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря (далі відповідач, Покупець) перед Товариством з обмеженою відповідальністю Тек-транс (далі позивач, Продавець), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за умовами Договору купівлі-продажу автомобіля №5340060423 від 06.04.2023.

Так, 06.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тек-транс та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря, які надалі разом іменуються Сторони, було укладено Договір купівлі-продажу автомобіля №5340060423 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого у порядку й на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю вживаний колісний транспортний засіб Автогудронатор вантажний ВКК Спецмаш АГН-8 на базі шасі МАЗ 5340С2-585-013, комплектація якого визначена у Специфікації, що є Додатком №1 до цього Договору, далі за текстом Автомобіль, а Покупець зобов`язується прийняти переданий Автомобіль і оплатити його за ціною, у розмірі та порядку, встановлених цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору вартість Автомобіля становить: еквівалент 98814 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) доларів США, з яких

- еквівалент 49407 доларів США розраховано за офіційним курсом української гривні до долара США, який встановлений Національним банком України станом на « 21» січня 2022 рік (28, 3236 грн. за 1 долар США) + 1%;

- еквівалент 49407 доларів США розраховано за офіційним курсом української гривні до долара США, який встановлений Національним банком України станом на « 06» квітня 2023 рік (36, 5686 грн. за 1 долар США) + 1%.

Розрахунки за Автомобіль здійснюються у національній валюті України «Гривня». Повна ціна змінюється на день оплати прямо пропорційно збільшенню курсу валюти «долара США» визначеної НБУ станом на день оплати +1% (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний оплатити вартість Автомобіля, зазначену в п. 2.1. цього Договору, у декілька етапів:

а) попередню оплату вартості Автомобіля у розмірі, що еквівалентно 9881, 40 доларів США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. Покупець сплачує до « 30» квітня 2023 року. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення пункту 2.2. договору.

б) залишок від вартості Автомобіля у розмірі, що еквівалентно 39525, 60 доларів США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік+1%, Покупець сплачує за наступним графіком:

- до « 30» травня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалента 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення пункту 2.2. договору;

- до « 30» червня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалента 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення п. 2.2. договору;

- до « 30» липня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалентна 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення пункту 2.2. договору.

- до « 30» серпня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалентна 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення пункту 2.2. договору;

- частину вартості Автомобіля, що еквівалентно 49407 доларам США, згідно курсу НБУ станом на « 21» січня 2022 рік +1%, Покупець повинен сплатити на поточний рахунок Продавця протягом 3 (трьох) календарних днів після повернення попередньої оплати за Договором фінансового лізингу №1364-АБУ-Ф209 від 20.01.2022 р., однак в будь-якому випадку не пізніше 30 грудня 2023р.

Відповідно до п. 2.4. Договору зобов`язання Покупця з оплати Автомобіля вважається виконаним належним чином за цим Договором з моменту зарахування грошових коштів у розмірі повної вартості Автомобіля, визначеної відповідно до умов цього Договору, на поточний рахунок Продавця. Момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, для цілей цього Договору, є фактом здійснення оплати.

Пунктом 3.3.1. Договору передбачено, що обов`язком Покупця є оплатити вартість Автомобіля у строки та в порядку, передбачені розділом 2 цього Договору.

За порушення Сторонами строків виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості Автомобіля за кожен день прострочення (п. 6.2. Договору).

Згідно п. 6.3. Договору у разі невиконання Покупцем зобов`язання, передбаченого п. 3.3.1. цього Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від повної вартості Автомобіля, визначеної п. 2.1. даного Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (п. 7.1. Договору).

06.04.2023 до вказаного Договору сторонами було підписано Специфікацію на купівлю автомобіля - Автогудронатор вантажний ВКК Спецмаш АГН-8 вартістю 98814, 00 доларів США (далі Специфікація).

Позивач зазначає, що відповідач на виконання умов п. п. «а» п. 2.3. Договору 18.04.2023 сплатив на його поточний рахунок попередню оплату у розмірі 364962, 45 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи інформаційне повідомлення банку про зарахування коштів №1341 від 18.04.2023.

Позивач стверджує, що згідно п. 4.1. Договору передав відповідачу Автогудронатор вантажний ВКК Спецмаш АГН-8, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи акт прийому-передачі автомобіля до Договору від 05.05.2023 та видаткову накладну №466 від 05.05.2023.

Так, відповідно до акту прийому-передачі автомобіля до Договору, що підписаний обома сторонами, 05.05.2023 позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв автомобіль Автогудранатор вантажний ВКК Спецмаш АГН-8 на базі шасі НОМЕР_1 в кількості 1 штука.

Відповідно до п. 4 акту прийому-передачі автомобіля до Договору Продавець підписанням даного акту підтверджує те, що Покупцем виконано умови пункту 4.2. Договору купівлі-продажу автомобіля №5340060423 від 06.04.2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна №466 від 05.05.2023 підписана представниками обох сторін та скріплена печатками їх підприємств. Відповідно до вказаної видаткової накладної відповідач отримав від позивача автомобіль вантажний ВКК Спецмаш АГН-8 на базі шасі МАЗ 5340С2-585-013 вартістю 3219812, 96 грн. разом з ПДВ.

Як стверджує позивач, відповідач після передачі автомобіля мав сплачувати залишок його вартості відповідно умов Договору за графіком платежів, однак, відповідач платіж, який мав здійснити до 30.05.2023, із порушенням строку оплати здійснив 02.06.2023 у розмірі 364962, 45 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи інформаційне повідомлення банку про зарахування коштів №1371 від 02.06.2023.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач платіж, який повинен був здійснити до 30.06.2023, із порушенням строку оплати та не в повному обсязі здійснив 18.09.2023, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи інформаційне повідомлення банку про зарахування коштів №1479 від 18.09.2023 на суму 320000, 00 грн.

В подальшому, 29.09.2023 відповідач із порушенням строку оплати здійснив на користь позивача платіж у розмірі 400000, 00 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи інформаційне повідомлення банку про зарахування коштів №1483 від 29.09.2023.

Відповідачем платіж, який він повинен був здійснити до 30.08.2023, сплачено на рахунок позивача не було.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині оплати автомобіля, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №2 від 06.09.2023, в якій просив останнього сплатити на рахунок позивача 29644, 20 доларів США згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 року + 1% протягом 5 календарних днів з моменту отримання даної претензії.

В якості доказів направлення 14.09.2023 відповідачу вказаної вище претензії позивач долучив до матеріалів справи опис вкладення Поштової служби «Е-Пост».

Відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря на вказану вище претензію матеріали справи не містять.

Позивачем також долучено до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2023 по 24.10.2023, однак його не підписано зі сторони відповідача.

З огляду на вказане вище позивач просить суд стягнути з відповідача 374891, 35 грн. заборгованості за автомобіль, пеню у розмірі 470799, 03 грн. та штраф у розмірі 323862, 89 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови передачі автомобіля, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 655, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідач автомобіль Автогудранатор вантажний ВКК Спецмаш АГН-8 прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами акт прийому-передачі автомобіля до Договору від 05.05.2023 та видаткова накладна №466 від 05.05.2023), а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами Договору.

Порядок розрахунків між сторонами узгоджено в пунктах 2.2., 2.3. Договору, якими передбачено, що розрахунки за автомобіль здійснюються у національній валюті України «Гривня». Повна ціна змінюється на день оплати прямо пропорційно збільшенню курсу валюти «долара США» визначеної НБУ станом на день оплати +1%.

Також підпунктом б) пункту 2.3. Договору встановлено, що залишок від вартості Автомобіля у розмірі, що еквівалентно 39525, 60 доларів США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік+1%, Покупець сплачує за наступним графіком:

- до « 30» травня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалента 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення пункту 2.2. договору;

- до « 30» червня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалента 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення п. 2.2. договору;

- до « 30» липня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалентна 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення пункту 2.2. договору.

- до « 30» серпня 2023 року Покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок Продавця частину вартості Автомобіля, що еквівалентна 9881, 40 долару США, згідно курсу НБУ станом на « 06» квітня 2023 рік +1%. В разі збільшення курсу валюти «долара США» Покупець враховує та виконує положення пункту 2.2. договору;

- частину вартості Автомобіля, що еквівалентно 49407 доларам США, згідно курсу НБУ станом на « 21» січня 2022 рік +1%, Покупець повинен сплатити на поточний рахунок Продавця протягом 3 (трьох) календарних днів після повернення попередньої оплати за Договором фінансового лізингу №1364-АБУ-Ф209 від 20.01.2022 р., однак в будь-якому випадку не пізніше 30 грудня 2023р.

З урахуванням зазначеного вище, строк оплати за автомобіль настає для відповідача таким чином:

- до « 30» травня 2023 року у розмірі 364962, 45 грн.;

- до « 30» червня 2023 року у розмірі 364962, 45 грн.;

- до « 30» липня 2023 року у розмірі 364962, 45 грн.;

- до « 30» серпня 2023 року у розмірі 364962, 45 грн.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов`язання за умовами Договору, однак відповідач свої грошові зобов`язання в повному обсязі та належним чином не виконав.

Так, відповідачем платіж, який він мав здійснити до 30.05.2023, із порушенням строку оплати було здійснено у розмірі 364962, 45 грн. 02.06.2023.

Платіж, який відповідач повинен був здійснити до 30.06.2023, із порушенням строку оплати та не в повному обсязі (320000, 00 грн.) останній здійснив 18.09.2023.

Разом з тим, відповідач платіж, який мав здійснити до 30.07.2023, із порушенням строку оплати здійснив у розмірі 400000, 00 грн. 29.09.2023.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем платіж, який останній повинен був здійснити до 30.08.2023, сплачено на рахунок позивача не було.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням викладеного та перерахунку суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тек-транс до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря про стягнення заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, в сумі 374887, 35 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки мало місце прострочення оплати вартості автомобіля, позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п. 6.2. Договору в загальному розмірі 470799, 03 грн. за загальний період з 30.05.2023 по 24.10.2023.

Так, умовами п 6.2. Договору встановлено, що за порушення Сторонами строків виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості Автомобіля за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно.

Також, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем на підставі п. 6.3. Договору нараховано штраф у розмірі 323862, 89 грн.

Згідно п. 6.3. Договору у разі невиконання Покупцем зобов`язання, передбаченого п. 3.3.1. цього Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від повної вартості Автомобіля, визначеної п. 2.1. даного Договору.

Так, дослідивши розрахунок штрафу, нарахованого за прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про його перерахунок.

Штраф за прострочення оплати відповідачем розрахований судом наступним чином:

- 49407, 00 доларів США за курсом української гривні до долара США - 28, 3236 грн. за 1 долар США + 1% (встановлено п. 2.1. Договору) = 1413377, 95 грн.;

- 49407, 00 доларів США за курсом української гривні до долара США - 36, 5686 грн. за 1 долар США + 1% (встановлено п. 2.1. Договору) = 1824812, 27 грн.

Так, 3238190, 22 грн. (загальна вартість автомобіля встановлена п. 2.1. Договору) * 10% = 323819, 02 грн.

Відтак, з урахуванням викладеного, за розрахунком суду, розмір штрафу становить 323819, 02 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Абзацем 1 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Поряд з цим, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

При цьому неустойка має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Судом також враховано позицію Верховного Суду в постанові від 13.01.2020 у справі №902/855/18, в якій вказано, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Матеріали справи свідчать, що строк прострочення виконання свого грошового зобов`язання відповідачем є не значним. Крім того, прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, а також його виконання не в повному обсязі не призвели до заподіянню збитків Товариству з обмеженою відповідальністю Тек-транс, а доказів таких збитків позивачем не надано.

Також судом враховано, що залишок несплаченої суми заборгованості відповідачем на користь позивача складає 374887, 35 грн., в той час як розмір пені становить 470799, 03 грн., а штрафу становить 323819, 02 грн., що в загальному розмірі в два рази перевищує суму основного боргу.

Виходячи з матеріальних інтересів обох сторін, а також з урахуванням вказаного вище, в тому числі загальних засад цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 75%, що від суми 470799, 03 грн. складає 117699, 76 грн. та зменшення розміру штрафу на 75% що від суми 323819, 02 грн. складає 80954, 76 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тек-транс до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 117699, 76 грн. та про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 80954, 76 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за умовами Договору купівлі-продажу автомобіля №5340060423 від 06.04.2023. Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи доказів повної та своєчасної оплати автомобіля суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 100000, 00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав Договір про надання правової допомоги від 04.09.2023, який укладено між Адвокатом Петрофановою Ксенією Романівною (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек-Транс» (далі - Замовник).

Відповідно до п. п. 1.1. Договору про надання правової допомоги адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомоry Замовнику у справi пов`язаною iз невиконанням ТОВ «БУДIВЕJIЬНА КОМПАНIЯ ЗОРЯ» зобов`язань за Договором №5340060423 вiд 06 квiтня 2023 р., перел Замовником, в обсязi та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити послуги у порядку та строки, обумовлені Сторонами.

Пунктом 1.2. Договору про надання правової допомоги встановлено, що адвокат вiдповідно до узгоджених Сторонами доручень:

- аналізує договори, платiжнi інструкції, акти приймання-передачi танспортних засобiв, видаткові накладнi, повiдомлення, специфiкацiї, угоди та iншi документи, якi були складенi в процесі виконання Договору №5340060423 від 06 квітня 2023 р.;

- складає позовну заяву, претензiю, повiдомлення про вiдмову від договору;

- підписує та подає документи, зокрема, заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше;

- надає Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту його інтересів в господарських судах України усіх інстанцій;

- представляє Замовника з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв і скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанови та ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання;

- веде попередні переговори та узгоджує процесуальні питання;

- отримує документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії;

- сплачує від імені Замовника державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі;

- вчиняє інші дії в інтересах Замовника, не передбачених даним Договором;

- представляє інтереси Замовника в судах, в органах прокуратури, Національної поліції, ДФС та СБУ під час досудового та досудового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подає заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняє інші дії щодо захисту прав та інтересів Замовника.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 2.1. Договору про надання правової допомоги).

Відповідно до п. 3.1. Договору про надання правової допомоги за правовому допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору, Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначеному Актом приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємним додатком до цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору про надання правової допомоги винагорода Адвоката за цим Договором становить 100 000 грн.

До Договору про надання правової допомоги позивач надав підписаний ним з Адвокатом Акт приймання-передачі наданих послуг від 22.10.2023, за яким вартість наданих послуг Адвоката склала 100000, 00 грн.

Також позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №614 від 25.10.2023, в призначенні платежу якої вказано: оплата юридичних послуг згідно договору від 04.09.2023.

В матеріалах справи міститься ордер серія АН №1279773 від 25.10.2023, виданий на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Тек-Транс» на ім`я адвоката Петрофанової Ксенії Романівни.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву підписано керівником підприємства позивача Щербанем Андрієм Вікторовичем. За підписом адвоката Петрофанової Ксенії Романівни не було подано будь-якої заяви по суті справи. Разом з цим, саме Щербаня А.В. в позовній заяві зазначено, як представника позивача.

Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.

Справа №911/3262/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та містить малий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 5000,00 грн.

При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 95000,00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тек-транс до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Зоря (08000, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Франка Івана, буд. 1, кВ. 17, код ЄДРПОУ 43460531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тек-транс (62441, Харківська обл., Харківський р-н, село Циркуни, відділення Кутузівка, буд. 32А, код ЄДРПОУ 33897028) заборгованість у розмірі 374887 (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 35 коп., пеню у розмірі 117699 (сто сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 76 коп., штраф у розмірі 80954 (вісімдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 76 коп., судовий збір у розмірі 8603 (вісім тисяч шістсот три) грн. 13 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 28.02.2024.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.