Рішення

від 15.01.2024 по справі 911/2928/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/2928/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплогаз-Н» (13600, Житомирська область, Ружинський район, селище міського типу Ружин, вулиця О. Бурди, будинок 53, код ЄДРПОУ 37113169)

до Відділу капітального будівництва, комунальної власності та житлово-комунального господарства Сквирської міської ради (09001, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Болсуновського Карла (Богачевського), будинок 28, код ЄДРПОУ 44153671)

за участю Сквирської міської ради (09001, Київська обл., м. Сквира, вул. Карла Болсуновського, будинок 28, код ЄДРПОУ 04054961) в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору

про стягнення 756948,05 грн боргу,

за участю представників:

позивача: Ракоц Ігор Вікторович;

відповідача: не з`явились;

третьої особи: Кваша Ірина Сергіївна ,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплогаз-Н» до Відділу капітального будівництва, комунальної власності та житлово-комунального господарства Сквирської міської ради про стягнення 756948,05 грн боргу.

Позивач звернувся з вимогами про стягнення боргу за договором підряду № 7, що складається з основної частини в 569991,00 грн, а також пені 186957,05 грн та штрафу 39899,37 грн, які нараховані в порядку ч. 2 статті 231 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання на у справі. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні суд констатував, що в матеріалах справи міститься заява відповідача про ознайомлення, яка підтверджує що останній ознайомився з матеріалами справи. Строк для подання відзиву на позовну заяву станом на момент проведення засідання у відповідача не закінчився, тож існувала потреба у відкладенні розгляду справи. Суд відклав підготовче судове засідання на 01.12.2023 на 16:45 та одночасно з цим встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до дня проведення судового засідання, у разі якщо позивач отримає відзив.

У судовому засіданні 01.02.2023 суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Сквирську міську раду (09001, Київська обл., м. Сквира, вул. Карла Болсуновського, будинок 28, код ЄДРПОУ 04054961), оскільки Відділ капітального будівництва, комунальної власності та житлово-комунального господарства Сквирської міської ради є виконавчим органом Сквирської міської ради, який утворюється міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, її виконавчому комітету і міському голові, відповідно рішення суду у справі вплине на її права та обов`язки.

Суд зобов`язав позивача надати докази відправлення третій особі документів, що подавалися до суду за час розгляду справи. Суд також надав можливість третій особі надати свої пояснення по суті позову. Розгляд справи відкладено на 20.12.2023 на 17:00.

У судовому засіданні брали участь представники позивача та третьої особи. Відповідачем не подано відзиву на позов чи інших заяв. Враховуючи закінчення строку підготовчого провадження, суд призначив справу до розгляду по суті на 10.01.2024 на 16:30.

У судовому засіданні 10.01.2024 брали участь представники позивача та третьої особи. Від позивача надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження витрат на правову допомогу. З метою забезпечення відповідачу доступу до правосуддя суд надав строк для ознайомлення з поданим позивачем клопотанням про розмір витрат на правову допомогу та подання заперечень на нього до наступного судового засідання, яке вирішено призначити на 15.01.2024.

У судовому засіданні 15.01.2024, яке відбулось за участю представників позивача та третьої особи, суд прийняв рішення по суті спору.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ТОВ «Теплогаз-Н» та Відділ капітального будівництва, комунальної власності та житлово-комунального господарства Сквирської міської ради 15.07.2021 уклали договір підряду № 7, відповідно до якого позивач набув статусу підрядника, а відповідач - замовника. З пункту 1.2 вбачається, що договір укладено внаслідок перемоги підрядника у процедурі закупівель, що проведена відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до цього договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання, своїми та/або залученими силами і засобами за рахунок замовника, в межах договірної ціни та відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору, виконати роботи з Будівництва підвідного газопроводу до сіл Рогізна, Краснянка та Дунайка Сквирського району Київської області (Код згідно ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).

Розділом 2 визначені строк виконання робіт - мають бути розпочаті не пізніше ніж за 10 календарних днів з дня реєстрації договору в органах Державної казначейської служби України та завершені не пізніше 31.12.2021 (пункт 2.1). Відповідно до додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору завершення робіт має відбутися не пізніше 30.06.2022.

Відповідно до пункту 2.2 загальний термін виконання робіт підрядником за договором передбачено календарним графіком виконання робіт, що є додатком 2 до договору.

Розділом 3 визначається договірна ціна, яка згідно пункту 3.1 становить 9.351.926,00 грн та є твердою. Складові договірної ціни детально описані в додатку № 1 до договору "Договірна ціна".

Розділом 4 договору узгоджено фінансування робіт та проведення розрахунків. В силу пункту 4.1 джерелом фінансування об`єкту є кошти місцевого бюджету. Відповідно до пункту 4.2 Оплата виконаних робіт проводиться поетапно, проміжними платежами в міру виконання Робіт. Розрахунки за виконані Роботи будуть здійснюватися на підставі первинних документів, «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати»/ Типова форма № *КБ-3 (далі Довідка КБ-3), «Актів приймання виконаних будівельних робіт»/Типова форма № КБ-2в (надалі - Акт КБ-2в) підписаних уповноваженими представниками, поданих Замовнику, протягом 5 (п`яти) робочих днів.

Пунктом 4.3 передбачено, що замовник зобов`язаний підписати подані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня одержання. Відповідно до пункту 4.4 при виявленні в кошторисах виконаних робіт (Акт КБ-2в, Довідка КБ-3), які були оформлені та оплачені в попередні періоди, помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України.

Сторони 29.12.2022 підписали акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2022 року (форма КБ-2в) на загальну суму 569991,00 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) на таку ж суму.

Претензією № 8 від 07.06.2023 позивач повідомив відповідача, що за відповідачем рахується кредиторська заборгованість на суму 569991,00 грн. Тому з огляду на це, всі роботи по об`єкту припиняються.

Претензією № 3 від 02.08.2023 позивач просив відповідача погасити борг протягом 5 робочих та повідомляв, що в іншому випадку буде змушений звертатися до суду про стягнення основної суми, штрафних санкцій та витрат на правову допомогу.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 321 ГК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

В силу частини 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Взявши до уваги подані до справи докази, позиції, що висловлювались учасниками справи, суд констатує наступне. Вбачається, що між сторонами було укладено договір будівельного підряду, за яким позивач виконав певний об`єм робіт. Зокрема, з підписаних сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт суд встановив, що сторони погодили між собою, що у грудні 2022 року було виконано роботи на загальну суму 569991,00 грн. Водночас, незважаючи на виконання робіт, їх прийняття замовником, звернення підрядника з претензіями про оплату - відповідач не виконав свого обов`язку з оплати прийнятих без зауважень робіт.

Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тож з урахуванням того, що позивачем доведено перед судом обставину виконання робіт, їх прийняття та того, що відповідачем не було здійснено розрахунок за роботи, які повинні були оплачені після прийняття, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача суми основного боргу за договором. Тому позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 569991,00 грн підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач заявив вимоги про стягнення штрафу та пені відповідно до ч. 2. ст. 231 ГК України, де вказано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд зауважує, що правова природа застосування положень цієї частини ГК України та вирахування розміру штрафу здійснюється від вартості товарів, робіт чи послуг з яких допущено прострочення виконання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, із вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відтак грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Застосування положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України до грошових зобов`язань є помилковим. Правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21.

Тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення пені та штрафу, що нараховані у порядку положень ч. 2 статті 231 ГК України.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 8549,86 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За положеннями частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем подано до суду копію акту № 1 до угоди № 08/09/23 від 08.09.2023, що датований 04.01.2024, відповідно до якого адвокат Ракоц І.В. надав, а ТОВ "«Теплогаз-Н» отримало наступні послуги:

консультація з адвокатом узгодження правової позиції (1 послуга) - ціна 4000,00 грн, сума 8000,00 грн;

ознайомлення з матеріалами справи (1 послуга) - ціна 4000,00 грн, сума 8000,00 грн;

підготовка позовної заяви до суду (1 послуга) - ціна 4000,00 грн, сума 12000,00 грн;

усунення недоліків позовної заяви (1 послуга) - ціна 4000,00 грн, сума 10000,00 грн;

супровід адвокатом справи в суді (1 послуга) - ціна 30000,00 грн, сума 30000,00 грн.

Тож загальна сума наданих за актом послуг становила 68000,00 грн. До справи також долучено копію видаткового касового ордеру від 05.01.2024.

Відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у якому зазначено, що судові витрати заявлені позивачем є не співмірними до заявлених позовних вимог, оскільки ця категорія справ є справами незначної складності та по них є стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, як наслідок сума витрат на її написання є завищеною.

Тож відповідач просив відмовити позивачу у стягненні з відповідача 68000,00 грн, що пов`язано з послугами адвоката.

Відповідач звертав увагу суду на те, що відповідно до практики Верховного Суду вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд приймає таку позицію відповідача та наведені у заяві заперечення щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та звертає увагу на наступне.

Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 статті 129 ГПК УКраїни визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Оцінивши витрати позивача з урахуванням складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, суд дійшов до висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, які визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України. Суд вважає, що витрати позивача свідомо і безпідставно завищені. Покладення на відповідача всієї узгодженої між позивачем та його адвокатом суми вартості послуг буде надмірним тягарем для відповідача з урахуванням також того, що позивачем окрім суми основного боргу заявлені вимоги про стягнення штрафу та пені, які не можуть бути задоволені судом в силу їх невідповідності характеру спірних правовідносин.

Суд не може погодитися з тим, що підготовка позову у цій справі в сукупності з супроводом справи у суді може оцінюватися у 42 тис. грн (12 т. + 30 т.). Така справа є типова і не вимагає нестандартного підходу для належного здійснення адвокатом своїх обов`язків за договором про надання правової допомоги.

Розрахунок основного боргу складається з вхідних даних, які наведені в акті та довідці по здійснених роботах за грудень 2022 року, а формулу розрахунку штрафних санкцій суд не враховує, оскільки вказана вимога залишена без задоволення через її безпідставність.

Те ж стосується аналізу судової практики, яка в цій категорії справ є незмінною та узгодженою. Докази у справі не вимагають складного способу їх дослідження, є зрозумілими і однозначними як для суду так і для сторін.

Стосовно вказаної у акті послуги з усунення недоліків позовної заяви, суд не вважає за доцільне відшкодовувати за рахунок відповідача будь-які недопрацювання, що мали місце на стадії подання до суду позовної заяви, оскільки вони сталися не з вини відповідача, а включення їх до витрат, які мають відшкодовуватися відповідачем буде порушенням принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони про покладення витрат на правову допомогу на іншу сторону. Позивачем жодним чином не обґрунтовано у своїй заяві доцільності покладення на відповідача витрат за проведені консультації, узгодження правової позиції та ознайомлення з матеріалами справи. Окрім того, заявлені суми не є пропорційними до складності виконання адвокатом таких робіт.

Беручи до уваги незначну складність справи, ціну позову, об`єм документів, що готувався стороною позивача для подання до суду, об`єм самої позовної заяви та обставини розгляду справи, які не вимагали від представника позивача зміни своєї позиції в провадженні, суд вважає за можливе покласти на відповідача 15000,00 грн витрат на правову допомогу, що є пропорційним, розумним та справедливим розміром за наведених умов та відповідатиме принципам господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу капітального будівництва, комунальної власності та житлово-комунального господарства Сквирської міської ради (09001, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Болсуновського Карла (Богачевського), будинок 28, код ЄДРПОУ 44153671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплогаз-Н» (13600, Житомирська область, Ружинський район, селище міського типу Ружин, вулиця О. Бурди, будинок 53, код ЄДРПОУ 37113169) 569991 грн боргу, 8549,86 грн. витрат зі сплати судового збору та 15000 грн витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.02.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз