Рішення

від 16.01.2024 по справі 911/3266/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/3266/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Комерційне підприємство „Дніпро» (52209, Дніпропетровська область, місто Жовті Води(з), вулиця Мудрого Ярослава, будинок 10, код ЄДРПОУ 39775233)

до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (07270, Київська область, Іванківський район, місто Чорнобиль, вулиця Леніна, будинок 148, код ЄДРПОУ 40247540)

про стягнення заборгованості,

за участю представників: не з`явились,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Комерційне підприємство „Дніпро» до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення заборгованості за договором поставки.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість згідно договору № 23/2-Б від 21.03.2023 та договору № 36/02-Б від 19.04.2023, що складається з 414240,78 грн основної суми боргу, 80123,52 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 5143,80 грн трьох відсотків річних.

Господарський суд ухвалою від 03.11.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 13.11.2023 на 15:30. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судовому засіданні 13.11.2023, що відбулось за участю представника позивача, суд відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 14:45 на 18.12.2023, враховуючи те, що строк для подання відзиву у відповідача не сплив, але до суду на момент слухання заяв по суті спору від відповідача не надходило.

У судове засідання 18.12.2023, учасники справи не з`явилися. Позивачем подано заяву про проведення судового засідання без участі представника, яка прийнята судом. З метою забезпечення відповідачу доступу до правосуддя, суд повторно відклав розгляд справи на 08.01.2024 на 14:15.

У судове засідання 08.01.2024, учасники справи не з`явилися. Відповідачем подано клопотання через електрону пошту про долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в зв`язку з погашенням боргу в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість призначення справи до розгляду по суті та призначив засідання на 16.01.2024.

У судове засідання учасники справи не з`явились. Суд, дослідивши наявні у справи докази, вважав за можливе розглянути спір по суті у цьому засіданні та прийняв рішення за наслідками розгляду позовних вимог.

Фактичні обставини справи

Між позивачем та відповідачем було укладено договори про закупівлю товарів № 23/2-Б від 21.03.2023 та № 36/02-Б від 19.04.2023. Відповідно до преамбули кожного з договорів ТОВ НКП "Дніпро" виступало в ролі продавця, а ДСП "Північна Пуща" покупця.

Предметом договорів в силу їх пунктів 1.1 є поставка товару (протипожежного обладнання) в обумовлених договором об`ємах. Відповідно до договору № 23/2-Б сторони узгодили 12 позицій товару на загальну суму 345881,88 грн, а за договором 36/02-Б було заплановано поставку 8 позицій товару на загальну суму 149692,08 грн.

В той же час, кількість товару в силу пунктів 1.3 договорів могла бути скоригована в залежності від реального фінансування видатків та потреб покупця.

За пунктами 3.2 кожного з договорів ціна за одиницю товару визначається відповідною накладною і є твердою, незмінною. З обставин незалежних від продавця (зміни економічної політики держави, коливання курсу валют, інфляційні процеси, зміна закупівельної ціни) ціни можуть коригуватися, що відповідно узгоджується сторонами.

Розділами 5 договорів визначені умови поставки товару, а розділами 4 порядок розрахунків. Пунктами 4.1 визначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється після поставки товару продавцем та пред`явлення видаткової накладної. В силу пунктів 4.2 договорів розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

Розділами 6 договорів узгоджено перелік прав та обов`язків як покупця так і продавця, відповідно до якого праву продавця отримувати своєчасну і в повному обсязі оплату за поставлений товар кореспондує обов`язок покупця сплачувати кошти за поставлений товар.

Позивачем до справи долучено копії видаткових накладних, а також товарно-транспортні накладні та довіреності видані відповідачем на отримання товарів.

З наданих позивачем копій видаткових та товарно-транспортних накладних за номерами 224 та 225 від 26.04.2023, 276 та 275 від 09.05.2023, 298 від 16.05.2023 суд встановив факт поставки товарів позивачем відповідачу. Зазначені документи підписані сторонами та скріплені печатками. У актах звірки взаєморозрахунків, які надані та підписані позивачем зафіксовано загальну суму поставок, що відповідає відомостям з накладних. В акті звірки без дати за договором № 23/2-Б вказано, що позивачем було поставлено товар на загальну суму 333407,16 грн, який не оплачено взагалі. В акті звірки без дати за договором № 36/02-Б зафіксовано поставку на загальну суму 140885,58 грн та оплату на 60051,96 грн, внаслідок чого за відповідачем обліковувалась заборгованість у розмірі 80833,62 грн. Тож позивач і просив суд стягнути з відповідача всю суму заборгованості за двома договорами у розмірі 414240,78 грн.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено два аналогічних договори про закупівлю товарів, за якими позивач поставив певний об`єм товарів, виконавши свій встановлений договором обов`язок, з огляду на що за відповідачем виник обов`язок оплатити зазначений товар, що було здійснено лише частково. Тож позивач, звертаючись з позовом, що датований 26.10.2023 заявив до стягнення суму основної заборгованості за договорами № 23/2-Б від 21.03.2023 та № 36/02-Б від 19.04.2023 у розмірі 414240,78 грн. Провадження у справі відкрито 03.11.2023.

Відповідачем 29.12.2023 на електронну пошту суду було надіслано клопотання про долучення доказів з проханням закрити провадження у справі у зв`язку з погашенням боргу в повному обсязі.

Суд перевірив надані відповідачем документи та встановив, що відповідачем дійсно було проведено платежі за поставлені товари на рахунок позивача:

платіжним дорученням № 1089 від 08.12.2023 оплачено 307198,20 грн за договором № 23/2, що відповідає сумі поставки, здійсненої 26.04.2023;

платіжним дорученням № 1088 від 08.12.2023 оплачено 17350,74 грн за договором № 36/02-Б, що відповідає сумі поставки, здійсненої 16.05.2023;

платіжними дорученням № 1087 та 1090 від 08.12.2023 було проведно платежі на суму 63482,88 за договором 36/02-Б та 26208,96 грн за договором № 23/2-Б, що відповідає об`єму поставки за договорами, що здійснена 09.05.2023.

Таким чином, вбачається погашення відповідачем суми основного боргу. Також суд враховує подані відповідачем копії додаткових угод до договорів, що датовані 25.12.2023, якими зменшено предмет закупівлі.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, керуючись наведеними положеннями процесуального закону з оцінки доказів та враховуючи, те що після подання відповідачем клопотання про долучення доказів з оплати боргу та доказів укладення додаткових угод, позивач не заявляв жодних заперечень щодо тих обставин, які ці докази підтверджують, не з`являвся у судові засідання, суд прийняв такі докази, як належні, оскільки вони входять до предмету доказування. Дослідивши надані платіжні доручення, суд констатує, що відповідачем повністю погашено основний борг. Вказане не спростовано позивачем, який після призначення справи до розгляду по суті не виявляв бажання брати активну участь у розгляді справи через свого представника.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №905/1584/15, від 19.02.2020 р. у справі №910/7290/19.

Тож, оскільки до суду подано докази погашення основної заборгованості у повному обсязі вже після відкриття провадження у справі, суд не вбачає можливості стягнення такої суми заборгованості з відповідача, у зв`язку з відсутністю предмету спору, а відтак провадження у цій частині підлягає закриттю.

В той же час, суд вважає за можливе продовжити розгляд вимог позивача про стягнення пені та відсотків річних.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивач нараховує відповідачу три відсотки річних у наведені періоди:

(1) з 25.04.2023 по 04.10.2023 на суму 307198,20 грн;

(2) з 09.06.2023 по 04.10.2023 на суму 89691,84 грн;

(3) з 16.06.2023 по 04.10.2023 на суму 17350,74 грн.

Враховуючи визначений пунктами 4.2 договорів строк оплати протягом 30 банківських днів з моменту поставки, суд звертає увагу позивача на те, що ним хибно визначено початок першого періоду нарахування відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, з огляду на те, що товар на суму 307198,20 грн було поставлено за видатковою накладною 26.04.2023, відповідно останнім днем оплати є 26.05.2023, а прострочення розпочалось з 27.05.2023. Тож можливий до стягнення період починається 27.05.2023. Інші періоди нарахування відсотків визначено позивачем правильно враховуючи те, що поставки здійснювалися 09.05.2023 на загальну суму 89691,84 грн та 16.05.2023 на суму 17350,74 грн.

З урахуванням цього суд здійснив перерахунок відсотків річних та встановив, що можлива до стягнення сума становить 4335,83 грн, а відтак вказана вимога підлягає частковому задоволенню.

Позивач також заявив до стягнення пеню у розмірі 80123,52 грн. Суд вказує, що зазначені у позові періоди нарахування пені співвідносяться з періодами нарахування трьох відсотків річних, тож суд застосовує до заявленого до стягнення періоду висновки, що були наведені вище в контексті початку прострочення заборгованості.

Відповідно до пунктів 7.3 договорів, за якими позивач заявив позовні вимоги, у разі затримки оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати від вартості товару.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок пені відповідно до відкоригованого періоду розрахунку та встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає до стягнення становить 66657,30 грн. Тож вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з урахуванням вимог про стягнення основного боргу які існували на момент звернення до суду та заявлені підставно, суд вважає за можливе стягнути з відповідача частину судового збору пропорційну частині вимог, які заявлені підставно у розмірі 97,14 % 7278,51 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивач заявив також, що ним понесені витрати на оплату правової допомоги у справі у розмірі 6500,00 грн. До справи долучено копію договору про надання правової допомоги та платіжну інструкцію про оплату адвокату 6500,00 грн. Також до суду подано розрахунок витрат, до якого включено складання позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ДСП "Північна Пуща" та подача цієї позовної заяви до суду тривалістю 5 годин.

Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 статті 129 ГПК УКраїни визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Оцінивши витрати позивача з урахуванням складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, суд дійшов до висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, які визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, а тому підлягають покладенню на відповідача пропорційно до частини підставно заявлених позовних вимог 6314,10 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У пунктах 8, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 414240,78 грн у зв`язку з його добровільною сплатою.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» (07270, Київська область, Іванківський район, місто Чорнобиль, вулиця Леніна, будинок 148, код ЄДРПОУ 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Комерційне підприємство „Дніпро» (52209, Дніпропетровська область, місто Жовті Води(з), вулиця Мудрого Ярослава, будинок 10, код ЄДРПОУ 39775233) 66657,30 грн пені, 4335,83 грн трьох відсотків річних, 7278,51 грн судового збору та 6314,10 грн витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.02.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз