Рішення

від 19.02.2024 по справі 916/4270/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4270/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Ісак Д.П., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до відповідача 1: Приватного підприємства "ТОПРАК ПЛЮС" (68710, Одеська область, Болградський район, с.Дмитрівка, вул. Миколи Марангоза, буд.188, код ЄДРПОУ 37548639)

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 13 140 809,14 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ТОПРАК ПЛЮС" та ОСОБА_1 про стягнення 13 140 809,14 грн.

Ухвалою від 09.10.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК було залишено без руху.

17.10.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. № 36834/23) від Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023р. провадження по справі № 916/4270/23 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 року підготовче провадження було закрите та призначено розгляд справи по суті.

Відповідачам по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останніми 28.10.2023р., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористались, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

16.09.2016 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Позивач/Банк/Лізингодавець)

та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТОПРАК ПЛЮС". (далі Відповідач-1/Лізингоодержувач)

уклали договір фінансового лізингу №DNH2FLO8340 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого банк зобов??язусться набути у власність предмет лізингу(майно) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в Договорі, а Лізингоодержувач зобов?язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором. Відповідно до умов Договору лізингодвець на умовах фінансового лізингу передас у платне володіння та користування предмети лізингу, а саме: Трактор Axion 850, серійний номер - А0944EAA3004364, рік випуску - 2016.

Відповідно до п.п. 1.3, 11.1 договору строк дії лізингу з дати підписання цього Договору до 25.03.2021. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п. 10.1 - 10.4.2

пього Договору.

Сторони погодили винагороду за користування майном у розмірі 28 (двадцять вісім) % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році.

У випадку порушення лізингоодержувачем зобов?язань по сплаті лізингових платежів. передбачених цим Договором. Винагорода за користування майном складає розмір 56% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком. №2 до Договору.

На виконання договору позивачем було відкрито рахунок № НОМЕР_2 для здійснення лізингових та інших платежей.

Позивач свої зобов`язання за договором №DNH2FLO8340 виконав у повному обсязі передав 19.09.2016 року за Актом прийому-пердачі майна. Згідно з п. 2.1. Договору, вартість майна разом з ПДВ становить 3750378 грн.

16.09.2016 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) було укладено договір поруки №DNH2FLO8340/DP (далі Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки

поручителем перед банком за виконання ПП "ТОПРАК ПЛЮС" зобов?язань за Договором фінансового лізингу №DNH2FLO8340 від 16.09.2016 року, по сплаті:

- вартості майна за Договором фінансового лізингу, що становить 3750378 грн. на взяття у лізинг майна, згідно Додатку №1, що є невід?ємною частиною Договору фінансового лізингу, в тому числі авансового платежу лізингоодержувача, що становить 263921,46 грн.; у строки, зазначені Договором фінансового лізингу.:

- винагороди за користування Майном у розмірі 28% річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Додатку №2, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Договорі фінансового лізингу.

Позивач зазначає, що якщо під час виконання Договору фінансового лізингу зобов?язання відповідача, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності позивача, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов?язань за Договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Згідно із п. 1.2. Договору поруки, поручитель відповідає перед банком за виконання зобов?язань за Договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, винагороди за отримане в лізинг майно, штрафів, пені та зших платежів. відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, сторони взаємно домовились, що сторони взаємно домовитись, що порука за цим Договором припинясться черев 15 після укладання цього Договору.

В порушення умов договору, відповідач не здійснював відшкодування вартості майна та не сплачував винагороду за користуванням майном з 31.03.2020 року.

Згідно з п.8.1.Договору,сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів передбачених п.п.2.1.-

2.3.. 7.2.15., 8.14. цього Договору та зазначених у Додатку №2, лізингоодержувач сплачує банку: пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачусться пеня.

Відповідно до п. 8.15 Договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку порушения лізингоодержувачем зобов`язань, по сплаті лізингових платежів, винагород, неустойки пені, штрафів, інших платежів/витрат строки позовної давності встановлюються тривалістю в 15 років.

Пунктом 7.2.13. Договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов?язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Станом на момент подання позову відповідачами сума заборгованості не сплачена.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачами зобов`язань за договором, було нараховано пеню в сумі 3 462 540, 91 грн..

Неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов`язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів наявних сум заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона передає або зобов`язується передати другій стороні у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов?язусться відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об?єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однісі з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов?язаний: 1) у разі якщо об?ект фінаноового лізингу відповідає встановленим дотовором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об?єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору финансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов?язання щодо утримания та скеплуатації об?єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об?єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу: 5) письмово повідомляти лізингодавия про всі випалки виявлення несправностей об?єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу. а у випадках та строки, передбачені таким договором. - також і продавця (постачальника) такого об екта: 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушения строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об?екта фінансового лізингу, - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якшо інше не встановлено договором фінансового лізнигу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об?єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об?єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування з урахуванням нормального зносу, або у стані. визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об?єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхувания об?єкта фінансового лізнигу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об?єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об?єкт фінансового лізингу з володіння та користування, або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об?єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізингу.

Як встановлено судом, 16.09.2016 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Позивач/Банк/Лізингодавець) та ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТОПРАК ПЛЮС". (далі Відповідач-1/Лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу №DNH2FLO8340 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого банк зобов??язусться набути у власність предмет лізингу(майно) та передати його в користування Лізингоодержувачу на строк, що зазначений в Договорі, а Лізингоодержувач зобов?язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим Договором. Відповідно до умов Договору лізингодвець на умовах фінансового лізингу передас у платне володіння та користування предмети лізингу, а саме: Трактор Axion 850, серійний номер - А0944EAA3004364, рік випуску - 2016.

На виконання договору позивачем було відкрито рахунок №29092057005486 для здійснення лізингових та інших платежей.

Позивач свої зобов`язання за договором №DNH2FLO8340 виконав у повному обсязі передав 19.09.2016 року за Актом прийому-пердачі майна. Згідно з п. 2.1. Договору, вартість майна разом з ПДВ становить 3 750 378 грн.

В порушення умов договору, відповідач не здійснював відшкодування вартості майна та не сплачував винагороду за користуванням майном з 31.03.2020 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний залишок несплаченої заборгованості по договору фінансового лізингу №DNH2FLO8340 від 16.09.2016 становить 1 346 456, 54 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 8 331 811, 69 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, вважає його вірним та обґрунтованим. При цьому докази повернення відповідачемами суми заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено господарським судом, відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором, про що між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №DNH2FLO8340/DP, умовами якого встановлено солідарну відповідальність перед позивачем.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки

поручителем перед банком за виконання ПП "ТОПРАК ПЛЮС" зобов?язань за Договором фінансового лізингу №DNH2FLO8340 від 16.09.2016 року, по сплаті:

- вартості майна за Договором фінансового лізингу, що становить 3750378 грн. на взяття у лізинг майна, згідно Додатку №1, що є невід?ємною частиною Договору фінансового лізингу, в тому числі авансового платежу лізингоодержувача, що становить 263921,46 грн.; у строки, зазначені Договором фінансового лізингу.:

- винагороди за користування Майном у розмірі 28% річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, на дату сплати чергового лізингового платежу згідно Додатку №2, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Договорі фінансового лізингу.

Позивач зазначає, що якщо під час виконання Договору фінансового лізингу зобов?язання відповідача, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності позивача, поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов?язань за Договором фінансового лізингу в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Згідно із п. 1.2. Договору поруки, поручитель відповідає перед банком за виконання зобов?язань за Договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, винагороди за отримане в лізинг майно, штрафів, пені та зших платежів. відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, сторони взаємно домовились, що сторони взаємно домовитись, що порука за цим Договором припинясться черев 15 після укладання цього Договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи укладений між позивачем та відповідачем-1 договір фінансового лізингу №DNH2FLO8340 від 16.09.2016 року, укладений між позивачем та відповідачем-2 договір поруки №№DNH2FLO8340/DP, з огляду на встановлені обставини справи в частині несвоєчасного та неповного повернення наданого кредиту, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, а саме: 1 346 456, 54 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 8 331 811,69 грн. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.

Згідно з п.8.1. Договору, сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів передбачених п.п.2.1.- 2.3.. 7.2.15., 8.14. цього Договору та зазначених у Додатку №2, лізингоодержувач сплачує банку: пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачусться пеня.

Враховуючи факт прострочення погашення кредиту відповідачем-1, перевіривши розрахунки позивача та приймаючи до уваги ненадання відповідачами контррозрахунків заявлених до стягнення сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів пені у розмірі 3 462 540, 91 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул.Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Приватного підприємства "ТОПРАК ПЛЮС" (68710, Одеська область, Болградський район, с.Дмитрівка, вул. Миколи Марангоза, буд.188, код ЄДРПОУ 37548639) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "ТОПРАК ПЛЮС" (68710, Одеська область, Болградський район, с.Дмитрівка, вул. Миколи Марангоза, буд.188, код ЄДРПОУ 37548639) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м.Київ, вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 346 456 (Один мільйон триста сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн. 54 коп. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, 8 331 811 (Вісім мільйонів триста тридцять одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 69 коп. заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, 3 462 540 (Три мільйона чотириста шістдесят дві тисячі п`ятсот сорок) грн.91 коп. та судовий збір в сумі 197 112 ( Сто дев`яносто сім тисяч сто дванадцять) грн. 14 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 лютого 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна