Рішення

від 29.02.2024 по справі 920/1496/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.02.2024м. СумиСправа № 920/1496/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1496/23

за позовом: Фізичної особи підприємця Керноза Олега Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гаут-Інвест (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 109, кв. 61, код ЄДРПОУ 41750470)

про стягнення 44 754,13 грн,

Справа розглядається без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути заборгованість за договором поставки у розмірі 44 754,13 грн, з яких: 30 720,00 грн основного боргу, 12 138,18 грн пені, 1 082,92 грн інфляційних витрат, 813,03 грн 3% річних, а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 29.12.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 109, кв. 61, проте повернулася до суду з відміткою органу зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.12.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про розгляд вказаної справи Господарським судом Сумської області.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

22.08.2022 відповідно до видаткової накладної № ОтКО-000008 Фізична особа підприємець Керноз Олег Іванович (позивач) поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю Гаут-Інвест (відповідач) прийняв (отримав) товар - столешню дубову у кількості 1,8144 куб.м на загальну суму 90 720,00 грн. У цей же день, 22.08.2022, позивачем Товариству Гаут-Інвест виставлений рахунок на оплату товару № СчКО-00008 на суму 90 720,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши позивачу 25.11.2022 - 30 000,00 грн та 02.02.2023 - 30 000,00 грн. Зазначене підтверджується виписками банківської установи за 25.11.2022 та 02.02.2023 про надходження коштів на рахунок позивача.

07.12.2023 представник позивача - адвокат Кордюк В.П. надіслав на адресу відповідача претензію № 1 від 06.12.2023 про сплату протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії на користь ФОП Керноза О.І. основного боргу - 30 720,00 грн, пені - 11 734,19 грн., 3% річних - 775,15 грн, інфляційних втрат - 924,70 грн.

Враховуючи неповну та несвоєчасну оплату за отриманий товар, що за поясненнями позивача підтверджується наявними у справі доказами, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 44 754,13 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини тощо (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, а згідно з ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

За положеннями ст. 181 ГК України, ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для даного виду договорів не вимагається.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Отже, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проте, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи підтверджують наявність домовленості сторін щодо поставки товару за договором у спрощеній формі.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та §3 Глави 54 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Закон не виключає можливості укладення договорів поставки у спрощений спосіб, зокрема, шляхом оплати покупцем поставленого постачальником товару за видатковими накладними.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем відповідачу на підставі видаткової накладної, прийняття такого товару відповідачем без зауважень щодо кількості чи якості, проведення ним часткової оплати за товар, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 720,00 грн заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу 12 138,18 грн пені за період з 03.02.2023 по 21.12.2023 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені в розмірі 12 138,18 грн. не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, а між сторонами у справі письмовий договір, яким було б обумовлено стягнення пені, не укладався.

Статтею 625 ЦК визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 082,92 грн інфляційних витрат та 813,03 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1959,32 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи підприємця Керноза Олега Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю Гаут-Інвест - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гаут-Інвест (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 109, кв. 61, код ЄДРПОУ 41750470) на користь Фізичної особи підприємця Керноза Олега Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 30 720,00 грн, 1 082,92 грн інфляційних втрат та 813,03 грн 3% річних; 1959,32 витрат зі сплати судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписано суддею 29.02.2024.

СуддяО.Ю. Соп`яненко