Рішення

від 19.02.2024 по справі 920/296/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2024м. СумиСправа № 920/296/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/296/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СУМИ (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35; код ЄДРПОУ 41884537),

до відповідача: Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, буд. 11, код ЄДРПОУ 00956031),

про стягнення 716 219,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Сахнов Д.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідач: Мальченко Д.В.

УСТАНОВИВ:

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 716 219,00 грн, з яких: 162 805,63 грн пені, 475 450,42 грн інфляційних втрат, 77 962,95 грн 3% річних за спожиту електричну енергію на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.07.2019 №1818, а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10743,28 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СУМИ до розгляду та відкрито провадження у справі №920/296/23; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.04.2023, 11:00.

У зв`язку з відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. 27.04.2023 підготовче засідання було призначено на 17.05.2023, 12:45, згідно ухвали суду від 20.04.2023.

24.04.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 21.04.2023, в якому заперечує проти нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлювали виконання договору про постачання електроенергії.

28.04.2023 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву від 27.04.2023. У відповіді позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Крім того, вказує на те, що твердження відповідача щодо своєчасного виконання грошових зобов`язань за спожиту у березні 2022 електроенергію не відповідають дійсності.

17.05.2023 представником позивача подано до суду клопотання, в якому просить провести підготовче засідання 17.05.2023 без участі представника.

В судовому засіданні 17.05.2023 у справі № 920/296/23 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 08.06.2023, 11:00.

Ухвалою суду від 08.06.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 920/296/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 29.06.2023, 11:00.

В судовому засіданні 29.06.2023 у справі № 920/296/23 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 03.08.2023, 11:00.

Ухвалою суду від 03.08.2023 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 21.07.2023 задоволено; відкладено підготовче засідання на 16.08.2023, 11:15 год.

Ухвалою суду від 16.08.2023 відкладено підготовче засідання на 30.08.2023, 12:50 год.

Згідно ухвали суду від 30.08.2023 було відкладено підготовче засідання на 12.09.2023, 12:30 год. у зв`язку з неявкою сторін.

Відповідно до ухвали суду від 12.09.2023 підготовче провадження у справі №920/296/23 закрито; призначено розгляд справи по суті на 11.10.2023, 12:30.

Ухвалою суду від 11.10.2023 клопотання відповідача про відкладення справи від 10.10.2023 (вх.№6401/23) задоволено; відкладено розгляд справи по суті на 09.11.2023, 12:00 год.

08.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 08.11.2023 (вх.№7085/23), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки представник перебуває у відрядженні для здійснення представництва в іншому суді та не може бути присутнім у судовому засіданні 09.11.2023.

Ухвалою суду від 09.11.2023 було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи від 08.11.2023 (вх.№7085/23); відкладено розгляд справи по суті на 29.11.2023, 11:00.

У зв`язку з відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. судове засідання 29.11.2023 не відбулося, ухвалою суду від 01.12.2023, призначено розгляд справи по суті на 20.12.2023, 12:40.

У зв`язку з технічними проблемами із судовими сервісами, в тому числі з підсистемою відеоконференцзв`язку, судове засідання у даній справі 20.12.2023 не відбулось, згідно ухвали суду від 22.12.2023 призначено розгляд справи по суті на 18.01.2024, 12:40.

Судове засідання 18.01.2024 у справі №920/296/23 не відбулось у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, ухвалою суду від 19.01.2024 призначено розгляд справи по суті на 15.02.2024, 12:30.

15.02.2024 представником відповідача подано до суду заяву про застосування строків позовної давності від 15.02.2024 (вх.№860).

У судовому засіданні 15.02.2024 оголошено перерву у розгляд справи по суті на 19.02.2024, 14:30.

19.02.2024 представником позивача подано заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти позову, підтримав заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У зв`язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб`єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори систем розподілу та електропостачальники, одним з яких є ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.06.2018 № 429.

Пунктом 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Відповідно до п. 3.2.5. Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СУМИ (позивач, постачальник) та Державним підприємством Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (відповідач, споживач) укладено договір постачання електричної енергії споживачу № 1818 (Договір), до умов якого ДП «Охтирський КХП» ДАРУ, як споживач, приєднався 01.07.2019 підписавши заяву - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, обравши Комерційну пропозицію № 4 ВС.

З 01.11.2020 року сторони Договору узгодили, що дана Комерційна пропозиція замінюється новою, узгодженою між сторонами, Комерційною пропозицією № 3 ВП (1818) (а.с.47).

Підписання заяви-приєднання Державним підприємством Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України підтверджує факт приєднання вказаного споживача до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу. Як наслідок, позивачем відкрито відповідачу особовий рахунок за №1818.

Відповідно до п. 1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони (п. 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 5.6. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.8. встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно з абз. 2-4 п. 5.9. договору у разі несвоєчасної оплати платежів передбачених цим договором, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі, що зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 6.2.1. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 7.1.1., п. 7.2.2, п. 7.2.8 договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору, а також постачальник зобов`язується: нараховувати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором; приймати оплату наданих за цим договором послуг будь-яким способом, що передбачений цим договором.

Для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги, які використовуються одночасно та не виключають один одного.

Так, Комерційна пропозиція до Договору передбачає такий порядок оплати електричної енергії, зокрема, планові платежі заявлених обсягів електроенергії на наступний розрахунковий період, згідно графіку.

Розділом «Спосіб оплати» Комерційної пропозиції встановлено: оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком: по 25 % вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ до:

- 29 числа місяця, що передує розрахунковому,

- 06 числа розрахункового місяця,

- 10 числа розрахункового місяця,

- 20 числа розрахункового місяця.

Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. При цьому сума переплати Споживача зараховується в якості оплати наступного звітного розрахункового періоду. Сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті Споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Як вказує позивач у позові, відповідачем були заявлені прогнозовані обсяги споживання електричної енергії на 2021 рік (лист № 681 від 29.09.2020) та на 2022 рік (лист № 717 від 29.09.2021).

Крім того, перед кожним наступним розрахунковим періодом відповідачем направлялись до ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» скориговані прогнозовані обсяги споживання електроенергії, які враховувались останнім.

Всупереч договірним умовам, відповідач систематично не здійснював планові платежі заявлених ним прогнозованих обсягів споживання електроенергії згідно встановленого у Комерційній пропозиції графіку.

У свою чергу, відповідач лише двічі 24.12.2020 та 21.01.2021 здійснив планові платежі прогнозованих обсягів споживання електроенергії на період січень 2021 в сумах 100 000,00 грн та 79 353,07 грн відповідно.

Так, фактичний обсяг послуги визначається на підставі даних ОСР щодо обсягів споживання електричної енергії споживачем. Сторонами Договору були підписані Акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за періоди постачання/споживання електроенергії: грудень 2020 - грудень 2022.

Розділ «Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати» Комерційної пропозиції: оплата рахунка Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені у рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання Споживачем. Так, за особовим рахунком № 1818 відповідачу були виставлені рахунки-фактури на оплату фактично спожитих обсягів електроенергії за періоди: грудень 2020 - грудень 2022.

У зв`язку з тим, що відповідач неодноразово порушив свої договірні зобов`язання в частині своєчасного здійснення оплати планових платежів заявлених обсягів електроенергії та в частині своєчасного розрахунку за фактично спожиту електричну енергію, позивачем нараховано відповідачу 162 805,63 грн пені, 475 450,42 грн інфляційних втрат, 77 962,95 грн 3% річних за спожиту електричну енергію на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.07.2019 №1818 та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Учасники ринку електричної енергії за статтею 4 Закону України Про ринок електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

За приписами статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами в договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила).

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору в частині несвоєчасної сплати вартості поставленої електричної енергії у період з грудня 2020 року по грудень 2022 року.

Позивачем надано в матеріали справи листи відповідача до ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» за 2021 рік про скориговані прогнозовані обсяги електроенергії: № 572 від 01.12.2020, № 1 від 04.01.2021, № 65 від 01.02.2021, № 188 від 02.03.2021, № 259 від 05.04.2021, № 321 від 19.05.2021, № 365 від 09.06.2021, № 417 від 13.07.2021, № 473 від 03.08.2021, № 682 від 01.10.2021, №683 від 01.10.2021. Також листи за 2022 рік про скориговані прогнозовані обсяги електроенергії: № 811 від 01.12.2021, № 14 від 12.01.2022, № 46 від 01.02.2022, № 122 від 03.05.2022, № 123 від 03.05.2022, № 179 від 06.06.2022, № 251 від 13.07.2022, № 264 від 01.08.2022, № 287 від 01.09.2022, № 329/1 від 01.10.2022, № 368 від 02.11.2022.

Однак, відповідач систематично не здійснював планові платежі заявлених ним прогнозованих обсягів споживання електроенергії згідно встановленого у Комерційній пропозиції графіку.

Відповідач, у свою чергу, у відзиві на позов заперечує проти стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що унеможливлювали виконання договору про постачання електроенергії. Також зазначив, що підприємство з 24.02.2022 по 10.05.2022 не здійснювало діяльності, було оголошено простій, що пов`язане з веденням бойових дій безпосередньо та на околицях міста Охтирка. Позивач звертався до відповідача та Сумської обласної військової адміністрації з питань проблем оплати боргу. Відповідач заперечує проти нарахування пені, інфляційних втрати та трьох процентів річних за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 року, з 01.03.2022 по 31.03.2022 року, та з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року, оскільки заборгованість виникла внаслідок обставин, що не залежали від відповідача.

Окрім того, вказує, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача за постачання електричної енергії за березень 2022 року згідно Договору № 1818 про постачання електричної енергії споживачу 9170,53 грн, що підтверджується Випискою по особовому рахунку станом на 19.05.2022 року. Позивачем та відповідачем було підписано Акт № 1818/54507/1 прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 року. Таким чином, у зв`язку з відсутністю несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за березень 2022 року є необгрунтованими.

Натомість позивачем зазначено, що до позовної заяви надано розрахунок оплати для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних по ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" станом на 17.03.2023, в якому зазначено, зокрема, номер, дату отримання і останній строк оплати рахунку за березень 2022. Рахунок № 1818/54507/1 від 31.03.2022 було отримано відповідачем 13.04.2022, остання дата оплати рахунку, згідно умов комерційної пропозиції до Договору - 20.04.2022. Дата оплати рахунку, згідно банківської виписки - 19.05.2022. Отже, період прострочення виконання зобов`язання зі сплати рахунку за березень 2022 (який і було враховано при розрахунку сум стягнення за позовом) з 21.04.2022 по 25.04.2022 (по пені) та з 21.04.2022 по 19.05.2022 (по інфляції та річним). Таким чином, твердження відповідача про своєчасне виконання грошових зобов`язань за спожиту у березні 2022 електроенергію не відповідає дійсності.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині своєчасної сплати вартості поставленої та спожитої відповідачем активної електричної енергії, що є порушенням з боку відповідача п. 5.1. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з абз. 2-4 п. 5.9. договору у разі несвоєчасної оплати платежів передбачених цим договором, постачальник проводить споживачу, нарахування за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання пені, 3% річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках. Споживач, сплачує постачальнику пеню у розмірі, що зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до розділу Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на необгрунтованість нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Так, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено наявність форс-мажорної обставини - військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Проте, суд зауважує, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення дії непереборної сили здійснюється Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини. При цьому, сторона, яка посилається на виникнення форс-мажорних обставин як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести належними доказами не тільки наявність самих форс-мажорних обставин, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем, з огляду на обов`язок доведення певних обставин, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його заперечень, крім листа від 27.09.2022 за вих. 323, адресованого заступнику голови Обласної державної адміністрації - заступнику керівника Обласної військової адміністратиції щодо сприяння у врегулюванні питань погашення заборгованості за електроенергію та газ.

Наведене унеможливлює застосування судом до спірних відносин сторін приписів ч. 1 ст. 617 ЦК України щодо звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим, частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин, який на час розгляду даної справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Враховуючи загальновідому інформацію про ведення бойових дій безпосередньо у місті Охтирка та на його околицях у період з 24.02.2022 по 10.05.2022, руйнування та завдання пошкоджень промисловим об`єктам міста та району, суд приходить до висновку про можливість застосування приписів статтей 551 ЦК України, 233 ГК України та зменшення нарахованої позивачем неустойки (пені) на 90%. Суд враховує те, що в умовах військової агресії, діяльність як позивача так і відповідача, як суб`єктів підприємницької діяльності є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов`язані з воєнними діями на території України. З огляду на наведене, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також те, що відповідач є державним підприємством та інші встановлені під час розгляду справи обставини, суд вважає, що зменшення розміру пені на 90 % є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, до якого застосовуються штрафні санкції. Отже, стягненню з відповідача підлягає 16 280,42 грн. пені.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку, доданого до позову, позивачем нараховано 475 450,42 грн інфляційних втрат, 77 962,95 грн 3% річних.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем арифметично вірно та у відповідності до вимог законодавства та договору.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 475 450,42 грн та 3 % річних в сумі 77 962,95 грн.

Суд приймає також до уваги те, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних збитків у певній мірі компенсують знецінення несвоєчасно сплачених відповідачем коштів, а також зменшення розміру неустойки (пені), що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до вимог заяви, відповідач просить застосувати строки позовної давності щодо стягнення з ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" пені за періоди зазначені позивачем, а саме з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року, з 01.03.2022 по 31.03.2022 року, 01.04.2022 року по 25.04.2022 та посилається на ч.6 ст. 232 ГК України.

У свою чергу, позивач зазначає, що на суму несплаченої відповідачем заборгованості нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Розрахунок пені при поданні позову (відповідно до наданого в матеріали справи розрахунку) здійснювався не за принципом «наростаючого дебету» на кінець розрахункового періоду, а за принципом нарахування на кожне окреме зобов`язання, а саме - кожний окремий рахунок (по фактичному розрахунку) та на кожен окремий період згідно графіку (по плановим платежам). Відповідно, з розрахунку пені вбачається, що нарахування по кожному окремому зобов`язанню припиняється або досягненням граничного 6-місячного строку, або датою 26.04.2022, коли введено мораторій на нарахування пені учасниками енергетичного ринку. Окрім того, зазначив, що при нарахуванні пені за доданими до позову рахунками позивачем не були порушені вимоги щодо строків позовної давності для її стягнення. Відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також посилається на пункт 12 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, та пункт 19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд погоджується із доводами позивача, викладеними у запереченнях, пеня нарахована останнім на кожне окреме зобов`язання та на кожен окремий період згідно графіку, а тому позивачем не було порушено строків позовної давності для її нарахування та стягнення.

Враховуючи зазначене, розглянувши заяву відповідача, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розуміння статей 76-78 ГПК України і підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (з урахуванням права суду на зменшення неустойки), витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 743,29 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СУМИ до Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України про стягнення 716 219,00 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України (42700, Сумська область, м.Охтирка, вул. Армійська, буд. 11, код ЄДРПОУ 00956031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРА СУМИ (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35; код ЄДРПОУ 41884537) 16 280,56 грн (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят гривень 56 коп.) пені, 475 450,42 грн (чотириста сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят гривень 42 коп.) інфляційних втрат, 77 962,95 грн (сімдесят сім тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 95 коп.) 3 % річних, 10 743,29 грн (десять тисяч сімсот сорок три гривні 29 коп) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 29.02.2024.

СуддяО.Ю. Соп`яненко