Рішення

від 19.02.2024 по справі 922/4459/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024м. ХарківСправа № 922/4459/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військова частина НОМЕР_1 до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків , 2. Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області, м. Богодухів, Харківська область , 3. Золочівської селищної ради, смт. Золочів, Харківська область , 4. Фермерське господарство "ЛАН", смт. Золочів, Харківська область про усунення перешкод за участю :

прокурора - Кадацька Д.М.

представника позивача - Баранчук О.Б.

представника 3-ї особи - не з`явився

представника відповідача 1 - Чернявський А.В.

представника відповідача 2 - не з`явився

представника відповідача 3 - не з`явився

представника відповідача 4 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особи Харківської обласної військової адміністрації (позивач) до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 2. Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області, 3. Золочівської селищної ради, 4. Фермерського господарства "ЛАН" (відповідачі), згідно якої просить суд усунути перешкоди державі в особі Харківської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 22.12.2005 № 663 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки ФГ "ЛАН";

- визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 № 7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" зі змінами, внесеними Наказом ГУ Держгеокадастру № 1797- від 23.01.2020 в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га;

- визнання незаконним та скасування рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XXIV сесії VIII скликання № 4961 від 06.04.2020 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради земельної ділянки 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га;

- визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 01.02.2006, а саме земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га;

- зобов`язання Золочівської селищної ради, Фермерського господарства "ЛАН" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га в Державному земельному кадастрі.

Також, заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить суд судові витрати стягнути з відповідачів за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, залучено військову частину 9951 до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області 07.11.2023 за вх.№ 30372 надало відзив на позовну заяву, згідно якого просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог прокурора. Також, у відзиві на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру у Харківській області просило суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Золочівська селищна рада 09.11.2023 за вх.№ 30691 надала відзив на позовну заяву, згідно якого просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву Золочівська селищна рада вказувала, що вона є добросовісним набувачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а ФГ "ЛАН" є добросовісним набувачем права оренди, та вказувала про сплив строку позовної давності.

Прокурор 13.11.2023 за вх.№ 30898 та 12.12.2023 за вх.№ 34191 надав відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно якої просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Військова частина НОМЕР_1 27.11.2023 за вх.№ 32474 надала письмові пояснення, в яких вказувала, що порушенні права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання ФГ "ЛАН", Золочівської селищної ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 19.02.2024 просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 19.02.2024 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 22.12.2005 №663 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ФГ «Лан», затверджено технічну «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), меж земельної ділянки ФГ «Лан» для оформлення документів, що посвідчують право користування на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області та Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ФГ «Лан» для оформлення документів, що посвідчують право користування на умовах оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Удянської сільської ради Золочівського району Харківської області, виконані ТОВ «Базис».

Також, даним розпорядженням передано в оренду ФГ «Лан» земельні ділянки загальною площею 103,2875 га, у тому числі 103,2875 га із земель державного резервного фонду та 96,2110 га, у тому числі ріллі 96,2110 га, земель невитребуваних земельних часток (паїв) для сільськогосподарського використання строком на 10 років за межами населених пунктів на території Удянської сільської ради.

На підставі вищезазначеного розпорядження 01.02.2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 103,2875 га між Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області та ФГ «ЛАН».

Пунктом 18 зазначеного договору оренди було передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту відведення.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру, земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га зареєстровано 13.12.2005.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.11.2014 на підставі Закону України, серія та номер 5245-VI, виданого 06.09.2012 року Верховною Радою України, власником спірної земельної ділянки зареєстровано Головне Управління Держземагенства у Харківській області.

Додатковою угодою «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2006» від 19.09.2014, укладеною між ГУ Держземагенства у Харківській області, Золочівською РДА Харківської області як орендодавцями, та ФГ «ЛАН» як орендарем, змінено, зокрема, п.2 розділу «Об`єкт оренди» та викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, рілля) - загальною площею 103,2875 га, кадастровий номер 6322686000:02:002:0120».

В подальшому наказом Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 23.01.2020 року №1797 «Про внесення змін до наказу Головного Управління Держгеокадастру від 27.09.2018 №7018-СГ» Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність передано 682 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8100,6847 га, зокрема і спірну земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:02:002:0120.

Рішенням Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XXIV сесії VIII скликання №4961 від 06.04.2020 серед інших прийнято у комунальну власність Золочівською селищною об`єднананої територіальної громади в особі Золочівської селищної ради спірну земельну ділянку.

Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 23.01.2020 засвідчено, що Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до наказу від 27.09.2018 №7018-СГ (зі змінами внесеними наказом ГУ Держгеокадастру від 23.01.2020 №1797) передає із державної власності, а Золочівська селищна рада приймає у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:02:002:0120.

Відомості про право комунальної власності територіальної громади, Золочівської селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103.2875 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.09.2021 за №60405950.

Додатковою угодою №2 від 21.10.2021 про внесення змін до договору оренди землі від 01.02.2006, змінено орендодавця на Золочівську селищну раду.

Згідно позову прокурор вказує, що вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності відбулось незаконно, оскільки вона в повному обсязі знаходиться в межах прикордонної смуги та відноситься до земель оборони.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 20.04.2016 №138 «Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області» Золочівській районній державні адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 №522 «Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області» визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Надалі, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 «Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області» визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Таким чином, спірні земельні ділянки в повному обсязі знаходяться в межах прикордонної смуги, а відтак належать до земель оборони та можуть перебувати виключно у державній власності.

З викопіювання з кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 розташована у північно-західній частині Золочівського району Харківської області. З півночі земельна ділянка частково розташована упритул до державного кордону. За допомогою функції «лінійка» встановлено, що до Державного кордону України, якщо вимірювати із південно-сходу, у найближчий точці менше 930 метрів, якщо вимірювати із південно-сходу, у найвіддаленішій точці менше 1 кілометр 240 метрів.

Зі Схеми розташування земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває у межах орієнтовної тилової межі прикордонної смуги (5 км від державного кордону).

Згідно інформації 4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №73/4598-23-вих від 20.07.2023, наданої на запит Харківської обласної прокуратури, з метою оформлення прав постійного користування на адресу Золочівської селищної ради 4 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України направлено клопотання щодо надання дозволів на розробку проекту землеустрою по спірних земельних ділянках кадастровий номер листом від 21.09.2021 № 71/12764.

Однак, станом на липень 2023 року відповіді на зазначений запит від Золочівської селищної ради не надходило.

Знаходження спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги візуально підтверджується матеріалами, що додаються, а саме:

- схемою розташування земельних ділянок в прикордонній смузі;

- додатком 1 до Договору між Україною і російською федерацією про українсько-російський державний кордон - Описом проходження державного кордону між Україною та російською федерацією;

- викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.

Таким чином, у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84 117, 122 Земельного кодексу України земельні ділянки, які в силу Закону відноситься до земель оборони було безпідставно вилучено з державної власності.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1- 4 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони", військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України", передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

В свою чергу, згідно ст. 23 Закону України "Про державний кордон України", у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц та від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц.

При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території Золочівського району Харківської області визначено розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 №539 «Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області».

За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то спірні земельні ділянки незаконно передано у комунальну власність.

Те, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить установлена судова практика Верховного Суду. Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності.

Відповідно до п.6 розділу II Положення про орган охорони державного кордону прикордонної служби України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2018 за №1468/32920, оформлення та набуття у постійне користування земельних ділянок в межах земель прикордонної смуги віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.

Згідно з п.2. ч.1 ст. 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Відповідно до п.п. «в» ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі оборони.

Статтею 3 Закону України «Про використання земель оборони», визначено, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Згідно з положеннями ст.18 Закону України «Про державний кордон України» користування землею, на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються таким чином, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з органами Державної прикордонної служби України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

У відповідності до ч.1 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони», військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Таким чином, надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою та передача в оренду ФГ «ЛАН» спірної земельної ділянки Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області відбулась незаконно, оскільки право надання дозволу на їх використання належить до компетенції 4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ).

Ураховуючи викладене, спірна земельна ділянка, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, відноситься до земель оборони, може перебувати виключно у державній власності, а її використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливе лише з дозволу 4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ).

Враховуючи, що Золочівська районна державна адміністрація була неправомочна передавати спірну земельну ділянку в оренду, а Золочівська селищна рада була не правомочна приймати спірну земельну ділянку до земель комунальної власності, та в подальшому передавати її суб`єкту господарювання в оренду, то фактично така передача не відбулась, статус цієї земельної ділянки не змінився до теперішнього часу.

За приписами ст. З Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час формування та реєстрації невірно визначено категорію земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що надає право Золочівській селищній раді продовжувати здійснювати розпорядження земельною ділянкою, яка є власністю Держави і за категорією відноситься до земель оборони.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 № 7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" зі змінами, внесеними Наказом ГУ Держгеокадастру № 1797- від 23.01.2020 в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га, суд зазначає наступне.

У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування статті 45 Господарського процесуального кодексу України, коли позов пред`явлений прокуратурою до іншого державного органу. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

"Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

7.2. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

7.3. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

7.4. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

7.5. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

7.6. У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

7.7. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

7.8. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17."

Як свідчать матеріали справи № 922/4459/23, прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 № 7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" зі змінами, внесеними Наказом ГУ Держгеокадастру № 1797- від 23.01.2020 в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га.

Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління).

Таким чином, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області від 27.09.2018 № 7018-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" зі змінами, внесеними Наказом ГУ Держгеокадастру № 1797- від 23.01.2020 в частині передачі Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га.

Положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено обороноздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено обороноздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірна земельна ділянка на цей час перебуває у комунальній власності Золочівської селищної ради Харківської області та надана в оренду ФГ «ЛАН», може використовуватись як землі сільськогосподарського призначення та бути передана фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте, в силу наведених вище вимог законодавства, вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 22.12.2005 № 663 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки ФГ "ЛАН"; визнання незаконним та скасувати рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XXIV сесії VIII скликання № 4961 від 06.04.2020 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради земельної ділянки 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га; визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 01.02.2006, а саме земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га; зобов`язання Золочівську селищну раду, Фермерське господарство "ЛАН" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га в Державному земельному кадастрі. В решті позовних вимог слід відмовити у зв`язку з відсутністю підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання наявності підстав застосування наслідків спливу строків позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, тому не може бути змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження цими землями оборони, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Вимога про визнання вищезазначених актів незаконними, визнання недійсним договору оренди є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, та те, що спірна земельна ділянка земель оборони продовжує перебувати у комунальній власності Золочівської селищної ради та використовується ФГ «ЛАН», порушення прав її законного володільця - держави, які тривають, господарський суд приходить до висновку, що зазначений позов пред`явлено в межах позовної давності.

За таких обставин заяви Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Золочівської селищної ради про застосування позовної давності судом відхиляються.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору у розмірі 13420,00 грн. покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 45, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Золочівської районної державної адміністрації від 22.12.2005 № 663 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки ФГ "ЛАН".

Визнати незаконним та скасувати рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області XXIV сесії VIII скликання № 4961 від 06.04.2020 в частині прийняття у комунальну власність Золочівською селищною об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради земельної ділянки 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га;

Визнати недійсним договору оренди землі № б/н від 01.02.2006, а саме земельної ділянки кадастровий номер 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га.

Зобов`язати Золочівську селищну раду, Фермерське господарство "ЛАН" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельну ділянку 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322686000:02:002:0120 площею 103,2875 га в Державному земельному кадастрі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3355,00 грн. судового збору.

Стягнути з Богодухівської районної військової адміністрації Харківської області (62103, Харківська область, Богодухівський район, м. Богодухів, площа Свято - Духівська, 2, код ЄДРПОУ 04059616) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3355,00 грн. судового збору.

Стягнути з Золочівської селищної ради (62202, Харківська область, Богодухівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, буд. 13А, код ЄДРПОУ 25175462) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3355,00 грн. судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "ЛАН" (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Кущова, 7, код ЄДРПОУ 31740046) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3355,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "29" лютого 2024 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/4459/23