Рішення

від 28.02.2024 по справі 922/4911/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4911/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД" про стягнення коштів, розірвання договору, зобов`язання вчинити певні дії без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР, позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД" (далі ТОВ "Квінта, ЛТД", відповідач) заборгованості у сумі 242 413,25 грн. та пені у сумі 110 720,41 грн. за договором оренди №712 від 01.04.2011 року, а також про розірвання договору оренди№ 712 від 01.04.2011 та зобов`язання відповідача звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР нежитлові будівлі літ. "Б-1-2" площею 194,4 кв.м., літ "В-1" площею 23,0 кв.м., загальною площею 217,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 41, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими зазначеним договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі, що, в свою чергу, є підставою для дострокового розірвання договору та повернення орендованого майна орендодавцеві.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 20.11.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/4911/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

12.12.2023 через канцелярію суду надійшла заява відповідача за підписом адвоката Блага С.В. про:

- залучення цього адвоката у справу у якості представника відповідача;

- надання доступу до електронної справи № 922/4911/23 в підсистемі «Електронний суд»;

- надання в електронному вигляді матеріалів справи № 922/4911/23 для ознайомлення;

- надання додаткового часу на формування правової позиції по справі та направлення суду відзиву на позовну заяву.

На підтвердження повноважень адвоката Блага С.В. як представника відповідача у розумінні вимог ч. 4 ст. 60 ГПК України до означеної заяви додано ордер серія АХ № 1162509 від 12.12.2023.

Ухвалою суду від 16.01.2024 задоволено заяву відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву. Продовжено відповідачу строк для надання відзиву до 22.01.2024.

До матеріалів справи від відповідача надійшла заява вх. №1916 від 22.01.2024 в якій він просить суд :

- застосувати строк позовної давності щодо зобов`язань відповідача за договором оренди комунального майна, що виникли до 01.11.2020.

- застосувати строк позовної давності щодо сум пені, що нарахована до 01.11.2022.

- відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та нарахуванню пені за період з 24 лютого по 30 вересня 2022 року.

Ухвалою суду від 01.02.2024 заяву відповідача вх. №1916 від 22.01.2024 було повернуто без розгляду.

Позивачем подано до суду заяву (вх. №2450 від 26.01.2024) про зменшення позовних вимог, в якій він зазначає, що На 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання було ухвалене Рішення від 01грудня 2023 року № 496/23 Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану, згідно п. 1 якого вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

Відповідно до п.п. 3.3-3.4. договору оренди №712 від 01.04.2011 (надалі Договір), нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі, а припиняється з дати підписання акта приймання-передачі Майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві від 01.04.2011 року за актом приймання-передачі відповідно.

На підставі п. 4 вищевказаного рішення, Позивачем враховано період звільнення від орендної плати Відповідача з 24.02.2022 по 30.09.2022 і здійснено перерахунок заборгованості та пені за Договором, відповідно до якого позивач зменшив розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта, ЛТД" заборгованості у сумі 209780,73 грн. та пені у сумі 86643,06 грн. за договором оренди №712 від 01.04.2011 року.

Вимоги про розірвання договору оренди № 712 від 01.04.2011 та зобов`язання відповідача звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР нежитлові будівлі не змінювались.

Також, в своїй заяві позивач просить суд поновити йому строк на подання заяви про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.02.2024 задоволено клопотання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про поновлення строку на подання заяви про зменшення позовних вимог. Поновлено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про поновлення строку на подання заяви про зменшення позовних вимог. Прийнято заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про зменшення позовних вимог вх. №2902 від 01.02.2024 та продовжено розгляд справи №922/4911/23 з урахуванням цих зменшень.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", повноваження судів не можуть бути припинені.

Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд зазначає, що поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває й на сьогодні.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу УкраїнитаКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, в ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах розумних строків.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР, як орендодавцем, та ТОВ «Квінта, ЛТД», як орендарем, укладений договір оренди № 712 (далі договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлову двоповерхову будівлю літ. «Б-1-2» загальною площею 194,4 м2 та нежитлову одноповерхову будівлю літ. «В-1» загальною площею 23,0 м2, загальною площею 217,4 м2 (технічний паспорт КП «Харківське МіськБТІ» № 64886 від 15.03.2006р.), далі «Майно», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 41, літ. «Б-1-2», літ. «В-1» та знаходиться на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР.

Даний договір оренди укладено на підставі Розпорядження управління комунального майна та приватизації № 355 від 03.03.2011 «Про переукладання договору оренди № 453 від 17.09.2001 на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 41, літ. «Б-1-2», літ. «В-1».

Згідно з п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою використання: офіс 47,1 м2, склад 170,3 м2.

За актом приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 01.04.2011 заступник начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР Клемчук Т.Ю. передала, а директор ТОВ «Квінта, ЛТД» Лук`янов Л.К. прийняв в орендне користування нежитлові будівлі площею 217,4 м2, розташовані за адресою: вул. Рибалка, 41, літ. «Б-1-2», «В-1».

В подальшому сторонами неодноразово вносилися зміни до договору шляхом укладання додаткових угод до нього.

Так, додатковою угодою № 1 від 28.02.2012 внесено зміни до умов п. 1.2 та п. 3.2 договору щодо мети використання орендованого майна та розміру орендної плати.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 28.02.2014 договір викладено в редакції, яка наведена в цій додатковій угоді.

За актом приймання-передачі до орендного користування нежитлових будівель від 01.03.2014, складеного о 9:00 год., директор ТОВ «Квінта, ЛТД» Лук`янов Л.К. передав, а заступник начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР Клемчук Т.Ю. прийняла нежитлові будівлі площею 217,4 м2, розташовані за адресою: вул. Рибалка, 41, літ. «Б-1-2», «В-1».

Того ж дня, за актом приймання-передачі до орендного користування нежитлових будівель від 01.03.2014, складеного о 9:01 год., заступник начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР Клемчук Т.Ю. передала, а директор ТОВ «Квінта, ЛТД» Лук`янов Л.К. прийняв в орендне користування нежитлові будівлі площею 217,4 м2, розташовані за адресою: вул. Рибалка, 41, літ. «Б-1-2», «В-1».

Додатковою угодою № 3 від 15.02.2017 до договору сторонами погоджено внесення змін до умов п. 3.1, п. 3.2, п. 10.1 договору щодо розміру орендної плати та строку дії договору.

Згідно з додатковою угодою № 4 від 14.01.2020 договір викладено в редакції, яка наведена в цій додатковій угоді.

Відповідно до п. 1.1 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові будівлі: літ. «Б-1-2» площею 194,4 м2, літ. «В-1» площею 23,0 м2 загальною площею 217,4 м2 (технічні паспорти від 15.03.2006, інвентаризаційна справа № 64886) (далі майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 41 та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР.

Договір оренди укладено на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР від 03.03.2011 № 355 «Про переукладання договору оренди № 453 від 17.09.2001 на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 41, літ. «Б-1-2», літ. «В-1».

Право комунальної власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 647677863101.

Згідно з п. 1.2 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), майно передається в оренду з метою використання: розміщення офісних приміщень 47,1 м2 та складу 170,3 м2.

Відповідно до п. 2.1. договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Умовами п. 2.3 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020) сторонами погоджено, що у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Розділом 3 Договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020) визначено порядок нарахування та сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 3.2. Договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2007 р.

Базова орендна плата становить 6553,82 грн. без ПДВ за грудень 2019 року.

Ставка орендної плати становить 15 %, 18 %.

Відповідно до пункту 3.3. договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), нарахування орендної плати починається з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно з пунктом 3.4. договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акта приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6.

За умовами пункту 3.5. договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.

За приписами п. 3.6 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п.3.10 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

За умовами пункту 3.11 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), у разі недостатньої суми проведеного платежу, для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі, першочергово погашається пеня, а після цього сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Відповідно до п. 7.3 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п.3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Згідно з п. 10.1 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), цей договір діє з 01.01.2020 до 01.12.2022.

Умовами п. 10.5 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020) сторонами визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була проведена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться оцінка об`єкта оренди.

Відповідно до п. 10.6 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020), дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 242 413,25 грн.

Позивач листом № 866 від 22.02.2023 повідомив відповідача про намір розірвати договір оренди, а також вказав на необхідність сплатити заборгованість, яка на 01.02.2023 склала 163290,67 грн., пеню на 21.02.2023 в розмірі 46838,03 грн., звільнити будівлі та передати їх представнику Управління по акту приймання-передачі.

На підтвердження надсилання даного листа позивачем до матеріалів справи наданий опис вкладення, експрес-накладну № 6100355244284 від 22.02.2023 та фіскальний чек підприємства поштового зв`язку.

Означений лист залишений відповідачем без відповіді та без виконання.

26.04.2023 співробітником Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР Кононом Д.П. складено акт за результатами перевірки нежитлових будівель за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 41, яким встановлені наступні обставини:

- нежитлові будівлі літ. «Б-1-2» площею 194,4 кв.м., літ. «В-1» площею 23,0 кв.м. загальною площею 217,4 кв.м. за адресою: вул. Рибалка, 41 були передані в оренду за договором оренди від 01.04.2011 № 712 ТОВ «Квінта, ЛТД», мета використання: розміщення офісних приміщень 47,1 кв.м. та складу 170,3 кв.м.;

- термін дії договору до 01.12.2022;

- вказані нежитлові будівлі зареєстровані на праві комунальної власності за Територіальною громадою м. Харкова та обліковуються на балансі Управління;

- заборгованість з орендної плати на час перевірки складає 182893 грн. (18 міс.), пеня 61227 грн.;

- на час перевірки нежитлові будівлі зачинені та не використовуються.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином зобовязання зі сплати орендних платежів у визначені договором строк, порядок та розмірі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі, що, в свою чергу, позивач вважає підставою для дострокового розірвання договору та повернення орендованого майна, останній звернувся з даним позовом до господарського суду.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в ред. від 03.10.2019, яка була чинною на момент укладання сторонами додаткової угоди № 4 від 14.01.2020 до договору), орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 рішення Харківської міської ради № 496/23 від 01.12.2023 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану» вирішено за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 включно за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які використовують нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, цілісні майнові комплекси, що належать до комунальної власності Харківської міської територіальної громади.

Підпунктом 2.2 пункту 2 даного рішення ХМР також вирішено, що з 01.10.2022 на період дії воєнного стану і протягом 3 місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди комунального майна, укладеними до та після 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які не використовують комунальне майно за цільовим призначенням, визначеним договорами оренди, у зв`язку з тимчасовим вилученням з користування орендарів у порядку, встановленому Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Перевіривши розрахунок позивача в частині заявленого до стягнення основного боргу в сумі 209 780,73 грн. суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем до матеріалів справи надано розрахунок по договору № 712 від 01.04.2011 та відомість оплат по договору № 712 від 01.04.2011 станом, з яких вбачається, що позивачем розраховано заборгованість зі сплати відповідачем орендної плати за загальний період з лютого 2017 року по грудень 2023 року у сумі 209 780,06 грн.

Наданий позивачем розрахунок суми основного боргу також свідчить про те, що відповідач у відповідні періоди виконував свої зобов`язання зі сплати орендної плати, проте несвоєчасно та не у повному обсязі.

Позивачем не нараховувалась заборгованість зі сплати орендної плати за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 у контексті вимог п. 1 рішення Харківської міської ради № 496/23 від 01.12.2023 «Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану».

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин звільнення його від сплати орендної плати у світлі приписів п.п. 2 п. 2 наведеного рішення ХМР, внаслідок чого позивачем правомірно нараховано орендну плату за період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року, що, в свою чергу, кореспондується з умовами п. 3.4 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020).

Суд також приймає до уваги, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено наступне:

П. 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

П. 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою до стягнення заборгованість зі сплати орендної плати за період з лютого 2017 року по 24.02.2022 та за період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року у загальній сумі 209 780,73 грн, доказів сплати якої відповідачем у добровільному порядку до матеріалів справи не надано, внаслідок чого позов підлягає задоволенню в цій частині.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Посилаючись на п. 3.4, п. 3.10, п. 7.3 договору (в ред. додаткової угоди № 4 від 14.01.2020) позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення оплати орендної плати (основного зобов`язання) нараховану на заборгованість з червня 2021 по грудень 2023 року у сумі 86 643,06 грн включно до 25.01.2024.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно зі ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України, суд установив, що договір не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умову, передбачену у п. 3.10. договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до висновку, що при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положення ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки на всій території України з 1 липня 2023 року скасований карантин, який був встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, суд зазначає, що розмір пені становить 6 534,57 грн:

- по заборгованості з орендної плати за червень 2021 року - 211,23 грн, нараховані за період з 21.07.2021 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за липень 2021 року - 5000,27 грн, нараховані за період з 21.08.2021 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за серпень 2021 року - 4892,72 грн, нараховані за період з 21.09.2021 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за вересень 2021 року - 4848,02 грн, нараховані за період з 21.10.2021 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за жовтень 2021 року - 4783,79 грн, нараховані за період з 21.11.2021 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за листопад 2021 року - 4714,44 грн, нараховані за період з 21.12.2021 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за грудень 2021 року - 4627,05 грн, нараховані за період з 21.01.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за січень 2022 року - 4557,06 грн, нараховані за період з 21.02.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за лютий 2022 року - 3704,96 грн, нараховані за період з 21.03.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за жовтень 2022 року - 2874,29 грн, нараховані за період з 21.11.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за листопад 2022 року - 2503,21 грн, нараховані за період з 21.12.2022 по 30.06.2023 (строк дії карантину);

- по заборгованості з орендної плати за грудень 2022 року - 2389,41 грн, нараховані за період з 21.01.2023 по 21.07.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за січень 2023 року - 2368,86 грн, нараховані за період з 21.02.2023 по 21.08.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за лютий 2023 року - 2368,37 грн, нараховані за період з 21.03.2023 по 21.09.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за березень 2023 року - 2309,24 грн, нараховані за період з 21.04.2023 по 21.10.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за квітень 2023 року - 2186,97 грн, нараховані за період з 21.05.2023 по 21.11.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за травень 2023 року - 2033,38 грн, нараховані за період з 21.06.2023 по 21.12.2023 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати за червень 2023 року - 1892,65 грн, нараховані за період з 21.07.2023 по 21.01.2024 (6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано);

- по заборгованості з орендної плати з липня 2023 року до грудень 2023 року пеня нарахована позивачем вірно в межах 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано включно до 25.01.2024.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, суд вважає правомірними та обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в загальній сумі 62369,66 грн.

В іншій частині стягнення пені в сумі 24273,40 грн суд відмовляє за необґрунтованістю, оскільки пеня в цій частині нарахована поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нарахована на заборгованість за вересень та жовтень 2023 року.

Однак суд приймає до уваги наступні обставини.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває на теперішній час.

Відповідач зареєстрований та здійснює свою підприємницьку діяльність в місті Харків на території якого з 24.02.2023 велися активні бойові дії та обстріли міста.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати саме штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50% від суми перерахованої судом та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 31184,83 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення 31184,83 грн пені (суми на яку було зменшено пеню) суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди суд зазначає таке.

За змістом положень статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України, та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

При цьому співвідношення між нормами Цивільного кодексу України і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Цивільного кодексу України або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Цивільного кодексу України, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту (рішення Конституційного Суду України від 10.12.2009 у справі №1-46/2009).

Об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширюються також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

На час час укладення договору оренди №712 від 01.04.2011 діяли положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.

03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до пункту 10.1. спірного договору оренди (в редакції додаткової угоди №4), термін його дії до 01.12.2022.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений, та наразі є також продовженим.

Отже, закінчення строку договору оренди (01.12.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.

Водночас, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 №2181-IX внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №157-IX та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», яка набрала законної сили 01.06.2022.

У пункті 5 Постанови № 634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Відповідно до пункту 16 Постанови № 634 від 27.05.2022 орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24.02.2022.

При цьому господарський суд, у питанні критеріїв вибору та особливостей застосування вказаного нормативно-правового акта в залежності від набрання ним чинності та його дії на момент виникнення спірних правовідносин, виходить з такого.

Приписами частини першої статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп, від 09.02.99 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 N 1-рп/99).

Таким чином, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.97 у справі №1-зп/1997).

Водночас, цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а, по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги пункту 16 Постанови №634 від 27.05.2022, господарський суд зазначає, що вказаними положеннями нормативно-правового акта, який набув чинності 01.06.2022, на орендодавця державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24.02.2022. Тобто, має місце надання зворотної сили нормативно-правовому акту в часі (ретроактивна дія) шляхом прямої вказівки про це в такому нормативно-правовому акті, і такий темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України, оскільки ретроактивна дія вказаної Постанови уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану, який запроваджено в Україні з 24.02.2022.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, що строк дії договору оренди закінчився 01.12.2022, тобто у період дії воєнного стану, а також приписи Постанови № 634 від 27.05.2022, апеляційний суд зазначає, що такий договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених Законом України «Про оренду державного або комунального майна» або договором оренди.

В якості підстави для дострокового розірвання договору оренди позивач зазначив неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов`язків щодо своєчасної, в повному обсязі сплати орендної плати, що є істотним його порушенням.

Дані обставини були підтверджені та доведені суду при розгляді даної справи.

Відповідно до п.п. 4, 5 п. 7.2. Договору, орендодавець має право вимагати розірвання цього Договору та відшкодування збитків, якщо, Орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 та у разі внесення Орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.3 Договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.

Відповідно до п. 10.6 Договору, дія Договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем покладених на нього обов`язків щодо своєчасної, в повному обсязі сплати орендної плати та порушення вимог п.п. 3.5, 4.4 Договору, вбачаються підстави для дострокового розірвання Договору за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо звільнення та повернення нежитлових приміщень.

Відповідно до ч. 1. ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 4.14 Договору, у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

Згідно з ч.1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений в рішенні суду.

Таким чином, у зв`язку із розірванням Договору, у Відповідача виникає обов`язок звільнити та повернути нежитлові приміщення за Договором, шляхом підписання Сторонами акту приймання-передачі протягом трьох робочих днів з моменту припинення договору.

Враховуючи викладене, суду дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню частково, з урахуванням здійсненого судом розрахунку пені та її зменшення.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам .

Додатково в своїй позовній заяві позивач зазначив, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених Позивачем судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди № 712 від 01 квітня 2011 року, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІНТА, ЛТД» (61099, Харківська обл., м. Харків, вул. Рибалка, буд. 41; код ЄДРПОУ: 21210457).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТА, ЛТД» (61099, Харківська обл., м.Харків, вул. Рибалка, буд. 41; код ЄДРПОУ: 21210457) звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ: 14095412) нежитлові будівлі літ. «Б-1-2» площею 194,4 кв.м., літ. «В-1» площею 23,0 кв.м., загальною площею 217,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 41 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТА, ЛТД» (61099, Харківська обл., м.Харків, вул. Рибалка, буд. 41; код ЄДРПОУ: 21210457) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412) :

209 780,73 грн заборгованості з орендної плати,

31 184,83 грн пені,

7185,99 грн судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 55 458,23 грн пені.

Встановити позивачу строк на подання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів з дня прийняття рішення.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16; код ЄДРПОУ 14095412)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТА, ЛТД» (61099, Харківська обл., м.Харків, вул. Рибалка, буд. 41; код ЄДРПОУ: 21210457).

Повне рішення складено "28" лютого 2024 р.

СуддяС.А. Прохоров