Рішення

від 29.02.2024 по справі 695/4761/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4761/23

номер провадження 2/695/478/24

29 лютого 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Середи Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Оніщенко Н.В.,

представника позивача - адвоката Чирви О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори про скасування заборони (обтяження) з нерухомого майна -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Золотоніського міськрайоного суду Черкаської області з позовною заявою до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори про скасування заборони (обтяження) з нерухомого майна, в якому просить:

- скасувати обтяження, а саме: заборону на нерухоме майно, що зареєстроване Золотоніською міською державною нотаріальною конторою за № 4973495 від 17.05.2007, та накладена на підставі повідомлення б/н, видасник: Племенний свинорадгосп «Золотоніський» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.04.2004 року Серія САА № 224258 , та відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3350680 від 15.04.2004 року, є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно вказаного об`єкту нерухомості ще 17.05.2007 р. реєстратором: Золотоніська міська державна нотаріальна контора було внесено запис про обтяження № 4973495 на підставі повідомлення б/н Племенний свинорадгосп «Золотоніський» з видом обтяження: заборона (архівний запис).

3 метою з`ясування підстав для накладання арешту позивач звертався до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори та просив надати копію повідомлення про накладання заборони на нерухоме майно, однак як вбачається з відповіді нотаріуса від 14.08.2023 № 195\01-16 цей документ не зберігся, згідно копії запису в реєстрі заборон від 19.05.1992 року там зазначено, що заборона була накладена на підставі повідомлення Держплемзаводу «Золотоніський»; вказане прізвище, ім`я, по-батькові позивача, вулиця та номер будинку та сума «боргу» 5 купоно-карбованців, інших документів що свідчили б про існування боргу та заборони на будинок не надано.

Задля всебічного пошуку документів про можливі борги перед Племенним свинорадгоспом «Золотоніський» ОСОБА_1 додатково звернувся до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яким у відповідь листом № 37798 від 21.08.2023 повідомлено що на виконанні у відділі ДВС виконавчі документи, де боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебувають.

Також позивач зазначає, що Племенний свинорадгосп «Золотоніський», який був ініціатором обтяження, на даний час ліквідований та припинив свою діяльність. Відповідно до архівної довідки від 24.08.2023 № 04-02\72 виданої Архівним відділом Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області правонаступником підприємства «Племінний свинарський радгосп «Золотоніський» є Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство Селекційно-гібридний центр племзавод «Золотоніський», який припинив свою діяльність 09.03.2006 року у зв`язку із визнанням його банкрутом; відомості про юридичних осіб - правонаступників відсутні.

Однак вказана заборона у встановленому законом порядку знята не була та продовжує існувати, чим порушує права та законні інтереси позивача щодо користування та розпорядження своїм майном, які він не може захистити в іншому порядку, окрім як звернення до суду із даним позовом.

Враховуючи, що іншим чином поновити своє порушене право позивач не може, а тому звернувся до суду з даним позовом

Ухвалою суду від 14.12.2023 року відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд даної цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін на 29 лютого на 12:00 год.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Від представник позивача - адвоката Чирви О.В. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник Першої Золотоніської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, направивши до суду клопотання, відповідно до якого розгляд справи просив проводити за його відсутності, нотаріальна контора заперечень не подає.

За таких підстав суд здійснює розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

На підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.04.2004 року Серія САА № 224258 , та відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3350680 від 15.04.2004 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9925156952023 від 31.07.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 7110400000:05:003:0086 за адресою: АДРЕСА_2 ), площею 0,1 га, із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належить ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речовиз прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер 341176709 від 01.08.2023 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено вид обтяження: заборона(архівний запис), № 4973495, зареєстровано 17.05.2007 реєстратором Золотоніська міська державна нотаріальна контора, 19700, черкаська обл., Золотоніський р., м. Золотоноша, вул. Гагаріна, 3-А, на підставі повідомлення б/н Племенний свинорадгосп «Золотоніський». Додаткові дані: дата виникнення 19.05.1992 № реєстру 96784-160.

Відповідно до листа Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вих. № 37798 від 21.08.2023 у відділі ДВС виконавчі документи, де боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконанні не перебувають.

Згідно з Архівною довідкою, виданою архівним відділом Золотоніської районної державної адміністраціїза вих. № 04-02/72 від 24.08.2023 року правонаступником підприємства «Племінний свинарський радгосп «Золотоніський» є Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство Селекційно-гібридний центр племзавод «Золотоніський».

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 206101975233 станом на 24.11.2023 року Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство Селекційно-гібридний центр племзавод «Золотоніський» припинило свою діяльність 09.03.2006 року у зв`язку із визнанням його банкрутом; відомості про юридичних осіб - правонаступників відсутні.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права володіння, користування та розпорядження власним майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 391 ЦК України вказує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та вказаної вище Конвенції.

Отже вбачається, що застосований захід обтяження майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження позивачем своїм нерухомим майном.

При цьому, суд враховує норми ст. 5 ЦПК України, за якими передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом при прийнятті рішення взято до уваги позицію всіх учасників справи.

Таким чином у судовому засідання встановлено, що станом на теперішній час відсутні будь-які розумні підстави вважати, що збереження вказаного обтяження на житловий будинок є доцільним та пропорційним тій меті, для якої вони на нього накладались.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (12-80гс20), держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав.

Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Враховуючи вказане вище та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що, вимоги ОСОБА_1 щодо порушення його прав на нерухоме майно підлягають судовому захисту і такий захист не суперечитиме вимогам закону та не порушуватиме прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, EC HR 2000-1).

Враховуючи викладене, суд вважає, що під час судового розгляду справи встановлено порушення прав позивача щодо користування і розпорядження своєю власністю, а тому, беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, воно підлягає судовому захисту шляхом скасування вказаного обмеження.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 року у цивільній справі № 916/1415/19 (12-80гс20), держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як установлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, ЕС НR2000-1)

З урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьев проти України (заява №38722/02) судом встановлено, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

За таких підстав, оскільки на даний час відсутні підстави для обтяження житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, враховуючи, що обтяження нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує права останнього, як власника та перешкоджають вільному та повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд вважає, що позов в частині скасування заходів обтяження підлягає до задоволення.

У зв`язку з викладеним вище суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Керуючись ст.,ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори про скасування заборони (обтяження) з нерухомого майна - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати обтяження, а саме: заборону на нерухоме майно, що зареєстроване Золотоніською міською державною нотаріальною конторою за № 4973495 від 17.05.2007, яка накладена на підставі повідомлення б/н, видавник: Племенний свинорадгосп «Золотоніський» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (наразі АДРЕСА_1 ), який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Середа