Ухвала

від 27.02.2024 по справі 120/2172/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

27 лютого 2024 р. Справа № 120/2172/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Августус" до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Августус" до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що товариство з обмеженою відповідальністю "Августус" відповідно до установчих документів займається розведенням риби.

06 вересня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Августус" звернулося до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області із заявою про надання в користування частини водного об`єкта на умовах оренди для розміщення плавучих рибацьких садків без передачі в користування земельної ділянки.

Проте рішенням Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 631 від 27 вересня 2023 року позивачеві відмовлено у передачі в оренду частини водного об`єкта для розміщення плавучих рибницьких садків, що розташований на території Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області у зв`язку із невідповідністю поданої заяви частині 2 статті 123 Земельного кодексу України, а саме відсутністю клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування та графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки. Також у рішенні вказано, що відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків встановлених частиною 2 цієї статті.

Представниця позивача не погоджується із таким рішенням органу місцевого самоврядування, у зв`язку із чим звернулася до суду із цим позовом з вимогою визнати протиправним та скасувати прийняте сільською радою рішення та зобов`язати раду передати товариству з обмеженою відповідальністю "Августус" в оренду частину рибогосподарського водного об`єкта на відрізку річки Рів для розміщення плавучих рибницьких садків орієнтовною площею 80 гектар, розташованого за координатами (49.0646288, 27.9483819), (49.0604159, 27.9478431), (49,0559232, 27.9310850) та укласти договір оренди згідно з типовим договором користування на умовах оренди частиною рибогосподарського водного об`єкта для цілей аквакультури, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 981.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, дійшов висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Відповідно до статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Водночас публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Термін "суб`єкт владних повноважень" відповідно до статті 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

При цьому під час визначення предметної юрисдикції адміністративних справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, а також юридичної природи обставин, за яких виник такий спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Статтею 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України (далі - ВК України) води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина 1 статті 58 Земельного кодексу України, стаття 4 ВК України).

У статті 51 ВК України, якою урегульовано питання користування водними об`єктами на умовах оренди, передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону України "Про аквакультуру" (далі - Закон № 5293-VI) аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

При цьому під плавучим рибницьким садком розуміється технологічний пристрій, який розташований у водному об`єкті (його частині), не пов`язаний із дном, що використовується для здійснення інтенсивної форми аквакультури.

У статті 12 згаданого Закону визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених ЗК України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 5293-VI рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Частини рибогосподарського водного об`єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об`єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.

Як свідчить зміст позовної заяви, товариство з обмеженою відповідальністю "Августус" має на меті взяти в користування на умовах оренди частину рибогосподарського водного об`єкта на відрізку річки Рів для розміщення плавучих рибницьких садків орієнтовною площею 80 гектар.

Результатом такого наміру є укладення з уповноваженим органом договору оренди частини рибогосподарського водного об`єкта.

Саме тому з метою реалізації такого наміру товариство і звернулося до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області як уповноваженого органу із заявою про надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта та укласти з ним відповідний договір.

При цьому орган місцевого самоврядування, прийнявши рішення № 631 від 27 вересня 2023 року, не здійснював владних управлінських функцій щодо іншої сторони цих правовідносин, а як уповноважений на те орган виступав рівним учасником таких відносин.

Наведене виключає можливість розгляду цього спору адміністративним судом.

Відтак предметом цього спору є не стільки рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права користування частиною водного об`єкта (для комерційного використання), що свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

За таких обставин поданий для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 КАС України).

Так, відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та характер таких відносин дійшов висновку, що цей спір повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Августус" до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович