Рішення

від 29.02.2024 по справі 320/2467/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Київ№ 320/2467/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області

до Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області Кравченко Р.А. в інтересах держави в особі Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міськради з вимогами до Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Ірпінської міської ОТГ Бучанского району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити усім випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Ірпінської міської ОТГ Бучанского району Київської області вищевказану грошову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про те, що в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» було вивчено стан додержання відповідачем вимог чинного законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та встановлено порушення вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині не нарахування та не виплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності на території Ірпінської міської ОТГ Бучанского району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги. Враховуючи положення чинного законодавства та усталену судову практику відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити вказаним дітям одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з розміру, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет на 2022 рік».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_1 ) від 09.02.2023 позовна заява була залишена без руху, заявнику надано десятиденний строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Брагіна О.Є.) від 28.05.2023 відкрито провадження у справі.

06 липня 2023 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що умовою виплати одноразової грошової допомоги випускникам закладів загальної середньої освіти у розмірі шести прожиткових мінімумів є їх працевлаштування після закінчення закладу освіти. Оскільки всі випускники закладів загальної середньої освіти Ірпінської міської територіальної громади (2021-2022 роки), з числа дітей-сиріт та дітей, позбавленим батьківського піклування, продовжили навчання, вищезгадана одноразова грошова допомога управлінням освіти не нараховувалась та не виплачувалася. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26.09.2023 №925/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду за власним бажанням», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

22 листопада 2023 року зазначену позовну заяву фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 прийнято справу №320/2467/23 до провадження судді Жукової Є.О.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 24.11.2023 по справі №320/2467/23 доставлено до електронного кабінету Бучанської окружної прокуратури Київської області та Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області 24.11.2023.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Бучанською окружною прокуратурою, у порядку передбаченим статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено стан додержання вимог чинного законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за результатами чого встановлено порушення в діяльності Відділу освіти, молоді, фізичної культури і спорту Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності на території Ірпінської міської ОТГ, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно інформації Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області від 07.10.2022 №01-11/463 встановлено, що навчальні заклади середньої освіти комунальної форми власності, розташовані на території Ірпінської міської ОТГ із числа дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, у 2021 році закінчили:

ОСОБА_2 , 2006 року народження;

ОСОБА_3 , 2003 року народження;

ОСОБА_4 , 2004 року народження;

ОСОБА_5 , 2006 року народження;

ОСОБА_6 , 2003 року народження;

ОСОБА_7 , 2003 року народження;

ОСОБА_8 , 2003 року народження;

ОСОБА_9 , 2006 року народження;

ОСОБА_10 , 2005 року народження;

ОСОБА_11 , 2005 року народження;

ОСОБА_12 , 2003 року народження;

ОСОБА_13 , 2004 року народження.

Крім того, згідно вищевказаної інформації вбачається, що у 2022 навчальному році навчальні заклади середньої освіти комунальної форми власності Ірпінської міської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, закінчили:

ОСОБА_14 , 2005 року народження;

ОСОБА_15 , 2005 року народження;

ОСОБА_16 , 2006 року народження;

ОСОБА_17 , 2006 року народження;

ОСОБА_18 , 2007 року народження;

ОСОБА_19 , 2004 року народження;

ОСОБА_20 , 2006 року народження;

ОСОБА_21 , 2005 року народження;

ОСОБА_22 , 2007 року народження;

ОСОБА_23 , 2006 року народження.

Зі змісту інформації Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області від 07.10.2022 №01-11/463 вбачається, що жодному із вищевказаних випускників загальноосвітніх навчальних закладів Ірпінської міської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразова грошова допомога в розмірі 6 прожиткових мінімумів, як це передбачено частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», впродовж 2021-2022 років не виплачувалась.

Також, відповідно до інформації Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області від 07.10.2022 № 01-11/463 головним розпорядником бюджетних коштів спрямованих на утримання закладів загальної середньої освіти розташованих на території Ірпінської міської територіальної громади Бучанського району Київської області, є Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області.

Питання дотримання законодавства щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, належить до компетенції органів опіки та піклування.

Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, відповідно до інформації від 11.11.2022 № 958/01-14 повідомляє, що одноразову грошову допомогу в розмірі 6 прожиткових мінімумів, яке це визначено частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які є випускниками загальноосвітніх навчальних закладів Ірпінської міської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, не виплачувалось, оскільки відсутні підстави для здійснення цієї виплати.

За своєю правовою позицією відповідач вказує, що він не є розпорядником коштів.

З огляду на викладене, керівник Бучаннської окружної прокуратури, реалізовуючи надані законом повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342-IV (далі - Закон №2342-IV).

Статтями 3, 4 Закону України №2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Частиною 1 статті 8 Закону №2342-IV встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2342-IV, витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Статтею 1 Закону №2342-IV передбачено, що особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування; випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

Частиною 7 статті 8 Закону №2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

При цьому, частина 7 статті 8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом.

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Постанова №226).

Разом з тим, відповідно до п.п.1 пункту 13 Постанови №226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, при вступі на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м`яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Проте, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону №2342-IV, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги встановленої Постановою №226.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а та від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342 та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону №2342-IV, згідно якого одноразова грошова допомога підлягає виплаті позивачу у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Суд також враховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стре проти Сполучного Королівства («Stretch v. the United Kingdom,» №44277/98, п. 37).

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany», N 71916/01, N 71917/01 та N 10260/02, п. 74).

В контексті спірних правовідносин суд зауважує, що частина 7 статті 8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 05.06.2019 у справі №159/1684/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 04.11.2020 у справі №303/5842/16-а, від 28.01.2021 у справі №164/1907/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а.

Спростовуючи доводи відповідача про те, що останній не є розпорядником бюджетних коштів, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2, 1.5 Положення про Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 26.09.2022 №2209-24-VIII, управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області, є виконавчим органом Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області, яке в межах Ірпінської міської територіальної громади забезпечує виконання покладених на Управління завдань. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в територіальних підрозділах ДКСУ. Управління є уповноваженим органом у сфері освіти. Є головним розпорядником коштів на отримання бюджетних асигнувань на утримання закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти.

Таким чином, з огляду на вказане можна чітко встановити, що Управління освіти і науки Ірпінської міськради Бучанського району Київської області є розпорядником бюджетних коштів, передбачених на фінансування та утримання закладів загальної середньої освіти комунальної форми власності на території Ірпінської міської ОТГ. Доказів, які спростовують позицію суду відповідачем по справі не надано.

Отже, обов`язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантованої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку за рахунок навчального закладу або відповідної установи, покладено на Відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, як розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

Згідно з частиною 1 статті 9, статтею 72, частинами 1, 2, 5 статті77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області щодо не нарахування та невиплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Ірпінської міської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

3. Зобов`язати Управління освіти і науки Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області нарахувати та виплатити випускникам із числа дітей, які мають статус дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, які у 2021-2022 навчальних роках є випускниками загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Ірпінської міської об`єднаної територіальної громади Бучанського району Київської області, одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з розміру, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.