Рішення

від 26.02.2024 по справі 821/289/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 821/289/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача адвоката Стратулат С.Д., представника відповідача Коротких О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Южмормонтаж до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство Южмормонтаж звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2016 року №0001841422, №0001851422, №0000721302, рішення про застосування штрафних санкцій від 12 січня 2017 року №000011302.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів); крім того позивач не погодився із застосуванням до нього штрафних санкцій за порушення порядку нарахування та обчислення податку на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску, оскільки з акту перевірки неможливо встановити, в чому саме полягають встановлені контролюючим органом порушення.

Відповідач посилаючись на висновки акту перевірки зазначав що насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів; крім того зауважує на тому, що у перевіряємий період Товариством в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку відображено недостовірні відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податку фізичної особи, за яку ним як податковим агентом утримувались і сплачувались податки і збори.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2023 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2016 року №0001841422, №0001851422, та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року залишено без змін.

Ухвалою від 09.08.2023 року прийнято до провадження вказану справу в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Херсонській області від 16 листопада 2016 року №0001841422, №0001851422. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 19.10.2023 року замінено відповідача у даній справі Головне управління ДФС у Херсонській області процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Ухвалою від 19.10.2023 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 08.11.2023 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 06.12.2023 року суд витребував від відповідача лист Територіального сервісного центру 1441 регіонального центру МВС України в Донецькій області від 24.09.2016 року №31/5-1441-3422 з інформацією, відображеною в акті перевірки, що згідно комп`ютерної бази РПС ДАІ у Донецькій області та НАІС ДДАІ МВС України не числяться зареєстрованими транспортні засоби, якими здійснювалися перевезення відповідно до товарно-транспортних накладних.

Відповідач вказаний лист до суду не надав, пославшись на його відсутність як в ГУ ДПС в Одеській області, яке супроводжує дану справу, так і в ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь у зв`язку з відсутністю доступу до приміщення ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь.

Ухвалою від 15.01.2024 року суд витребував від Головного сервісного центу МВС відомості про те, чи зареєстровані згідно комп`ютерних баз даних ГСЦ МВС та РСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі наступні транспортні засоби: автомобіль MAN, держномер НОМЕР_1 , автомобіль DAF, держномер НОМЕР_2 , причеп KEMPF SKM35/3, держномер НОМЕР_3 , автомобіль MAN, держномер НОМЕР_4 , причеп тент НОМЕР_5 , автомобіль DAF, держномерАН5263ЕС, автомобіль MAN, держномер НОМЕР_6 . Також суд ухвалив надати відомості про реєстрацію вищевказаних транспортних засобів з відповідними державними номерними знаками за період з 01.01.2013 року по 15.01.2024 року з повідомленням найменувань підприємств чи прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб, за якими вказані транспортні засоби були зареєстровані у зазначений період.

У судове засідання, призначене на 14.02.2024 року на 12:00 год., з`явилися представник позивача та представник відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2016 року №0001841422, №0001851422 підтримав повністю з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими, просив у їх задоволенні відмовити.

Свої заперечення відповідач обгрунтовував тим, що позивачем завищено витрати, які враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, та завищено податковий кредит, оскільки господарські операції по придбанню позивачем товарів у ТОВ «Транслем», ТОВ «В.Г.М.», ТОВ «Кінг Компані», ТОВ «Веларіс», ТОВ «Шивада», ТОВ «Домус Альянс» були нереальними. Таким висновок відповідача грунтується на тому, що в підтвердження операцій з вказаними контрагентами позивачем надано низку товарно-транспортних накладних (крім ТОВ «В.Г.М.», по взаємовідносинам з яким взагалі не надано документів на транспортування), проте зазначені в них номерні знаки автомобілів не зареєстровані в органах ДАІ; більше того, виходячи з даних податкової звітності та повідомленої органами ДАІ інформації, за цими товариствами не числяться зареєстровані транспортні засоби; до того ж всі суб`єкти господарювання - контрагенти Товариства не здійснювали придбання або імпортування товарів, які в подальшому за спірними договорами ними були реалізовані позивачеві. Крім того, відповідачем отримано інформацію про порушення кримінального провадження №32016060000000036, внесеного до ЄРДР за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, в рамках якого співробітниками Головного управління ДФС у Житомирській області припинено незаконну діяльність «конвертаційного центру» та вилучено значну кількість печаток суб`єктів господарської діяльності, серед яких й печатка ТОВ «В.Г.М.».

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що у період з 23 серпня по 20 вересня 2016 року посадовими особамиГУ ДФС у Херсонській області проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства Южмормонтаж (далі Товариство) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 27 вересня 2016 року №21-22-14-01/14122468, в якому, зокрема, вказано про порушення позивачем:

1) пунктів 138.1, 138.2, 138.8, 138.10 статті 138; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції до 01 січня 2015 року), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 ПК України (в редакції після 01 січня 2015 року); пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, пунктів 4, 21 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 028 312,00 грн., в тому числі: за 2013 рік 414 050,00 грн., за 2014 рік 581 438,00 грн., за 2015 рік 32 824,00 грн.;

2) пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 715 762,64 грн., у тому числі: за жовтень 2013 року 33 250,05 грн., за листопад 2013 року 45 640,00 грн., за грудень 2013 року 101 320,16 грн., за січень 2014 року 3 808,00 грн., за лютий 2014 року 2 080,00 грн., за квітень 2014 року 46 428,40 грн., за травень 2014 року 21 579,97 грн., за серпень 2014 року 37 096,74 грн., за вересень 2014 року 6 985,00 грн., за жовтень 2014 року 380 923,72 грн., за серпень 2015 року 5 790,00 грн., за листопад 2015 року 30 680,60 грн.

Висновок про завищення Товариством витрат, які враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, та завищення податкового кредиту податковий орган обґрунтовував нереальністю господарських операцій по придбанню позивачем товарів у ТОВ Транслем, ТОВ В.Г.М., ТОВ Кінг Компані, ТОВ Веларіс, ТОВ Шивада, ТОВ Домус Альянс, оскільки в підтвердження цих операцій з вказаними контрагентами позивачем надано низку товарно-транспортних накладних (крім ТОВ В.Г.М., по взаємовідносинам з яким взагалі не надано документів на транспортування), проте зазначені в ТТН номерні знаки автомобілів не зареєстровані в органах ДАІ; більше того, виходячи з даних податкової звітності та повідомленої органами ДАІ інформації, за цими товариствами не числяться зареєстровані транспортні засоби; до того ж всі суб`єкти господарювання контрагенти Товариства не здійснювали придбання або імпортування товарів, які в подальшому за спірними договорами ними були реалізовані позивачеві; водночас Головним управлінням ДФС отримано інформацію про порушення кримінального провадження №32016060000000036, внесеного до ЄРДР за фактом скоєння злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, в рамках якого співробітниками Головного управління ДФС у Житомирській області припинено незаконну діяльність конвертаційного центру та вилучено значну кількість печаток суб`єктів господарської діяльності, серед яких і печатка ТОВ В.Г.М..

На підставі виявлених під час перевірки порушень контролюючий орган 16 листопада 2016 року прийняв:

- податкове повідомлення-рішення №0001841422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1277184 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1028312 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 248872 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001851422, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1073644,14 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 715762,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 357881,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 03 лютого 2017 року № 1990/6/99-99-11-01-01-25, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2016 року №0001841422, №0001851422 залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачалось, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно ж з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

До перевірки ПрАТ "Южмормонтаж" були надані договори поставки товарів, накладні, податкові накладні, ТТН (перелік яких наведений в акті перевірки).

Згідно з умовами договорів, укладених ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс" (Продавці) з ПрАТ "Южмормонтаж" (Покупець), приймання товару здійснюється Покупцем на складі Покупця. Доставка здійснюється транспортом Продавця.

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку ПрАТ "Южмормонтаж" бухгалтерськими проведеннями: Дт 20 - Кт 631, Дт 644 - Кт 631.

За даними бухгалтерського обліку (Дт 90 - Кт 20, Дт 79 - Кт 90) відображено списання на витрати собівартості використаних (реалізованих) товарів, задокументованих від ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс".

Крім того, ПрАТ "Южмормонтаж" відображений податковий кредит по зазначених взаємовідносинах.

Розрахунки між суб`єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Станом на 31.12.2014р. та 30.06.2016р. з TOB "В.Г.М.", TOB "Кінг Компані", TOB "Веларіс", TOB "Шивада", TOB "Домус Альянс" розрахунки за поставлений товар проведені у повному обсязі, заборгованість відсутня. Станом на 30.06.2016р. по pax. 631 з TOB "Транслем" рахується заборгованість у сумі 509061,76 грн.

Придбаний товар (змінні запасні частини до портальних кранів та інших механізмів) у повному обсязі використаний позивачем у господарській діяльності частково під час проведення ремонтних робіт, частково реалізований наступним покупцям.

Подальше використання придбаного у контрагентів-постачальників товару у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними, митними деклараціями, накладними на переміщення товару, податковими накладними, щ обули додані до письмових пояснень позивача від 21.03.2017 року (а.с.148-250 т.1; а.с.1-127 т.2). У поясненнях (а.с.148-155 т.1) позивач детально навів реквізити митних декларацій /або видаткових накладних за якими придбаний у контрагентів-постачальників товар (наведено відповідні видаткові накладні) був реалізований покупцям.

Крім того, під час нового розгляду справи позивач до відповіді на відзив додав копії банківських виписок про отримані позивачем кошти за продаж товару та надані послуги з ремонту обладнання з використанням придбаного позивачем у його постачальників товару (а.с.186-208 т.3). Згідно циз документів покупцями товарів (послуг) позивача є Потійський морський порт, Херсонський МТП, Южний МТП, ТОВ «Металзюкрайн ЛТД», ТОВ «Ремтехморпорт», Керченський МТП, ТОВ «Новотех-Термінал», Бі ендПі Грузія, Феодосійський МТП, Укррічфлот, ТОВ «УНСК», ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейнш», Адміністрація Херсонського МТП.

Будь-яких зауважень до первинних бухгалтерських документів: видаткових, податкових накладних, щодо придбання та подальшої реалізації товару, а також щодо оплати вартості товару у податкового органу немає.

Суд бере до уваги доводи позивача, що відповідач як в акті перевірки так і у відзиві на позовну заяву погоджується з тим, що згідно з умовами договорів, які надані при проведені перевірки, укладеними між позивачем (Покупець) та ТОВ Транслем, ТОВ Кінг Компані, ТОВ Веларіс, ТОВ ШИВАДА, ТОВ Домус Альянс (Продавці) приймання товару здійснюється Покупцем на складі Покупця. Доставка здійснюється транспортом Продавця. Продавець поставляє товар Покупцю власними силами. (а.с. 138-157, т. 2).

В акті перевірки відображено, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вказано, що перевізником товару є ТОВ Транслем, ТОВ Кінг Компані, ТОВ Веларіс, ТОВ ШИВАДА, ТОВ Домус Альянс.

Тобто, обов`язок та відповідальність відповідно до укладених договорів щодо поставки Товару на склад позивача було покладено на продавців, отже позивач не може відповідати на достовірність зазначених у ТТН даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію та зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості.

Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, застосувавши норму частини 8 статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата Верховного Суду тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, а також податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, перевіркою зроблено висновки, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить про неможливість підтвердження транспортування товарів від постачальника ТОВ В.Г.М. до покупця ПрАТ Южмормонтаж.

Суд не бере до уваги вказані доводи відповідача, виходячи з наступного.

Оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення".

У постановах від 24.05.2019 (справа № 826/7423/16), від 06.02.2018 (справа №816/166/15-а), від 11.09.2018 (справа №804/4787/16) Верховний Суд указував, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховний Суд зробив у постанові від 17.01.2024 року (справа № 320/2332/19).

Тому, враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу в акті перевірки про нереальність господарських операцій з поставки товару від продавця ТОВ В.Г.М. до покупця ПрАТ Южмормонтаж.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що позивачу у запереченнях на акт перевірки зазначив про наявність у нього ТТН на перевезення товару від ТОВ В.Г.М., які не були ним надані на оформлений з порушеннями вимог законодавства запит під час перевірки, та які можуть бути надані позивачем під час розгляду цих заперечень (а.с.97-98 т.1).

У листі ГУ ДФС у Херсонській області від 15.11.2016 № 2025/21-22-14-01-17 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» відображено, що ТТН для підтвердження перевезення товарів від продавця ТОВ В.Г.М. до покупця ПрАТ Южмормонтаж таки були надані під час розгляду заперечень 14.11.2016 року. Проте, дослідивши надані документи ГУ ДФС послався на те, що зазначений у ТТН автомобіль KEMPF SKM35/3 державний номер НОМЕР_3 , який також зазначено у товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від ТОВ Кінг Компані, згідно комп`ютерної бази РІІС ДАІ у Донецькій області та НАІС ДДАІ МВС України не зареєстровано (лист ТСЦ 1441 регіонального центру МВС України в Донецькій області 24.09.2016 № 31/5-1441-3422) (а.с.99-103 т.1).

Отже, ТТН з перевезення товару від від ТОВ В.Г.М. були надані відповідачу під час розгляду заперечень на акт перевірки.

Крім того, у зв`язку з ненаданням відповідачем на вимогу протокольної ухвали суду листа ТСЦ 1441 регіонального центру МВС України в Донецькій області 24.09.2016 № 31/5-1441-3422, ухвалою від 15.01.2024 року суд витребував від Головного сервісного центу МВС відомості про те, чи зареєстровані згідно комп`ютерних баз даних ГСЦ МВС та РСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, серед інших, і транспортний засіб KEMPF SKM35/3, держномер НОМЕР_3 .

З наданих Головним сервісним центром МВС 01.02.2024 року на виконання вказаної ухвали документів вбачається, що транспортний засіб KEMPF SKM35/3, держномер НОМЕР_3 , був зареєстрований 17.08.2012 Центром ДАІ 1401 за ТОВ «Старктранс» як придбаний в торговельній організації, 13.05.2014 року знятий з реєстрації для реалізації (а.с.256-258 т.3).

Тобто, в період транспортування товару постачальником ТОВ В.Г.М. до покупця ПрАТ Южмормонтаж (квітень-жовтень 2013 року згідно наведеного у запереченнях переліку ТТН) транспортний засіб KEMPF SKM35/3, держномер НОМЕР_3 , був зареєстрований в органах ДАІ, що спростовує доводи контролюючого органу, наведені в запереченнях на акт перевірки з посиланням на лист ТСЦ 1441 регіонального центру МВС України в Донецькій області 24.09.2016 № 31/5-1441-3422, який відповідачем до суду так і не було надано.

Щодо решти наданих позивачем під час розгляду заперечень на акт перевірки ТТН (за період липень-жовтень 2013 року), в яких перевізник ТОВ В.Г.М. зазначив транспортний засіб КІА РІО держномер НОМЕР_7 , що належить ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Неврахування контролюючим органом цих ТТН обумовлено тим, що неможливо встановити господарські відносини між ТОВ В.Г.М. та фізичною особою ОСОБА_1 , оскільки вищезазначене підприємство не надавало до контролюючого органу у 2013 році податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ).

Суд вважає такі доводи органу ДПС безпідставними, оскільки, як вже зазначалося судом вище з посиланням на висновки Верховного Суду, позивач не може нести відповідальність на можливі порушення податкового обліку його контрагентами, зокрема, щодо неподання форми 1-ДФ, якщо її подання було необхідним. При цьому, відповідачем не були з`ясовані обставини щодо правових підстав використання ТОВ В.Г.М. вищевказаного транспортного засобу, належного фізичній особі, та неможливість його фактичного використання ТОВ В.Г.М..

За таких обставин, суд дійшов висновку про необгрунтованість неврахування контролюючим органом наданих позивачем під час розгляду заперечень на акт перевірки ТТН які, до того ж, не є обов`язковим первинним документом для підтвердження господарської операції з постачання товару (на відміну від договору перевезення), про що зазначено судом вище.

Крім того, беручи до уваги надані Головним сервісним центром МВС 01.02.2024 року на виконання ухвали суду докази, якими підтверджується факт перебування на реєстрації в органах ДАІ у спірний період транспортного засобу KEMPF SKM35/3 державний номер НОМЕР_3 , який також зазначено у ТТН на перевезення товарів від ТОВ Кінг Компані, суд вважає безпідставними та необгрунтованими висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо нереальності госпорадських операцій з постачання товару від ТОВ Кінг Компані до позивача через дефектність ТТН (начебто, ТЗ не зареєстрований в органах ДАІ), оскільки ці висновки відповідача спростовано листом ГСЦ МВС від 01.02.2024 з додатками (а.с.256-258 т.3).

Також перевіркою зроблено висновки, що реалізація товару продавцями ТОВ Транслем, ТОВ В.Г.М., ТОВ Кінг Компані, ТОВ Веларіс, ТОВ ШИВАДА, ТОВ Домус Альянс на адресу позивача неможлива, у зв`язку з відсутністю їх придбання у постачальників.

Відповідач зазначає, що згідно з даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) загальна чисельність працівників ТОВ Транслем за 4 кв. 2013 року складає 8 осіб, ТОВ Кінг Компані 2 кв. 2014 року - 11 осіб, ТОВ Веларіс за 3-4 кв.2014 року - 10 осіб з ознакою доходу 101 - заробітна плата. Інші виплати на користь фізичних осіб з ознаками доходу - послуги оренди, транспортні послуги та інше відсутні.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи позивача, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним самим господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справу №804/4787/16, від 11.06.2019 р. у справі №825/2387/18.

До того ж, суд вважає необгрунтованими висновки контролюючого органу щодо неможливості здійснення вказаними контрагентами господарських операцій з постачання товару позивачу за наявності у підприємств-постачальників штатних працівників у кількості 8, 11, 10 осіб відповідно, що, на думку суду, є цілком достатнім для здійснення таких господарських операцій.

Також суд зазначає, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №804/2551/13-а.

Щодо доводів податкового органу про непідтвердження факту придбання товару постачальниками позивача у своїх постачальників, суд зазначає наступне.

Позивач придбав товари у своїх контрагентів протягом наступних періодів: у ТОВ "Транслем" у листопаді 2013 року - лютому 2014 року, ТОВ "В.Г.М." у квітні - жовтні 2013 року, ТОВ "Кінг Компані" у квітні-травні 2014 року, ТОВ "Веларіс" у серпні-жовтні 2014 року, ТОВ "Шивада" у листопаді 2015 року, ТОВ "Домус Альянс" у серпні 2015 року.

Податковий орган проаналізував господарську діяльність контрагентів позивача із придбання реалізованих товарів за такий період: з 01.01.2013р. по 28.02.2014р. TOB "Транслем", за період з 01.01.2013р. по 31.10.2013р. TOB "В.Г.М.", за період з 01.04.2014р. по 31.05.2014р. TOB "Кінг Компані", за період з 01.08.2014р. по 31.10.2014р. TOB "Веларіс", за період з 01.01.2015р. по 31.11.2015р. TOB "Шивада", за період з 01.01.2015р. по 31.08.2015р. TOB "Домус Альянс".

Разом із тим, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента платника, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. у справі №817/1339/17.

Акт перевірки від 27.09.2016 року не містить відомостей про проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників позивача чи податкових перевірок цих контрагентів.

Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а встановлено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість між ними.

Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2018 року у справі №821/2106/13-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Як встановлено судом, факти поставки позивачу товарів підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту по податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, враховуючи, що правочини, предметом яких є придбання товару, підтверджуються необхідними документами, беручи до уваги наявність підтверджуючої документації щодо подальшого використання придбаних у ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс" товарів у власній господарській діяльності позивача, висновки контролюючого органу про нереальність цих господарських операцій суд вважає не доведеними та безпідставними.

Також, судом враховується, що на момент укладення спірних правочинів та на день розгляду справи позивач є правоздатною особою та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується відомостями з цього Реєстру.

В Акті перевірки та відзиві відповідача немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання спірних правочинів.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на порушення 09.11.2015 року кримінального провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, врамках якого 17.05.2016 року під час обшуку була вилучена печатка ТОВ "В.Г.М.", суд зазначає, що господарська операція позивача з вказаним контрагентом відбулася протягом квітня-жовтня 2013 року, тобто за два роки до порушення кримінального провадження та за три роки до проведення обшуку. Доказів того, що вилучена печатка ТОВ "В.Г.М." протиправно використовувалася протягом квітня-жовтня 2013 року, у тому числі й у взаємовідносинах з позивачем, відповідач суду не надав.

Крім того, відповідачем не надано доказів причетності посадових осіб ТОВ "В.Г.М." до вчинення вказаного злочину, зокрема, відсутній обвинувальний вирок суду.

Також суд зауважує, що сама по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства, лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Також у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зібрані у кримінальному провадженні докази не є доказами в адміністративній справі, а вирок може мати преюдиційне значення для адміністративної справи, якщо в ньому встановлені обставини щодо позивача в адміністративній справі. Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про необгунтованість висновків контролюючого органу в акті перевірки про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Транслем", ТОВ "В.Г.М.", ТОВ "Кінг Компані", ТОВ "Веларіс", ТОВ "Шивада", ТОВ "Домус Альянс" в перевіряємий період, а тому підстав для нарахування позивачу грошових зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями від 16 листопада 2016 року №0001841422 та від 16 листопада 2016 року №0001851422 не було.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 16 листопада 2016 року №0001841422 та від 16 листопада 2016 року №0001851422 - є протиправними та підлягають скасуванню, а позов Приватного акціонерного товариства Южмормонтаж підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, 241-246, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Южмормонтаж (адреса: вул. Острівське шосе, 5, м. Херсон, 73021, код ЄДРПОУ 14122468) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (адреса: пр-т Ушакова, 75, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ ВП 43995495) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 16 листопада 2016 року №0001841422 та від 16 листопада 2016 року №0001851422.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополь на користь Приватного акціонерного товариства Южмормонтаж сплачений судовий збір у розмірі 35262,42 гривень (тридцять п`ять тисяч двісті шістдесят дві гривні сорок дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2024 року.

Суддя В.В. Андрухів