Ухвала

від 28.02.2024 по справі 420/2675/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2675/24

УХВАЛА

28 лютого 2024 рокум. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., розглянувши матеріали позовної заяви фермерського господарства «Соболь-Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України, про визнання протиправним рішенням та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фермерського господарства «Соболь-Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №7543360/34697748 від 01.11.2022 року.

зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкову накладну № 8 від 24.09.2022 року.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.

19.02.2023 року від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

У зазначеній заяві представник позивача посилається на те, що строк оскарження в судовому порядку рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, якщо до подання позовної заяви платником не проводилася процедура адміністративного оскарження, та зазначає позицію викладену у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі №640/46/19 та у постанові від 14.02.2019 року по справі № 813/4921/17. Також, позивач покликається на необізнаність посадових осіб позивача в області права, відсутність бухгалтера в штаті та введений воєнний стан.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.

Одночасно Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.

Також Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Водночас правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, постанова Верховного Суду не містить.

У розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у складі судової палати вважає за необхідне змінити попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах.

Верховний Суд вказав, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати дійшов висновку, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Таким чином, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в адміністративному порядку, встановлюється тримісячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. У разі, якщо процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не застосовувалась, для оскарження податкового повідомлення-рішення застосовується шестимісячний строк звернення до суду, передбачений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.

Як було встановлено в ухвалі судді від 29.01.2024 року, позивач оскаржує рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 7543360/34697748 від 01.11.2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 24.09.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору, звернувшись зі скаргою до ДПС України, за результатом розгляду якої було прийнято рішення № 6237513469714812 від 17.11.2022 року, яким було залишено без змін рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної накладної № 8 від 24.09.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що в даному випадку рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати мають бути оскаржені у судовому порядку із застосуванням загальної норми передбаченої ч. 4 ст. 122 КАС України, а тому посилання позивача на норми пп.56.18 ст.56 та ст. 102 ПК України суд не приймає.

Рішення за результатами розгляду скарги позивача датоване 17.11.2022 року. До суду з даним позовом позивач звернувся 24.01.2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України.

У заяві про поновлення строку звернення до суду від 19.01.2024 року позивач посилається на введений в Україні з 24.02.2022 року воєнний стан та на п.п.69.9. п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС).

Між тим, даним обставинам суд вже надавав правову оцінку в ухвалі від 29.01.2024 року та оцінив їх як загальні, не пов`язані з конкретними обставинами, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк.

Суд також повторно наголошує на тому, що відсутність у штаті господарства осіб, які володіють спеціальними знаннями в області права, не є підставою для поновлення строку звернення до суду. Крім того, даний довод позивача не узгоджується з тим, що отримавши рішення про відмову у реєстрації податкової накладною, позивачем були підготовлені пояснення та подана скарга на таке рішення.

Суд зазначає, що положення КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зазначених представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду, оскільки наведені обставини не свідчать про об`єктивну неможливість звернення до суду позивача у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення цього строку суд визнає неповажними, позовну заяву належить повернути позивачеві разом з усіма доданими до неї документами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 248, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду фермерського господарства «Соболь-Агро».

Адміністративний позов фермерського господарства «Соболь-Агро» до Головного управління ДПС в Одеській області, ДПС України, про визнання протиправним рішенням та зобов`язання вчинити дії - повернути без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяА.А. Радчук