Рішення

від 20.02.2024 по справі 500/7752/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7752/23

20 лютого 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни

представника позивача Василишин К.В.

представника відповідача Друзюк Р.М.

третя особа ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільська міська рада третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Сонячне" Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Сонячне" Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем фактично відмовлено у винесені на голосування сесії питання щодо надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 з причини відсутності згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки.

З огляду на положення частин 1, 13 статті 120 ЗК України наявна самостійна підстава для припинення права користування земельною ділянкою, передбачена пунктом "е" статті 141 ЗК України, а тому посилання відповідача на необхідність обов`язкової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки є неналежними.

Позивач вважає, що Тернопільською міською радою, вчинено протиправну бездіяльність наслідком якої стало порушення законних прав та інтересів ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 04.12.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою від 03.01.2024 року судом ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 31.01.2024 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 31.01.2024, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) оголошено перерву до 20.02.2024 о 11:45 год.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 06.02.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Земельна ділянка за к. н. №6110100000:09:004:0027 перебуває у постійному користуванні КП «Сонячне», таким чином керуючись нормами ч. 2 ст. 149 ЗК України, задля задоволення заяви позивача від 16.05.2023, останньому необхідно надати згоду КП «Сонячне» на вилучення земельної ділянки, підпис на якій має бути завірений нотаріально.

У зв`язку з цим, представник відповідача відзначає, що відповідь міської ради від 19.07.2023 №16647-Ф/2023 є обґрунтованою за зрозумілою щодо неможливості задоволення заяви позивача від 16.05.2023, внаслідок чого її дії є правомірними, через що, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, запереченні на відповідь на відзив, просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши в судовому засіданні думку сторін, з`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.02.2023 року за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №227 від 16.02.2022р. виданого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Савкою Володимиром Ігоровичем, зареєстровано право власності на об`єкт нежитлової нерухомості, а саме: автостоянка з приміщенням комерційного призначення, сервіс), площею 383,7 (кв.м.), реєстраційний номер - 2589783261040, за адресою АДРЕСА_1 , що розташовується на земельній ділянці - 6110100000:09:004:0027.

13.04.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільської міської ради з заявою (реєтраційний номер поданої заяви №7189/23), в якій просив надати земельну ділянку площею 0,5934 га. для обслуговування автостоянки з приміщенням комерційного призначення(сервіс), за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває в постійному користуванні КП комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Сонячне» Тернопільської міської ради.

У відповідь на це звернення виконавчим комітетом Тернопільської міської ради надіслано повідомлення від 21.04.2023 р.(№9179/2023), в якому орган місцевого самоврядування зазначив, що для належного розгляду даного питання необхідно надати нотаріально засвідчену письмову згоду землекористувача, стосовно вилучення земельної ділянки.

12.05.2023 року Позивач надіслав на адресу КЖЕП «Сонячне» звернення з проханням надати таку згоду.

15.05.2023 року КЖЕП «Сонячне» у відповіді на звернення відмовилось надати нотаріально посвідчену згоду на відчуження вищезгаданої земельної ділянки посилаючись на положення договору за яким набув права власності попередній володілець об`єктів нерухомого майна.

16.05.2023 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Тернопільської міської ради з заявою (№9478/23), в якій просив надати земельну ділянку площею 0,5934 га. для обслуговування автостоянки з приміщенням комерційного призначення (сервіс), за адресою АДРЕСА_1 , що перебуває в постійному користуванні КП комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Сонячне» Тернопільської міської ради.

Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради надіслано відповідь від 19.07.2023 р.(№16647-Ф/2023), у якій повідомлено, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів щодо надання земельної ділянки площею 0,5934 га за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 61 10100000:09:004:0027, що знаходиться у постійному користуванні КП КЖЕГІ «Сонячне», відсутня нотаріально засвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, та наявне посилання на положення ч.2 ст.149 Земельного кодексу України.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Положеннями частини 2 статті 149 ЗК України визначено, що вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч.13 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об`єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Відповідне клопотання, як вже зазначалось, ОСОБА_2 подано.

Положеннями статті 141 ЗК України закріплено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з ч.І ст.371 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувана, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувана (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

У положеннях ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано статтею 123 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою та другою статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

З огляду на положення частин 1, 13 статті 120 ЗК України наявна самостійна підстава для припинення права користування земельною ділянкою, передбачена пунктом "е" статті 141 ЗК України, а тому посилання відповідача на необхідність обов`язкової згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки є неналежними.

Аналізуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Отже, Тернопільською міською радою всупереч вимогам законодавства в сфері земельних правовідносин не прийнято до розгляду на сесії клопотання ОСОБА_2 та не вчинено дій (передбачених ч.13 ст.120 ЗК України) щодо примусового вилучення з постійного користування земельної ділянки, на якій знаходиться зареєстрований за Позивачем об`єкт нерухомого майна з подальшим наданням в оренду даної земельної ділянки.

Тобто, відповідачем вчинено протиправну бездіяльність наслідком якої стало порушення законних прав та інтересів Позивача.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд дійшов висновку, що відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 16.05.2023 року про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,5934 га, кадастровий номер: 6110100000:09:004:0027 розташованої в АДРЕСА_1 , з врахуванням висновку суду.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_2 від 16.05.2023 року протиправною.

Зобов`язати Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 16.05.2023 року про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,5934 га, кадастровий номер: 6110100000:09:004:0027 розташованої в АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова, 5,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34334305);

третя особа:

- Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Сонячне" Тернопільської міської ради (місцезнаходження/місце проживання: бульв. Симона Петлюри, 6,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46023 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34029965) .

Головуючий суддяПодлісна І.М.