Ухвала

від 13.02.2024 по справі 757/55404/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.12.2023 клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу генерального прокурора ОСОБА_5 задоволено в частині вимог, підтриманих прокурором, та накладено арешт на грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 Євро, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

---

Справа 757/55404/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/221/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

В апеляційній скарзі представник власника майна зазначав, що вилучені грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та дозвіл на вилучення грошових коштів ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.06.2023 не надавався.

Суду першої інстанції надавалася інформація про походження вказаних коштів, оскільки вони складаються з власних накопичень та заробітної платні подружжя.

Зокрема, ОСОБА_8 є фізичною особою - підприємцем, систематично подає звітність та сплачує належні податки. За період з 2015 по 2021 року ОСОБА_8 було зароблено 3 210 940 грн., у 2023 році 2 335 000 грн.

Крім того, ОСОБА_8 29.04.2022 продано належний їй автомобіль Тойота Прадо, р.н. НОМЕР_1 , за 500 000 грн.

ОСОБА_7 тривалий час працює директором підприємства та отримує зарплатню, розміри якої наведено у відповідних документах, долучених стороною захисту.

В 2022 року ОСОБА_7 вступив до Збройних сил України, де прослужив до 27.12.2022 та за період перебування на фронт, отримав 1 006 269,89 грн. як військовий.

Також ОСОБА_7 01.09.2022 продано належний йому автомобіль Тойта прадо, р.н. НОМЕР_2 , за 600 000 грн.

Слідчим суддею не наведено жодних обґрунтувань накладання арешту на грошові кошти.

На переконання захисника, за відсутності будь-якого процесуального статусу у подружжя ОСОБА_10 в даному кримінальному провадженні, арешт грошових коштів є надмірним втручанням в право на мирне володіння майном.

Крім того, апелянт зазначав, що після постановлення ухвали слідчого судді від 14.11.2023 про скасування арешту майна, грошові кошти отримали статус тимчасово вилученого майна, та положеннями ст. 169 КПК не передбачає можливість повторного звернення прокурором з клопотанням про арешт даного майна.

19.01.2024 та 23.01.2024 від представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що правомірність походження коштів не повинна доказуватися саме стороною захисту, оскільки саме сторона обвинувачення має надати обґрунтовані відомості щодо неправомірності походження даних грошових коштів.

Посилаючись у клопотанні, що грошові кошти подружжя ОСОБА_10 відповідають критеріям, зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України та наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України для їх арешту, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні докази на підтвердження такого висновку, однак таких доказів слідчому судді не надано.

Власники майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності власників майна, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000000602 від 06.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2021 - 2023 років службові особи ТОВ «ТБ Сервіс» (код ЄДРПОУ 37439292), ТОВ «Меліус Трейд» (код ЄДРПОУ 43805216) та інших невстановлених суб?єктів господарської діяльності, за попередньою змовою з фізичними особами підприємцями, які надають брокерські послуги та службових осіб Одеської митниці організували схему переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю вантажів комерційного призначення.

Приховування від митного контролю вантажів комерційного призначення полягає у наданні службовими особами ТОВ «ТБ Сервіс», спільно з брокерами до митних органів для митного оформлення завідомо неправдивих документів (автомобільні декларації (CMR) та рахунки-фактури (інвойси) щодо ваги, вартості, відправника та країни походження товарів, що безпосередньо впливає на визначення митних платежів до сплати у бюджет.

У свою чергу службові особи Одеської митниці, відповідно до попередньої домовленості, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та вищевказаних юридичних осіб, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, заздалегідь знаючи, що у митні декларації та документи, внесені неправдиві дані до оформлення, зняття форм митного контролю щодо перевірки вантажів (ваги, номенклатури, відправника та країни походження товарів), приймають їх, формально здійснюють митний контроль та здійснюють випуск товарів у вільний обіг на території України, чим спричиняють особливо тяжкі наслідки у вигляді не надходження митних платежів до бюджету.

Так, з метою мінімізації сплати митних платежів імпортованих товарів з Китаю, для митного оформлення службовими особами ТОВ «ТБ Сервіс» було надано в митні органи в електронному вигляді вантажні митні декларації ІМ 40ДТ UA 500020/2022/015251 та ІМ 40ДТ UA 500020/2022/015566 та документи, які були підставою для оформлення ВМД, з ознаками підробки, в яких було занижено вартість імпортованого товару з 87671,64 доларів США до 49314,92 доларів США.

Також органом досудового розслідування встановлено, що до вищевказаної протиправної діяльності причетний директор ТОВ «ТБ Сервіс» (код СДРПОУ 37439292) - ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого суддів Печерського районного суду міста Києва від 29.06.2023 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , в якій проживає ОСОБА_7 .

Згідно даних протоколу обшуку від 06.07.2023, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено майно, у тому числі грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 Євро.

Постановою слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 06.07.2023 вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, у тому числі грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 Євро, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023000000000602 від 06.04.2023.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.07.2023 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , серед якого грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 Євро.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.11.2023 задоволено клопотання представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №757/28661/23-к, на грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 Євро, які вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_7 , ОСОБА_8

04.12.2023 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням від 27.11.2023, в якому просив накласти арешт на майно,вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки «Apple» моделі «MacBook Air» с/н С02SQ9SNQ6C4; ноутбук марки «Apple» моделі «А1466» с/н C02M3HJ2F5V7; мобільний телефон iPhone 11 Pro max; грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 євро, а також 141 бойовий припас - патрони до вогнепальної нарізної зброї придатні до стрільби, із забороною ОСОБА_7 до завершення досудового розслідування користуватися та розпоряджатися вказаним майно у будь-який спосіб.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.12.2023 клопотання прокурора задоволено в частині вимог, підтриманих прокурором, та накладено арешт на грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 Євро, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 125 244 долари США та 2275 Євро, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 12023000000000602 від 06.04.2023, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання спрокурора та накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, використане, перетворене, передане, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучені грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням наведеного, відсутність грошових коштів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.06.2023 про дозвіл на обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , в якій проживає ОСОБА_7 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна за умови дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про недоведеність відповідності вилучених за місцем проживання ОСОБА_7 грошових коштів ознакам речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказані грошові кошти можуть бути знаряддями вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.

Твердження апелянта про те, що вилучені грошові кошти належать на праві спільної сумісної власності подружжю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , мають законне походження та є їхніми накопиченнями, а також посилання на те, що власники вилученого майна не мають жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Як убачається із викладених у клопотанні фактичних обставин кримінальних правопорушень, органом досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Крім того, як зазначено у клопотанні, та не заперечується апелянтом в апеляційній скарзі, ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить його дружині ОСОБА_8 .

З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, питання законності походження вилучених грошових коштів і є предметом подальшого досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про те, що накладений арешт є надмірним втручанням в право на мирне володіння майном, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Посилання представника власників майна про неможливість повторного звернення прокурора з клопотанням про арешт даного майна, не грунтуються на вимогах чинного КПК України.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3