Ухвала

від 22.02.2024 по справі 757/55718/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/55718/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/403/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року задоволено клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 22.11.2023 за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки «Macbook Pro», LC: 4324ABRSM1069 сірого кольору, мобільний телефон марки «Iphon 12 Pro Max», s/n: НОМЕР_1 ; предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 100800,00 грн., 6000 доларів США та 900,00 Євро, з метою збереження речових доказів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та скасувати накладений арешт на ноутбук марки «Macbook Pro», LC: 4324ABRSM1069 сірого кольору, мобільний телефон марки «Iphon 12 Pro Max», s/n: НОМЕР_1 ; предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 100800,00 грн., 6000 доларів США та 900,00 Євро.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що сама підстава кримінального провадження та думка прокурора, що майно, на яке було укладено договори оренди та було продано є державною власністю, є хибною. Оскільки майно, яке було продано та на яке укладались договори оренди не є державною власністю і ніколи не були. З цього приводу наявні висновки судів, зокрема у справі №917/1046/22 відповідно до рішення суду, яке апеляційним судом було залишено без зміни. Також є хибною думка, що майно ТСО України є державною власністю.

Щодо вилученої техніки Apple апелянт зазначає, що слідчим не було надано дозволу на вилучення вказаної техніки, крім того ОСОБА_6 добровільно надав паролі від вказаної техніки для її огляду.

Щодо виявлених та вилучених грошових коштів апелянт зазначає, що ОСОБА_6 мав постійно офіційні місця роботи, де отримував заробітну плату та сплачував податки, отже вказані грошові кошти є власними накопиченими.

Апелянт також звертає увагу на те, що у вказаній справі нікому не була вручена підозра та/або обвинувальний акт.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку він просив задовольнити у повному обсязі, з наведених в ній підстав, думку прокурора щодо поданої апеляційної скарги, яку він просив залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023000000001040 від 22.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати державного майна.

Чинним законодавством не передбачені правові підстави, які б надавали посадовим особам ГО «Товариство сприяння обороні України» право реалізовувати ввірене їм майно, що фактично відноситься до державної власності.

Однак, ОСОБА_6 перебуваючи на посадах заступника голови ГО «Товариство сприяння обороні України» код ЄДРПОУ 00014611, директора ПОГ «Дрібнооптовий магазин ГО «ТСО України» код ЄДРПОУ 02721880, директора Київське РБМУ ГО ТСО України код ЄДРПОУ 02717417, директора Київська база механізації ГО «ТСО України» код ЄДРПОУ 19404935, в.о. директора підприємства об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені О.К. Антонова» код 02725836, використовуючи своє службове становище, з метою власного збагачення, уклав завідомо збиткові правочини щодо здачі в оренду нерухомого майна громадської організації суб`єкту господарювання - ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» код ЄДРПОУ 44690309, засновником та директором якого є його цивільна дружина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також протиправно здійснив продаж 1/10 двох нежитлових приміщень. А саме:

1) 28.12.2021 між ПОГ «Дрібнооптовий магазин ГО «ТСО України» та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу серії НРО 932111 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до даного договору ПОГ «Дрібнооптовий магазин «ТСО України» передає у власність ОСОБА_10 нерухоме майно загальною площею 59,8 м. кв., що складає 1/10 частки від нежитлової будівлі загальною площею 598,6 м2 за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість зазначеного нерухомого майна становить 160 тис. грн.

2) 18.07.2022 між ПОГ «Дрібнооптовий магазин ГО «ТСО України» та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу серії НСА 427801 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно даного договору ПОГ «Дрібнооптовий магазин ГО «ТСО України» передає у власність ОСОБА_10 нерухоме майно загальною площею 211,9 м2, що складає 1/10 частки від нежитлової будівлі загальною площею 1643,9 м2 за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість зазначеного нерухомого майна становить 160 тис. грн.

3 метою встановлення фактичної ринкової вартості зазначеного нерухомого майна проведено його оцінку. Відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.04.2023 № 201-20230404-0005730347 вартість нерухомого майна загальною площею 211,9 м2, що складає 1/10 частки від нежитлової будівлі загальною площею 1643,9 м2 за адресою: АДРЕСА_2 становить 10 млн. 985 тис. 562 грн.

3) 22.08.2022 між ПОГ «Дрібнооптовий магазин ГО «ТСО України» та ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» укладено договір оренди № 158/08/22.

Згідно даного договору ПОГ «Дрібнооптовий магазин ГО «ТСО України» передає в платне користування терміном на 10 років ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» нежитлове приміщення загальною площею 1432 м2 за адресою: АДРЕСА_2 . Вартість оренди становить 16 тис. грн. в місяць.

При цьому фактична ринкова вартість становить понад 100 тис. грн. в місяць.

4) 21.09.2022 між Київське РБМУ ГО ТСО України та ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» укладено договір оренди № 4/08.22.

Згідно даного договору Київське РБМУ ГО ТСО України передає в платне користування терміном на 10 років ТОВ «Київське ремонтно- будівельно-монтажне управління» нежитлове приміщення загальною площею 2232,7 м2 за адресою: Київська обл., Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1в (літери «А», «Б», «В»), 24а (літери «А», «Б», «B»), 20а (літери «А», «Б», «В»), що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485903:02:007:0002. Вартість оренди становить 36 тис. грн. в місяць.

При цьому фактична ринкова вартість становить понад 200 тис. грн. в місяць.

5) 02.12.2022 між Київське РБМУ ГО ТСО України та ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» укладено договір оренди № HPK 752670.

Згідно даного договору Київське РБМУ ГО ТСО України передає в платне користування терміном на 15 років ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» нежитлове приміщення загальною площею 2296,7 м2 за адресою: м. Вінниця, вул. Визволення, 2. Вартість оренди становить 20 тис. грн. в місяць.

При цьому фактична ринкова вартість становить понад 100 тис. грн. в місяць.

6) 22.08.2022 між КБМ ГО «ТСО УКРАЇНИ» код 19404935 та ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» укладено договір оренди.

Згідно даного договору КБМ ГО «ТСО УКРАЇНИ» передає в платне користування терміном на 10 років ТОВ «Київське ремонтно-будівельно-монтажне управління» нерухоме майно, що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вулиця Антонова, буд. 1, а саме: адміністративна будівля, літера «А» - площа-467,6 м2, гараж, літера «Б». площа-558,9 м2, механічні майстерні, літера «В», площа-616,6 м2, склад-прибудова, літера «В1», площа-49,56 м2, склад, літера «Г», площа-280,2 м2, склад-прибудова, літера «ГІ», площа-110 м2, ПТО-майстерня, літера «Д», площа-917 м2, охорона, літера «Е», площа-13,7 м2.

При цьому вартість оренди значно нижче ринкової вартості.

Реєстраційні дії щодо відчуження зазначеного майна проведено приватним нотаріусом ОСОБА_11 . Адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_3 .

Разом з цим встановлено, що ОСОБА_6 проводить підготовчі заходи та планує протиправно заволодіти аеродромом «Чайка», що належить Підприємству об`єднання громадян «Центральний аероклуб товариства сприяння обороні України імені О.К.Антонова» код 02725836, розташований на земельній ділянці загальною площею 130,117 гектарів за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Чайки, вул. Антонова, буд. 5 (літери «А», «Б», «В», «Г», «Ж», «3», «К», «Е», «У», «Ф», «X», «Ц», «Ч»).

22.11.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2023 у справі 757/49750/23-к проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_12 , РНОКПП: НОМЕР_2 за місцем проживання ОСОБА_6 , у ході якого виявлено та тимчасово вилучено ноутбук марки «Macbook Pro», LC: 4324ABRSM1069 сірого кольору, мобільний телефон марки «Iphon 12 Pro Max», s/n: НОМЕР_1 ; предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 100800,00 грн., 6000 доларів США та 900,00 Євро, при цьому у вказаній ухвал слідчого судді дозвіл на їх вилучення не надано.

05.12.2023 прокурор другого відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 22.11.2023 за адресою АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №42023000000001040 від 22.06.2023.

В обґрунтування поданого клопотання сторона обвинувачення вказала, що зазначені вище речі відповідають критеріям статті 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на можливість їх використання в якості речового доказу, а тому постановою слідчого від 23.11.2023 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

11.12.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку 22.11.2023 за адресою АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки «Macbook Pro», LC: 4324ABRSM1069 сірого кольору, мобільний телефон марки «Iphon 12 Pro Max», s/n: НОМЕР_1 ; предмети зовні схожі на грошові кошти в сумі 100800,00 грн., 6000 доларів США та 900,00 Євро, з метою збереження речових доказів.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя виходив з того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, відтак, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважав необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були враховані заперечення представників власника майна, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, всупереч твердженням апелянта, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на грошові кошти та техніку, з тих підстав, що дане майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42023000000001040 від 22.06.2023.

Разом з цим, згідно наданих матеріалів клопотання, вказане майно, у встановленому законом порядку, визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №42023000000001040 від 22.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати державного майна, відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_13 від 23.11.2023.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, третіх осіб, з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Також колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 мав постійні офіційні місця роботи, де отримував заробітну плату та сплачував податки, отже вказані грошові кошти, які були виявлені та вилучені, і відповідно є власними накопиченими, не спростовують висновків слідчого судді викладених в оскаржуваній ухвалі, з урахуванням обставин встановлених органом досудового розслідування.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК Українине може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Твердження апелянта про те, що у вказаній справі нікому не була вручено підозру та/або обвинувальний акт, колегією суддів не береться до уваги, так як арешт майна, з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Щодо доводів представника власника майна про те, що слідчим не було надано дозволу на вилучення вказаної техніки, колегія суддів зазначає наступне.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту, зокрема на ноутбук марки «Macbook Pro», LC: 4324ABRSM1069 сірого кольору, мобільний телефон марки «Iphon 12 Pro Max», s/n: НОМЕР_1 , які вилучені за адресою АДРЕСА_1 , з підстав того, що вони відповідають критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду та підлягають вирішенню під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4