Постанова

від 29.02.2024 по справі 620/10870/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/10870/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Житняк Л.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (розглянута в порядку спрощеного провадження, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 24 жовтня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2023 року, Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся (далі - позивач) до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вчиненні дій, спрямованих на скерування історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця м. Чернігова на затвердження Чернігівській міській раді та зобов`язати відповідача вжити заходів щодо подання історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м. Чернігова на затвердження Чернігівській міській раді.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконавчим комітетом Чернігівської міської ради всупереч вимог пам`яткоохоронного законодавства не вжито заходів щодо внесення змін в історико-архітектурний опорний план м. Чернігова, коригування, доопрацювання останнього з урахуванням вимог чинного законодавства України та скерування історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м. Чернігова на затвердження Чернігівської міської ради.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на скерування історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця м. Чернігова на затвердження Чернігівській міській раді.

Зобов`язано Виконавчий комітет Чернігівської міської ради вжити заходів щодо подання історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м. Чернігова на затвердження Чернігівській міській раді.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Згідно з відомостями Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) №15-1256/8 від 08.06.2023, останнім в межах наданих повноважень здійснено заходи і процедури щодо включення до історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова всіх об`єктів культурної спадщини м. Чернігова, розгляду і погодження проекту «Визначення історичних ареалів та розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова».

Зокрема, у кінці 2018 року на запити Підприємства об`єднання громадян «Інституту культурної спадщини» Всеукраїнської ради з охорони культурної спадщини України та Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради Департамент надав інформацію щодо об`єктів культурної спадщини, які перебувають на державному обліку (листи Департаменту від 22.11.2018 №15-3762/8, від 05.12.2018 №15-3937/8). 05.11.2019 було проведено громадське обговорення даного проекту та 13.12.2019 він був розглянутий на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті.

Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації та виконавчого комітету Чернігівської міської ради рішенням міської ради від 17.08.2017 №22/VII-8 була затверджена Програма розроблення (оновлення) містобудівної документації м. Чернігова на 2017 - 2020 роки із змінами та доповненнями (№27/VII-8, №28/VII-10, №33/VII-8, №36/VII-20, №48/VII-K), №52/VII-8), якою ще у 2019 році передбачалося завершити проект «Визначення історичних ареалів та розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова».

04.10.2018 за результатами проведених відкритих торгів щодо закупівлі послуги «Визначення історичних ареалів та розроблення історико- архітектурного опорного плану м. Чернігова» (ДК 021:2015-71410000-5 Послуги у сфері містобудування) був визначений переможець - Підприємство об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України, з яким Управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради 19.10.2018 укладено договір.

Проведена процедура громадського обговорення проекту історико- архітектурного опорного плану м. Чернігова, у тому числі громадських слухань та вказаний проект розглянутий та погоджений на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації.

Однак, у зв`язку з введенням в дію нормативно-правових актів, а також зважаючи, що історико - архітектурний опорний план міста Чернігова є складовою частиною Генерального плану м. Чернігова та потребує коригування і приведення у відповідність з останнім, на даний час проект «Визначення історичних ареалів та розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова» в установленому законом порядку не затверджений. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Міністерством культури та інформаційної політики України на адресу Чернігівської міської ради скеровувався лист від 27.08.2020 №10622/6.11.1 щодо необхідності додержання вимог ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших законодавчих вимог в частині розробки та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. Однак, відповідна вимога Міністерства залишена поза увагою, науково - проектна документація (проект історико - архітектурного опорного плану м. Чернігова) на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надходила.

Згідно з інформацією виконавчого комітету Чернігівської міської ради у зв`язку з введенням в дію нормативно-правових актів, будівельних норм і державних стандартів щодо розроблення містобудівної документації (ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290, Настанови із застосування нормативних документів з питань планування територій, затвердженої рішенням Науково- технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 16.06.2011 №61, тощо), які призвели до змін у сфері містобудівної діяльності, рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2016 №6/VII-26 «Про надання дозволу на розроблення проекту містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану м. Чернігова» зі змінами (№46/VII-15) надано дозвіл на розроблення проекту містобудівної документації «Внесення змін у до Генерального плану м. Чернігова» з розробкою плану зонування території міста, історико-архітектурного опорного плану та детальних планів окремих територій міста. Зважаючи, що історико-архітектурний опорний план міста Чернігова є складовою частиною Генерального плану м. Чернігова та потребує коригування і приведення у відповідність з останнім, на даний час проект «Визначення історичних ареалів та розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова» в установленому законом порядку не затверджений.

Відповідно до відомостей Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, викладених у листі від 08.06.2023 №15-1256/8, будь-які дії з приводу оновлення проекту «Визначення історичних ареалів та розроблення історико- архітектурного опорного плану м. Чернігова», внесення змін до нього та подання на затвердження можуть ініціюватися Чернігівською міською радою.

Статтею 1 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Разом з цим, прокурор у даному випадку звертається до суду для захисту прав держави в особі позивачів Міністерства культури та інформаційної політики України, а також Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації.

Так, згідно з п.1 Положення «Про Міністерство культури та інформаційної політики України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 (далі - Положення №885), Міністерство культури та інформаційної політики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», Міністерство культури, молоді та спорту є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №238 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади», перейменовано Міністерство культури, молоді та спорту на Міністерство культури та інформаційної політики.

Міністерство культури та інформаційної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» та Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ») та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей (п.1 Положення № 885).

Згідно з пп.94-3, 94-6, 94-8, 9-14 пункту 4 Положення №885 Міністерство культури та інформаційної політики України здійснює науково- методичне керівництво у питаннях охорони культурної спадщини, контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, координацію робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини, затверджує науково-проектну (науково-дослідну) документацію з визначення режиму використання пам`ятки національного значення, меж і режимів використання її території та зон охорони, історико-культурного заповідника державного значення, історико-культурної заповідної території, їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

В силу пп.103 п.4 Положення №885 Міністерство культури та інформаційної політики України затверджує: державні норми і правила з питань охорони культурної спадщини; методики і правила дослідження об`єктів культурної спадщини; порядок обліку об`єктів культурної спадщини; типове положення про консультативні ради для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, мм. Києва та Севастополя, інших населених пунктів; форми дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території, на якій розташовані пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою; форму звітності (адміністративні дані) про пам`ятки і об`єкти культурної спадщини та інструкцію про її заповнення; положення про історико-культурні заповідники, що належать до сфери управління МКІП, історико-культурну заповідну територію; порядок передачі на постійне зберігання до профільних державних сховищ предметів і колекцій, знайдених під час проведення археологічних розвідок, розкопок, польової документації та звіту про проведені розвідки, розкопки; порядок оформлення звіту про роботи, виконані відповідно до дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території, на якій розташовані пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць.

Крім того, відповідно до Положення про Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації', затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації 27.10.2022 №396, яке у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації, а також цим Положенням, на Управління покладені основні завдання: реалізація державної політики у сфері містобудування (містобудівної діяльності) та архітектури на території області; ведення містобудівного кадастру на обласному та районному рівнях, рівні обласного центру та міст обласного значення; охорони об`єктів культурної спадщини: архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних природних перетворень, які мають історичну цінність.

Згідно з п.5 Положення Управління, відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, аналізує стан та тенденції соціально-економічного і культурного розвитку у галузі містобудування та архітектури у межах Чернігівської області та вживає заходів до усунення недоліків; виконує функції у сфері охорони культурної спадщини (пам`ятки архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва) відповідно до законодавства: надає методичну допомогу державним архітектурно-історичним та історико-культурним заповідникам щодо збереження традиційного характеру середовища, пам`яток архітектури і містобудування;

бере участь у організації науково-дослідних робіт з питань збереження традиційного характеру середовища та історичних ареалів населених місць, пам`яток архітектури і містобудування; забезпечує доступ до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, юридичним і фізичним особам, а також надає інформацію щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць; подає пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; затверджує науково-проектну документацію з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів архітектурної та містобудівної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони); затверджує науково-проєктну документацію з визначення меж і режимів використання історико-культурного заповідника та його зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів архітектурної та містобудівної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж історико-культурного заповідника місцевого значення та його зон охорони); затверджує науково-проектну (науково-дослідну) документацію з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; надає відповідні дозволи на відновлення земляних робіт; здійснює управління в порядку, встановленому законом, історико- культурними заповідниками державного чи місцевого значення; інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на відповідній території; подає пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об`єктів архітектурної та містобудівної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього; забезпечує захист об`єктів архітектурної та містобудівної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; забезпечує виготовлення, складання і передачу центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, наукової документації з описами та фіксацією об`єктів архітектурної та містобудівної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження; організовує розроблення та погодження відповідних програм з охорони архітектурної та містобудівної спадщини; погоджує відповідні програми та проекти містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; виконує функції замовника, укладає з цією метою контракти на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів архітектурної та містобудівної спадщини та інші заходи щодо охорони архітектурної та містобудівної спадщини; призначає відповідні охоронні заходи щодо пам`яток архітектури і містобудування місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надає дозволи на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології); погоджує відчуження або передачу пам`яток архітектури і містобудування місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами, іншим особам у володіння, користування або управління; утримує на балансі пам`ятки архітектури та містобудування, укладає охоронні договори на пам`ятки архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва, здійснює контроль за дотриманням умов цих договорів; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток архітектури і . містобудування місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених програм та проектів, дозволів або з відхиленням від них; здійснює інші повноваження відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Таким чином, спеціально уповноваженими органами державної влади у спірних правовідносинах є Міністерство культури та інформаційної політики України, а також Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації.

Водночас, зазначені органи державної влади до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Чернігівської міської ради, яка полягає у невжитті заходів щодо подання історико- архітектурного опорного плану міста Чернігова на затвердження Чернігівської міської ради, не зверталися. Вказане свідчить про бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, яка може призвести до негативних наслідків.

Так, у листі Міністерства культури та інформаційної політики України на запит Чернігівської окружної прокуратури щодо з`ясування питання надходження до Міністерства історико - архітектурного опорного плану міста Чернігова, його затвердження та заходи, вжиті Міністерством з метою виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства, зазначено, що науково-проектна документація, а саме проект історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова, на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не подана. З приводу вжитих заходів (в тому числі у судовому порядку) Міністерство обмежилось листуванням з Чернігівською міською радою, зокрема в листі від 02.03.2023 №06/35/1988-23 зазначено, що Міністерство зверталося до органів місцевого самоврядування міста Чернігова, з ініціативними листами, у яких наголошувалося на необхідності виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану, однак відповідей не отримано.

Також, у листі від 08.06.2023 №02.1-09/772 Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації зазначено, що Управління не зверталось з адміністративним позовом до суду щодо виконання вимог чинного законодавства в частині затвердження історико - архітектурного опорного плану м. Чернігова у зв`язку з відсутністю кваліфікованого спеціаліста.

Таким чином, зазначені органи державної влади не звертались до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо відсутності дієвих та належних заходів, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства України, зокрема шляхом пред`явлення позову зобов`язального характеру.

Слід зазначити, що саме звернення компетентного органу до суду з позовом зобов`язального характеру буде належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Конституції України.

Велика палата Верховного суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема вказано, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган впродовж розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Також п.61 Постанови Верховного суду від 17.10.2018 у справі №910/11919/17 зазначає, що відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду (п.61 Постанови Верховного суду від 17.10.2018 у справі №910/11919/17 ).

Оскільки органи, уповноважені державою на захист інтересів держави, не здійснюють надані їм повноваження, до цього часу до суду з таким позовом не звернулися, - вказаний позов вноситься прокурором у межах своєї компетенції, передбаченої ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України та Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації.

Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 КАС України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» в Чернігівській області визначено 14 історичних населених місць, серед яких місто Чернігів.

Так, у листі Міністерства культури та інформаційної політики України зазначено, що науково-проектна документація, а саме проект історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова, на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не подана. Міністерство неодноразово зверталося до органів місцевого самоврядування історичних населених місць, у тому числі й м. Чернігова, з ініціативними листами, у яких наголошувалося на необхідності виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану, однак відповідей не отримано.

Відповідно до ст.54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

В силу вимог ст.5 Закону України «Про основи містобудування» однією із основних вимог до містобудівної діяльності є охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.

Зі змісту преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-ІІІ) вбачається, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та місцевого самоврядування.

Законом №1805-ІІІ визначено:

охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку;

історичне населене місце - це населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно- правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодженню; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико- культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону №1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних заселених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Згідно з ч.4 та 5 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.16-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» історико-архітектурні опорні плани історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, включаються до складу комплексного плану як невід`ємні складові генеральних планів відповідних населених пунктів.

Відповідно до пп.6 п. «а» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад серед власних (самоврядних) повноважень передбачені, у тому числі, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з пп.5 п. «б» вказаної статті Закону №280/97-ВР визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

В силу вимог пп.7 п. «а» ч.1 ст.32 Закону №280/97-ВР серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.

Підпунктом 10 пункту «б» вказаної статті Закону №280/97-ВР до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до п.1, 4, 5, 6 та 7 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (далі - Порядок №318), історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

Збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об`єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.

Окрім цього, варто зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 внесено зміни до пунктів 8, 9 Порядку №318 та визначено, що проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико- містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону. При цьому, установлено, що вимоги, зазначені в поточному абзаці, застосовуються до 01.01.2019.

Таким чином, з урахуванням внесених законодавчих змін з 01.01.2019 за умови відсутності історико-архітектурного опорного плану будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі у тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим.

Відсутність основного виду містобудівної документації на місцевому рівні, яка відповідала б вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної документації», зокрема історико-архітектурного плану не сприяє збереженню традиційного характеру середовища історичного населеного місця міста Чернігова.

Отже, у складі генерального плану м. Чернігова мають визначатись відповідні режими регулювання забудови та розроблятись історико- архітектурний опорний план.

Законом України «Про затвердження Загальнодержавної Програми збереження та використання об`єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки» №1692-IV передбачено забезпечення виконання науково-дослідних і проектних робіт із розроблення історико-архітектурних опорних планів та проектів зон охорони пам`яток, визначення меж і режимів використання територій історичних ареалів населених місць, проведення інвентаризації забудови для подальшого розроблення генеральних планів історичних населених місць. Встановлено термін виконання заходів із збереження та використання об`єктів культурної спадщини впродовж 2004-2010 років.

Міністерством культури та інформаційної політики України на адресу Чернігівської міської ради скеровувався лист від 27.08.2020 №10622/6.11.1 щодо необхідності додержання вимог ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших законодавчих вимог в частині розробки та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. Однак, відповідна вимога Міністерства залишена поза увагою, науково-проектна документація (проект історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова) на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надходила.

Згідно з інформацією виконавчого комітету Чернігівської міської ради у зв`язку з введенням в дію нормативно-правових актів, будівельних норм і державних стандартів щодо розроблення містобудівної документації (ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290, Настанови із застосування нормативних документів з питань планування територій, затвердженої рішенням Науково- технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 16.06.2011 №61, тощо), які призвели до змін у сфері містобудівної діяльності, рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2016 №6/VII-26 «Про надання дозволу на розроблення проекту містобудівної документації «Внесення змін до Генерального плану м. Чернігова» зі змінами (№46/VII-15) надано дозвіл на розроблення проекту містобудівної документації «Внесення змін у до Генерального плану м. Чернігова» з розробкою плану зонування території міста, історико- архітектурного опорного плану та детальних планів окремих територій міста. Зважаючи, що історико - архітектурний опорний план міста Чернігова є складовою частиною Генерального плану м. Чернігова та потребує коригування і приведення у відповідність з останнім, на даний час проект «Визначення історичних ареалів та розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Чернігова» в установленому законом порядку не затверджений.

Відповідно до відомостей Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, викладених у листі від 08.06.2023 №15-1256/8, будь-які дії з приводу оновлення проекту «Визначення історичних ареалів та розроблення історико- архітектурного опорного плану м. Чернігова», внесення змін до нього та подання на затвердження можуть ініціюватися Чернігівською міською радою.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної документації» №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.

Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Відповідно до п. 6 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1.09.2021 року № 926 (далі Порядок № 926), внесення змін до плану зонування території, історико-архітектурного опорного плану та інших розділів комплексного плану, генерального плану населеного пункту здійснюється відповідно до процедури внесення змін до комплексного плану, генерального плану населеного пункту, визначеної цим Порядком.

Згідно з п.55 Порядку №926 виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.

На підставі п.59-61 Порядку №926 зміни до історико-архітектурного опорного плану можуть вноситися тільки одночасно із внесенням змін до генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади згідно з цим Порядком.

Історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

Здійснювати розроблення та внесення змін до історико-архітектурного опорного плану населеного пункту може суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України Про архітектурну діяльність та законодавства у сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини.

Однак, як встановлено судом, всупереч вищевказаних вимог законодавства України виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не вжито заходів, спрямованих на забезпечення внесення змін до історико-архітектурного опорного плану міста Чернігова, коригування, доопрацювання останнього з урахуванням вимог чинного законодавства України та подання історико- архітектурного опорного плану міста Чернігова на затвердження Чернігівської міської ради.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №464/2638/17, триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на викладене, а також на те, що порушення, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний вжити заходів щодо подання історико-архітектурного опорного плану міста Чернігова у складі генерального плану населеного пункту, з урахуванням внесених змін у відповідності до вимог чинного законодавства України, на затвердження Чернігівської міської ради.

У свою чергу, у зв`язку із бездіяльністю органу місцевого самоврядування існує загроза самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичних центрів на території громади, руйнування пам`яток історії та культури, знищення історичної спадщини громади.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом.

Слід зазначити, що збереження об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань та обов`язків органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Виявлення та охорона об`єктів культурної спадщини становлять значний суспільний інтерес, оскільки це є важливим напрямком гуманітарної політики держави, де участь держави є найбільшою, а відповідальність - найвищою.

Генеральною конференцією Організації Об`єднаних Націй ухвалено ряд міжнародних актів про охорону культурної та природної спадщини, таких як: Рекомендація щодо міжнародних принципів, які застосовуються під час археологічних розкопок (1956), Рекомендація про збереження краси пейзажів і місцевостей (1962), Рекомендація про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських або приватних робіт (1968), а також Рекомендація про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (1972), тощо.

У згаданій Рекомендації 1972 року наголошено на тому, що кожен предмет культурної та природної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини у зв`язку з чим, кожну країну на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов`язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачу майбутнім поколінням.

Таким чином, з огляду на міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, та положення ст.54 Конституції України держава зобов`язана забезпечувати збереження об`єктів, що становлять культурну цінність. Збереження культурної спадщини впливає на формування менталітету нації, стверджує спадкоємність одвічних цінностей і традицій, формує базу для сталого розвитку суспільства. Запорукою піднесення української культури та духовного розвитку суспільства в дусі патріотизму і любові до України є збереження та примноження культурної спадщини, яку ми отримали від попередніх поколінь.

У зв`язку із нерозробленням та незатвердженням історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця та відсутністю належних заходів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, об`єкти, що знаходяться на його території, фактично позбавлені правового захисту й перебувають під загрозою руйнування або спотворення.

Такий стан із збереженням пам`яток є неприпустимим, завдає значної шкоди іміджу нашої держави на міжнародній арені, створює негативний суспільний резонанс та суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнями Конституцією України та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п.23 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 плани зонування територій населених пунктів у межах території територіальної громади та історико- архітектурні опорні плани з визначенням меж історичних ареалів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, розробляються одночасно із генеральними планами та включаються до комплексного плану як невід`ємні складові генеральних планів відповідних населених пунктів.

Таким чином, з огляду на зміст зазначених норм, на виконавчий комітет Чернігівської міської ради покладається обов`язок із вчинення дій щодо організації розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного міста Чернігова, здійснення контролю за його виготовленням, (внесення змін за необхідності), та подання історико-архітектурного опорного плану на розгляд та затвердження Чернігівської міської ради.

Представник відповідача зазначаючи у відзиві про обставини розроблення та погодження історико-архітектурного плану м. Чернігова, викладені також в позовній заяві, вказує, що виконавчий комітет ради періодично проводить обговорення та консультації з даного питання в міській раді.

Однак відповідні дії ради, які серед іншого, не підтверджені документально, не є достатніми, а обов`язок виконавчого комітету міської ради, передбачений чинним законодавством щодо подання історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м. Чернігова на затвердження Чернігівської міської ради, залишається не виконаний.

Окрім того, представник відповідача вказує про наявність відповідної документації для охорони та збереження об`єктів культурної спадщини в місті Чернігові, зокрема Тимчасового порядку використання території м. Чернігова, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011, як на підставу відмови у задоволенні позову, в той же час зазначає, що за період дії Генерального плану міста був затверджений значний обсяг містобудівної документації на місцевому рівні, яка внесла відповідні корективи в містобудівний розвиток міста та зонування його території, оскільки історико-архітектурний план міста Чернігова повинен бути складовою Генерального плану м. Чернігова, тому є потреба у коригуванні з урахуванням внесених змін до Генплану міста.

Внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.

Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Відповідно до п.6 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 (далі - Порядок №926), внесення змін до плану зонування території, історико-архітектурного опорного плану та інших розділів комплексного плану, генерального плану населеного пункту здійснюється відповідно до процедури внесення змін до комплексного плану, генерального плану населеного пункту, визначеної цим Порядком.

Згідно з п.55 Порядку №926 виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.

Однак, всупереч вищевказаних вимог законодавства України виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не вжито заходів, спрямованих на забезпечення внесення змін до історико-архітектурного опорного плану міста Чернігова, коригування, доопрацювання останнього з урахуванням вимог чинного законодавства України та подання історико-архітектурного опорного плану міста Чернігова на затвердження Чернігівської міської ради.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чернігівської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль