Постанова

від 28.02.2024 по справі 320/12405/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12405/23 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 236/34-00-04-01-01/20010397.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 236/34-00-04-01-01/20010397.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, адже позивачем порушено пункт 57.1 статті 57 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток, адже граничний строк сплати податкових зобов`язань позивача настав 01.10.2022, позивач же сплатив відповідні кошти лише 05.10.2022.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України була проведена камеральна перевірка Товариства з питань своєчасності сплати податкового зобов`язання, результати якої оформлено Актом від 31.10.2022 № 252/34-00-04-01-01/20010397, де вказано, що при перевірці використано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (уточнюючу), що уточнює 2021 рік (реєстраційний № 943466460 від 30.09.2022, далі уточнююча декларація). Сума доплати (збільшення податкових зобов`язань) позивача згідно рядку 26 уточнюючої декларації складає - 29 696 413 грн.

У ході проведення камеральної перевірки уточнюючої декларації відповідачем встановлено, що за відомостями індивідуальної картки платника податків станом на 30.09.2022 за Товариством рахується переплата у розмірі 19 477 232 грн. З урахуванням уточнюючої декларації, а також врахування наявної переплати, у Товариства виник податковий борг у сумі 10 219 181 грн., який був сплачений Товариством 05.10.2022.

В Акті перевірки також вказано, що граничний строк сплати Товариством податкових зобов`язань за уточнюючою декларацією становить 01.10.2022, а Товариство сплатило відповідні кошти лише 05.10.2022.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що Товариство несвоєчасно сплатило узгоджену суму податкового зобов`язання.

У висновку Акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 50.1 а) статті 50 та підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а також що відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничних строків передбачена пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Товариство звернулось до відповідача із запереченнями щодо Акта перевірки. За наслідком розгляду таких заперечень відповідачем вирішено залишити Акт перевірки без змін, про що свідчить лист відповідача від 02.12.2022 №2275/6/34-00-04-01-01.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 236/34-00-04-01-01/20010397 за формою «Ш», яким застосовано штрафну санкцію за пунктом 124.2 статті 124 ПК України у загальному розмірі 2 554 795,25 грн., що складає 25 % від визначених відповідачем у якості несвоєчасно сплачених узгоджених податкових зобов`язань за уточнюючою декларацією - 10 291 181 грн.

Товариство звернулось із скаргою на винесене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.02.2023 № 4614/6/99-00-06-03-06-01 скаргу Товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним в частині застосування штрафних санкцій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв у відповідності до норм ПК України, не допускав порушення строку сплати податкових зобов`язань за уточнюючою декларацію, а відповідачем не доведено допущення позивачем порушень ПК України, а також винність та умисність дій позивача, не спростовано відповідачем й аргументи позивача щодо відсутності у відповідача та особи, що підписала спірне рішення, відповідних повноважень.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції ПК України, що діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Згідно з статтею 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1415/27860 (у редакції ПК України, що діяла на момент спірних правовідносин), затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток, яка серед іншого містить додаток ТЦ «Самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань платника податку», який згідно з приміткою 14 до форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств подається у разі проведення платником податку самостійного коригування, проведеного відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 ПК України.

Згідно примітки 2 Додатку ТЦ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств відомості граф 1-12 формуються згідно з Порядком складання Звіту про контрольовані операції, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 січня 2016 року № 8, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 лютого 2016 року за № 187/28317.

Пунктом 39.5.4.1 ПК України визначено, що у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій умов, що не відповідають принципу «витягнутої руки», та/або не відповідають розумній економічній причині (діловій меті), платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету:

розрахувавши свої податкові зобов`язання відповідно до:

максимального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була вище максимального значення діапазону цін (рентабельності); та/або

мінімального значення діапазону цін (рентабельності), якщо ціна/показник рентабельності контрольованої операції була нижче мінімального значення діапазону цін (рентабельності).

У відповідності до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції.

Згідно з підпунктом 39.5.4.2 підпунктом 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 ПК України самостійне коригування є коригуванням платником податків ціни контрольованої операції, за результатами якого розрахована ціна відповідає принципу «витягнутої руки», навіть якщо така ціна відрізняється від фактичної ціни, встановленої під час здійснення контрольованої операції.

При цьому, сума податкового зобов`язання, розрахованого за результатами самостійного коригування, підлягає сплаті у строки, визначені статтею 57 ПК України.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзаців 4-6 пункту 50.1 статті 50 Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки» у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Отже, для платників податків, які подають звіти про контрольовані операції, ПК України, передбачена окрема процедура самостійного коригування ціни контрольованої операції, визначена підпунктом 39.5.4.2 підпунктом 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 ПК України.

Відповідно до зазначеного підпункту 39.5.4.2 підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 ПК України податкові зобов`язання, визначені за результатами самостійного коригування ціни контрольованої операції сплачуються у строки, визначені пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

При цьому процедура самостійного коригування ціни контрольованої операції, якою скористався позивач, є відмінною від виправлення самостійно виявлених помилок у порядку, передбаченому пунктом 50.1 статті 50 ПК України.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що позивач обґрунтовано обраховував строки сплати податкових зобов`язань на підставі пункту 57.1 статті 57 ПК України, як це передбачено підпунктом 39.5.4.2 підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 ПК України.

29.09.2022 Товариством подано звіт про контрольовані операції за 2021 рік. Звіт було подано у визначені підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України строки - до 1 жовтня року, що настає за звітним.

30.09.2022 Товариством у зв`язку із самостійним коригуванням ціни контрольованої операції було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік із додатком ТЦ, в якій розраховано податкові зобов`язання у розмірі 29 696 413 грн. у зв`язку із здійсненням такого коригування.

Як вбачається з Акта перевірки та підтверджується даними з електронного кабінету платника податків Товариства, більша частина податкових зобов`язань була погашена за рахунок наявної у Товариства переплати у розмірі 19 477 232 грн.

05.10.2022 Товариство сплатило податкові зобов`язання в розмірі 10 219 181 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.10.2022 № 200114193, а також відомостями Акта перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» не допущено порушення строків сплати податкових зобов`язань, визначених за результатами самостійного коригування ціни контрольованої операції, а висновки відповідача про порушення позивачем пункту 50.1 а) статті 50 та підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України не ґрунтуються на вимогах ПК України.

Поряд з цим, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, при наявності сумнівів у тлумаченні контролюючим органом та платником податків прав та/чи обов`язків платника, зокрема строків сплати податкових зобов`язань, визначених за результатами самостійного коригування ціни контрольованої операції, перевага має надаватись тлумаченню, яке є найбільш сприятливим для платника податків, і рішення має прийматись на користь платника податків.

Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПК України).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 статті 112 ПК України зазначено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Звичайна вина в податковому праві, з огляду на зміст пункту 112.2 статті 112 ПК України, наявна тоді, коли особа не вжила достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності під час вчинення дій або бездіяльності, за які передбачено фінансову відповідальність, і ці обставини було доведено контролюючим органом. Причому усі наведені обставини мають бути наявними у сукупності (нерозумно, недобросовісно та без належної обачності). Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому, маючи змогу поводитися належними чином.

На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов`язку.

Абзацом 2 пункту 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами. Цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов`язків за своїм характером має відрізнятися від власне невиконання податкового обов`язку. Іншими словами, не можна визнати вчинене податкове правопорушення умисним лише за наявності самого факту невиконання вимог законодавства. Невиконання податкового обов`язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов`язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним).

Пункт 124.1 статті 124 ПК України (в редакції, чинній з 01 січня 2021 року) передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктами 124.1-124.3 статті 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.

Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Отже, необхідною умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого пунктами 124.1-124.3 статті 124 ПК України, є наявність умисних дій та вини такого платника податків, що зумовлює обов`язок контролюючого органу під час перевірки встановити доведеність обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення платником податків умов, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України.

Контролюючим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 25 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання, як за діяння, передбачені пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Водночас, в Акті перевірки контролюючим органом не зазначено обставини та не доведено фактів, які свідчили б про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання.

Крім того, не видається можливим встановлення у межах камеральної перевірки таких обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є: встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте невжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання; доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак, невжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Для кваліфікації діянь позивача як таких, що вчинені умисно (що є підставою для застосування санкції за пунктом 124.2 ст.124 ПК України), контролюючий орган має довести існування обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Втім наявність таких обов`язкових передумов під час розгляду цієї справи відповідачем доведена не була.

Так, відповідачем не доведено, в тому числі не надано будь-яких доказів, що позивач діяв удавано, цілеспрямовано, нерозумно, недобросовісно та без належної обачності створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, внаслідок чого він має бути притягнутий до фінансової відповідальності саме як за умисне вчинення податкового правопорушення.

У будь-якому випадку лише сам факт обізнаності платника податків про його обов`язок по сплаті податків та відсутність пом`якшувальних обставин не свідчить про те, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, оскільки у такому разі кожний факт несплати зобов`язання платником податків може бути розцінений як винне умисне діяння, що не відповідає меті законодавця, викладеній в пункті 109.1 статті 109 ПК України.

При цьому, з огляду на зміст та обсяг камеральної перевірки, встановлення вини та умислу платника в межах камеральної перевірки не вбачається можливим, адже згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини, а тим паче умислу.

В контексті викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який вказав, що застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України у загальному розмірі 2 554 795,25 грн є неправомірним, а твердження контролюючого органу в частині порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток є необґрунтованими та спростовані наявними у справі доказами.

Враховуючи вказані обставини справи та норми ПК України, судова колегія зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.12.2022 № 236/34-00-04-01-01/20010397 правомірно визнано протиправним і скасовано.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови складено 29.02.2024.