Постанова

від 29.02.2024 по справі 580/245/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/245/24 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просило:

- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, Боржником за яким є Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», невчиненні інших дій, згідно з клопотанням про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2023;

- зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2, Боржником за яким є Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», зняти арешт з майна та коштів Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», виключити записи про цього Боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, повернути Приватному акціонерному товариству «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 11732,32 грн.

Позов обґрунтований тим, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено одночасне стягнення виконавчого збору та винагороди приватного виконавця. Оскільки виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 № 925/944/19 перебуває на виконанні у приватного виконавця Плесюка О.С. та ним стягується з Позивача винагорода приватного виконавця, тому виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_2 має бути закінчено.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, Боржником за яким є Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», невчиненні інших дій, згідно з клопотанням про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2023.

Зобов`язано Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2, Боржником за яким є Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», зняти арешт з майна та коштів Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, повернути Приватному акціонерному товариству «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 11732,32 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження. Жодної підстави визначеної у статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» Позивачем не наведено, тому у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні будь-які правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини 7 статті 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.02.2021 Старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренком Є.І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» виконавчого збору у розмірі 44 900 грн.

Постановами Старшого державного виконавця Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренка Є.І. від 04.02.2021 накладено арешт на кошти та майно Боржника.

Згідно з розпоряджень Державного виконавця Ковтуненко-Пізняк Г.І. від 24.11.2021, 01.12.2021 стягнуті з рахунків Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» кошти у сумі 955, 47 грн зараховані в рахунок сплати виконавчого збору.

15.01.2024 стягнуті з рахунків Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» кошти у сумі 10776,85 грн зараховані в рахунок сплати виконавчого збору.

Виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 є постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 44 900 грн від 02.02.2021, прийнята у виконавчому провадженні № 62370329 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 № 925/944/19 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (попередній договір купівлі-продажу складу № 15-07/16 від 15.06.2016 з додатковою угодою № 1 від 28.12.2016) та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 449 000,00 грн гарантійної суми та сплачених авансових внесків.

Згідно з заявою Стягувача (ФОП ОСОБА_1 ) від 10.02.2021 наказ Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 № 925/944/19 направлено для примусового виконання Приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Плесюку О.С.

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 19.02.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 № 925/944/19 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» суми боргу у розмірі 449 000,00 грн.

Також, постановою Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С. від 19.02.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» стягнуто основну винагороду виконавця у розмірі 44 900 грн.

20.12.2023 Позивач звернувся до Відповідача із клопотанням, в якому просив закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 та скасувати всі вжиті Виконавцем заходи щодо виконання вказаної постанови, а також провести інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Свою заяву обґрунтовував наявністю відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_1 у Приватного виконавця та Стягненням з Позивача винагороди приватного виконавця, тому виконавче провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_2 повинно бути закінчено.

Листом від 28.12.2023 № 39502/26.25-47/170388 Відповідач відмовив Позивачу у закінченні виконавчого провадження, мотивуючи тим, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 № 925/944/19 за заявою Стягувача переданий на виконання до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С., який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

Як наслідок, оскільки Відповідач відмовив у закінченні виконавчого провадження № НОМЕР_2, в якому стягується виконавчий збір, тому для відновлення порушених прав Позивача необхідно зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2, Боржником за яким є Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», зняти арешт з майна та коштів Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», виключити записи про цього Боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, повернути Приватному акціонерному товариству «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 11732,32 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

За змістом частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов`язковості виконання рішень.

Згідно з п.п. 1, 5 частини 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктом 6 частини п`ятої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 11 Закону № 1404-VIII визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

За змістом частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з частинами 1-4 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 640/8132/20 якщо виконавче провадження закінчено й ухвалені в ньому постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору, та щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є чинними в порядку, визначеному законодавством, не визнані протиправними та не скасовані, законодавство не передбачає іншої поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання таких постанов.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 620/334/20.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Старшим державним виконавцем Придніпровського ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренком Є.І. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2021 № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» виконавчого збору у розмірі 44 900 грн.

Такими чином, виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 є постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 44 900 грн від 02.02.2021, прийнята у виконавчому провадженні № 62370329 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.06.2020 № 925/944/19 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (попередній договір купівлі-продажу складу № 15-07/16 від 15.06.2016 з додатковою угодою № 1 від 28.12.2016) та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 449 000,00 грн гарантійної суми та сплачених авансових внесків.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Отже, оскільки постанова Придніпровського ВДВС у м. Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 44 900 грн від 02.02.2021, прийнята у виконавчому провадженні № 62370329 є чинною, в судовому порядку не скасована, відсутні підстави для прийняття Відповідачем рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, Боржником за яким є Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», та задоволення адміністративного позову у вказаній частині.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов`язання Відповідача закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2, Боржником за яким є Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», зняти арешт з майна та коштів Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», виключити записи про цього боржника з Єдиного реєстру боржників та скасувати інші заходи, вжиті під час примусового виконання у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, повернути Приватному акціонерному товариству «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» стягнуті в межах даного виконавчого провадження кошти у розмірі 11732,32 грн, як похідні під первісних позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки Відповідач довів правомірність своїх дій.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк