Постанова

від 29.02.2024 по справі 380/9829/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9829/23 пров. № А/857/19392/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі за його позовом до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїХома О.П.,

час ухвалення судового рішенняне зазначено,

місце ухвалення судового рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 17 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:

визнати порушення Сокільницькою сільською радою Львівського району Львівської області (далі Рада) його права на інформацію, а саме:

надання неповної та неточної інформації на запит на отримання публічної інформації від 06 березня 2023 року;

надання протиправної та невмотивованої відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації від 06 березня 2023 року.

Окрім того, позивач просив зобов`язати відповідача повторно розглянути та надати повну інформацію на запит від 06 березня 2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 380/9829/23, ухваленим за правилами письмового провадження, у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що аналіз змісту запиту ОСОБА_1 від 06 березня 2023 року та відповідь відповідача від 14 березня 2023 року дають підстави стверджувати, що такі стосуються дати ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища у АДРЕСА_1 за супермаркетом «АТБ» 25 травня 2021 року і документів на підтвердження цього факту у вказану дату.

Судовим рішенням у справі №380/5964/22 встановлено ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища в АДРЕСА_1 за супермаркетом «АТБ» станом на 21 травня 2021 року.

З відповіді Ради від 14 березня 2023 року №632 на запит ОСОБА_1 від 06 березня 2023 року слідує, що позивачу було надано всю наявну у відповідача інформацію щодо обставин ліквідації вказаного несанкціонованого сміттєзвалища в с. Сокільники, встановлених судовим рішенням у справі №380/5964 та викладених у листі від 28 липня 2021 року №1770 на попередній запит позивача, підтверджених довідкою №40 від 16 вересня 2021 року. Відмова у видачі акту виконаних робіт від 25 травня 2021 року мотивована тим, що такий не зберігся, що свідчить про відсутність порушення Радою права позивача на запитувану ним у запиті інформацію. Відсутність у листі від 14 березня 2023 року №632 роз`яснення порядку оскарження відмови, як це передбачено пунктом 4 частини 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI), вмотивованої відмови відповідача не призвів до порушення права позивача на її оскарження.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов у повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що отримана на запит від 06 березня 2023 року відповідь Ради не містить повної інформації на жодне із поставлених питань. Наполягає на тому, що у вказаному запиті не просив надавати копію акту від 25 травня 2021 року.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12 квітня 2012 року акти виконання робіт зберігаються 3 роки, а отже акт від 25 травня 2021 року має зберігатися до 25 травня 2024 року. При цьому відповідач, прагнучи приховати інформацію, стверджує про втрату акту, однак не надав про це жодного доказу.

Вважає, що суд першої інстанції надавав оцінку обставинам у справі без належного витребування доказів для їх з`ясування, чим проігнорував принципи верховенства права та провів підміну обставин у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Рада підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 06 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ради із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати таку інформацію:

« 1. Зазначте коли та в який саме спосіб до Сокільницької сільської ради надійшла інформація (або ж була створена сільською радою) про те, що документи (акти виконання робіт) про ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища в АДРЕСА_1 за супермаркетом «АТБ» було оформлено саме 25.05.2021 (Про складення таких документів АКТів вами було повідомлено в листі №1556 від 21.07.2022). Якщо така інформація до Сокільницької СР не надходила і не створювалась нею, прошу це зазначити.

2. Повідомте, в якому саме документі (або ж іншому носієві інформації, який перебуває в розпорядженні Сокільницької СР) зафіксовано інформацію про те, що документи (Акти виконання робіт) про ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища в АДРЕСА_1 , за супермаркетом «АТБ» було оформлено саме 25.05.2021. Зазначте дату та реєстраційний номер такого документа.

3. Прошу також надати копію (або ж витяг) документа, де зафіксовано інформацію про те, що документи (акти виконання робіт) про ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища в АДРЕСА_1 , за супермаркетом «АТБ» було оформлено листом саме 25.05.2021».

До запиту від 06 березня 2023 року була додана копія листа від 21 липня 2022 року №1556 на 1 аркуші.

Листом від 14 березня 2023 року №632 Рада надала відповідь на запит ОСОБА_1 від 06 березня 2023 року, у якій зазначила:

«Відповіді щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища за супермаркетом «АТБ» в с. Сокільники на вул. Зубрівська, буд. 4, разом з копіями документів надавались Вам неодноразово.

Обставини ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища за супермаркетом «АТБ» в с. Сокільники на вул. Зубрівська, буд. 4 були предметом судового розгляду та дослідження у справі №380/5964/22, де Ви були позивачем, брали участь у судових засіданнях і у якій Вам було відмовлено у задоволенні позовних вимог рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022.

…Разом з тим, незважаючи на надану Вам вичерпну інформацію щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища за супермаркетом «АТБ» в с. Сокільники на вул. Зубрівська, буд. 4, Ви надалі неодноразово звертається із запитами, які стосуються одного і того самого питання, на яке були надані неодноразові відповіді.

Вам відомо, що листом від 28.07.2021 №1770 Сокільницькою сільською радою було повідомлено, що сміттєзвалище в селі Сокільники за «АТБ» ліквідоване, навантаження сміття проводило КП «Сокільничанка», а наданою КП «Сокільничанка» довідкою №40 від 16.09.2021 підтверджено ліквідацію сміттєзвалища. Це встановлено судовим рішенням у справі 380/5964/22, в якій Ви брали безпосередню участь.

Крім цього, на наступні неодноразові запити щодо вищезгаданого сміттєзвалища, Вам було додатково повідомлено, що при ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища на вул. Зубрівській, буд. 4, за супермаркетом «АТБ» сміття було відсортоване та складене у спеціально призначені контейнери та згодом утилізоване на підставі договору від 16.04.2021.

…До відповіді №01 від 03.01.2022 КП «Сокільничанка» долучила вам копію договору №16/04 від 16.04.2021 про надання послуг з поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 6.7. договору оплата здійснюється на підставі Акту наданих послуг, про який також йдеться у п. 6. 8. Тобто документом за договором є акт наданих послуг.

«Акт виконаних робіт від 25.05.2021» міг складатись внаслідок огляду місця ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища. Зважаючи на сплив терміну, ліквідацію сміттєзвалища і втрату через це актуальності питання, «Акт виконаних робіт від 25.05.2021» не зберігся. Тому його копія не може бути надана у відповідь на Ваш інформаційний запит».

ОСОБА_1 вважав таку відповідь на свій запит на отримання публічної інформації неповною, неточною та необґрунтованою, а відтак звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із приписами статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, регламентовано приписами Закону №2939-VІ.

Як зазначено у статті 1 вказаного Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 5 доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI).

Пунктами 1, 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI установлено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію.

За правилами частини 1 статті 19 Закону №2939-VІ запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до частини 1 статт1 22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції на підставі аналізу вказаних правових норм дійшов обґрунтованого висновку про те, що для віднесення інформації до публічної вона має володіти такими ознаками:

- має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях;

- має бути отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;

- має перебувати у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відсутність якоїсь із цих ознак свідчить , що така інформація не є публічною.

Водночас апеляційний суд зауважує, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях.

Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

За правилами частин 1, 2 статті 23 Закону №2939-VІ запитувач має право оскаржити до керівника розпорядника, вищого органу або суду:

1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;

2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;

3) ненадання відповіді на запит на інформацію;

4) надання недостовірної або неповної інформації;

5) несвоєчасне надання інформації;

6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;

7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

У відповідності до матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається, оскільки вважає відповідь Ради від 14 березня 2023 року на його запит про отримання публічної інформації від 06 березня 2023 року неповнота та неточною.

Аналізуючи вимоги запиту ОСОБА_1 від 06 березня 2023 року та доданого до нього позивачем листа від 21 липня2022 року №1556 за підписом сільського голови Т.Сулимка на адресу Державної екологічної інспекції у Львівській області, суд апеляційної інстанції вважає, що такий стосується надходження до Ради або створення нею інформації про те, що документ про ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища в АДРЕСА_1 за супермаркетом «АТБ» був оформлений саме 25 травня 2021 року, наявності носія такої інформації та отримання його копії.

Позивач не заперечує своєчасний розгляд його запиту відповідачем та надання відповіді на нього у встановлений законом строк, однак не погоджується із змістом отриманої відповіді, яку вважає неповною та неточною.

Оцінюючи відповідь Ради від 14 березня 2023 року № 632 на запит ОСОБА_1 від 06 березня 2023 року з урахуванням наведеної оцінки його змісту, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач, зазначаючи про обізнаність позивача із обставинами ліквідації вказаного несанкціонованого сміттєзвалища в АДРЕСА_1 , водночас повідомив про те, що «Акт виконаних робіт від 25.05.2021 року» (про який згадується у листа від 21 липня2022 року №1556 на адресу Державної екологічної інспекції у Львівській області) у розпорядженні відповідача відсутній, а отже його копія не може бути надана у розпорядження позивача.

У ході апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції ухвалою від 12 лютого 2024 року витребовував від Ради копії документів із реєстраційним номером «Акту виконаних робіт від 25.05.2021 року» та документів, у яких зафіксовано його втрату.

Згідно із відповіддю Ради від 14 лютого 2024 року на вказаний запит апеляційного суду «Акту виконаних робіт від 25.05.2021 року» міг складатися у довільній формі внаслідок огляду місця ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища і на даний час неможливо встановити для чого і ким саме такий складався. Такий акт не зберігся і не реєструвався у Раді, а тому суду не може бути надана запитувана інформація. Водночас Рада вкотре звернула увагу на те, що ліквідація сміттєзвалища відбувалася на підставі договору з КП «Сокільчанка» від 16 квітня 2021 року № 01 про надання послуг з поводження з побутовими відходами, який є у розпорядженні позивача. За умовами вказаного договору оплата за надані послуги здійснювалася на підставі акту наданих послуг, а не акту виконаних робіт.

Вказане дає підстави для висновку про те, що у Ради був відсутній обов`язок оформлення такого документу та відображення його у своєму діловодстві.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що у ході судового розгляду не було встановлено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів те, що на момент звернення ОСОБА_1 із запитом 06 березня 2023 року у розпорядженні Ради була запитувана ним публічна інформація. Про відсутність такої було вказано у відповіді Ради від 14 березня 2023 року на зазначений запит позивача.

Як зазначено у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Хоча приписами частини 2 вказаної статті у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, це не звільняє позивача від обов`язку наведення доказів на спростування доводів відповідача у випадку, якщо він проти таких доводів відповідача заперечує.

При цьому, на думку апеляційного суду, доводи Ради щодо відсутності у її діях порушень вимог Закону № 2939-VI при розгляді запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 06 березня 2023 року є чіткими, логічними і послідовними, а отже заслуговують на увагу, оскільки не спростовані під час судового розгляду відповідними доказами.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 380/9829/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк