Ухвала

від 30.01.2024 по справі 953/92/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/92/22

н/п 4-с/953/2/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В..,

секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі:боржник)звернувся доКиївського районногосуду м.Харкова зіскаргою набездіяльність державноговиконавця Московськоговідділу державноївиконавчої службиу м.Харкові Східногоміжрегіонального Управлінняміністерства юстиції(далі:державний виконавець).В обґрунтуванняскарги боржникпосилався навиявлення 17.11.2021р.при оформленніспадщини післясмерті матері,наявності арештуусього свогонерухомого майназ забороноювідчуження об`єктівнерухомості,застосованого згіднопостанови державного виконавця Московського ВДВС від 28.10.2010р. у виконавчому провадженні № 22416084.

До судового засідання стягувач, боржник та державний виконавець, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст.447 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності стягувача, боржника та державного виконавця.

Обставини, встановлені судом при розгляді даної скарги:

28.10.2010 р. постановою державного виконавця Баранової В.В. відкрите виконавче провадження №22416084 та накладений арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Як вбачається з Витягу АСВП «ВП спецпідрозділ» від 12.12.2023, 06.04.2011 р. виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

На час розгляду даної скарги виконавче провадження №22416084 знищено, що підтверджується листом Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ за №188455 від 14.12.2023.

Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні даної скарги та застосовані норми права:

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник звернувся до виконавчої служби із заявою про зняття арешту накладеного в межах виконавчого провадження №22416084 від 27.10.2010, та оскаржує бездіяльність виконавчої служби саме за наслідками відмови у задоволенні його заяви про скасування арешту.

Виходячи зі змісту ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача державний виконавець, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Аналогічні положення містяться і у чинній редакції Закону.

Відповідно до положень ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у т.ч. від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій ст.61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) зняття арешту в порядку, передбаченому ст.11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що у всіх інших, випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Положеннями ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. 06.04.2011р.) передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», підлягає примусовому виконанню.

У справі, яка розглядається, встановлено, що виконавче провадження знищене. Строки пред`явлення стягувачами до виконання, повернутого 06.04.2011р. виконавчого документу, вийшли.

Саме у зв`язку із цим, боржник просив зняти арешт з майна.

Суд, виходячи з принципу jura novit curia «суд знає закони», під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, за таких обставин колегія суддів вважає за доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання судового рішення, оскільки закінчились строки, встановлені для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому слід враховувати те, що наявність протягом тривалого часу, майже 10 років, не скасованого арешту майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Отже, враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту, накладеного на майно боржника із забороною на його відчуження, та відсутність у необхідності подальшого застосування цього арешту, суд дійшов висновку, що право боржника підлягає захисту шляхом зняття арешту з майна боржника із забороною його відчуження, застосованого постановою державного виконавця 28.10.2010р., запис про обтяження №10507255.

Одночасно суд зазначає, відповідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановленими законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності, у т.ч. приватної та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі: Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника, як обмежувального заходу, не повинно призводити до порушення ст. 1 Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Аналогічного висновкудійшов ВерховнийСуд упостановах від17.01.2024у справі№ 472/333/22, від 04.110.2023 у справі №161/7015/15-ц.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18, провадження № 61-4726сво19 про те, що позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 904/51/19, провадження № 12-122гс19.

Таким чином, боржник обрав єдиний можливий спосіб захисту своїх прав.

З урахуванням викладеного, скарга підлягає частковому задоволенню в частині вимог про зняття арешту з майна.

В задоволенні вимог про визнання неправомірною бездіяльності Московського ВДВС у м. Харкові СХУМЮ (м. Харків) слід відмовити, оскільки ВДВС, за відсутності відкритого виконавчого провадження, позбавлено можливості вчинення будь-яких дій поза його межами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Керуючись ст. 447 ЦПК України, суд, -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції, - задовольнити частково.

Зняти арешт та оголошення заборони на його відчуження з нерухомого майна, - об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, належне боржнику ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міського управління юстиції Барановою В.В. за постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.10.2010 у виконавчому провадженні №22416084, зареєстрованому у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єкта нерухомого майна, запис від 18.11.2010 за №10507255 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» міністерства юстиції України.

В іншій частині скарги, відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя -