Рішення

від 24.01.2024 по справі 488/2957/23

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2957/23

Провадження № 2/488/423/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24.01.2024 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання Кралі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі тртьої особи: П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 вособі представника адвокатаКострикіна О.І., звернулася з позовної заявою в Корабельний районний суд міста Миколаєва до відповідача ОСОБА_2 , в якомупросила визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адресареєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1161 га, кадастровий номер 4810136600:08:044:0013, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мотивуючи позов тим, що 31.01.2022 року вона ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до державного нотаріуса П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори з питаннями видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та оформленням спадкових прав на частку земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за АДРЕСА_1 , надавши правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-МК 014376, виданого Миколаївською міською радою народних депутатів 18 вересня 2000 року, власниками якої є дві особи: ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , що належить їм на праві спільної сумісної власності, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із неможливістю виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Рекомендовано звернутися до суду.

На підставітого,що позивач не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про успадкування частки земельної ділянки, тому через відмову нотаріуса змушена звернутися до суду задля визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

В судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив про задоволення позову.

Відповідач позовні вимоги визнав, надав до суду заяву про долучення до матеріалів справи копію Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-MK № 014376 виданого Миколаївською міською радою народних депутатів 18 вересня 2000 року, власниками якої є дві особи: ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про слухання справи за відсутності її представника, не заперечувала щодо задоволення позову, просила винести рішення на розсуд суду за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, взявши до уваги заяви сторін по справі знаходить позов таким, що підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , зареєстрованого 13.10.1973 року, актовий запис № 4567 у Палаці урочистих подій міста Миколаєва, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 .

19.09.1992 року позивач ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 19.09.1992 року Корабельним районним бюро запису актів громадянського стану, актовий запис № 451.

11.10.2002 року батько позивача ОСОБА_3 , склав заповіт, який зареєстровано у реєстрі за № 3-521 та посвідчено державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Іваненко С.В., відповідно до якого, розуміючи значення своїх дій добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного так і морального, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, тобто все те, що буде належати йому за законом на час своєї смерті, в тому числі і належний йому житловий будинок за літ. Б по АДРЕСА_1 , заповів своїй доньці ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 видане 26.03.2021 року Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 106.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64852062 від 24.05.2021 року П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора зареєструвала спадкову справу за № 122/2021.

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно у вигляді частки земельної ділянки, площею 1161 кв.м., переданої на підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів від 11.07.2000 року № 21/14, для будівництва, обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських споруд, яка розташована на території Миколаївської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 .

Належність земельної ділянки на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 014376, виданого Миколаївською міською радою народних депутатів 18.09.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3191.

Оціночна вартість земельної ділянки, кадастровий номер 4810136600:08:044:0013, площею 0,1161 га, що надана у спільну сумісну власність гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , станом на 07 лютого 2022 року становить 44094,78 грн.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -

480006546022 від 17.01.2022 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4810136600:08:044:0013, площею 0,1161 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 , 17.01.2022 року зареєстровано відділом № 1 Управління у Миколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Частки співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визначені.

1/4 частинадомовлодіння за АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_3 на підставідоговору даруванняжитлового будинкувід 25.01.2000року,посвідченого приватнимнотаріусом Миколаївськогоміського нотаріальногоокругу Миколаївськоїобласті ЛудаВ.М.за реєстраційним№ 210,номер реєстраційногонапису №1428від 28.01.2000року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

31.01.2022 року позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до державного нотаріуса П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори з питаннями видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та оформленням спадкових прав на частку земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за АДРЕСА_1 , надавши правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-МК 014376, виданого Миколаївською міською радою народних депутатів 18 вересня 2000 року, власниками якої є дві особи: ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , що належить їм на праві спільної сумісної власності, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із неможливістю виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. З ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи, що іншим способом окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту у суді, шляхом визнання за ним права власності на нерухомість в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України, передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності

вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності, коли відсутня можливість його відновлення.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК Україниздатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті

(частина четверта статті 25 ЦК України).

Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року справа № 570/997/19 визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61 -6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-1121 Осв 19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Статтями 1233-1236 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 259, 263, 264, 265, 268, 351-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі тртьої особи: П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області про визнання права власності на частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адресареєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1161 га, кадастровий номер 4810136600:08:044:0013, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 )

Третя особа - П`ята Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області ( ЄДРПОУ: 02892563, адреса: 54050, м. Миколаїв, проспект Богоявленський 314)

Повний текст рішення складенний 05.02.2024 року.

Суддя: Я.А. Чернявська