Рішення

від 26.02.2024 по справі 308/22514/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/22514/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань ПетришинаН.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 4500 грн. щомісячно з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття з подальшою індексацією.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.05.2023 розірвано шлюб, укладений між нею з відповідачем. Також вказаним рішенням суду та згідно нашої з відповідачем домовленості наша спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає зі нею за її місцем проживання.

Вказує, що їй самостійно утримувати нашу дитину важко, а тому просить встановити аліменти, що підлягають стягненню з відповідача на утримання їх спільного сина.

З систематичних витрат, необхідних для належного утримання нашого сина, вказує витрати на шкільне харчування - 1200 грн. щомісяця, витрати на стоматолога, дитячий одяг, дитячі гуртки, транспорт, харчування тощо.

Зазначає, що відповідач є працездатним чоловіком, фізично здоровий, молодий за віком, не має на утриманні інших малолітніх або неповнолітніх дітей. Джерела та розмір доходу відповідача позивачці достеменно невідомі. Однак, вказує, що відповідач забезпечений житлом та автомобілем, зокрема має у власності дві земельні ділянки кадастрові номера 2124886900:02:002:0219 площею 0,0522 га та 2110100000:20:001:0041 площею 0,0547 га, також має у приватній власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 (в якому проживає), а також 3-х кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачка стверджує, що стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших аліментів він не платить.

Ухвалою суду від 21.12.2023 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

04.01.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що не погоджується з доводами позивачки про спільне проживання з сином та його самостійне утримання, оскільки за їх спільною усною домовленістю щомісяця відповідачем сплачуються колишній дружині кошти в сумі 1500 грн. Окрім цього, відповідач стверджує, що він додатково оплачував усі описані нею у позові витрати на дитину у рівних частках із дружиною. Щодо проживання сина, то хоч за рішенням суду при розлученні офіційно його місце проживання і було визначено за колишньою дружиною ОСОБА_1 , однак син ОСОБА_4 проживає зі ним кожен другий день. При цьому у дні спільного проживання з відповідачем він самостійно здійснюю його утримання та оплачує всі витрати, пов`язані із харчуванням, транспортом тощо.

Зазначає, що нерухомість, вказана у позовній заяві ним не придбана самостійно, а набута за договорами дарування.

Вказує, що у квартирі по АДРЕСА_2 проживає його бабуся ОСОБА_5 , яка потребує постійної допомоги від нього як фінансової, так і фізичної, адже через свій похилий вік та вади зі здоров`ям не має змоги самостійно за собою доглядати. Також вона потребує постійного медикаментозного лікування у силу свого віку, що також він оплачує за власний рахунок. У будинку, що знаходиться у АДРЕСА_3 , він проживаю зі своїми бабусею та дідусем, які перебувають також на його утриманні та потребують постійного догляду за ними через стан здоров`я. Вони також мають значні вади зі здоров`ям у силу свого похилого віку, тому всі витрати, пов`язані із придбанням ліків чи оплатою консультацій лікарів тощо оплачуються відповідачем за власний кошт.

Щодо транспортного засобу, про який також зазначала позивачка у своїй позовній заяві, повідомив, що дійсно у його власності перебуває автомобіль марки «ЗАЗ», 2005 року випуску, вартість якого складає орієнтовно 17 тис. грн. яким користується нечасто через постійні перебування автомобіля у ремонті.

Просив прийняти до уваги, що він працює офіційно у ТОВ «Управління житлом» із 15.06.2020 на посаді слюсаря-сантехніка та розмір його доходу щомісяця у середньому складає 3тис. гривень, що з урахуванням наведених вище обставин робить неможливим здійснити оплату аліментів у розмірі, який визначений позивачкою.

З огляду на наведене вважає можливим стягувати з нього аліменти в розмірі не більше 1500грн. щомісячно.

Позивачка 21.02.2024 через канцелярію суду подала пояснення на відзив на позовну заяву, доводи яких зводяться до того, що з нею дитина проводить значно більше часу, при тому не заперечує, що батько забирає дитину до себе. Вказує, що на утримання сина витрачає приблизно 7-9 тисяч гривень щомісячно. Вважає, що передбачений законом прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років станом на 2024 рік є недостатньою сумою для забезпечення потреб дитини.

Відповідач 23.02.2024 подав заперечення на пояснення позивача, які зводяться до того, що син проводить з обома батьками однакову кількість часу, твердження позивачки про потреби матеріального забезпечення дитини в розмірі 8-9 тисяч гривень не відповідає дійсності, оскільки він також бере на себе матеріальні витрати на сина в рівних частках із позивачкою.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає достатнім стягнення аліментів в розмірі 1500 грн. щомісячно. Навів доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та поясненнях на заперечення. Зазначив, що щомісячно на дитину потрібно близько 1000-1200 грн на харчування в школі, на одяг 1000 грн., 300грн - на іграшки, 500 грн -на ліки, 1500 грн - на харчування дитини вдома, 1000 грн. на інші потреби, зокрема на відвідування гуртків та спортивних секцій. Щодо свого щомісячного доходу зазначив, що офіційно працює пів дня, оскільки доглядає за бабусею, має інші доходи, що в загальному складає 5-8 тисяч гривень на місяць.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/3453/23 від 29.05.2023 шлюб, зареєстрований 23.04.2015 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №153 - розірвано, визначено місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 21.12.2016 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно довідки №289 від 05.04.2023, виданої ТОВ «Управління житлом», ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з нею зареєстрований син ОСОБА_3 , 2016 р.н.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Сімейного кодексу України (далі СК України), права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального. Морального, культурного, духовного та соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Аналіз указаних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Чинним законодавством забезпечено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, шляхом визначення порядку стягнення аліментів з того з батьків, з яким дитина не проживає.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 СК України).

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При призначенні аліментів, відповідно до ст. 182 СК України та роз`яснень, що містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становища дитини; стан здоров`я та матеріальне становища платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з вимогами ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обидва з батьків для розвитку дитини, а отже тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку, матір.

З огляду на те, що відповідач є батьком дитини, що він є особою працездатного віку, а також враховуючи вік дитини, та беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дитини необхідним харчуванням і предметами вжитку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн.

З огляду на майновий стан батька та його щомісячні доходи, такий розмір аліментів не є надмірним та є об`єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та принципу рівності батьків в утриманні дітей, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогамСК України.

При цьому суд зауважує, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбаченихСК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1статті 192 СК України).

Посилання відповідача про те, що на його утриманні перебувають його бабусі та дідусь судом до уваги не приймається, так як суду не надано жодного доказу, який би підтверджував перебування їх на утриманні відповідача, сама по собі наявність хвороби у баби та діда не може бути оцінено судом, як безумовна підстава, що такі перебувають на його утриманні та він оплачує їх лікування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Таким чином, з врахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судового збору, з відповідача також слід стягнути на користь держави судовий збір у встановленому законодавством розмірі, який діяв на момент подачі позову до суду, а саме 1073,60 грн.

На підставі ст. ст. 141, 150, 180-182, 184, 191 Сімейно кодексу України, керуючись ст. ст. 13, 76, 89, 141, 259, 264, 265, 273, 352-353, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) щомісячно з дня пред`явлення позову до суду 19грудня2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 29.02.2024.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І.О. Шепетко